Рішення № 57970274, 27.05.2016, Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/596/16-ц

Провадження № 2/715/353/16

РIШЕННЯ

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

ЗАОЧНЕ

27 травня 2016 року смт. Глибока

Глибоцький районний суд Чернівецької області в складi:

Судді Цуркана В.В.

секретаря судового засідання Майщук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засiданнi цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ТзОВ «Інтерграндкапітал+» про визнання договору майнового лізингу недійсним та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТзОВ «Інтерграндкапітал+» про визнання договору майнового лізингу недійсним та стягнення коштів, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 16 листопада 2015 року між ним та відповідачем було укладено договір майнового лізингу №805347 з додатками, предметом якого є автомобіль «Fiat Doblo Combi Maxi». Згідно до додатку №2 вартість предмета лізингу становить 195000,00 грн., вартість фінансування (20%) 39000,00 грн., щомісячний платіж 8125,00 грн., комісія за передачу (3%) 5850,00 грн. Відповідно до умов договору лізингодавець зобов'язується придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування майно (предмет лізингу), лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати платежі та інші платежі згідно з умовами договору.

Позивачем було сплачено 39000,00 грн. (сплачені кошти 39000,00 грн., комісія банку 390 грн.) на рахунок ТзОВ «Інтерграндкапітал+» з призначенням платежу: сплата вартості фінансування згідно Договору №805347; 19.11.2015 року 97500,00 грн., комісія банку 500,00 грн. на користь ТзОВ «Інтерграндкапітал+», з призначенням платежу: авансовий платіж згідно Договору №805347.

Відповідачем не було роз'яснено призначення платежу, а тому він вважав, що сплачує частково оплату вартості транспортного засобу. Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» чітко передбачено, що послуги з фінансового лізингу можуть надаватися тільки юридичною особою, що має статус фінансової установи. У Реєстрі осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, станом на дату підписання Договору відомості про внесення до реєстру та видачу довідки ТОВ «Інтерграндкапітал+» відсутні, тобто відповідач не мав права на здійснення діяльності з надання будь-яких фінансових послуг. Вказує, що діями відповідача, які ввели його в оману, спричинена моральна шкода, оскільки йому заподіяні психологічні (моральні) страждання.

На підставі зазначеного просить визнати договір майнового лізингу №805347 з додатками від 16 листопада 2015 року, недійсним, стягнути з відповідача на його користь сплачені кошти у розмірі 39000,00 грн., сплачену комісію банку в розмірі 390,00 грн., сплачені кошти у розмірі у розмірі 97500,00 грн., сплачену комісію банку в розмірі 500,00 грн., моральну шкоду в розмірі 3000 грн. та понесені по справі судові витрати.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_2 не зявилася, однак подала до суду заяву якою позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, а справу розглянути у її відсутності.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, хоча ТзОВ «Інтерграндкапітал+» в належному порядку повідомлялось про час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За правилами ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з п.6 ч.1 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», договір про надання фінансових послуг (яким відповідно до ст.4 цього Закону є договір про надання споживчого кредиту) повинен містити розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків.

За положеннями ч.5 ст.11, ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору

За положеннями ч.1 п.7 ч.3, ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ст.806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Окрім того, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Судом не встановлено наявності ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), та що суперечить вимогам законодавства.

Судом встановлено, що договір фінансового лізингу від 16 листопада 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та лізинговою компанією TOB «ІГК+» нотаріально посвідчено не було, у відповідача на час укладання зазначеного договору відсутня відповідна ліцензія для надання фінансових послуг.

Аналіз змісту спірного договору майнового лізингу від 16 листопада 2016 року, укладеного між сторонами дає підстави прийти до висновку, що в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача, як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року по цивільній справі № 6-2766цс15.

Позивачем 16 листопада 2015 року на рахунок ТОВ «ІГК+» було сплачено 39 00,00 грн., призначення платежу: сплата вартості фінансування згідно Договору №805347, комісія банку 390,00 грн., також 19 листопада 2015 року на рахунок ТОВ «ІГК+» було сплачено 97 500,00 грн., призначення платежу: авансовий платіж згідно Договору №805347, комісія банку 500,00 грн.

Судом не можуть бути прийнятті до уваги доводи позивача про те, що внаслідок введення його в оману відповідачем, йому була спричинена моральна шкода, оскільки жодних доказів про спричинення моральної шкоди, позивач суду не надав.

Також суд погоджується з доводами позивача про те, що йому завдана моральна шкода, оскільки неотримання ним автомобіля, який він мав намір придбати, введення його в оману відповідачем, щодо його права укладати договір фінансового лізінгу, в будь-якому випадку виплинуло на його моральний стан.

За таких обставин суд вважає за можливим задовольнити позовні вимоги в цій частині, і стягнути з відповідача моральну шкоду на користь позивача у розмірі 3000 гривень.

Відповідно до ст.ст.10, 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне позов ОСОБА_3 задовольнити частково, визнати договір майнового лізингу №805347 з додатками від 16 листопада 2015 року недійсним, стягнути з відповідача на користь позивача сплачені кошти у розмірі 39000,00 грн., сплачену комісію банку в розмірі 390,00 грн., у розмірі 97500,00 грн., сплачену комісію банку в розмірі 500,00 грн., моральну шкоду в розмірі 3000 грн. та понесені по справі судові витрати

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 60, 61, 88, 179, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати договір майнового лізингу №805347 від 16 листопада 2015 року з додатками до нього, укладений між ТзОВ «Інтерграндкапітал+» та ОСОБА_1 - недійсним.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерграндкапітал+» (код ЄДРПОУ 31232558, р/р 26001567820301 в ПАТ «Укрсиббанк» МФО 351005) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1), жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, сплачені кошти у розмірі 39000 (тридцять девять тисяч), 00 гривень, сплачену комісію банку в розмірі 390 (триста девяносто), 00 гривень, сплачені кошти в розмірі 97500 (девяносто сім тисяч пятсот), 00 гривень, сплачену комісію банку в розмірі 500 (пятсот), 00 гривень, моральну шкоду в розмірі 3000 (трьох тисяч) гривень, а також понесені по справі судові витрати у розмірі 1403 (одна тисяча чотириста три), 90 гривень.

Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області через Глибоцький районний суд Чернівецької області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

СУДДЯ: