Рішення № 57964852, 23.05.2016, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/26184/13-ц

Провадження № 2/0202/338/2016

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 травня 2016 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі:головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Фісун К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до Публічного акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованість на свою користь за кредитним договором №E/V071469 від 15.06.2007 року у розмірі 44307,12 дол. США, що за курсом 7,99 відповідно до повідомлення НБУ від 07.05.2013 року складає 354150 грн. 52 коп.; з ПАТ «Акцент банк», ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно на свою користь заборгованість у розмірі 10000 грн. 00 коп., з ОСОБА_1 на свою користь стягнути витрати на юридичну допомогу у розмірі 3200 грн. 00 коп. та з ОСОБА_1, ОСОБА_2 стягнути судовий збір.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що відповідно до договору № E/v071469 від 15.06.2007 року відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 25 000 дол. США, зі сплатою за користування ним відсотків 16,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 15.06.2010 року. Проте, в порушення умов договору відповідач ОСОБА_1 свої зобовязання належним чином не виконав, що стало підставою для звернення до суду.

Вимоги до відповідача ОСОБА_1 що випливають зі згаданого договору, були забезпечені шляхом укладання з відповідачем ПАТ А-Банк договору поруки № 167 від 20.10.2010 року, договором поруки№E/v071469 від 16.06.2007 року з ОСОБА_2 у звязку з чим вони є солідарними відповідачами за предявленим до стягнення боргом.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 вересня 2013 року позовна заява Публічного акціонерного товариства комерційного банку ПРИВАТБАНК до Публічного акціонерного товариства АКЦЕНТ-БАНК, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості була задоволена частково.

Ухвалою суду від 20 лютого 2014 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 вересня 2013 року за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку ПРИВАТБАНК до Публічного акціонерного товариства АКЦЕНТ-БАНК, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості скасовано.

При новому розгляді справи представником відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 було заявлено клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

В судове засідання, яке проводилося 24 вересня 2015 року в режимі відеоконференції були присутні представник позивача та представник відповідача ОСОБА_2

В подальшому представник позивача в судове засідання не зявився, відповідно до заяви від 28.04.2016 року просив суд розглядати справу за його відсутності. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник в судові засідання не зявилися. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином. Про причину неявки суд не повідомили. Відповідно до заяви просили застосувати строк позовної давності.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник в подальшому в судові засідання не зявилися. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином. Про причину неявки суд не повідомили. Відповідно до заяви просили застосувати строк позовної давності.

Представник відповідача ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» в судове засідання не зявився. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином. Про причину неявки суд не повідомили.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ратифіковану Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, а саме п. 1 ст. 6 установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

У звязку з неодноразовою неявкою відповідачів в судові засідання, які проводилися в режимі відеоконференції та з метою дотримання розумних строків розгляду справи суд ухвалює рішення за наявними матеріалами справи.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.06.2007 року між відповідачем ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК») був укладений кредитний договір №E/v071469, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 25 000 дол. США, зі сплатою за користування ним відсотків 16,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 15.06.2010 року.

Відповідно до п. 6.8 Договору строк позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів, за даним договором встановлюється сторонами тривалістю пять років.

Вимоги до відповідача ОСОБА_1 були забезпечені шляхом укладання між ПАТ КБ "ПриватБанк" та відповідачем ОСОБА_2договору поруки №E/v071469 від 16.06.2007 року.

Відповідно до п. 4 Договору поруки №E/v071469 від 16.06.2007 року, у випадку невиконання боржником зобов'язань за Кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно до п. 11 Договору сторони прийшли згоди, що строк (позовна давність), в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу, встановлюється протягом пяти років.

Також вимоги до відповідача ОСОБА_1 були забезпечені шляхом укладання з відповідачем ПАТ А-Банк, договору поруки № 167 від 20.10.2010 року. Відповідно до договору поруки № 167 від 20.10.2010 року ПАТ «Акцент-банк» зобовязався солідарно з боржником відповідати перед банком за виконання зобовязань за кредитним договором № E/v071469 від 15.06.2007року, розмір відповідальності 10000 грн. 00 коп. Строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється протягом пяти років.

Як вказав в позовній заяві позивач, у звязку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору № E/v071469 від 15.06.2007року заборгованість за ним станом на 07.05.2013 р. склала 45558,68 дол. США, в тому числі 13341,01 дол. США заборгованість за кредитом; 16879,60 дол. США заборгованість по процентам за користування кредитом; 13138,82 дол. США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором; 31,28 дол. США штраф (фіксована частина); 2167,97 дол. США штраф (процента складова).

Аналізуючи спірні правовідносини, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Заперечуючи обставини позову відповідач ОСОБА_1 у своїй заяві просив застосувати до позовних вимог банку строк позовної давності ( а.с.46).

Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, висвітленої в рішенні «Стаббініс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року, строк позовної давності переслідує кілька важливих цілей, а саме забезпечує правову визначеність і остаточність, захищає потенційних відповідачів від застарілих вимог, які було б важко спростувати, і дозволяє уникнути несправедливості, яка може виникнути при прийняті судами рішень щодо подій, що мали місце в далекому минулому на підставі доказів, які з часом можуть стати ненадійними і недостатніми.

Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Оскільки умовами кредитного договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Таким чином, якщо за умовами договорів погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальниками частинами кожного місяця, у рахунок чого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальниками кожного із цих зобов'язань.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

За змістом норми початок перебігу позовної давності повязуєтьсяне тільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межахпозовної давності по кожному із платежів.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року №6-116цс13,та постанові Верховного суду України по справі №6-31 цс15, які згідно зі ст. 360 ЦПК України є обовязковою для усіх судів України.

У Постанові Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 06.11.2013 року № 6-116цс13вказано, що у випадку, коли умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобовязання, які деталізують обовязок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обовязку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Із матеріалів справи вбачається, що кредитний договір був укладений 15.06.2007 року, строк дії договору до 15.06.2010 року, при цьому в останній раз проводилося погашення заборгованості по кредитному договору 20.02.2009 року, з даним позовом позивач звернувся до суду 27 травня 2013 року. Крім того в судовому засіданні встановлено, що позивач звернувся до Вижницького районного суду Чернівецької області з позовною заявою до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави. Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 18 січня 2010 року по цивільній справі №2-9/2010 за позовною заявою ПАТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави позовні вимоги позивача задоволені частково.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі предявлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предмет позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отже, позовна давність переривалася, та пятирічна позовна давність, яка визначена сторонами за кредитним договором та договором поруки не сплила, а тому суд не вбачає законних підстав для застосування строку позовної давності до позовних вимог позивача.

Згідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України сторони зобовязані повідомити суд про всі відомі їм рішення судів, що стосуються предмету спору, а також про всі відомі їм незавершені судові провадження, що стосуються предмету спору.

Однак позивач в порушення вимог ч. 3 ст. 131 ЦПК України не надав суду жодної інформації щодо судових рішень по справі.

Представником відповідача ОСОБА_1 надано суду копію рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 18 січня 2010 року по цивільній справі №2-9/2010 за позовною заявою ПАТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави яким позовні вимоги позивача задоволені частково. Однак суду не надано позивачем інформації щодо виконання вищевказаного рішення та реалізації предметів застави та іпотеки.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України визначено, що докази це будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд приймає до уваги, що між сторонами був укладений вищевказаний кредитний договір та договір поруки, однак суд позбавлений можливості визначитися із загальною сумою заборгованості, тому що невідомо про всі ухвалені рішення між сторонами справи та їх виконання, а оскільки представник позивача просив суд розглядати справу на наявних доказах,то виходячи із вищевикладеного, позовні вимоги ПАТ КБ Приватбанк не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та не підлягають задоволенню у звязку з недоведеністю суми заборгованості.

Стосовно вимог Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" щодо стягнення суми з Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» за договором поруки.

Відповідно до ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

З урахуванням того, що позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" стосовно стягнення суми з ПАТ "Акцент-Банк" за договором поруки витікають з відносин, які виникли на підставі договору укладеного між юридичними особами, то такі вимоги не можуть бути розглянутими в порядку цивільного судочинства.

Така правова позиція узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року по справі №6-745цс15 та від 08 листопада 2015 року №6-1737цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, провадження у справі за позовними вимогами ПАТ КБ "ПриватБанк" до ПАТ "Акцент-Банк " про стягнення заборгованості за договорами поруки підлягає закриттю.

Також відповідно до вимог ч. 2 ст. 206 ЦПК України необхідно повідомити ПАТКБ «ПриватБанк», що розгляд його позовних вимог до ПАТ «Акцент-Банк» і про стягнення заборгованості за кредитним договором віднесено до юрисдикції господарських судів.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, оскільки позивачу відмовлено в позові, то судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись: ст. ст. 257, 261, 264, 267, 530, 553, 554, 559, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 7 11, 15, 27, 30, 60, 61, 84, 85, 88, 131, 205-206, 212-215 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Провадження у справі в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості закрити.

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Л.П. Слюсар