Рішення № 57978797, 18.06.2015, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.06.2015 Справа №607/710/15-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Черніцької І.М.

при секретарі Добрянській О.І.

за участю позивача ОСОБА_1

адвоката Майки А.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, який згодом уточнив, про стягнення боргу у розмірі 4 028 715 грн. та трьох процентів річних за весь час прострочення виконання зобов'язання у розмірі 383 455,30 грн.

В обґрунтування вимог позивач вказує, що 23 червня 2011 року він передав ОСОБА_3 1 200 000 грн., що еквівалентно 150 000 доларів США в рахунок проведення ОСОБА_3 процедури зміни цільового призначення земельних ділянок, які знаходяться на території Шляхтинецької сільської ради Тернопільського району із земель сільськогосподарського призначення в категорію земель житлової та громадської забудови. Крім того, в рахунок отриманих коштів ОСОБА_3 зобов'язався в строк до 31 грудня 2011 року передати у приватну власність ОСОБА_1 20 % належної відповідачу землі загальною площею 6,74 га на території Шляхтинецької сільської ради. В подальшому після кінцевих підрахунків витрат, які будуть понесені відповідачем, додатково передати у власність позивача 40% від належної відповідачу землі площею 6,74 га на території Шляхтинецької сільської ради, за виключенням земельної ділянки площею, яка буде співмірною понесеним відповідачем витратам на переоформлення вказаної земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення у землі житлової та громадської забудови та земельної ділянки площею 20 % належної ОСОБА_3

У зв'язку з цим відповідач надав йому розписку про отримання грошових коштів і виконання зобов'язання у строк до 31.12.2011 року.

ОСОБА_3 своїх зобов'язання у строк до 31.12.2011 року не виконав та кошти у добровільному порядку повертати відмовляється.

Посилаючись на те, що ОСОБА_3 прострочив виконання зобов'язання, а тому він вправі відмовитись від зобов'язання і вимагати відшкодування збитків у розмірі переданих коштів, просив стягнути з відповідача на його користь 150 000 доларів США , що еквівалентно 4 028 715,00 грн. та 3 % річних за весь час прострочення виконання зобов'язання з 01.01.2012 року по 03.03. 2015 року у розмірі 14 276,71 доларів США, що еквівалентно 383 455,30 грн.

До початку судового розгляду справи по суті ОСОБА_3 подав зустрічний позов про визнання недійсним договору про інвестиційну діяльність від 23.06.2011 року. Вказує, що 23.06.2011 року між ним та ОСОБА_1 за попередньою домовленістю було укладено інвестиційний договір з відкладальною обставиною. Згідно умов даного договору ОСОБА_1 в якості інвестора зобов'язався надати йому кошти у розмірі 1 200 000 грн., а він зобов'язався отримати кошти та здійснити проведення процедури зміни цільового призначення земельних ділянок розташованих на території Шляхтинецької сільської ради Тернопільського району із земель сільськогосподарського призначення у категорію земель житлової та громадської забудови. Відкладальною обставиною сторони передбачили, що у разі виконання ними договірних зобов'язань, зокрема, передачі коштів та зміни цільового призначення земельних ділянок, позивач зобов'язується передати ОСОБА_1 у приватну власність 20% від загальної площі ділянки пл. 6,74 га. в термін до 31.12.2011 року. Факт укладення договору сторони вирішили підтвердити розпискою від 23.06.2011 року

Посилаючись на те, що Тернопільська районна державна адміністрація відмовила йому у надані дозволу на зміну цільового призначення земельних ділянок, оскільки в силу вимог Закону не допускається відчуження та зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення, а ОСОБА_1 коштів йому не передавав, просив визнати недійсним інвестиційний договір з відкладальною обставиною.

У судовому засіданні позивач та його адвокат первісний позов підтримали, а вимоги ОСОБА_3 не визнали.

ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце його був повідомлений належним чином. Попередньо подав суду заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з його хворобою. Однак, доказів поважності причин неявки суду не представив.

При цьому, у судовому засідання був присутній його адвокат Парубій І.М., який просив відкласти розгляд справи для ознайомлення з матеріалами справи.

Судом було оголошено перерву та надано можливості для ознайомлення. Однак, у судове засідання відкладене на 16 год. 00 хв. 18 червня 2015 року ні відповідач, ні його представник не з'явились, хоча про час та місце його були повідомленні належним чином.

ОСОБА_3 був присутній у попередніх судових засіданнях та суду пояснив, що згідно розписки від 23.06.2011 року коштів від ОСОБА_1 не отримував. Сторони погодили, що кошти будуть передані після зміни цільового призначення земельних ділянок. Договір укладений між ними є договором про інвестиційну діяльність з відкладальною обставиною, який в силу вимог Закону, є недійсним, оскільки Законом заборонено відчужувати та змінювати цільове призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Також зазначив, що він звертався до Тернопільської РДА щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, однак отримав відмову. Будь-яких земельних ділянок ОСОБА_1 у власність не передавав. Посилаючись на наведене, просив відмови у задоволені первісного позову та задовольнити зустрічний позов.

Суд, з врахування наведеного, заслухавши думку учасників процесу, вважає за необхідне, проводити розгляд справи за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 23 червня 2011 року ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 1 200 000 грн. в рахунок проведення ОСОБА_3 процедури зміни цільового призначення належних відповідачу земельних ділянок (паїв) загальною площею 6,74 га, які знаходяться на території Шляхтинецької сільської ради, із земель сільськогосподарського призначення в категорію земель житлової та громадської забудови. В рахунок отриманих коштів ОСОБА_3 зобов'язався в строк до 31 грудня 2011 року передати у приватну власність ОСОБА_1 20 % належної відповідачу землі загальною площею 6,74 га на території Шляхтинецької сільської ради. В подальшому після кінцевих підрахунків витрат, які будуть понесені відповідачем, додатково передати у власність позивача 40% від належної відповідачу землі площею 6,74 га на території Шляхтинецької сільської ради, за виключенням земельної ділянки площею, яка буде співмірною понесеним відповідачем витратам на переоформлення вказаної земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення у землі житлової та громадської забудови та земельної ділянки площею 20 % належної ОСОБА_3, про що відповідач власноручно написав розписку від 23.11.2011 року.

Оригінал розписки від 23.06.2011 року міститься в матеріалах справи за №607/710/15ц.

ОСОБА_1 свої зобов'язання стосовно передачі ОСОБА_3 коштів у розмірі 1 200 000 грн. виконав, що підтверджується оригіналом розписки наданої позивачем.

Відповідач ОСОБА_3 свої зобов'язання згідно розписки від 23.06.2011 року не виконав, що визнається сторонами спору та підтверджується обґрунтуванням зустрічного позову.

Вказаний факт також підтверджується рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 16 липня 2014 року, що набрало законної сили, яким встановлено, що відповідач ОСОБА_3 отримав від позивача кошти в сумі 1 200 000 грн., за що ОСОБА_3 зобов'язався вчинити певні дії у строк до 31.12.2011 року. У встановлений строк зобов'язання згідно розписки від 23.06.2011 року ОСОБА_3 не виконав.

Крім того, рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 16 липня 2014 року встановлено, що між сторонами спору виникли зобов'язальні правовідносини за розпискою від 23.06.2011 року, що виконанні зі сторони позивача в частині оплати та не виконані відповідачем в частині вчинення дій у погоджений сторонами строк.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, вважає, що первісний позов підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.

В силу вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст. 626 ЦК України договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, заміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з вимогами ст. 629 ЦПК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу вимог ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією із сторін друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитись від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно з вимогами ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

На підтвердження виникнення між сторонами спору зобов'язань позивач представив суду оригінал розписки написану власноручно ОСОБА_3 від 23.06.2011 року, яка свідчить про передання ОСОБА_1 ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 1 200 000 грн. в рахунок виконання ОСОБА_3 певних дії щодо зміни цільового призначення та передачі у власність ОСОБА_1 земельних ділянок у строк до 31.12.2011 року.

Таким чином, суд вважає беззаперечно доведеним факт отримання грошових коштів ОСОБА_3 у розмірі 1 200 000 грн. та невиконання останнім зобов'язань у строк до 31.12.2011 року, а тому визнає обґрунтованими заявлені ОСОБА_1 вимоги про стягнення з ОСОБА_3 суми боргу у розмірі 1200 000 грн. згідно розписки від 23.06.2011 року.

Разом з тим, суд вважає безпідставними позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача боргу у розмірі 150 000 доларів США, що еквівалентно 4 028 715, 00 грн., оскільки в судовому засіданні встановлено та підтверджено оригіналом розписки, що ОСОБА_1 23.06.2011 року передав ОСОБА_3 1 200 000 грн. Вказаний факт також підтвердив в судовому засіданні сам позивача, зазначивши, що 23.06.2011 року передав ОСОБА_3 1 200 000 грн.

Згідно з вимогами ст.ст. 625 ЦК України, якщо позичальник не повернув суми позики, він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановлено, що ОСОБА_3 у строк до 31.12.2011 року зобов'язання згідно розписки від 23.06.2011 року не виконав та у добровільному порядку кошти у розмірі 1 200 000 грн. по даний час не повернув, а тому позивач має право на стягнення сум передбачених вимогами ч. 2 ст. 625 ЦК, а саме, на три проценти річних, як відповідальність за невиконання зобов'язання.

Розмір трьох процентів річних від простроченої суми 1 200 000 грн. за період прострочення з 01.01.2012 року по 03.03.2015 року становить 114 114,91 грн., виходячи із наступного розрахунку: 1 200 000*3%/100=рн. /365 днів = 98,63 * 1157 прострочених днів = 114 114,91грн

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, виходячи із заявлених вимог, суд приходить до висновку, що первісні позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, шляхом стягнення із відповідача на користь позивача коштів у розмірі 1 200 000грн. та трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 114 114,91 грн. за період прострочення з 01.01.2012 року по 03.03.2015 року.

Оцінивши зібрані докази, суд прийшов до висновку, що розписка від 23.06.2011 року відповідачем була написана власноручно, про що також не заперечив відповідач.

Будь-яких доказів на спростування письмової розписки, яка підтверджує факт передачі ОСОБА_1 ОСОБА_3 коштів у розмірі 1 200 000 грн. відповідачем не подано.

Разом з тим, суд вважає, що у задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити, виходячи із наступного.

Із змісту зустрічного позову вбачається, що ОСОБА_3 зазначає про те, що він не отримував грошей від ОСОБА_1 23.06.2011 року, оскільки між ними було укладено інвестиційний договір з відкладальною обставиною, тобто лише після передачі коштів та зміни цільового призначення земельних ділянок він зобов'язувався передати ОСОБА_5 у приватну власність земельну ділянку.

Факт укладення договору сторони вирішили підтвердити розпискою.

Посилаючись на те, що Законом не передбачено зміни цільового призначення земельних ділянок для ведення сільськогоспордарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі власниках земельних часток (паїв), він не змінив цільове призначення земельних ділянок, а позивач відповідно не передав йому коштів, просив визнати недійсним інвестиційний договір.

Слід зазначити, що із обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_3 вбачається, що такі доводи є суперечливими, а правове обґрунтування заявленого зустрічного позову - взаємовиключним.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 8 Постанови № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Оцінивши в сукупності наявні у справі докази та доводи відповідача, суд вважає, що підстав для визнання недійсним договору про інвестиційну діяльність у вигляді розписки від 23.06.2011 не має. Розписка ОСОБА_3 про отримання коштів від ОСОБА_1 в рахунок яких останній зобов'язався вчинити певні дії не є правочином, оскільки за своєю формою та правовою природою не відповідає визначеним цивільним законодавством загальним вимогам правочину, а тому не може бути визнана судом недійсною з підстав передбачених ст. 215 ЦК України.

Вказана розписка від 23.06.2011 року є окремим документом певної форми, що має юридичне значення та підтверджує факт виникнення між сторонами спору зобов'язань та сам факт передачі коштів ОСОБА_3 в рахунок виконання ним певний дій.

Не заслуговують на увагу суду твердження відповідача про те, що він не отримував від ОСОБА_1 коштів у розмірі 1 200 000 грн., як такі, що не знайшли свого підтвердження у суді першої інстанції та спростовуються матеріалами справи, зокрема, оригіналом розписки від 23.06.2011 року написаної власноручно ОСОБА_3 та обставинами справи встановленими рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 16 липня 2014 року, яке вступило у законну силу.

Більше того, відповідач не оскаржував договір на тій підставі, що грошові кошти у дійсності ним не були одержані від позивача 23.06.2011 року.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що у задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання договору недійсним слід відмовити.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки судом встановлено, що позивач перший раз звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 1 200 000грн. на підставі вимог ст. 1212 ЦК у грудні 2012 року.

В силу вимог ч.ч. 2,3 ст. 264 ЦК позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 20.05.2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 19.07.2013 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 04 грудня 213 року дані рішення судів скасовані та справу передано на новий судовий розгляду.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 16.07.2014 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення коштів на підставі вимог ст. 1212 ЦК відмовлено.

15.01.2015 року позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_3 спірних коштів на підставі вимог ст.т. 526,615 та 525 ЦК.

З врахуванням наведено, суд вважає, що позивачем не пропущено строк позовної давності.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 88, 212, 224-226, 228, 232, 233, 294 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.526, 530, 625, 1046, 1049 Цивільного кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 1 200 000 (один мільйон двісті тисяч ) грн. та 114 114 ( сто чотирнадцять тисяч сто чотирнадцять) грн. 91 коп. трьох процентів річних від простроченої суми за період прострочення з 01.01.2012 року по 03.03.2015 року.

У задоволені решти вимог відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 3654,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуюча І.М.Черніцька