Рішення № 57966392, 30.05.2016, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 186/656/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2016 року Першотравенський міський суд Дніпропетровської області

в складі: головуючої - судді Янжули С. А.

при секретарі: Лиман Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Першотравенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа орган опіки та піклування Виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною,

В С Т А Н О В И В :

11 травня 2016 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідачки ОСОБА_4, третя особа орган опіки та піклування Виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною.

В обґрунтування позову зазначили, що з 15 жовтня 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу мають доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюбні відносини не склалися, проживають окремо, спільне господарство не ведуть, позивач сплачує аліменти на неповнолітню дитину на користь відповідачки.

Донька проживає з відповідачкою та батьками відповідачки, які чинять тиск та мають негативний вплив не тільки на відповідачку, а й на малолітню дитину.

Фактично з жовтня 2015 року з відповідачкою почалися непорозуміння щодо прийняття участі у вихованні доньки, її відвідуванні, почалися створюватися штучні перешкоди з боку відповідачки стосовно неможливості нормального спілкування позивача з донькою.

Нормальним, мирним шляхом врегулювати даний спір у позивача не вийшло. Відповідачка перешкоджає спілкуванню з дитиною не тільки її батьку, а й дідусю і бабусі.

Рішенням органу опіки та піклування №2 від 17 лютого 2016 року рекомендовано позивачу спілкуватися з донькою.

Просить суд зобовязати відповідачку не перешкоджати позивачам брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з донькою та онукою - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Визначити наступні способи участі у вихованні та спілкуванні батька ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_5:

-побачення та спілкування два рази на тиждень на протязі від 1 до 2 годин за попереднім погодженням з ОСОБА_4 у вихідні дні ОСОБА_1

Визначити наступні способи участі у вихованні та спілкуванні діду та бабусі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з онукою ОСОБА_5:

-побачення та спілкування два рази на тиждень на протязі від 1 до 2 годин за попереднім погодженням з ОСОБА_4

Позивачі та представник позивача ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилися, надали суду заяви про розгляд справи в їх відсутність, позовні вимоги підтримали, просять їх задовільнити.

Відповідачка в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи в її відсутність, та відгук на позовну заяву, в якій зазначила, що буде тільки рада, якщо позивачі будуть допомагати їй, приймати участь у вихованні, утриманні їх доньки ОСОБА_5, безпосередньо приймати участь в розвитку її здібностей, а також забезпечувати її всім необхідним для нормального розвитку та становлення. Просить ухвали рішення, максимально врахувавши інтереси дитини.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи в його відсутність, просить винести рішення з урахуванням інтересів дитини, згідно діючого законодавства.

Враховуючи вимогист.157 ЦПК України та ст.6 Конвенції "Про захист прав людини та основних свобод", ратифікованої Законом України 17 липня 1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд вважає за необхідне розгляд справи провести за відсутності сторін без фіксування судового процесу, що відповідає положенням ст.ст.158, 169, 197ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

За правилами статей 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини 1 статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 58 ЦПК).

Згідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини визнані сторонами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України, у випадку визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позовних вимог.

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб. інтересів держави.

У ст. 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

Згідно ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Так, судом встановлені факти і відповідні їм правовідносини.

Даному факту відповідають сімейні правовідносини, які регулюються ст. 51 Конституції України, ст.ст. 3,18,27 Конвенції про права дитини, ст.5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 141,142,153,155,157 СК України.

Статтею 51 Конституції України передбачені права дітей на матеріальне утримання з боку батька та права на їх повноцінне життя та всебічний розвиток.

Відповідно до ст.ст. 3,18,27 Конвенції про права дитини (ратифікована Постановою ВР України №789 -Х11 від 27 лютого 1991 року), батьки зобов'язані утримувати дітей до повноліття та несуть відповідальність за виховання, розвиток і утримання дитини; у всіх діях щодо дітей … першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, духовного і соціального розвитку дитини.

Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають із вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Відповідно ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Ст.142 СК України передбачає, що діти мають рівні права та обов'язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.

Ст.153 СК України - мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно ст.257 СК України баба, дід мають право спілкуватися зі своїми онуками, брати участь у їх вихованні.

Ст.157 СК України - питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору, зобов'язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків.

Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. ст.8,11,15 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Копією свідоцтва про шлюб І-КИ №206838 від 15 жовтня 2011 року підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб 15 жовтня 2011 року. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_1.

Копією свідоцтва про народження І-КИ №569040 від 22 грудня 2015 року підтверджується, що батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_1 та ОСОБА_4.

Копією свідоцтва про народження V-КИ № 324970 від 10 серпня 1984 року підтверджується, що батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3, тобто вони є дідусем та бабусею ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Витягом з протоколу №2 від 17 лютого 2016 року засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Першотравенської міської ради підтверджується, що ОСОБА_1 рекомендовано спілкуватися з малолітньою донькою ОСОБА_5 за місцем її проживання та попередньою домовленістю з матір'ю дитини.

Враховуючи, що позивачі є батьком, дідусем та бабусею малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, беруть участь у її вихованні, утриманні та мають право на особисте спілкування з нею, суд вважає за можливе позовні вимоги позивачів задовільнити, оскільки таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню та розвитку дитини.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Однак, враховуючи, що позивачі в позовній заяві не просять покласти судові витрати на відповідачку, то суд, за таких обставин, вважає за можливе не стягувати понесені позивачами судові витрати з відповідачки по справі.

Керуючись ст.ст.3,4,5, 60,118, 212 ЦПК України, ст.ст.142,142,155,157 СК України, - суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа орган опіки та піклування Виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною - задовільнити.

Зобовязати ОСОБА_4 не перешкоджати ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визначити наступні способи участі у вихованні та спілкуванні батька ОСОБА_1 з його донькою ОСОБА_5:

-побачення та спілкування два рази на тиждень на протязі від 1 до 2 годин за попереднім погодженням з ОСОБА_4 у вихідні дні ОСОБА_1.

Визначити наступні способи участі у вихованні та спілкуванні діду та бабусі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з онукою ОСОБА_5:

-побачення та спілкування два рази на тиждень на протязі від 1 до 2 годин за попереднім погодженням з ОСОБА_4.

Судові витрати залишити за позивачами.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: ОСОБА_7ла