Рішення № 57978530, 25.05.2016, Апеляційний суд Сумської області

.

Справа №577/3125/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/89/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Гагіна М. В.,

суддів - Ільченко О. Ю. , Попруги С. В.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 06 листопада 2015 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» до ОСОБА_3 про спонукання до укладення договору на користування електричною енергією

та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» про зобовязання укласти договір щодо надання послуг з електропостачання, стягнення 5000 грн. моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

18 червня 2015 року ПАТ «Сумиобленерго» в особі філії «Конотопський район електричних мереж» звернулося до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 22 березня 2015 року між ВАТ «Сумиобленерго» (правонаступник ПАТ «Сумиобленерго») та ОСОБА_4 було укладено договір про користування електричною енергією №122128.

14 квітня 2014 року ОСОБА_4 помер, тому дія даного договору була припинена.

Неодноразові звернення товариства до ОСОБА_5 як споживача електричної енергії, що подається до будинку №11 по вул.Санжаревського у м.Конотоп, з приводу укладення відповідного договору результатів не дали.

Оскільки відповідно до закону споживання електричної енергії можливе лише на підставі договору, то просило зобовязати ОСОБА_3 укласти договір на користування електричною енергією №122128711 з 10 червня 2015 року.

У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічним позовом, мотивуючи вимоги тим, що вона є інвалідом І групи, прикута до ліжка, протягом 1,5 року неодноразово зверталася у різних формах до відповідача з приводу укладення договору на користування електроенергією, оскільки з 14 квітня 2014 року такий договір, укладений між споживачем ОСОБА_4 та відповідачем, став нікчемним, бо даний користувач помер.

До укладення договору відповідач має забезпечити її лічильником, повірити, опломбувати й зазначити його реквізити.

Пункт 27 договору зобовязує відповідача зазначити при укладенні договору показники лічильника, а не невідому цифру «261».

У п.17 договору вказано про існування заборгованості станом на 18 червня 2015 року в сумі 171,31 грн., але вона не укладала з відповідачем договір, тому не може бути будь-якої заборгованості.

При укладенні договору відповідач повинен відкрити їй у банківській установі особовий рахунок для оплати за надані послуги, а не вимагати підписання договору із зазначенням особового рахунку ОСОБА_4, пояснюючи, що відкривається особовий рахунок не споживачу, а будинку.

Договір має бути належним чином зареєстрований із зазначенням порядкового номеру, бо у запропонованому проекті договору вказаний не порядковий номер реєстрації, а номер особового рахунку іншої особи.

Вказує, що вона має соціальний статус: інвалід І групи категорії А, учасник ВВВ, вдова інваліда І групи категорії А ВВВ, пенсіонера «За особливі заслуги перед Україною», який передбачає гарантовані державою 50% соціальні пільги на комунальні послуги.

Крім того, відповідач вніс до офіційних документів завідомо недостовірну інформацію щодо обходу абонента ОСОБА_4, його відсутності, не допущення до приладу обліку, щодо її дочки як законного представника, що вона є споживачем, яким може бути лише після укладення договору.

Також вона неодноразово наголошувала на тому, що немає можливості відкрити двері будинку, вийти на подвіря, тому просила узгодити день та час прибуття представників відповідача для укладення договору, чого відповідачем так і не було зроблено.

28 грудня 2014 року вона спілкувалася з контролером, вручила їй чергову заяву, але в позові вказано про те, що контролер не була допущена до приладу обліку, що свідчить про внесення відповідачем завідомо недостовірної інформації.

Діями відповідача їй заподіяна моральна шкода, яку вона оцінює у 5000 грн., бо хвилювання внаслідок неможливості оформити належні субсидії, постійні погрози відімкнути електричну енергію призвели до погіршення самопочуття.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 06 листопада 2015 року позов ПАТ «Сумиобленерго» задоволено частково.

Зобовязано ОСОБА_3 протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили укласти з ПАТ «Сумиобленерго» в особі філії «Конотопський район електричних мереж» договір про користування електричною енергією для населення №122128711.

В решті позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Зобовязано ПАТ «Сумиобленерго» в особі філії «Конотопський район електричних мереж» протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили укласти з ОСОБА_3 договір про користування електричною енергією для населення, зобовязавши ПАТ «Сумиобленерго» в особі філії «Конотопський район електричних мереж» зазначити показники лічильника, що знаходиться в житловому будинку по вул.Санжаревського, 11 в м.Конотопі, на час укладення договору, зазначити в договорі про користування електричною енергією для населення соціальний статус ОСОБА_3: інвалід 1 групи категорії А, учасник Великої Вітчизняної війни, вдова інваліда І групи категорії В Великої Вітчизняної війни, пенсіонера «За особливі заслуги перед Україною», вилучити з п.17 проекту договору фразу «Заборгованість на 18 червня 2015 року становить 171 грн. 31 коп.».

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ПАТ «Сумиобленерго» в особі філії «Конотопський район електричних мереж» в дохід держави 139 грн. 20 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення про повне задоволення її позову.

При цьому доводить, що порушені її законні права як споживача, оскільки споживач послуг із електропостачання сам визначається щодо необхідності придбання (покупки) останніх. Крім того, споживач послуг на власний розсуд визначає постачальника електроенергії, що зазначено навіть у типовому договорі. Спонукання громадянина України до укладення договору у судовому порядку є незаконним.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ПАТ «Сумиобленерго» - ОСОБА_6, яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Інші особи, які брали участь у розгляді справи, належним чином повідомлені про час і місце судового засідання.

Судом першої інстанції встановлено, що за повідомленням управління соціального захисту населення Конотопської міської ради, на обліку в управлінні перебував ОСОБА_4, який проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1 й помер 14 квітня 2014 року.

ОСОБА_4 разом з дружиною ОСОБА_3 користувався 100% знижкою при оплаті за комунальні послуги.

ОСОБА_3 перебуває на обліку в управлінні як учасник війни, член сімї померлого інваліда війни, інвалід І групи.

З відомостей адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС України вбачається, що ОСОБА_3 з 19 березня 1974 року зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_2.

21 жовтня 2014 року ОСОБА_3 звернулася із заявою до ПАТ «Сумиобленерго», філії «Конотопський РЕМ», в якій просила зобовязати працівників філії «Конотопський РЕМ» укласти з нею двосторонній договір щодо надання послуг з енергопостачання.

18 листопада 2014 року ПАТ «Сумиобленерго» надало відповідь ОСОБА_3, у якій зазначило, що за адресою: м.Конотоп, вул.Санжаревського,11 відкрито особовий рахунок №122128711 на ОСОБА_4 Для переукладення договору необхідно надати документи, а саме: паспорт, що засвідчує особу власника будинку, копію довідки про ідентифікаційний код та документ, який підтверджує право власності на будинок

На виконання цього листа ОСОБА_3 надано зазначені у ньому документи.

У службовій записці лінійного контролера ОСОБА_7 від 29 грудня 2014 року вказано, що 28 грудня 2014 року представник споживача (дочка) по вул.Санжаревського,11 в м.Конотопі ознайомилась з проектом договору, але відмовилась надати його ОСОБА_3 для підпису, посилаючись на те, що він не відповідає діючим законам. Отримала бланк договору і висловила намір погодити його з юристом.

У листі філії Конотопський РЕМ ПАТ Сумиобленерго від 14 січня 2015 року № 74-26/225, адресованого ОСОБА_3, зазначено, що філія на підставі її заяви та наданих документів підготувала договір № 122128711 про користування електричною енергією за адресою: м.Конотоп, вул. Санжаревського,11, а тому запропонувало споживачу узгодити з філією дату та час підписання договору.

Позивач, листом від 05 лютого 2015 року № 74-03/728, у звязку з неотриманням відповіді на зазначений вище лист, направив ОСОБА_3 два примірники проекту договору та запропонував підписати їх та повернути філії.

З поданої ОСОБА_3 позовної заяви вбачається про отримання нею проекту договору від 18 червня 2015 року.

02 жовтня 2015 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Сумиобленерго» в особі директора філії Конотопський РЕМ ОСОБА_8 був укладений тимчасовий договір до 02 листопада 2015 року. До тексту договору внесено застереження, що споживач не згодна із заборгованістю і підписує договір до вирішення питання у суді.

Ухвалюючи оскаржуване рішення в частині задоволення первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 користується послугами позивача, а тому за законом зобовязана укласти договір про користування електричною енергією для населення.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про часткове задоволення зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що до тексту договору про користування електричною енергією для населення повинні бути включені дані щодо соціального статусу ОСОБА_3, а саме: інвалід 1 групи категорії А, учасник Великої Вітчизняної війни, вдова інваліда І групи категорії В Великої Вітчизняної війни, пенсіонера «За особливі заслуги перед Україною».

Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди, суд виходив з ненадання ОСОБА_3 відповідних доказів у цій частині позову.

Проте, повністю погодитись з такими висновками суду щодо задоволення первісного і зустрічного позовів не можливо, оскільки цих висновків суд дійшов при неповному зясуванні обставин справи й помилковому застосуванні норм матеріального права.

Зазначені порушення згідно з п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення у частині задоволення позовів сторін та ухвалення у цій частині нового рішення про відмову у їх задоволенні з огляду на таке.

Відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються ст.714 ЦК України, ст.ст. 24-27 Закону України «Про електроенергетику».

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про електроенергетику», споживання електричної енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Постачання фізичним особам електроенергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією.

У ст.ст.3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з п.2 ч.1 ст.208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст.ст.642 - 643 ЦК України.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розкриваючи зміст засади свободи договору, ст.ст. 6, 627 ЦК України визначають, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч.3 ст.6 та ст.627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Зазначені положення узгоджуються з нормами ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

За положенням ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом ч.1 ст.11 ЦПК України суду не надано права змінювати визначений позивачем у позові спосіб захисту порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Серед способів захисту, передбачених ст.16 ЦК України, не зазначено такого способу захисту, як установлення правовідносин, в тому числі шляхом зобов'язання особи до укладення відповідних договорів.

ОСОБА_6 з такими позовами звернулися до суду сторони у справі.

Разом з тим виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов'язків (ст.ст.3, 6, 12 - 15, 20 ЦК України, ст.ст.3-5 ЦПК України) можна дійти висновку про те, що в разі відмови енергопостачальної організації чи споживача укласти договір на постачання електричної енергії, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі п.1 ч.2 ст.16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

Сторони у справі з такими позовами не зверталися, відтак і законні підстави для їх задоволення відсутні.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги про відшкодування моральної шкоди, то висновки суду першої інстанції у цій частині відповідають фактичним обставинам справи та наявним у ній письмовим доказам.

Положеннями ст.23 ЦК України передбачені випадки, за яких особа має права на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Вимоги щодо відшкодування 5000 грн. моральної шкоди мотивовано зайвими хвилюваннями внаслідок неможливості оформити належні субсидії, погрозах припинення постачання електроенергії, що призвело до погіршення самопочуття та підвищення артеріального тиску.

У той же час, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що саме унаслідок неправомірних дій працівників ПАТ «Сумиобленерго» у ОСОБА_3 погіршилось самопочуття та підвищився артеріальний тиск, відтак і цим завдано моральну шкоду.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 06 листопада 2015 року у даній справі у частині задоволення позовів Публічного акціонерного товариства «Сумитеплоенерго» та ОСОБА_3 про зобовязання до укладення договору споживання електричної енергії скасувати та у задоволенні цих позовів відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набрало законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -