Ухвала суду № 57975742, 16.05.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/6506/14 Головуючий у 1 інстанції: Головатий Р.Я.

Провадження № 22-ц/783/1999/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Н. О.

Категорія: 54

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Богонюка М.Я., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цапа П.М.

з участю: представників ОСОБА_2 ОСОБА_3, Куць

В.В., представника Державного підприємства спиртової та

Лікеро -горілчаної промисловості Укрспирт- ОСОБА_4

Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Укрспирт на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 27 березня 2015 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся з позовом до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Укрспирт про визнання незаконним і скасування наказу генерального директора Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Укрспирт від 23.10.2014 року № 433-к "Про звільнення ОСОБА_2П.", поновлення на роботі на посаді керівника Сторонибабинського місця провадження діяльності Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Укрспирт з 23.10.2014 року, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 23.10.2014 року до дня його поновлення на роботі та стягнення 10000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 27 березня 2015 року позов задоволено частково, визнано незаконним і скасовано наказ генерального директора Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» від 23 жовтня 2014 року №433-к «Про звільнення ОСОБА_2П». Визнано незаконним і скасовано наказ заступника генерального директора з юридичних питань Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» від 06 січня 2015 року №02-к «Про внесення змін до наказу від 23.10.2014р. №433-к «Про звільнення ОСОБА_2П.».

Поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді керівника Сторонибабського місця провадження діяльності Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» з 23 жовтня 2014 року. Стягнуто з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 листопада 2014 року по 27 березня 2015 року в розмірі 30236,76 грн. Стягнуто з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на користь ОСОБА_2 2000 грн. моральної шкоди.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 23.10.2014р. по 28.11.2014р. відмовлено. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді керівника Сторонибабського місця провадження діяльності Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт». Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць у сумі 7559,19 грн. Стягнуто з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» в дохід держави 789,57 грн.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 23 вересня 2015 року апеляційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» задоволено, рішення Ликівського районного суду м. Львова від 27 березня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні його позову про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_2 - задоволено частково, рішення Апеляційного суду Львівської області від 23 вересня 2015 року - скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі Державне підприємство спиртової та лікеро -горілчаної промисловості Укрспирт зазначає про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував в повній мірі наслідків допущеного позивачем порушення трудової дисципліни, оскільки на території Сторонибабського МПД із залученням трудових та матеріальних ресурсів підприємства та належної йому сировини, але без відома підприємства, проти його волі та всупереч його інтересам, було організовано виробництво не облікованої продукції (осушеної барди), яка реалізовувалась під виглядом барди. Відповідачем не надано жодних розпоряджень на виготовлення та придбання центрифуги марки ОГШ-321К, яка з липня 2012 року використовується підприємством та була виявлена внаслідок перевірки 26.06.2014 року. Також апелянт зазначає, що суд безпідставно не взяв до уваги доводи відповідача про те, що наказом №02-к від 06 січня 2015 року дату звільнення позивача змінено з 23.10.2014 року на 29.11.2014 року, оскільки такий винесено заступником генерального директора, який тимчасово виконував обов»язки генерального директора у період його відпустки та не враховано, що вказаний наказ був схвалений відповідачем та позивачу додатково нараховано та виплачено заробітну плату з 24.10.2014 року по 29.11.2014 року та скориговано розрахунок при звільненні. Вважає невірними та необґрунтованими висновки суду про те, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення застосовано до позивача з пропуском встановленого у ст.148 КЗпП України місячного строку з посиланням на акт від 26.06.2014 року та не враховано, що відповідачу про порушення, допущені позивачем у обліку господарських операцій із бардою та про факт протиправного відчуження барди, стало відомо лише з ОСОБА_5 від 17.10.2014 року та ОСОБА_5 про результати проведення службового розслідування від 26 вересня 2014 року. Крім цього вважає, що не відповідає дійсним обставинам справи висновок суду про те, що позивачу не було надано можливості надати письмові пояснення, які передбачені ч.1 ст.149 КЗпП України, оскільки члени комісії, які складали акт, неодноразово звертались до позивача з такою пропозицією, однак останній проігнорував вказані звернення, що зафіксовано відповідним актом. Запрошення про надання письмових пояснень з приводу виявлених порушень направлялись позивачу двічі Державною Фінансовою Інспекцією у Львівській області, однак такі теж ним були проігноровані. Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди апелянт звертає увагу суду на те, що позивачем, в порушення норм ст. 60 ЦПК України, не надано жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування її наявності. З наведених підстав апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Укрспирт ОСОБА_4 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представників ОСОБА_2 ОСОБА_6ВІ., ОСОБА_3 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.

Положеннями ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

На підставі ст.ст. 11, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням осіб, в межах заявлених ними вимог. Кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив із того, що роботодавцем при його звільненні було порушено вимоги трудового законодавства, зокрема, положень ст. ст. 41, 148, 149 КЗпП України, а тому порушені права працівника підлягають захисту шляхом поновлення останнього на роботі, відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, завданої незаконним звільненням.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Частина шоста ст. 43 Конституції України гарантує громадянам захисті від незаконного звільнення.

Відповідно до ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у визначених законом випадках.

Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов передбачені у ст. ст. 40, 41 КЗпП України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний, зокрема, у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Як роз»яснив Пленум Верховоного Суду України у п.27 постанови від 06.11.1992 року №9 «про практику розгляду судами трудових спорів», на підставі п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов»язків трудовий договір може бути розірвано лише із заначеними у цій нормі працівниками. Вирішуючи питання чи є порушення трудових обов»язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку шкоду ним завдано (могло бути завдано).

Тобто, вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотності наслідків порушення трудових обов'язків. Вирішуючи спір суд повинен з»ясувати чи мало місце порушення працівником своїх трудових обов»язків, коло цих обов»язків та які саме з них конкретно порушено працівником; у чому конкретно виявилося порушення, що стало приводом звільнення, чи могло воно бутьи підставою для розірвання трудового договору з визначених законом підстав; встановити не тільки факт невиконання працівником обов'язку, який входить до кола його трудових обов'язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов'язку за встановлених судом фактичних обставинах справи, тобто, встановити вину працівника та наявність причинного зв'язку між невиконанням працівником трудових обов'язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення; чи додержано власником або уповноваженим ним органом передбачених статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правил та порядку застосування дисциплінарних стягнень.

Важливим елементом застосування п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України є звільнення керівника за порушення, яке має ознаку одноразовості, звільнення за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України неможливе, якщо порушення має триваючий, а не разовий характер.

Як вбачається з роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у п.п.22, 27 Постанови від 6 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом генерального директора ДП «Укрспирт» від 25 січня 2011 року №16-к року ОСОБА_2 було призначено на посаду керівника Сторонибабського місця провадження діяльності ДП «Укрспирт».

З наказу генерального директора ДП «Укрспирт» від 23 жовтня 2014 року №433-к вбачається, що керівника Сторонибабського МПД ДП «Укрспирт» ОСОБА_2, звільнено з роботи 23 жовтня 2014 року за одноразове грубе порушення трудових обовязків (п. 1 ст. 41 КЗпП України). Підстава: акти начальника управління контрольно - ревізійної роботи ОСОБА_7; акт позапланової ревізії окремих питань фінансово господарської діяльності державної фінансової інспекції Львівської області; акт про результати службового розслідування.

Оскільки позивач в період з 20 жовтня 2014 року по 28 листопада 2014 року перебував на лікуванні у стаціонарному відділенні ДЗ «Клінічна лікарня ДТГО «Львівська залізниця» що підтверджується листком непрацездатності від 28 листопада 2014 року, наказом заступником генерального директора з юридичних питань ДП «Укрспирт» від 6 січня 2015 року № 02-к, внесені зміни до наказу від 23 жовтня 2014 року №433-к щодо звільнення ОСОБА_2 в частині дати звільнення з 23 жовтня 2014 року на 29 листопада 2014 року.

Заперечуючи щодо задоволення позову, ДП «Укрспирт» зазначає, що одноразове грубе порушення трудових обовязків позивачем полягає в тому, що в період з 2012 року до 2014 рік на Сторонибабському МПД ДП «Укрспирт» організовано незаконне виробництво та реалізація концентрату барди, чим завдано ДП «Укрспирт» збитків на загальну суму 5 688 841 грн. 72 коп., зазначені обставини встановлені перевіркою фінансово-господарської діяльності Сторонибабського МПД ДП «Укрспирт» від 26 червня 2014 року. При цьому, на території МПД було виявлено обладнання на якому здійснювалося виробництво вологого концентрату зернової барди з барди зернової нативної. Дане обладнання на балансі Сторонибабського МПД ДП «Укрспирт» не значилась, однак таке виробництво концентрату барди нелегально проводилося на території МПД у дріжджовому цеху з 2012 року, тобто протягом двох років до часу його виявлення та було встановлено за погодженням із керівником ОСОБА_2 Відвантаження готової продукції здійснювалося ФОП ОСОБА_8 за усною вказівкою ОСОБА_2 і в товарно - транспортних накладних замість назви продукту «концентрат барди» останнім вказувалась назва «барда».

Тобто, відповідач вказує на ряд порушень трудових обов»язків, які на його думку допустив ОСОБА_2, як керівник Сторонибабського МПД ДП «Укрспирт», в період 2012 року до 2014 року, організувавши незаконне виробництво та реалізація концентрату барди, про які зазначено в актах, і на які, як на підстави для звільнення, посилається генеральний директор ДП «Укрспирт» в оскаржуваному наказі про звільнення.

З оскаржуваного позивачем наказу від 23.10.2014 року № 433-к «Про звільнення ОСОБА_2П.», вбачається, що підставою його є акт начальника управління контрольно - ревізійної роботи ОСОБА_7; акт позапланової ревізії окремих питань фінансово господарської діяльності державної фінансової інспекції Львівської області; акт про результати службового розслідування.

Як вбачається з копії акту перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності Сторонибабського МПД ДП «Укрспирт» від 26.06.2014р. №9-2/16, 18.06.2014р. в приміщенні сепараторного відділення дріжджового цеху МПД було виявлено обладнання для виготовлення концентрату барди центрифугу марки ОГШ-321к та систему трубопроводу для подачі барди по центрифузі, комісією встановлено, що дане обладнання працює в приміщенні сепараторного відділення дріжджового цеху близько двох років. Комісія прийшла до висновку, що за усною вказівкою керівника Сторонибабського МПД ДП «Укрспирт» протягом 2012, 2013 та І півріччя 2014 року з МПД замість барди відвантажувався виготовлений в сепараторному відділенні дріжджового цеху концентрат барди.

З матеріалів справи також вбачається, що 10 липня 2014 року на підставі службової записки начальника управління контрольно-ревізійної роботи ОСОБА_7 від 30 червня 2014 року, ДП «Укрспирт» було прийнято наказ про проведення службового розслідування, створення робочої комісії для перевірки фактів викладених у ОСОБА_5 перевірки від 26 червня 2014 року №9-2/16 та встановлення дійсних обставин організації незаконного виробництва та реалізації концентрату барди на Сторонибабському МПД ДП «Укрспирт», за результатами роботи комісії було складено ОСОБА_5 про результати проведення службового розслідування від 26.09.2014 року, члени комісії підтвердили зазначені в ОСОБА_5 факти незаконного виробництва та реалізації концентрату барди, комісією встановлено, що в період з січня 2012 року по червень 2014 року Сторонибабським МПД було реалізовано ФОП ОСОБА_8 15 078,16 тон барди за ціною 10 грн за тону на загальну суму 150 781 грн. 06 коп. Комісія в ОСОБА_5 зазначила про порушення ОСОБА_2 пункту 3.1 Посадової інструкції керівника Сторонибабського МПД ДП «Укрспирт», що «викладені обставини свідчать про те, що відповідальність за якісне і своєчасне виконання функцій МПД, підвищення ефективності виробництва і продуктивності праці, в тому числі використання державного майна, покладається виключно на керівника МПД, який нехтуючи своїми посадовими інструкціями, Положенням про Сторонибабське МПД ДП «Укрспирт» та Статутом ДП «Укрспирт» не здійснив належного та якісного і своєчасного виконання функцій МПД». За результатами позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Сторонибабського МПД ДП «Укрспирт» за період з 01.01.2011 року до 31.07.2014 року, Державною фінансовою інспекцією Львівської області складено ОСОБА_5 від 17.10.2014р. №07-26/56.

Суд першої інстанції дав правильну оцінку тому, що зазначені відповідачем підстави для звільнення ОСОБА_2, не є одноразовим грубим порушенням, яке дає підстави для звільнення ОСОБА_2 за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України, оскільки дії, зазначені в актах, на які посилається генеральний директор ДП «Укрспирт» у наказі від 23.10.2014 року №433-к, як на підставу звільнення, не мають характеру одноразового грубого порушення трудових обов»язків.

Вірним є висновок суд першої інстанції про те, що дії керівника, виявлені під час позапланової ревізії окремих питань фінансово- господарської діяльності Сторонибабського МПД ДП «Укрспирт» за період з 01.01.2011 року по 31.07.2014 рік, про які зазначено в акті №07-26/56 від 17.10.2014 року, та під службового розслідування, про які зазначено в акті від 26.09.2014 року, є триваючими, і не можуть розцінюватись як одноразове грубе порушення ним трудових обов»язків, що підпадає під дію п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України, а відтак не можуть бути підставою для розірвання трудового договору згідно зі згаданою нормою.

Слід зазначити і те, що рішення компетентного органу, власника підприємства, наказ про звільнення мають містити чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою звільнення керівника з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України.

Разом з тим, як вбачається з наказу від 23.10.2014 року №433-к «Про звільнення ОСОБА_2П.», у ньому зазначено, що керівника Сторонибабського МПД ДП «Укрспирт» ОСОБА_2 звільнено за одноразову грубе порушення трудових обов»язків, однак не вказано, за яке конкретно одноразове грубе порушення трудових обов»язків ОСОБА_2 підлягає звільненню з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України, як підстава звільнення зазначено акти, без зазначення дати їх складання: акт начальника управління контрольно - ревізійної роботи ОСОБА_7, акт позапланової ревізії окремих питань фінансово- господарської діяльності Державної фінансової інспекції Львівської області, акт про результати службового розслідування, в яких зазначено ряд порушень трудових обов»язків, які, на думку членів комісії, допустив керівник Сторонибабського МПД Д «Укрспирт» ОСОБА_2

Крім того, звільнення на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України за своєю природою є дисциплінарним, а тому воно має здійснюватись з дотриманням порядку і строків, передбачених ст. ст. 148, 149 КЗпП України.

Відповідно до вимог ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Всупереч вищевказаним вимогам закону, до застосування дисциплінарного стягнення позивачу не було надано можливості надати письмові пояснення.

ОСОБА_9 праці та соціальної політики від 15.05.2008 р. N 106/13/116-08 роз'яснено, що відсутність таких пояснень не перешкоджає застосуванню стягнення, якщо власник має докази того, що пояснення від працівника він зажадав, але працівник їх не дав. Як правило, таким доказом є акт, складений за підписом декількох осіб у підтвердження відмови працівника надати пояснення по суті порушення трудової дисципліни.

Разом з тим, відповідачем, всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України, ні у письмових запереченнях, ні в суді не підтверджено належними та допустимими доказами того, що саме відповідач зажадав від ОСОБА_2 пояснення з приводу виявлених відповідачем порушень трудової дисципліни. Посилання на акт відмови від підписання та ознайомлення з актом службового розслідування від 26.09.2014 року, а також неявку позивача для надання пояснень на запрошення Державної фінансової інспекції у Львівській області не спростовують порушення відповідачем вимог ч.1 ст.149 КЗпП України при накладенні дисциплінарного стягнення, оскільки судом встановлено, і цього не заперечував в суді апеляційної інстанції представник відповідача, що ні власник, ні уповноважений ним орган, які відповідно до ст. 149 КЗпП України вправі зажадати пояснення від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, не зажадали від позивача таких письмових пояснень.

Крім цього, згідно з вимогами ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Однак всупереч вищевказаним вимогам закону, не зважаючи на виявлення, на думку відповідача, грубого порушення ОСОБА_2 трудових обовязків, ще в червні 2014 року, про що зазначено в акті перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності Сторонибабського МПД ДП «Укрспирт» від 26.06.2014р. №9-2/1, те, що позапланова ревізія окремих питань фінансово господарської діяльності Сторонибабського МПД ДП «Укрспирт» (акт від 17.10.2014 року) проводилась за період з 01.01.2011 року до 31.07.2014 року, дисциплінарне стягнення у виді звільнення накладено на позивача лише у жовтні 2014 року, що свідчить про порушення ДП «Укрспирт» строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Встановивши вищезазначені порушення трудового законодавства, допущені ДП «Укрспирт» при звільненні керівника Сторонибабського МПД ДП «Укрспирт» ОСОБА_2, що свідчить про незаконність такого звільнення, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що наказ генерального директора Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» від 23 жовтня 2014 року №433-к «Про звільнення ОСОБА_2П.», наказ заступника генерального директора з юридичних питань Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» від 06 січня 2015 року №02-к «Про внесення змін до наказу від 23.10.2014р. №433-к «Про звільнення ОСОБА_2П.» є незаконними, такими, що підлягають скасуванню, та з врахуванням положень ч. 1 ст. 235 КЗпП України правомірно поновив ОСОБА_2 на посаді керівника Сторонибабського МПД ДП «Укрспирт» з 23.10.2014 року.

Частина 2 ст. 235 КЗпП України передбачає, що при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеногопрогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відтак, колегія суддів вважає правомірним стягнення з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 29 листопада 2014 року по 27 березня 2015 року, який суд першої інстанції визначив у розмірі 30236 грн. 76 коп.

Визначаючи розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню на користь позивача, суд першої інстанції вірно врахував положення п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України від 08.02.1995 року №100, відповідно до якого нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З довідки про заробітну плату ОСОБА_2 ( а.с.121) вбачається, що заробітна плата за серпень 2014 року становить 7898.06 грн., за вересень 8191.25 грн., кількість робочих днів- 41 робочий день, а відтак середньоденний заробіток ОСОБА_2 становить 392.42 грн. (7898.06 + 8191.25 : 41).

Заробітна плата становить: за грудень 2014 року: 23 дні х 392.42 грн.= 9025.66 грн., за січень 2015 року: 19 днів х 392.42 грн.= 7455.98 грн.; за лютий 2015 року: 21 день х 392.42 грн. = 8240.82 грн., за березень 2015 року: 19 днів х 392.42 грн.=7455.98 грн. А відтак середній заробіток, що підлягав стягненню на користь ОСОБА_2 за час вимушеного прогулу становить 32178.44 грн. Однак рішення суду першої інстанції в частині розміру середнього заробітку, який підлягає стягненню з ДП «Укрспирт» на користь ОСОБА_10, не оскаржувалося, і позивач, і відповідач погодилися з розміром середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначеного судом першої інстанції.

Оскільки судом першої інстанції встановлено, що незаконне звільнення ОСОБА_2 негативно вплинуло на його психологічний стан, завдало моральних страждань, вплинуло на звичний спосіб його життя, так як через втрату роботи, що була єдиним джерелом доходів позивача, йому доводилось докладати значних зусиль для організації його подальшого життя та налагодження життя його сім'ї, суд першої інстанції з врахуванням положень ч.1 ст.237-1 КЗпП України та п.п. 9, 13 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31 березня 1995 року N4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", прийшов до вірного висновку про те, що розмір моральної шкоди, визначеної позивачем є завищеним, а тому враховуючи обставини, при яких позивачу було спричинено моральну шкоду, характер та обсяг душевних страждань позивача, втрату позивачем нормальних життєвих зв'язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, з урахуванням вимог розумності та справедливості вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2000 грн. моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції повно та всебічно з"ясував обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Укрспирт відхилити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 27 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючий: Шеремета Н.О.

Судді: Богонюк М.Я.

ОСОБА_11