Рішення № 57969773, 23.05.2016, Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 630/151/16-ц

Провадження № 2/630/162/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2016 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Дем'яненко І.В.,

за участю секретаря Тимошенко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Люботин Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, інтереси якої представляє ОСОБА_2, до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ПАТ «ОТП Банк» про визнання недійсними договорів іпотеки, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, інтереси якої представляє ОСОБА_2, звернулася до Люботинського міського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ПАТ «ОТП Банк» про визнання недійсним договору іпотеки, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Позивач просить визнати недійсним договір іпотеки № PM- SME 706/195/2008 від 28 травня 2008 року та договір наступної іпотеки № РМ-SME 706/302/2008 від 30 липня 2008 року

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позові та доповненнях до нього.

Представник позивача посилається на недійсність оскаржуваних договорів, в силу ч.2 ст. 215, ст. ст. 228, 236 ЦК України.

Також представник позивача посилається на те, що відповідно до постанови Вищого адміністративного суду України від 16 лютого 2016 року № 2-а-12909/12/2670, визнано, що продаж банками кредитних портфелів фізичних осіб Факторинговим та іншим компаніям є незаконною.

Представник відповідача до суду не зявився, направив до суду заяву про розгляд справи без його участі,проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні у звязку із пропуском строків позовної давності.

Суд, вислухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази по справі, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, але підлягають частковому задоволенню .

Судом встановлені такі факти, що не оспорюються сторонами, підтверджуються наданими суду доказами, та відповідні їм правовідносини.

Позивач та ЗАТ «ОТП Банк» 28 травня 2008 року уклали кредитний договір № СМ-SME 706/ 195/2008 та з метою забезпечення зобовязання договір іпотеки. Також 30 липня 2008 року укладено кредитний договір № СМ-SME 706/ 302/2008 та договір іпотеки (а.с.6-13).

ПАТ «ОТП банк» (правонаступник ЗАТ «ОТП Банк») 29 квітня 2010 року та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» уклали договір купівлі продажу кредитного портфелю № б/н, в який згідно додатку №1 увійшли кредитні договори № СМ-SME 706/ 195/2008 від 28 травня 2008 року та № СМ-SME 706/ 302/2008 від 30 липня 2008 року.

Також між ПАТ «ОТП банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 30 квітня 2010 року укладено договір про відступлення права вимоги № б/н, в який згідно додатку №1 увійшли кредитні договори № СМ-SME 706/ 195/2008 від 28 травня 2008 року та № СМ-SME 706/ 302/2008 від 30 липня 2008 року (а.с.4-5)

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Сутність договору факторингу полягає у тому, що суб'єкт цивільних правовідносин (кредитор) маючи боржника, який з тих чи інших причин не сплачує належні першому кошти, все ж таки ці кошти отримує, хоча і не від боржника, а від третьої особи, шляхом укладання з нею договору факторингу.

Факторинг - це спосіб кредитування однієї особи іншою з умовою платежу у формі правонаступництва ("покупки", або передачі прав вимоги до третьої особи).

Частиною 1 ст. 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Предметом договору фінансування під відступлення грошової вимоги може бути: передача грошової вимоги фактору в обмін на надання клієнту грошових коштів; відступлення клієнтом фактору своєї грошової вимоги, як способу забезпечення виконання зобов'язання, що є у клієнта перед фактором (наприклад кредитний договір).

Грошова вимога - це вимога клієнта до боржника на підставі будь-якого договору, за яким боржник повинен виплатити клієнту певну грошову суму.

Відповідно ж до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" N 898-IV від 5 червня 2003 року (зі змінами) іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом

Таким чином, вимоги клієнта до боржника, пов'язані з отриманням від боржника будь-яких робіт, послуг або інших благ в натуральній формі, не можуть бути предметом відступлення за договором факторингу.

Крім того, цей договір суперечить положенням ст. 1078 ЦК України та відповідно до ст. 228 ЦК України він є нікчемним, оскільки порушує публічний порядок.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При цьому в цій частині стосовно майна фізичних або юридичних осіб, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади характер правочину конкретизовано: йдеться про анти соціальність знищення, пошкодження майна або незаконне заволодіння ним.

Згідно із частиною 2 цієї статті правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, тобто недійсним внаслідок безпосередньої вказівки закону і незалежно від наявності позову з боку його учасників чи інших осіб.

Згідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ст. 204 ЦКУ, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦПК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 2 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 58 ЦПК України). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказами (ч. 2 ст. 59 ЦПК України).

Згідно зі ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі матеріалів даної цивільної справи та аналізу зібраних по справі доказів, суд вважає за необхідне: позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в частині визнання іпотечних договорів недійсними, в іншій частині позовних вимог відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57,58,60, 61,209, 212- 215, 218, 223 ЦПК України, ст.ст. 202-205, 214-216,220,228, 628, 799, 806,808 Цивільного кодексу України (в редакції 2003 року), ст.1 Закону України «Про іпотеку», суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсним договір іпотеки № PM- SME 706/195/2008 від 28 травня 2008 року та договір наступної іпотеки № PM- SME 706/302/2008 від 30 липня 2008 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Люботинський міський суд Харківської області в десятиденний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя (підпис) ОСОБА_3