Вирок № 57971818, 30.05.2016, Ямпільський районний суд Вінницької області

В И Р О К

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

"30" травня 2016 р. Справа142/616/16-к

Код суду: 231

у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Вінницької області

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Гаврилюк Т.В.

секретаря судового засідання Шарко Л.В.

розглянувши кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016020260000048

про обвинувачення ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 числа у селі Гупалівка Магдалинівського району Дніпропетровської області, без постійного місця реєстрації, не працюючого, із неповною середньою освітою, не одруженого, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз 10.10.2013 року Олександрівським міськрайонним судом Кіровоградської області по ч.3 ст.15, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі, який звільнений із місць позбавлення волі 11.03.2016 року по відбуттю строку покарання,

у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

за участю прокурора Коваленко М.В., обвинуваченого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В :

Досудовим розслідуванням встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 будучи раніше судимим за вчинення крадіжок чужого майна, судимість із якого у встановленому законом порядку не знята та не погашена, на шлях виправлення не став та скоїв нове умисне корисливе кримінальне правопорушення. Так, 11 березня 2016 року приблизно о 12 годині на вулиці Центральній,19 у селі Трудове Піщанського району Вінницької області обвинувачений ОСОБА_1 з метою здійснення телефонного дзвінка попросив у потерпілого ОСОБА_3 мобільний телефон марки «NOKIA 1200», на що той погодився та надав йому телефон. Закінчивши телефонну розмову, обвинувачений ОСОБА_1 умисно, з корисливих мотивів, маючи на меті умисел на відкрите заволодіння чужим майном, з метою обернення його на свою користь, бажаючи протиправно збагатитися за рахунок чужої власності, усвідомлюючи, що вчиняє протиправно та бажаючи діяти саме таким чином, розуміючи, що знаходиться поряд із власником телефону, відкрито викрав мобільний телефон, після чого з місця пригоди зник, спричинивши потерпілому ОСОБА_3 майнову шкоду на суму 300 гривень.

Органами досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України не визнав і суду пояснив, що 11 березня 2016 року приблизно об 11 годині 00 хвилин він звільнився з місць позбавлення волі. Підійшов до магазину, який був закритий. Він дочекався поки відчиниться магазин і купив пляшку пива і цигарки. Потерпілий стояв неподалік магазину. Він підійшов до останнього та попросив у нього мобільний телефон щоб зателефонувати до батька та повідомити останнього, що його звільнили. Потерпілий передав йому телефон, а сам займався своїми справами. Розмовляючи з батьком, він почав бігти з телефоном. Коли потерпілий почав його наздоганяти, то він викинув телефон у траву. Вказав, що у його діях є склад злочину передбачений ст.190 КК України, вину у скоєнні якого він визнає, а не ч.2 ст.186 КК України.

На підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_1 сторона обвинувачення у судовому засіданні посилається на показання потерпілого та свідків, а також письмові докази.

Однак, із показань потерпілого ОСОБА_3 даних ним у судовому засіданні проведеному у режимі відеоконференції судом встановлено, що 11 березня 2016 року приблизно о 12 годині 00 хвилин він вивозив від свого домоволодіння сміття. З магазину, який розташований поруч, вийшов невідомий йому хлопець, який попросив у нього мобільний телефон щоб подзвонити до батька, щоб той його зустрів. Він дав невідомому мобільний телефон і почав продовжувати викидати сміття. Коли він повернувся, обвинувачений ОСОБА_1 уже побіг. Він запитав свою дружину чи повернув телефон обвинувачений, на що отримав незадовільну відповідь. Він побіг за обвинуваченим. Обвинувачений побачив його і почав тікати в ліс. Він підійшов до села Миколаївка Піщанського району Вінницької області, де по дорозі їхав ОСОБА_4, він його зупинив і вони автомобілем наздоганяли обвинуваченого, який викинув телефон у траву, а сам втік. Вони знайшли телефон і повернулися.

Також, із показань свідка ОСОБА_5 даних нею у судовому засіданні проведеному у режимі відеоконференції судом встановлено, що вона разом зі своїм чоловіком потерпілим ОСОБА_3 викидали сміття. Потерпілий ОСОБА_3 дав обвинуваченому ОСОБА_1 мобільний телефон. Вона стояла біля обвинуваченого, поки той розмовляв, але потім той почав тікати разом із телефоном.

Тобто, із врахуванням вище викладених показань обвинуваченого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_5, які є доказами у даному кримінальному провадженні, потерпілий ОСОБА_3 добровільно передав обвинуваченому ОСОБА_1, на прохання останнього, мобільний телефон «Nokia 1200».

Частиною 2 статті 186 КК України встановлено, що грабежем є відкрите викрадення чужого майна вчинене повторно. Пленум Верховного Суду України у своїй постанові №10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» у п.3 роз'яснив, що грабежем є відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення.

З об'єктивної сторони, вчинення грабежу, можливе у формі відкритого викрадення чужого майна без застосування насильства або погрози його застосування (ненасильницький грабіж). При ненасильницькому грабежі винний при вилученні майна не звертається до застосування насильства або погрози до потерпілого чи інших осіб (не здійснює цілеспрямованої дії на їх психіку чи тілесну недоторканість), а обмежується прикладенням певних зусиль лише безпосередньо для вилучення майна. Типовим проявом простого грабежу є так званий "ривок", коли грабіжник несподівано для потерпілого чи інших осіб захоплює майно (вихоплює із рук сумку, зриває з голови шапку тощо).

Що відсутнє у діях обвинуваченого ОСОБА_1, по-скільки потерпілий добровільно передав йому телефон.

А тому, у діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину, передбачений ч.2 ст.186 КК України (відсутня об'єктивна та суб'єктивна сторона складу злочину).

Однак, у зв'язку із дослідженими у судовому засіданні доказами - показаннями обвинуваченого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_5, суд приходить до висновку, що у діях ОСОБА_1 є склад злочину, передбачений ч.2 ст.190 КК України, а саме - шахрайство вчинене повторно, із врахуванням наступного:

Відповідно п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» шахрайство - це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов'язковості передачі їй майна або права на нього. Обов'язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.

Окрім того, об'єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий - власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі. Безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій є обов'язковими ознаками шахрайства, які відрізняють його від викрадення майна та інших злочинів проти власності.

Тому, суд приходить до висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, за таких обставин - 11 березня 2016 року приблизно о 12 годині на вулиці Центральній,19 у селі Трудове Піщанського району Вінницької області обвинувачений ОСОБА_1 з метою здійснення телефонного дзвінка попросив у потерпілого ОСОБА_3 мобільний телефон марки «NOKIA 1200», на що той виходячи із довіри до обвинуваченого, та у помилковій впевненості у добросовісності його дій, погодився та добровільно надав йому телефон. Заволодівши мобільним телефоном та закінчивши телефонну розмову, тримаючи мобільний телефон у руках, обвинувачений ОСОБА_1 маючи умисел на заволодіння чужим майном, зловживаючи довірою потерпілого, почав тікати із телефоном у руках, розпорядившись телефоном на свій власний розсуд.

Окрім показань самого обвинуваченого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_5, які зазначені вище, винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України підтверджується показаннями:

Свідка ОСОБА_6 даних нею у судовому засіданні проведеному у режимі відеоконференції, з яких встановлено, що обвинувачений у магазині купив пляшку пива та цигарки. Після того як він вийшов з магазину, вона його не бачила. Через півтора години після того, як обвинувачений був у магазині, заходили люди і казали, що обвинувачений викрав телефон. Їй відомо, що саме обвинувачений ОСОБА_1 викрав телефон, так як до магазину зайшов потерпілий і сказав, що обвинувачений ОСОБА_1 викрав телефон.

Свідка ОСОБА_4 даних ним у судовому засіданні проведеному у режимі відеоконференції, з яких встановлено, що 11 березня 2016 року приблизно о 12 годині 00 хвилин він повертався з лісу. По дорозі його зупинив потерпілий ОСОБА_3 і сказав, що у нього вкрали мобільний телефон і ця людина побігла в напрямку смт.Піщанка Вінницької області. Вони поїхали за обвинуваченим, наздогнали посеред лісу. Коли обвинувачений їх побачив, одразу почав тікати. Він побіг за ним. Наздоганяючи обвинуваченого, він побачив як той викинув телефон у траву. Вони із потерпілим знайшли телефон і поїхали додому.

Свідка ОСОБА_7 даних ним у судовому засіданні проведеному у режимі відеоконференції, з яких встановлено, що він їхав на велосипеді і працівники поліції попросили його бути понятим. Сказали, що у потерпілого ОСОБА_3 викрали мобільний телефон. Це сталося в березні 2016 року приблизно в обідню пору. Це було біля лісу за поворотом, недалеко від села Миколаївка Піщанського району Вінницької області.

Аналіз показань обвинуваченого, потерпілого та свідків, які узгоджуються між собою, зважаючи на характер дій обвинуваченого по розпорядженню мобільним телефоном, вказують, що обвинувачений у шахрайський спосіб заволодів майном потерпілого.

Окрім того, винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст.190 КК України підтверджується сукупністю зібраних та досліджених у судовому засіданні письмових доказів:

Протоколом огляду місця події від 11.03.2016 року із фототаблицями, з яких встановлено, що місцем огляду є територія ділянки, яка розташована у с.Трудове на вулиці Центральній, а також ліс, де було вчинено злочин;

Протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 11.03.2016 року, з якого встановлено, що 11 березня 2016 року затримано ОСОБА_1;

Протоколами пред'явлення особи для впізнання від 12.03.2016 року, з яких встановлено, що потерпілий ОСОБА_3 та свідок ОСОБА_8 опізнали ОСОБА_1;

Протоколом огляду предметів із фототаблицями до нього від 12.03.2016 року, постановою про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 12.03.2016 року, розпискою від 12.03.2016 року, з яких встановлено, що мобільний телефон марки «Nokia 1200» визнано речовим доказом по кримінальному провадженню по обвинуваченню ОСОБА_1, приєднано до матеріалів кримінального провадження як речовий доказ та передано на зберігання потерпілому ОСОБА_3;

Довідкою-вартості, з якої встановлено, що вартість мобільного телефону бувшого у використанні марки «Nokia 1200» становить 300 гривень;

Вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10.10.2013 року та ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 26.12.2013 року, з яких встановлено, що ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст.15 ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України та засуджено із застосуванням ч.1 ст.70, ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки;

Довідкою про звільнення, з якої встановлено, що ОСОБА_1 11 березня 2016 року звільнено із Піщанської ВК-59;

Медичною довідкою від 14.03.2016 року, з якої встановлено, що ОСОБА_1 здоровий, працездатний;

Характеристикою від 14.03.2016 року та психологічною характеристикою від 14.03.2016 року, з яких встановлено, що ОСОБА_1 посередньо характеризується.

Досліджені та проаналізовані зібрані по справі докази, тобто фактичні дані, які містяться в показаннях обвинуваченого, потерпілого і свідків, письмові докази, їх об'єктивна оцінка з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для вирішення питань, передбачених ст.368 КПК України, дають підставу суду вважати про вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 11 березня 2016 року шахрайських дій по відношенню до потерпілого ОСОБА_3 щодо заволодіння мобільним телефоном останнього.

Оцінюючи всі зібрані докази в їх сукупності, суд знаходить винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 встановленою, а його дії кваліфікує за ч.2 ст.190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, вчинене повторно (шахрайство).

А тому, має підстави перекваліфікувати дії ОСОБА_1 із ч.2 ст.186 КК України на ч.2 ст.190 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, відсутність обставини, що пом'якшують покарання, а також наявність обставини, що обтяжує покарання ОСОБА_1

Суд не знаходить жодної із передбачених ст.66 КК України обставин, які б могли пом'якшити покарання обвинуваченого ОСОБА_1

Натомість, стороною обвинувачення суду надано докази про те, що на час вчинення кримінального правопорушення потерпілий ОСОБА_3 був особою похилого віку (як встановлено із показань самого потерпілого, що є доказом у кримінальному провадженні), що у відповідності із п.6 ч.1 ст.67 КК України є обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1

При призначенні покарання судом також враховуються характеризуючі матеріали відносно ОСОБА_1, а саме те, що він посередньо характеризується, є особою кримінальної спрямованості.

Тому, із врахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, відсутність обставин, що пом'якшують покарання, а також наявність обставини, що обтяжує покарання, враховуючи думку сторони обвинувачення, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства. Тому, вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Призначаючи ОСОБА_1 зазначене вище покарання, суд виходить із того, що воно є достатнім для виправлення обвинуваченого, його перевиховання, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, що відповідає його особі та є достатнім для досягнення, передбачених ч.2 ст.50 КК України цілей покарання.

При вирішенні питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, тобто рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили відносно обвинуваченого ОСОБА_1, то суд не має підстав для зміни раніше обраної міри запобіжного заходу і має підстави для залишення попередньої - тримання під вартою.

Вирішуючи питання про речові докази, а саме - мобільний телефон марки «NOKIA 1200», який постановою від 12 березня 2016 року визнаний речовим доказом та переданий для зберігання потерпілому ОСОБА_3, то суд відповідно п.5 ч.9 ст.100 КПК України вважає за необхідне повернути його власнику.

Процесуальних витрат у справі немає.

Цивільний позов не заявлено.

Керуючись ст.ст.368-371, 373-374 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 із ч.2 ст.186 КК України на ч.2 ст.190 КК України.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку у законну силу залишити попередню - утримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати із часу його затримання, тобто із 11 березня 2016 року.

У відповідності із ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_1 строк попереднього ув'язнення із 11 березня 2016 року по 30 травня 2016 року із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Речовий доказ - мобільний телефон марки «Nokia 1200» повернути ОСОБА_3.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Ямпільський районний суд Вінницької області до апеляційного суду Вінницької області.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий Т.В. Гаврилюк