Рішення № 57976485, 26.05.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №471/1860/13-ц 26.05.2016 26.05.2016 26.05.2016

Провадження №22-ц/784/1191/16

Категорія 39 Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_1

Доповідач апеляційного суду: ОСОБА_2

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2016 року м .Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Шаманської Н.О.,

суддів - Данилової О.О., Лівінського І.В.

із секретарем судового засідання Лівшенко О.С.

за участю: відповідачки ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Братського районного суду Миколаївської області від 25 листопада 2013 року за позовом

ОСОБА_5

до

ОСОБА_6,

ОСОБА_3

про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2013 року ОСОБА_5 звернулась з позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначала, що 10 серпня 2003 року померла її бабуся ОСОБА_8, яка постійно проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1. Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається з земельної ділянки, розміром 5,62 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах Григорівської сільської ради Братського району Миколаївської області, яка належала останній на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії III-МК № 041036, виданого Григорівською сільрадою Миколаївської області 7 лютого 2002 року.

3 травня 2006 року помер дід позивачки ОСОБА_9, який також проживав за вищезазначеною адресою. Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з земельної ділянки, розміром 5,62 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах Григорівської сільської ради Братського району Миколаївської області, яка належала останній на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії III-МК № 041037.

Посилаючись на те, що вона у встановлений строк з заявою про прийняття спадщини не зверталась, а спадкоємці першої черги відмовились від прийняття спадщини на її користь, позивачка просила визнати за нею право власності на спірні земельні ділянки в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, яка померла 10 серпня 2003 року та після смерті ОСОБА_9, який помер 3 травня 2006 року.

Рішенням Братського районного суду від 25 листопада 2013 року позов ОСОБА_5 задоволено. Визнано за ОСОБА_5 право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8 на земельну ділянку, площею 5,62 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах Григорівської сільської ради Братського району Миколаївської області, яка належала померлій ОСОБА_8 згідно державного акту на право приватної власності на землю серії III- МК №041036, виданого Григорівською сільською Радою народних депутатів Миколаївської області від 7 лютого 2002 року. Визнано за ОСОБА_5 право приватної власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_9 на земельну ділянку, площею 5,62 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах Григорівської сільської ради Братського району Миколаївської області, яка належала померлому ОСОБА_9 згідно державного акту на право приватної власності на землю серії III-МК № 041037, виданого Григорівською сільською Радою народних депутатів Миколаївської області від 7 лютого 2002 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на незаконність судового рішення, та неповне зясування судом обставин справи щодо кола спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті спадкодавців, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачки та її представника, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на підставі наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що такі вимоги підлягають судовому розгляду та позивачкою доведено факт прийняття нею спадщини у порядку встановленому законом.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.

У першу чергу права на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Відповідно до ст. 1266 ЦК України, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові , бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що 10 серпня 2003 року померла ОСОБА_8, яка постійно проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1. Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається з земельної ділянки, площею 5,62 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах Григорівської сільської ради Братського району Миколаївської області, яка належала останній на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії III-МК № 041036, виданого Григорівською сільрадою Миколаївської області 7 лютого 2002 року (а.с.6).

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_8 залишилися її діти відповідачі у справі ОСОБА_6 та ОСОБА_3, а також чоловік померлої ОСОБА_9, які до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не звертались та заяву про відмову від прийняття спадщини не подавали, про що свідчить відповідь нотаріуса.

3 травня 2006 року помер ОСОБА_9, який також проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з земельної ділянки, площею 5,62 га, для

ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах Григорівської сільської ради Братського району Миколаївської області, яка належала останньому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії III -МК № 041037.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_8 залишилися її діти відповідачі у справі ОСОБА_6, який до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не звертався та заяву про відмову від прийняття спадщини не подавав.

В той же час, з матеріалів спадкової справи № 48/2011, після смерті ОСОБА_9 вбачається, що 22 березня 2016 р. ОСОБА_3 звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Звертаючись до суду, позивачка посилалась на те, що відповідачі відмовились від прийняття спадщини після смерті своїх батьків на її користь, а отримати свідоцтво в нотаріальній конторі вона не має можливості у звязку з тим, що пропустила встановлений законом строк для прийняття спадщини за заповітом.

Проте, згідно ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

Проте, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що відповідачі звертались до нотаріальної контори з заявами про відмову від прийняття спадщини.

За таких обставин, доводи позивачки про наявність підстав для прийняття нею спадщини після смерті бабки та діда, не можна вважати доведеними.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження (п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 р.)

Проте, вирішуючи спір, суд першої інстанції не перевірив зазначених обставин, не врахував характер спірних правовідносин, норми матеріального права, які їх регулюють та дійшов помилкового висновку про задоволення позову, за відсутності будь-яких доказів, які підтверджують факт прийняття позивачкою спадщини.

За таких обставин, рішення суду, яке постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню 986 грн. 20 коп. судового збору.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Братського районного суду Миколаївської області від 25 листопада 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 986 грн. 20 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Н.О. Шаманська

Судді: О.О. Данилова

ОСОБА_10