Ухвала суду № 57970180, 25.05.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: 22-ц/790/526/16 Головуючий І інстанції -

Справа: № 639/8792/15-ц ОСОБА_1

Категорія: інші Доповідач Костенко Т.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: Костенко Т.М.

суддів: Колтунової А.І., Гальянової І.Г.

за участю секретаря Рязанової С.А..

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 листопада 2015 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, заінтересовані особи ОСОБА_4, яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка також діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Діаз ОСОБА_10, ОСОБА_11,-

в с т а н о в и л а:

05.10.2015 року ОСОБА_3 звернулась у суд із скаргою на бездіяльність державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, в якій просила визнати бездіяльність державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції незаконною, зобовязати державного виконавця вчинити дії щодо виконання рішення суду.

В обґрунтування скарги ОСОБА_3 зазначила, що рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 листопада 2012 року у справі № 2-3482/11, яке набрало законної сили 04.03.2013 року, на час проведення капітального ремонту було виселено ОСОБА_6, ОСОБА_4, Діаз-Маковську Г , ОСОБА_11 , ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_9, та ОСОБА_5 із квартири АДРЕСА_1. На підставі даного рішення 04.04.2013 року нею отримано виконавчий лист., та 16.04.2013 року було подано заяву до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження. У відкритті виконавчого провадження їй було відмовлено у зв'язку з відсутністю коду боржника. 20.02.2014 року ОСОБА_3 вдруге подано заяву про відкриття виконавчого провадження, та 26.02.2014 року державним виконавцем Бондаренко П.В. було відкрите виконавче провадження. З моменту відкриття провадження, та по день подачі скарги, рішення суду не виконано. Державний виконавець не здійснює жодних виконавчих дій для його примусового виконання.

Ухвалою суду Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 листопада 2015 року скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції задоволено. Визнано бездіяльність Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції щодо невиконання рішення Жовтневого районного суду м. Харкова №22-3482/11 незаконною; зобовязано державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції прийняти всі заходи, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження» щодо примусового виконання виконавчого листа №2-3482/11, виданого Жовтневим районним судом м. Харкова 04.04.2013 року; зобовязано Жовтневий відділ державної виконавчої служби Харківського міського правління юстиції не пізніше ніж у місячний строк з дня одержання ухвали повідомити Жовтневий районний суд м. Харкова суд і ОСОБА_3 про виконання ухвали.

На зазначену ухвалу суду представник Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Апеляційні вимоги обґрунтував тим, що суд першої інстанції під час розгляду справи не повно зясував обставини справи які мають значення для її вирішення. Суд, розглядаючи справу за відсутності представника ДВС, а також інших сторін виконавчого провадження, ґрунтував рішення лише на доводах скаржника, які не відповідають дійсності, оскільки насправді, старшим державним виконавцем Бондаренко П.В. було вжито заходів по виконавчому провадженню №42396423 з примусового виконання, спрямованих на виконання рішення Жовтневого районного суду м. Харкова по справі №2-3482/11, а саме. 26.02.2014 року стороні виконавчого провадження - (боржнику) ОСОБА_6 за адресою зазначеною у виконавчому листі була направлена постанова про відкриття виконавчого провадження та встановлений строк для добровільного виконання рішення суду до 13.03.2014 року. 17.03.2014 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою боржника та складено акт про відмову добровільно виконати рішення суду. Згідно постанови від 12.03.2014 року до виконання залучені працівники міліції. На 19.03.2014 року було призначено дату примусового виконання рішення суду. Рішення суду не було виконано у звязку з не прибуттям представників міліції на адресу, про що складено відповідний акт. За невиконання рішення суду на боржника ОСОБА_6 державним виконавцем накладено штраф у розмірі 340,00 грн.

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції в своєму рішенні послався на Інструкцію про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від №74/5 від 15.12.1999 року, яка на час розгляду справи, втратила чинність.

Суд безпідставно вважав що державний виконавець проявив неправомірну бездіяльність під час виконання судового рішення про виселення вказаних осіб , у наслідок чого рішення суду тривалий час не виконано.

Враховуючи викладене вище, апелянт просить ухвалу суду скасувати, справу за скаргою ОСОБА_3 направити на новий розгляд за участю усіх сторін виконавчого провадження.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які зявились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.11 та ч.1 ст.303 ЦПК України суд першої інстанції розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, а апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Як встановлено в суді першої інстанції, підтверджено наявними у справі доказами та не заперечується сторонами, рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 листопада 2012 року на час проведення капітального ремонту було виселено ОСОБА_6, ОСОБА_4, Діаз-Маковську Г , ОСОБА_11 , ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_9, та ОСОБА_5 із квартири АДРЕСА_1. Рішення суду набрало законної сили 04.03.2013 року, однак тривалий час не виконувалось, в звязку із чим ОСОБА_3 звернулася до суду із скаргою на бездіяльність Жовтневого відділ ДВС щодо виконання вищезазначеного судового рішення.

У відповідності до ст.30 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, що діяла на час ухвалення судового рішення, Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_3, районний суд виходив із того, що державний виконавець, в супереч вимогам ч.1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», проявив неправомірну бездіяльність, а тому зобовязав державного виконавця Жовтневого відділу ДВС ХМУЮ вжити всіх заходів, передбачених вищезазначеним Законом щодо примусового виконання судового рішення від 19 листопада 2012 року.

Судова колегія вважає такий висновок районного суду обґрунтованим, оскільки доказам по справі в цій частині дана обєктивна оцінка і зроблений вірний висновок.

При цьому колегія суддів зважає на таке.

Згідно зі ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст. ст. 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів. Державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Крім того, виконання судових рішень це заключна стадія цивільного процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав, а згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини для визначення розумного строку розгляду справи включається період із надходження до суду позовної заяви й закінчується виконанням рішення суду.

Отже, завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинення таких дій державним виконавцем є фактичною перевіркою дотримання положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду.

Частиною 1 ст. 14 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відсутність гарантії виконання судового рішення в розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачені гарантії надані сторонам -справедливий, відкритий і швидкий розгляд.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, в іншому випадку його рішення, дії або бездіяльність можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа, винести постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій має вказати про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

В цьому звязку бездіяльність державних виконавців Жовтневого ВДВС ХМУЮ по виконанню рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 листопада 2012 року судова колегія вважає неправомірною, а апеляційні доводи представника Жовтневого ВДВС ОСОБА_2 необєктивними та необґрунтованими.

Зважаючи на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення скарги ОСОБА_3, оскільки доказам по справі дана обєктивна оцінка і зроблений вірний висновок.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Інші доводи, викладені представником Жовтневого ВДВС ХМУЮ в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку про залишення судового рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 313-315, 319, 218 ЦПК України, колегія суддів,-

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - Т.М. Костенко

Судді: А.І. Колтунова

ОСОБА_12