Ухвала суду № 57979459, 23.05.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 666/953/16-ц Головуючий в І інстанції Стамбула М.І.

Номер провадження 22-ц/791/1296/16 Доповідач: Цуканова І.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«23» травня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючогоОСОБА_1суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3секретарОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м.Херсоні на ухвалу Дніпровського районного суду м.Херсона від 24 березня 2016 року у справі за скаргою ОСОБА_5 на постанову старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні,

В С Т А Н О В И Л А:

03 березня 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м.Херсоні (далі ВДВС) ОСОБА_6, посилаючись на безпідставність зупинення постановою від 01.03.2016р. виконавчого провадження ВП №49885638 у звязку з розшуком належного боржнику ОСОБА_7 транспортного засобу. При цьому ОСОБА_5 зазначив, що є стягувачем у вказаному виконавчому провадженні, а наявність оскаржуваної постанови ущемлює його права, т.я. перешкоджає вживати заходи примусового виконання рішення суду, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

ОСОБА_5 просив скасувати постанову державного виконавця від 01.03.2016р. про зупинення виконавчого провадження та зобовязати державного виконавця ВДВС Дніпровського РУЮ у м.Херсоні ОСОБА_6 провести опис майна боржника ОСОБА_7 та накласти на майно арешт, яке знаходиться у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, та домоволодінні за адресою: м.Херсон, вул. Радянська,12-14.

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Херсона від 24.03.2016 року скаргу задоволено. Скасовано постанову державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м.Херсоні ОСОБА_6 про зупинення виконавчого провадження від 01.03.2016р., як незаконну. Зобовязано державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м.Херсоні ОСОБА_6 провести опис майна боржника ОСОБА_7 та накласти арешт на майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та у домоволодінні, яке знаходиться по вул. Радянській,12-14 у м.Херсоні.

В апеляційній скарзі ВДВС Дніпровського РУЮ у м.Херсоні просило ухвалу суду скасувати, постановити нову, якою відмовити ОСОБА_5 в задоволенні скарги, посилаючись на відповідність оскаржуваної ухвали про зупинення виконавчого провадження вимогам закону, безпідставність зобовязання державного виконавця до вчинення виконавчих дій.

В судове засідання апеляційного суду не зявився ОСОБА_5, ОСОБА_7

В письмовій заяві представник заявника ОСОБА_8 просив розглянути справу без участі заявника.

Заслухавши доповідача, державного виконавця Беккер О.М., представника боржника ОСОБА_7, перевіривши відповідність ухвали вимогам закону, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що згідно виконавчого листа, виданого 13.01.2016р. на підставі рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 05.11.2015р. (справа №666/4097/15-ц), стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 51139,81 грн. боргу.

25 січня 2016 року державним виконавцем Беккер О.М. ВДВС Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим листом.

01 березня 2016 року державним виконавцем Беккер О.М. винесено постанову про розшук майна боржника автомобіль НОМЕР_1 та постанову про зупинення виконавчого провадження на підставі п.4 ч.1 ст.38, ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно ч.1 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 387 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення. дії чи бездіяльність неправомірними і зобовязує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Як зазначено в п.4 ч.1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження може бути зупинено у разі оголошення розшуку боржника фізичної особи, транспортних засобів боржника або розшуку дитини.

Частиною 4 ст. 39 вказаного Закону передбачено, що протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, не змінюється. У період зупинення виконавчого провадження державний виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів щодо розшуку боржника (його майна) або перевірки його майнового стану.

Пунктом 3.10. Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року, передбачено, що за наявності обставин, передбачених ст.38 Закону, державний виконавець має право винести постанову про зупинення виконавчого провадження. У такому випадку державний виконавець у постанові про зупинення виконавчого провадження обовязково обґрунтовує необхідність такого зупинення з посиланням на фактичні обставини справи, які дійсно унеможливлюють подальше проведення виконавчих дій або можуть призвести до порушення прав сторін виконавчого провадження.

Скасовуючи оскаржувану ухвалу про зупинення виконавчого провадження, суд виходив з того, що зупинення виконавчого провадження перешкоджає внесенню державним виконавцем дій щодо виявлення, опису та арешту коштів боржника, інших цінностей, що можуть знаходитися у помешканнях боржника, здійсненню всіх передбачених законом заходів щодо своєчасного та повного обсягу виконавчих дій.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи, ґрунтується на нормах права.

Ухвала суду в зазначеній частині відповідає нормам права, тому підстав для її скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги про відсутність перешкод для встановлення майна боржника наявністю оскаржуваної ухвали колегія суддів до уваги не приймає, оскільки навіть при виявленні такого майна згідно ч.4 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець буде позбавлений можливості здійснити його опис або арешт, що в свою чергу призведе до порушення прав стягувача.

Що стосується зобовязання ухвалою суду державного виконавця до вчинення дій з примусового виконання рішення суду, то колегія суддів вважає, що ухвалу в зазначеній частині слід скасувати та відмовити ОСОБА_5 в задоволенні вказаних вимог, з огляду на таке.

За правилами розділу VII ЦПК України розглядаються скарги на неправомірні рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця під час виконання судового рішення.

Як зазначено в п.18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», виходячи зі змісту ст. 387 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобовязує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Аналізуючи зазначене положення у контексті ч.2 ст. 387 ЦПК України, слід дійти висновку, що зобовязання державного виконавця усунути порушення може мати місце лише як наслідок встановлення обґрунтованості скарги на рішення, дію чи бездіяльність державного виконавця, відповідно, самостійні вимоги про зобовязання до вчинення державним виконавцем дій в ході примусового виконання рішення суду задоволені бути не можуть.

Оскільки ОСОБА_5 не просив визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця, то його вимоги про зобовязання державного виконавця вчинити певні дії задоволенню не підлягають.

Відповідно, ухвалу суду в зазначеній частині слід скасувати, постановити нову, якою в задоволенні цих вимог відмовити.

Керуючись ст.ст. 303, 387, п.2 ч.1 ст. 312 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м.Херсоні задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського районного суду м.Херсона від 24 березня 2016 року в частині зобовязання старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м.Херсоні ОСОБА_6 провести опис майна боржника ОСОБА_7 та накласти арешт на майно, яке знаходиться у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 та у домоволодінні за адресою: м.Херсон, вул. Радянська,12-14, скасувати, постановити нову, якою в задоволенні вказаної вимоги відмовити.

В іншій частині вказану ухвалу суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В.Цуканова

Судді: І.В.Вейтас

ОСОБА_3