Постанова № 57975222, 20.05.2016, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/3186/16-а

пр.№ 2-а/464/164/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2016 року

Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого судді Теслюка Д.Ю.,

з участю секретаря судового засідання Горбач О.І.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова про визнання протиправними дій та зобовязання здійснити перерахунок пенсії,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом, в якому згідно із уточненнями позовних вимог від 20.05.2016 р. просить визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова щодо відмови йому в проведенні перерахунку розміру пенсії відповідно до довідок Генеральної прокуратури України від 08.02.2016 р. №18-92 зп, починаючи з 01.02.2015 року та №18-93 зп, починаючи з 01.01.2016 р. та зобовязати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 80% щомісячної чинної заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури згідно довідки про заробітну плату №18-92, виданої 08.02.2016 року Генеральною прокуратурою України, починаючи з 01.02.2015 року з врахуванням пільг, передбачених Законом України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», а також зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова провести перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 80% щомісячної чинної заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури згідно довідки про заробітну плату №18-93, виданої 08.02.2016 року Генеральною прокуратурою України, починаючи з 01.01.2016 року з врахуванням пільг, передбачених Законом України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що він з 26.03.2014 року перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду м.Львова у звязку із призначенням йому довічно та виплатою пенсії за вислугу років у відповідності до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 80% від суми місячної заробітної плати. Зазначену пенсію йому призначено з урахуванням загального стажу роботи понад 22 роки, у тому числі під час роботи в органах прокуратури понад 17 років і використано для нарахування довідку про доходи, в тому числі по посаді прокурора м.Львова. 23.10.2014 року його звільнено з посади начальника управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України. На той час він вже перебував на пенсії і більше в трудових відносинах з органами прокуратури не перебував. У звязку з наведеним, у нього виникло з 01.12.2015 року право не перерахунок пенсії, проте відповідачем відмовлено в проведенні такого. Вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки з 01.02.2015 року йому слід провести перерахунок пенсії відповідно до довідки Генеральної прокуратури України від 08.02.2016 р. №18-92 зп, а з 01.01.2016 р. відповідно до довідки Генеральної прокуратури України від 08.02.2016 р. №18-93 зп, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 80% щомісячної чинної заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 надав пояснення, що відповідають змісту адміністративного позову та уточнень до такого, просить позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 подала письмові заперечення на адміністративний позов, в судовому засіданні позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні в повному обсязі, так як вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству, оскільки з 01.06.2015 року згідно п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ від 02.03.2015 у звязку із неприйняттям закону щодо призначення всіх пенсій, в тому числі спеціальних, на загальних умовах, норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру» втратили чинність. Відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ від 14.10.2014, яка регулює питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначається Кабінетом Міністрів України. З 01.01.2015 року аналогічна норма була передбачена також ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинній до 15.07.2015 року). Призначення, перерахунок, поновлення виплати пенсії та зміна її виду здійснюється відповідно до закону, чинного на час звернення за призначенням (перерахунком) відповідного виду пенсії. Отже, у випадку звернення осіб за перерахунком пенсії застосовується закон, що є чинним на момент такого перерахунку.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та зясувавши дійсні обставини, вважаю, що позов слід задовольнити з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова як одержувач пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та особа, яка користується пільгами, передбаченими Законом України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».

Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів та слідчих визначеностаттею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII.

Відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Відповідно дост. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Як вбачається із копії наказу Генерального прокурора України №2501-ц від 23.10.2014 р., позивач ОСОБА_1 звільнений з посади начальника управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України у звязку з припиненням трудового договору (а.с.21). Довідкою про заробітну плату № 18-92 від 08.02.2016 р. визначено фактично отримані працівником виплати, що існували на день його звільнення з роботи з посади прокурорсько-слідчих працівників (а.с.17-19).

Враховуючи факт звільнення з відповідної посади, позивач набув права на проведення перерахунку пенсії з урахуванням фактично отримуваних виплат, що існували на день його звільнення з роботи за відповідною посадою. Підставою для проведення зазначеного перерахунку пенсії слугуватиме довідка про заробітну плату № 18-92 від 08.02.2016 року.

Згідноіз постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів»у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах установ, закладів та організацій, за рахунок виплат, повязаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищено з 1 грудня 2015 року на 25 відсотків посадові оклади працівників, розміри яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 р. № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», що згідно зі ст.50-1 Закону є підставою для перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

У зв'язку з підвищенням посадових окладів працівникам прокуратури, 11.02.2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова із заявою про перерахунок раніше призначеної йому пенсії на підставі виданих Генеральною прокуратурою України довідок про заробітну плату. Листом від 16.02.2016 р. С-7 відповідача повідомлено ОСОБА_1 про відсутність правових підстав для перерахунку пенсії (а.с. 20).

Відповідно до частини тринадцятоїстатті 50-1 Закону № 1789-ХІІобчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком пенсії.

За таких обставин, необхідною умовою для перерахунку пенсії є документи, додатково подані пенсіонером щодо розміру місячного заробітку за відповідною посадою станом на час звернення за перерахунком пенсії. Перерахунок пенсії провадиться на підставі розрахованої органами прокуратури України довідки про розмір місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію.

Не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії те, що Кабінетом Міністрів України не визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено ч. 18 ст.50-1Закону України «Про прокуратуру».

Так, відповідно до ч. 13ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІдержава взяла на себе обовязок забезпечити не лише нарахування але й перерахунок пенсії працівникам прокуратури, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за перерахунком.

При цьому суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що з 01.06.2015 року норми щодо пенсійного забезпечення працівників прокуратури, що призначалися на підставіЗакону України "Про прокуратуру", втратили чинність у зв'язку з неприйняттямзакону щодо призначення усіх видів пенсій, у тому числі і спеціальних, на загальних умовах, внаслідок чого позивач на підставі чинного законодавства не має права на перерахунок пенсії, оскільки, таке право було надане йому раніше на підставі діючого законодавства.

За вказаних обставин, відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України порядку проведення перерахунків призначених пенсій працівникам прокуратури, не може бути підставою для позбавлення особи права на перерахунок пенсії, що гарантоване законом.

Отже, виходячи з вищенаведеного, суд не приймає до уваги доводів відповідача, викладених у запереченні на позовну заяву, оскільки відповідачем було застосовано нові положення до правовідносин, які виникли до їх прийняття та суттєво звужують право на пенсійне забезпечення, що суперечить вимогам ч.1ст.58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1ст. 16 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р., який набрав чинності та вступив в дію з 15 липня 2015 року, гарантії незалежності прокурорів забезпечуються належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням.

Статтею 86 цього Закону передбачено, що пенсії за вислугу років призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.

Окрім того, вирішуючи питання про застосуванняЗаконув часі, суд виходить із того, що згідно зістаттею 22 Конституції Українизакріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист громадян України та визначав, що Конституція Українивиокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно дост. 17 Конституції Україниперебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99, рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказував, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення, зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

У рішенні Конституційного Суду України №1-9/2015 від 13.05.2015 зазначено, що Україну проголошено соціальною, правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права.Конституція Українимає найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції Україниі повинні відповідати їй. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України (стаття 1, частини перша, друга статті8, частина друга статті19 Конституції України). Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина першастатті 46 Конституції України). В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першоїстатті 92 Конституції України).

Конституційний Суд України у рішенні № 8-рп/2005 від 11.10.2005 чітко визначив критерії, за якими можливо встановити, чи відбулося звуження обсягу прав та свобод особи, а саме: звуження обсягу прав та свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав та свобод, тобто їх кількісні характеристики. Пенсійне забезпечення громадян, які виконують або виконували державні функції на посадах зі спеціальним статусом є важливим елементом державних гарантій матеріального і соціального захисту відповідних осіб з метою належного виконання ними особливих професійних обовязків. Тому право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України, є таким, що не підлягає звуженню або обмеженню згідно з вимогами статей 22 та 64 Конституції України. Для зазначених категорій осіб передбачено особливий порядок пенсійного забезпечення з урахуванням їх правового статусу, професійних обовязків, підвищених вимог до дисципліни, обмежень та інших особливостей, повязаних з ризиком для життя та здоровя, що й зумовило встановлення додаткових гарантій соціального забезпечення таких осіб.

Також, Конституційний Суд України у своєму рішенні № 6-рп/2007 від 09.07.2007 зазначив, що невиконання державою взятих на себе соціальних зобов'язань порушує принцип соціальної, правової держави. Встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права.

За таких обставин, зміст та обсяг досягнутих соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Відповідно до ч. 1ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.2ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на положення наведеної процесуальної норми, виходячи із суті позовних вимог, під час розгляду даної справи відповідачем управлінням Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова не доведено правомірності своїх дій.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відмова управління Пенсійного фонду України Галицькому районі м. Львова у перерахунку пенсії позивачу, виходячи з розміру заробітної плати на даний час є протиправною, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню як такі, що підтвердженні матеріалами справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не спростовані належними та допустимими доказами відповідачем.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 160-163, 167 КАС України,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідок Генеральної прокуратури України №18-92 від 08.02.2016 р. та №18-93 від 08.02.2016 р. з врахуванням пільг, передбачених Законом України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 80% щомісячної чинної заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури згідно довідки про заробітну плату №18-92, виданої 08.02.2016 року Генеральною прокуратурою України, починаючи з 01.02.2015 року з врахуванням пільг, передбачених Законом України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», без обмеження її граничного розміру.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 80% щомісячної чинної заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури згідно довідки про заробітну плату №18-93, виданої 08.02.2016 року Генеральною прокуратурою України, починаючи з 01.01.2016 року з врахуванням пільг, передбачених Законом України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», без обмеження її граничного розміру.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1102, 40 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Сихівський районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня отримання копії постанови у повному обсязі.

Суддя Теслюк Д.Ю.