Ухвала суду № 57975701, 24.05.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/882/11 Головуючий у 1 інстанції: Ванівський Ю.М.

Провадження № 22-ц/783/3097/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 А. В.

Категорія: 6

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Павлишина О.Ф., Федоришина А.В.

секретаря Юзефович Ю.І.

з участю представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Франківської районної адміністрації Львівської міської ради на рішення Франківського районного суду м. Львова від 20 липня 2015 року у справі за позовом Франківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, з участю третьої особи Львівського комунального підприємства "Вулецьке", про демонтаж самовільної прибудови та зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про визнання права власності на добудову,-

встановила:

В жовтні 2010 року позивач ОСОБА_13 районна адміністрація Львівської міської ради звернулася в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, з участю третьої особи ЛКП "Вулецьке", про демонтаж самовільної прибудови

В обґрунтування позовних вимог представник позивача покликався на те, що комісією ЛКП «Вулицьке» встановлено, що власниками квартири АДРЕСА_1 самовільно проведена прибудова до квартири № 1 розмірами 5,0м.Х7,0м., 2,5м.Х5,0м., а також на прибудинковій території самовільно збудовано окремо стоячий будинок розмірами 6,0м.Х6,0м. Франківською РА прийнято розпорядження від 11.05.2010 року № 215 «Про знесення самовільної прибудови до квартири № 1 та самовільно збудованого окремо стоячого будинку на вул. Княгині Ольги, 15», яким зобов»язано відповідачів у місячний термін за власні кошти знести вказані прибудову та збудований окремо стоячий будинок.

Відповідачі добровільно розпорядження адміністрації не виконали, на попередження ЛКП не реагують.

Просили суд зобов»язати ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у місячний термін за власні кошти знести самовільну прибудову розмірами 5,0м.Х7,0м., 2,5м.Х5,0м. до квартири та самовільно збудований окремо стоячий двохповерховий будинок розмірами 6,0м.Х6,0м. на прибудинковій території, а територію впорядкувати.

Під час розгляду справи відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися із зустрічним позовом до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про визнання права власності на добудову.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що для забезпечення собі належних умов проживання, з метою розширення житлової площі, позивачі у 1995 році звернулися до міжвідомчої комісії Франківського району із заявою про отримання дозволу на прибудову. До заяви долучено необхідні документи на прибудову та письмова згода сусідів. Будівельні роботи в частині прибудови проводилися відповідно до розробленого проектною організацією проекту, із дотриманням Державних будівельних норм та правил. Вказують, що вони сплачують комунальні послуги за користування квартирою з прибудовою.

З врахуванням заяви про збільшення позовних вимог просили визнати протиправним та скасувати розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради № 215 від 11.05.2010 року про знесення самовільної прибудови до кв. №1 та самовільно окремого стоячого будинку на вул. ОСОБА_14; визнати за ними право власності на самовільно збудовані будівлі: прибудову «А1-1» загальною площею 29,7 кв.м. та окремо стоячу будову «В-2», загальною площею 39,9 кв.м. (готовність 37%) у відповідності з Технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок № 15 по вул. Кн. Ольги в м. Львові № 617 від 17.09.08.; зобовязати Комунальне підприємство «Львівське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна» зареєструвати за ними самовільно збудовані будівлі: прибудову «А1-1» загальною площею 29,7 кв.м. та окремо стоячу будову «В-2», загальною площею 39,9 кв.м. (готовність 37%) у відповідності з Технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок № 15 по вул. Кн. Ольги в м. Львові № 617 від 17.09.2008 року (т. 1 а.с. 31-33, 121-122).

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 20 липня 2015 рокуу задоволенні позову Франківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, з участю третьої особи Львівського комунального підприємства "Вулецьке", про демонтаж самовільної прибудовивідмовлено.

Додатковим рішенням цього ж суду від 14 березня 2016 року зустрічний позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про визнання права власності на добудову задоволено частково.

Розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради № 215 від 11.05.2010 року в частині знесення самовільної прибудови до квартири АДРЕСА_2 визнано протиправним та скасовано.

Визнано за ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 право власності на прибудову «А1-1» до квартири АДРЕСА_3, загальною площею 29,7 кв.м.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Рішення суду від 20.07.2015 року оскаржив представник позивача ОСОБА_13 районної адміністрації ЛМР, вважає рішення незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що за загальною процедурою вирішення справи щодо самочинного будівництва є адміністративна процедура, передбачена нормативно-правовими актами, а компетентними органами для її здійснення є органи місцевого самоврядування.

У зв»язку з цим, звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Просить рішення Франківського районного суду м. Львова від 20 липня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Судові витрати стягнути солідарно з відповідачів.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_2 на підтримання скарги, а також пояснення відповідача ОСОБА_3 на заперечення таких, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково виходячи з таких підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

На підставі ст.ст. 11, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Франківської РА ЛМР суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що самочинне будівництво, здійснене відповідачами, порушує права інших осіб, суперечить суспільним інтересам, чи не відповідає будівельно-технічним нормам.

В свою чергу, задовольняючи частково позовні вимоги позивачів за зустрічним позовом, у додатковому рішенні від 14.03.2016 року суд першої інстанції виходив з того, що прибудову до квартири здійснено відповідно до проекту, розробленого ТзОВ «Фармпроект», який складено згідно із Державними будівельними нормами та правилами, відтак визнав право власності на прибудову до квартири.

В свою чергу, оскільки окремо стояча будівля «В-2» загальною площею 39,9 кв.м. зведена на прибудинковій території будинку №15 у м. Львові, яка не перебуває у власності позивачів, така будівля є незавершеним будівництвом із ступенем готовності 37%, суд відмовив у задоволенні вимоги про визнання права власності на вказану будівлю.

Також, суд вважав, що відповідачі за первісним позовом правомірно здійснили прибудову до квартири АДРЕСА_4, тому визнав протиправним розпорядження Франківської рай адміністрації № 215 від 11.05.2010 року в частині знесення самовільної прибудови до квартири.

Разом з тим, оскільки КП «Львівське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна» не є органом, що здійснює повноваження у сфері державної реєстрації прав, суд відмовив у задоволенні позовної вимоги зобов»язати вказане підприємство провести реєстрацію самовільно збудованих прибудов до квартири та окремо стоячої будівлі.

Станом на 24.05.2016 року додаткове рішення Франківського районного суду м. Львова від 14 березня 2016 року сторонами по справі не оскаржувалося, а відтак апеляційним судом за правилами ст. 303 ЦПК України не перевіряється.

Судом встановлено, що відповідачам за первісним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 належить на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_5, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на квартиру № 213114 (т. 1 а.с. 18).

Згідно із даними технічного паспорту на вказану квартиру станом на 13.02.1997 року квартира АДРЕСА_5 складається з двох кімнат, житловою площею 27,0 кв.м., кухні площею 8,0 кв.м., коридору 2,6 кв.м., загальна площа квартири 38,3 кв.м. (т. 1 а.с. 19).

В свою чергу, відповідно до експлікації приміщень до плану житлового будинку станом на 17.09.2008 року, до вказаної квартири самовільно збудовано прибудову «А1-1», розміром 5,0м.Х7,0м., 2,5м.Х5,0м., а також на прибудинковій території самовільно збудовано окремо стоячий будинок розмірами 6,0м.Х6,0м. та гараж «Г» розміром 3,4м.Х6,00м. (т. 1 а.с. 20-21).

Земельна ділянка за вказаною адресою співвласниками будинку не приватизована, в силу приписів ст. 83 ЗК України є комунальною власністю Львівської міської ради.

Розпорядженням Франківської райадміністрації Львівської міської ради № 215 від 11.05.2010 року затверджено висновок міжвідомчої комісії (протокол від 13.04.2010 року №10) про знесення самовільної прибудови до квартири № 1 на вул. Княгині Ольги, 15 та самовільно збудованого окремо стоячого двохповерхового будинку на прибудинковій території. Зобов»язано ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які проживають у квартирі № 1 на вул. Княгині Ольги, 15 у місячний термін за власні кошти знести самовільну прибудову розмірами 5,0м., 7,00м., 2,5м.Х5,0м. до квартири та самовільно збудований окремо стоячий двохповерховий будинок розмірами 6,0м.Х6,0м. на прибудинковій території, а територію впорядкувати (т. 1 а.с. 4).

Згідно із ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обовязковими до виконання на відповідній території.

До повноважень районних адміністрацій у галузі будівництва згідно із ухвалою Львівської міської рада «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» № 3704 від 08.07.2010 року належить зокрема, розгляд та вжиття заходів у встановленому виконавчим комітетом, департаментом містобудування порядку щодо фактів самовільного будівництва.

Відтак, Франківська райадміністрація, приймаючи розпорядження про зобов'язання відповідачів знести самочинно збудовані ними прибудову та окремо стоячий будинок по вул.Княгині Ольги, 15 та звертаючись з відповідним позовом, діяла відповідно до наданих повноважень.

21.05.2010 року ЛКП «Вулецьке» направило на адресу відповідачів попередження про виконання вказаного вище розпорядження № 215 від 11.05.2010 року, а також роз»яснено наслідки невиконання такого (т. 1 а.с. 6).

26.08.2010 року комісією ЛКП «Вулецьке» складено акт, який затверджений в.о. директора підприємства ОСОБА_15, про те, що розпорядження Франківської РА ЛМР № 215 від 11.05.2010 року на цей день не виконане (т. 1 а.с. 8).

Порядок будівництва нерухомого майна врегульовано відповідними нормативними актами, а саме: Земельним кодексом України; ЦК України; законами України: «Про основи містобудування», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про архітектурну діяльність», «Про пожежну безпеку», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про екологічну експертизу», «Про охорону культурної спадщини»; Порядком видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 5 липня 2011 року № 103, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 липня 2011 року за № 902/19640.

У положеннях спеціальної матеріально-правової норми, що міститься в ч.1 ст. 376 ЦК України, поняття самочинного будівництва визначено через сукупність його основних ознак, які виступають умовами або підставами, за наявності яких обєкт нерухомості може бути визначений самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) обєкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) обєкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно із ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

За змістом частин 4 та 7 ст. 376 ЦК України залежно від ознак самочинного будівництва зазначені в цих пунктах особи можуть вимагати від особи, яка здійснила самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого обєкта або проведення його перебудови власними силами або за її рахунок, приведення земельної ділянки у попередній стан або відшкодування витрат.

З урахуванням змісту вищевказаної правової норми в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих правових норм правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і, залежно від встановленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Якщо позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна заявлений субєктом владних повноважень на виконання владних управлінських функцій зі здійснення контролю у сфері регулювання земельних відносин, у звязку з порушенням забудовником вимог законодавства з питань будівництва (ч. 7 ст. 376 ЦК України), судам слід перевіряти, чи не є відносини між сторонами публічно-правовими та чи підлягає зазначений спір вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Вказана позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-137цс14, від 24 травня 2015 року, №6-381цс15, які в силу ст. 360-7 ЦПК України є обовязковими для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Суд залишив поза увагою, що позивач ОСОБА_13 районна адміністрація Львівської міської ради звернулася до суду як субєкт владних повноважень на виконання владних управлінських функцій у звязку з порушенням забудовником вимог законодавства з питань будівництва, а відтак відносини між сторонами є публічно-правовими й зазначений спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Отже у справі, яка переглядається, суд першої інстанції помилково прийняв до розгляду та розглянув спір по суті в частині позовних вимог Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Додаткове рішення суду про часткове задоволенння позовних вимог за зустрічним позовом не оскаржується, тому за правилами ст. 303 ЦПК України судовою колегією не перевіряється.

Керуючись ст.ст. 205, 303, п. 4 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 310, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Франківської районної адміністрації Львівської міської ради задовольнити частково.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 20 липня 2015 року про відмову у задоволенні позову Франківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, з участю третьої особи Львівського комунального підприємства "Вулецьке", про демонтаж самовільної прибудови скасувати, провадження у справі в цій частині закрити.

Роз»яснити, що спір у цій частині підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: О.Ф. Павлишин

ОСОБА_16