Рішення № 57964717, 23.05.2016, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

Україна

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 174/996/15-ц,

п/с 2/174/35/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2016 року м. Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

у складі головуючого судді Ілюшик І.А.,

за участі секретаря Заіка А.В.,

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_3,

третьої особи ОСОБА_4,

представника позивача ОСОБА_5,

представника відповідача та третьої особи ОСОБА_6,

представника третьої особи ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільногірську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_8 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_3, виконком Вільногірської міської ради, як орган опіки та піклування про визнання виселення з квартири незаконним, вселення в квартиру, усунення перешкод в користуванні квартирою та стягнення моральної шкоди та за позовом третьої особи, які заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_4, комунальне підприємство «Жилсервіс», головне управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, виконком Вільногірської міської ради, як орган опіки та піклування та орган реєстрації місця проживання та перебування громадян про усунення перешкод в здійсненні права приватної, спільної сумісної власності на житло шляхом визнання реєстрації особи за місцем свого колишнього проживання недійсною,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_4, виконком Вільногірської міської ради, як орган опіки та піклування про визнання виселення з квартири незаконним, вселення в квартиру, усунення перешкод в користуванні квартирою та стягнення моральної шкоди, уточнивши в подальшому, що вона діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_8 та уточнивши позов. ОСОБА_3 залучено до участі у справі, як третю особу ухвалою суду.

В обґрунтування позову зазначила, що вона 14.06.2008 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 Від цього шлюбу 30.05.2011 року народилася дитина - донька ОСОБА_8 Після реєстрації шлюбу вона та ОСОБА_4, за згодою відповідача. вдвох стали проживати за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Ця квартира була і є приватною власністю відповідача ОСОБА_2, матері ОСОБА_4 З дозволу власника квартири ОСОБА_2 позивач зареєстрована в цій квартирі. Після народження доньки ОСОБА_8 вона також з дозволу власника квартири ОСОБА_2 фактично проживала і була офіційно зареєстрована в цій квартирі. Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 20.10.2015 року шлюб розірвано. Позивач зазначає, що 23.09.2015 року, тобто за день до подання ОСОБА_4 до міського суду заяви про розірвання шлюбу, відповідач ОСОБА_2 практично вигнала її разом з малолітньою донькою ОСОБА_8 з вказаної вище квартири. Побоюючись за здоров'я дитини, вона вимушена була разом з донькою перейти на тимчасове проживання до своїх родичів. 02.10.2015 року позивач через свого представника письмово звернулася до ОСОБА_2 з вимогами припинити її протиправні дії відносно нєї та її доньки ОСОБА_8. Зі спірної квартири вивезене майно, що було їх з ОСОБА_4 сумісною власністю, придбаною в шлюбі, а також замінені замки на вхідній двері, екземпляри ключів від яких їй не були надані, що перешкоджає їй користуватися квартирою, де вона з донькою офіційно зареєстровані. Позивач вважає, що ОСОБА_2 своїми незаконними діями спричинила їй моральну шкоду, оскільки умисно позбавила її і неповнолітню дитину єдиного житлового приміщення. З цією метою вона застосувала моральний тиск на неї, образила при виселенні з квартири нецензурними словами, а потім, після насильного виселення з квартири взагалі взяла та змінила замки на дверях і тим самим позбавила її та дитину взагалі можливості вільно, без страху, користуватися житлом. Окрім цього, незаконними діями відповідача спричиненні душевні страждання малолітній дитині, яка фактично позбавлена звичних умов проживання в квартирі, що призвело до психічних розладів в її здоров'ї і погіршенню її здоров'я.

Позивач просить суд визнати незаконним виселення 23.09.2015 року ОСОБА_2 з належної їй на праві приватної власності АДРЕСА_1, позивача та її малолітньої доньки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, які були зареєстровані в цій квартирі і фактично проживали в ній до дня виселення. Зобов'язати відповідачку вселити позивача та малолітню ОСОБА_8, а також надати їй ключі від вхідних дверей цієї квартири, і від усіх приміщень квартири, а також не вчиняти дій, які б перешкоджали їй в користуванні цією квартирою разом з малолітньою донькою ОСОБА_8. Стягнути з ОСОБА_2 завдану позивачу моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

01.02.2016 року до суду звернувся ОСОБА_3, як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору до ОСОБА_9, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_4, комунальне підприємство «Жилсервіс», головне управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, виконком Вільногірської міської ради, як орган опіки та піклування та орган реєстрації місця проживання та перебування громадян про усунення перешкод в здійсненні права приватної, спільної сумісної власності на житло шляхом визнання реєстрації особи за місцем свого колишнього проживання недійсною.

В обґрунтування позову зазначив, що 20.05.2005 року, за договором купівлі-продажу квартири, укладеним його дружиною ОСОБА_2 та ОСОБА_10, за спільні кошти було придбано АДРЕСА_2. Комсомолу в м. Вільногірську Дніпропетровської області. Тобто квартира є спільною сумісною власностю подружжя.

У вказаному житлі мешкає їх син - ОСОБА_4, який перебував у шлюбі з ОСОБА_1, шлюб між якими було розірвано за рішенням суду 20.10.2015 року. У шлюбі народилась спільна дитина - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3. З їх з дружиною дозволу та з їх відома, ОСОБА_4 вселив в спірну квартиру ОСОБА_1 та ОСОБА_8, які проживали в цій квартирі по жовтень місяць 2015 року окремо від них з дружиною, оскільки вони мешкали за іншою адресою. З початку жовтня 2015 року, відповідач, добровільно, за власним бажанням та з власної волі, зазначене вище житло залишила разом із своєю дитиною, вивезла з квартири усе майно, яка вважала за необхідне вивезти та фактично переселилась до своєї бабусі. З зазначеного часу, відповідач в квартирі не з'являлася, належних їй та дитині речей в квартирі немає, оплату та інші витрати за користування житлом не здійснює по цей час, що свідчить про відсутність у неї не тільки наміру користуватись зазначеним вище житлом, а і про втрату будь-якого інтересу до цього житла. З позовної заяви ОСОБА_1 він дізнався, що його дружина - ОСОБА_2, без його відома та без погодження з ним, надала згоду на реєстрацію відповідача в належній їм з дружиною квартирі. Письмової заяви про надання згоди на реєстрацію ОСОБА_1 та ОСОБА_8 він не надавав. Їх реєстрація перешкоджає в здійснені ним свого права користування належною йому на праві спільної сумісної власності з дружиною квартирою, оскільки, наприклад, вони з дружиною мають намір передати цю квартиру для проживання родичам, які не мають на цей час житла. Невістка та онука до членів сім'ї власника чинним законодавством не віднесені, в зв'язку з чим, ОСОБА_1 та її дитина не мають прав та гарантій щодо користування належним йому та його дружині житлом.

ОСОБА_3 просив усунути перешкоди в здійсненні ним свого права спільної сумісної з ОСОБА_2 власності на належну їм АДРЕСА_3. Комсомолу, в м. Вільногірську Дніпропетровської області шляхом визнання реєстрації відповідачки ОСОБА_1 та її малолітньої доньки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, за зазначеною вище адресою недійсною з підстав, викладених в цій позовній заяві.

Позивач ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні позов підтримали та просили задовольнити його в повному обсязі, наполягаючи на примусовому виселенні позивача відповідачем та спричинення цим ОСОБА_1 моральної шкоди. Проти задоволення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору заперечували.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнала, просила в його задоволенні відмовити. Позов ОСОБА_3 підтримала.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання зявився, проти задоволення позову ОСОБА_1 заперечував, позов ОСОБА_3 підтримав.

Представник органу опіки та піклування проти задоволення позову ОСОБА_3 про визнання малолітньої ОСОБА_8 такою, що втратила право користування житловим приміщенням заперечувала.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_3 в судове засідання зявився, свій позов підтримав, просив його задовольнити, в задоволенні позову ОСОБА_1 заперечував.

Представник відповідача та ОСОБА_3 в судове засідання зявився, в задоволенні позову ОСОБА_1 просив відмовити, позов ОСОБА_3 підтримав.

Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не зявились, про день, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі та їх представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 14.06.2008 року зареєстрували шлюб, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб ОСОБА_3 І-КИ № 101477, виданого 14.06.2008 року відділом РАЦС Вільногірського міського управління юстиції,актовий запис № 52 (а.с. 7).

Від цього шлюбу 30.05.2011 року народилася дитина - донька ОСОБА_8, що підтверджується Свідоцтвом про народження ОСОБА_3 І-КИ№340817, виданого відділом РАЦС Вільногірського міського управління юстиції, актовий запис № 105 (а.с. 8).

Згідно копії паспорта позивача з 09.09.2008 року вона зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5., місто Вільногірськ, Дніпропетровська область (а.с. 5 зв).

В судовому засіданні, особи, які беруть участь у справі визнали, що на час розгляду справи у вказаному житлі зареєстровані ОСОБА_8 та ОСОБА_1, тобто позивач та малолітня дитина.

Згідно довідки про склад сімї від 01.10.2015 року за № 8 у квартирі АДРЕСА_4. Комсомолу в м. Вільногірську Дніпропетровської області зареєстровані ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_4 (а.с. 15).

До позовної заяви долучена заява ОСОБА_1 на адресу суду щодо згоди на розірвання шлюбу із посиланням на те, що 23.09.2015 року мати її чоловіка ОСОБА_2 практично проти її волі вигнала її і доньку з квартири (а.с. 11).

Згідно акту від 25.09.2015 року № 1346, складеного депутатом Вільногірської міської ради VI скликання, в присутності свідків, ОСОБА_1, яка прописана у кв. № 38 по ОСОБА_11. Комсомолу, 38-а прийшла додому, а там замінений замок у вхідних дверях до квартири (а.с. 12).

Згідно акту депутата в Вільногірської міської ради від 08.10.2015 року, складеного в присутності двох свідків, 23.09.2015 року з квартири за адресою вул. ОСОБА_11. Комсомолу, 38-а кв. 38., місто Вільногірськ, Дніпропетровська область виїхала ОСОБА_1 зі своєю донькою ОСОБА_8, які мешкали в цій квартирі з ОСОБА_4 і були в вищезазначеній квартирі прописані. Зі слів ОСОБА_11 і ОСОБА_12 ОСОБА_1 забрала свої особисті речі та речі дитини, дитячу краватку. Виїжджала за відсутності ОСОБА_4 та ОСОБА_2 На другий день ОСОБА_4 поміняв замки на вхідних дверях з метою збереження майна, яке знаходиться в квартирі (а.с. 34).

В судовому засіданні, особи, які беруть участь у справі визнали, що замки на вхідних дверях були змінені. ОСОБА_4 пояснив, що змінив замки після 23.09.2015 року, тобто після виїзду позивача з метою збереження майна.

Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 20.10.2015 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано (а.с. 13).

02.10.2015 р. позивач через свого представника письмово звернулася до ОСОБА_2 з вимогами дії відносно ОСОБА_1 її доньки ОСОБА_8 з посиланням на те, що ОСОБА_2 їх практично вигнала та запропоновано вирішити питання мирним шляхом. Лист отримано 02.10.2015 року (а.с. 14).

За договором купівлі-продажу квартири, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_10, придбано АДРЕСА_2. Комсомолу в м. Вільногірську Дніпропетровської області. Право власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_2, що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 46. 47).

З копії свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_3 ІІ-КИ № 299782 випливає, що ОСОБА_3 та ОСОБА_13 уклали шлюб 07.04.1979 року, свідоцтво видано 07.04.1979 року Бюро РАЦС м. Вільногірськ, Дніпропетровської області, актовий запис № 67. Після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище «Баркан» (а.с. 63).

Згідно договору позички від 04.04.2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали договір з ОСОБА_14 та ОСОБА_15 про передачу у безоплатне користування протягом встановленого договором строку житлового приміщення, розташованого в АДРЕСА_2. Комсомолу в м. Вільногірську Дніпропетровської області для проживання сімєю (а.с. 96, 97).

Згідно акту огляду житлового приміщення № 10 від 05.05.2016 року, складеного депутатом Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, в присутності свідків, про те, що проведено огляд спірного житлового приміщення під час якого встановлено, що в квартирі мешкають без реєстрації ОСОБА_14 разом із своєю малолітньою донькою ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_6, з квітня 2016 року. ОСОБА_15 на теперішній час перебуває на службі в ЗСУ (а.с. 117).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснила, що ОСОБА_1 скаржилася їй, що ОСОБА_4 почав зловживати алкоголем. ОСОБА_1 сказала ОСОБА_2, що, якщо її щось не влаштовує, то вона може виїжджати і свідку це відомо зі слів позивача. Позивач виїхала у другій половині вересня 2015 року. Потім змінили замки та вона не могла потрапити до житла. Як позивач виїжджала з квартири свідок не бачила.

Свідок ОСОБА_18 пояснила, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 знає, як сусідів, у них були скандали, вони били посуд. ОСОБА_4 вигнали з квартири і це відомо свідку зі слів позивача, яка сказала, що її вигнала ОСОБА_2 Вона забрала дитячі речі, одяг, свої речі, квіти, ліки. Свідок допомагала позивачу збирати речі. Через кілька днів ОСОБА_1 намагалась потрапити до квартири, але ключ не підійшов.

Свідок ОСОБА_12 пояснила, що ОСОБА_1 виселилась з АДРЕСА_2. Комсомолу в м. Вільногірську у жовтні 2015 року, коли ОСОБА_4 був на роботі. Вона виносила речі, виносила дитяче ліжко. Через два дні ще приїхала, але замки були вже змінені.

Свідок ОСОБА_11 пояснив, що 23.09.2015 року близько 18 год. 20 хвл. вона бачила, як ОСОБА_1 виїжджала з квартири з дитиною, вивозила речі, зокрема, дитяче ліжко. Причини виселення свідок не зясовувавала. ОСОБА_2 тоді у квартирі не бачила.

Свідок ОСОБА_19 пояснив, що він був депутатом Вільногірської міської ради та склав акт зі слів сусідів АДРЕСА_2. Комсомолу в м. Вільногірську. Він перебував тільки у великій кімнаті, інші приміщення квартири не оглядав. Господарі квартири повідомили йому, що замки змінені у метою збереження майна. Чому виїхала ОСОБА_1 свідок не питав.

Допитаний, як свідок третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_3 пояснив, що дозвіл на реєстрацію ОСОБА_1 не давав. Вселитися їй дозволив, але не хотів, щоб вона реєструвалася. Він не перешкоджав їй користуватися, не змінював замки на дверях. Не вимагав, щоб вона виїхала.

Допитаний, як свідок третя особа ОСОБА_4 пояснив, що ОСОБА_1 виїхала через те, що у них був конфлікт. Коли ОСОБА_1 вивозила речі, то вдома його не було. Вона виїхала самовільно, в цей час дитина була у селі у бабусі позивача. Його батьки не мають відношення до виїзду ОСОБА_1 з квартири. Він сам не вимагав, щоб вона виселилась. Змінив замки для того, щоб вона не вивезла залишки речей без його дозволу і дозволу власників квартири. Усі дитячі речі вона вивезла. Дитина зареєстрована у спірному житлі після народження і по теперішній час.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.

Стаття 23 ЦК України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

За приписами ч. 1ст. 65 ЖК на вселення до батьків їх неповнолітніх дітей письмової згоди всіх членів сімї не потрібно.

Стаття 16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав і інтересів осіб. Виходячи з загальних положень права власності, власнику належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Захист права власності регулюється нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві (ч. 1 ст. 20 ЦК України, ст.ст. 3. 4 ЦПК України) і позивач відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦПК України, розпорядилась своїми правами на власний розсуд.

Згідно ст. 31 ЦПК України підставами позову, які може змінити лише позивач, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону, яку суд може замінити, якщо її дія не поширюється на ці правовідносини.

Тому посилання представника відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, на відсутність у позовній заяві ОСОБА_1 посилання на норми матеріального права суд не може прийняти до уваги.

Однак, відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог. У ст. 119 ЦПК України передбачено форма і зміст позовної заяви особи, яка зокрема, має містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. За вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд має вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались позовні вимоги. При цьому змінювати зазначені у позовній заяві обставини суд не має права.

В даному випадку позивачем заявлено три позовні вимоги. Щодо визнання незаконним виселення позивача та відшкодування моральної шкоди, то суд вважає за необхідне зазначити, що посилання позивача на те, що відповідач ОСОБА_2 23.09.2015 року практично вигнала її разом з донькою ОСОБА_14 зі спірної квартири є голослівним, нічим не підтвердженим. Свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_18 давали свідчення зі слів позивача, а суд не може обґрунтувати рішення виключно показами свідків. Доказів того, що ОСОБА_2 застосувала до позивача моральний тиск матеріали справи не містять, заява позивача про розгляд справи про розірвання шлюбу в які вона зазначила, що її вигнали з квартири оцінюється судом критично, оскільки інших належних, достатніх та допустимих доказів цього суд не надано.

Те, що відповідач образила позивача при виселенні з квартири нецензурними словами, а потім, після насильного виселення з квартири взагалі взяла та змінила замки на дверях і тим самим позбавила її та дитину взагалі можливості вільно, без страху, користуватися житлом не знайшло свого підтвердження в процесі судового розгляду. Доказів того, що ОСОБА_2 була присутня під час вивезення речей позивачем 23.09.2015 року суду не надано. Доказів того, що позивач або ОСОБА_8 у звязку із непроживанням в спірній квартирі, отримали психічні розлади і їх здоровя погіршилося матеріали справи не містять.

Позовна заява взагалі не містить посилання на обставини, якими позивач обґрунтовує свою вимогу про зобов'язання відповідача вселити її та малолітню ОСОБА_8, а також надати їй ключі від вхідних дверей спірної квартири, і від усіх приміщень квартири, а також не вчиняти дій, які б перешкоджали їй в користуванні цією квартирою разом з донькою. Тобто підстав з яких вона має бути вселена разом з дочкою у спірну квартиру нею не зазначено і до початку розгляду справи по суті цей недолік не усунуто. Замки у вхідних дверях замінено вже після виїзду позивача зі спірної квартири, що визнано особами, які беруть участь у справі та підтверджено показами свідків, а також випливає з матеріалів справи. Доказів того, що замки змінила ОСОБА_2, а не інша особа, суду не надано. Сама по собі наявність конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не може слугувати підставою для задоволення позовних вимог.

Щодо позовної заяви ОСОБА_3, то вона також не може бути задоволена, виходячи з наступного. Твердження про те, що він дозволу дружині та письмовою згоди на реєстрацію ОСОБА_1Ю як співвласник житла, не надавав, так само як і не надавав дозволу на реєстрацію в цій квартирі дитини - ОСОБА_8 не підтверджено належними, достатніми та допустимими доказами. Визнання цієї обставини ОСОБА_2 та свідчення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки рішення не може бути обґрунтовано показами свідків. Доказів того, що ОСОБА_3 було відомо про реєстрацію у спірній квартирі ОСОБА_1 та її дочки до звернення ОСОБА_1 до суду немає.

Твердження третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, про те, що реєстрація ОСОБА_1 та ОСОБА_8 перешкоджає в здійснені ним свого права користування належною йому на праві спільної сумісної власності з дружиною квартирою, оскільки, наприклад, вони з дружиною мають намір передати цю квартиру для проживання родичам, які не мають на цей час житла спростовується матеріалами справи, оскільки суду надано договір позички від 04.04.2016 року про передачу у безоплатне користування протягом встановленого договором строку спірної квартири. Згідно акту огляду житлового приміщення № 10 від 05.05.2016 року в квартирі мешкають без реєстрації ОСОБА_14 разом із своєю малолітньою донькою ОСОБА_16 Тобто доказами, які подані безпосередньо третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, підтверджується те, що реєстрація позивача та її малолітньої доньки у спірній квартирі не перешкоджає ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передати належне їм житло у користування іншим особам за власним вибором.

Факт зняття з реєстрації у спірному житлі ОСОБА_4 не має правового значення для розгляду справи (а.с. 118).

Судом розглянуті усі заявлені клопотання, розяснювались наслідки вчинення або не вчинення певних дій, право заявити клопотання, обовязок щодо доказування і інші права відповідно до положень діючого законодавства.

Виходячи з цього, в задоволенні позову ОСОБА_1 та позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_3 слід відмовити в повному обсязі. Судові витрати віднести на рахунок тих осіб, які їх понесли.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58-60, 88, 212-215, 209, 224-228 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_8 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_3, виконком Вільногірської міської ради, як орган опіки та піклування про визнання виселення з квартири незаконним, вселення в квартиру, усунення перешкод в користуванні квартирою та стягнення моральної шкоди відмовити в повному обсязі.

В задоволенні позову третьої особи, які заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_4, комунальне підприємство «Жилсервіс», головне управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, виконком Вільногірської міської ради, як орган опіки та піклування та орган реєстрації місця проживання та перебування громадян про усунення перешкод в здійсненні права приватної, спільної сумісної власності на житло шляхом визнання реєстрації особи за місцем свого колишнього проживання недійсною - відмовити в повному обсязі.

На рахунок позивача та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору віднести понесені ними судові витрати.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя І.А.Ілюшик