Рішення № 57964389, 24.05.2016, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

Україна

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 174/6/16-ц,

п/с 2/174/71/2016

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2016 року м. Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Ілюшик І.А.

при секретарі Заіка А.В.,

за участі позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільногірську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про встановлення факту ухилення особи від виконання обовязку щодо утримання спадкодавців та усунення від права на спадкування обовязкової частки у спадщині,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, змінивши в подальшому підстави позову.

В обґрунтування позову зазначив, що 30.05.2015 року померла ОСОБА_6, яка все своє майно заповідала йому. До переліку спадкового майна входить належна їй одноособово за її життя квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1. У спадкодавця залишився непрацездатний чоловік ОСОБА_5, який згідно законодавства, має право на ообовязкову частку в спадщині незалежно від змісту заповіту, та який також подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини за законом. Відповідач ОСОБА_5 вже успадкував 1/2 частку квартири, яка залишилась після смерті ОСОБА_6 та за ним зареєстровано право власності. На його імя видано свідоцтво про право на спадщину, яке позивач вважає недійсним з тих підстав, що ОСОБА_6 хворіла, з березня 2014 року перебувала на «Д» обліку у сімейного лікаря, потребувала постійного догляду. Відповідач свою померлу дружину покинув за її життя, як тільки та почала хворіти. З цього моменту вони проживали окремо один від одного, за різними адресами, він жодного разу не навідувався до неї та не цікавився станом здоров'я. З березня 2014 року догляд за ОСОБА_6 до моменту її смерті здійснювали позивач та його мати - ОСОБА_7 Після смерті ОСОБА_6, всі витрати на її поховання були здійсненні матір'ю позивача.

Позивач просить встановити факт ухилення ОСОБА_5 від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця ОСОБА_6, яка померла 30.05.2015 року, усунути ОСОБА_5 від права на спадкування обов'язкової частки у спадщині за законом після смерті ОСОБА_6, яка померла 30.05.2015 року. Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене та видане ОСОБА_5 приватним нотаріусом Вільногірського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_8, яке зареєтроване в реєстрі за № 965.

Позивач та його представник в судове засідання зявилися, позов та його обґрунтування підтримали в повному обсязі, просили його задовольнити.

Представник відповідача та її представник в судове засідання зявились, позов не визнали, просили в його задоволенні відмовити.

Відповідач в судове засідання не зявився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, допитавши свідків, дослідивши письмові докази по справі, дійшов наступних висновків.

З копії паспорта ОСОБА_1 випливає, що він проживає та зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 4).

Згідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_9 І-КИ № 624953 ОСОБА_6 померла 30.05.2015 року у віці сімдесят шість років (а.с. 6, 85).

За життя ОСОБА_6 заповідала ОСОБА_1 все майно, де б воно не було та з чого б воно не складало, і в загалі те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право. Заповіт посвідчено приватним нотаріусом Вільногірського міського нотаріального округу ОСОБА_10 16.01.2015 року, зареєстровано в реєстрі за № 27, що також підтверджується копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с. 7, 8, 123, 124).

Згідно копії свідоцтва про право власності на житло від 26.07.1999 року власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_11, що також підтверджується інформаційною довідкою КП «БТІ м. Вільногірську» Дніпропетровської області та випливає з копії технічного паспорту (а.с. 9, 10, 97-100).

Згідно копії свідоцтва про одруження Серії І-КИ № 127251 та повторного Свідоцтва про шлюб Серії І-КИ № 302188, 30.06.2001 року укладено шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_11 Після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище «Проценко» (а.с. 12, 88).

Тобто після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина, зокрема, на АДРЕСА_3.

З копії паспорта відповідача випливає, що він народився 13.10.1939 року і йому виповнилося сімдесят пять років (а.с. 89).

Згідно довідки Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області від 01.02.2016 року за № 175, ОСОБА_5 отримує пенсію за віком при повному стажі в середньому розмірі 1275 грн. (а.с. 63).

Договір-замовлення на організацію та проведення поховання ОСОБА_6 № 1812 укладено між ОСОБА_7 та КП «Жилсервіс». Вартість послуг становить 30 грн. (а.с. 11).

Згідно акту депутата Вільногірської міської ради VII скликання від 21.12.2015 року зі слів сусідів, ОСОБА_6 померла 30.05.2015 року. В період приблизно з березня 2014 року до 30.05.2015 року ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_2, чоловік померлої) за адресою АДРЕСА_4 з ОСОБА_6 родиною не проживав. Участі у догляді за нею не приймав, фінансово не підтримував (а.с. 13).

Вказані обставини представник відповідача та адвокат ОСОБА_4 щодо непроживання ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 не заперечували, посилаючись на те, що у нього не було можливості проживати з дружиною, оскільки цьому чинила перешкоди родина ОСОБА_7, посилаючись на небажання ОСОБА_6 бачити чоловіка.

Згідно лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, померла 30.05.2015 року. Причиною смерті є хронічна сердцево-судинна недостатність (а.с. 14).

За відомостями КП «Вільногірський міський центр первинної медико-санітарної допомоги», згідно довідки № 862 від 18.12.2015 року, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 дійсно знаходилась на «Д» обліку у сімейного лікаря з 2014 року ДЗ: IXC, кардіосклероз атеросклеротичний, серцева недостатність ІІ Б-ІІІ ст. асцит. ГХ ІІ ст. середньої тяжкості. Хронічний пієлонефрит. Хронічна залізодефіцитна анемія. Останній огляд сімейного лікаря вдома 25.05.2015 року. Потребувала постійного догляду у звязку із захворюванням (а.с. 16).

Згідно квитанцій, які долучені до позовної заяви, про сплату комунальних послуг, то вбачається, що платежі здійснювались від імені ОСОБА_6 за адресою належної їй квартири, або іншими особами по іншому житловому приміщенню, тобто вказаними доказами не підтверджено понесені позивачем витрати на утримання майна спадкодавця або здійснення ним оплати комунальних послуг замість ОСОБА_6 Тобто їх слід визнати неналежними згідно ч. 1 ст. 58 ЦПК України, а тому вони не можуть бути прийняті до уваги судом.

Згідно копії довідки від 01.02.2016 року, засвідченої печаткою лікаря, ОСОБА_5 встановлено діагноз перезріла катаракта, вторинна галукома, трегиріум ІІІ ст. незріла катаракта 08, б/у ІІ-ІІІв, глаукома 08 (а.с. 72).

З копій матеріалів спадкової справи № 25/2015 відкритої до майна померлої 30.05.2015 року ОСОБА_6 випливає, що 26.08.2015 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса ОСОБА_10 з заявою про прийняття спадщини, як спадкоємець за заповітом (а.с. 77).

20.07.2015 року ОСОБА_5 звернувся до цього ж нотаріуса з заявою про прийняття обовязкової частки у спадщині, як чоловік померлої ОСОБА_6 (а.с. 78).

Спадкова справа зареєстрована у спадковому реєстрі (а.с. 79).

На момент смерті ОСОБА_6 була зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_6. Також за цією адресою зареєстрований ОСОБА_5 (а.с. 84).

11.12.2015 року ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_5 за довіреністю, звернулася до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на обовязкову частку у спадщині, тобто на 1/2 частину вищевказаної квартири (а.с. 96).

Свідоцтво про право на спадщину за законом на підставі ст. 1241 ЦК України, на 1/2 частку квартири, яка належала ОСОБА_6, отримав ОСОБА_5 Право власності зареєстровано (а.с. 119-121).

25.12.2015 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право власності, як спадкоємець за заповітом (а.с. 122).

Згідно копії звіту про оцінку майна, квартири за адресою АДРЕСА_4, оціночна вартість 1/2 частини обєкта оцінки складає 44587 грн. (а.с. 125, 126).

Інше спадкове майно не має відношення до предмету даного спору.

Отже, спірна квартира належить на теперішній час ОСОБА_1 та ОСОБА_5 Право власності за вказаними спадкоємцями зареєстровано по 1/2 частині за кожним, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 121, 134).

Згідно письмової відповіді за підписом начальника Вільногірського ВП ДзВП, у Вільногірському ВП матеріали за заявою ОСОБА_5 від 04.06.2015 року в ЖЕО за 1734 не реєструвалися та такі матеріали відсутні (а.с. 157).

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7, яка є матірю позивача, пояснила, що догляд за ОСОБА_6 здійснювала вона, її син та чоловік. Відповідач дружину не доглядав. Він намагався потрапити до неї, однак свідок його не пускала тому, що їй це заборонила робити ОСОБА_6 ОСОБА_5 виїхав з весни 2014 року до м. Запоріжжя. На похованні був, пересувався самостійно.

Свідок ОСОБА_12 пояснила, що з того часу коли ОСОБА_6 захворіла вона ОСОБА_5 не бачила. ОСОБА_6 доглядали ОСОБА_7. ОСОБА_6 казала свідку, що у неї є гроші на поховання. ОСОБА_6 з квартири не виходила. ОСОБА_5 не міг потрапити до квартири, бо вона була закрита. На похованні був, пересувався самостійно.

Свідок ОСОБА_13 пояснила, що ОСОБА_6 доглядали ОСОБА_7, поховали її також вони. ОСОБА_5 вона близько року не бачила. На похованні він був, пересувався самостійно. ОСОБА_1 допомагали ОСОБА_6, купував їжу, платив за квартиру.

Свідок ОСОБА_14 пояснила, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 одружені п'ятнадцять років. До квартири його не пускали і з цього привод він звертався до міліції. Проживав у свідка з січня 2015 року, оскільки ОСОБА_6 його вигнала. Через хворобу очей самостійно пересуватись він не може.

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що ОСОБА_5 хотів поспілкуватись з ОСОБА_6, однак до квартири його не пускали. Це свідку відомо з його слів. ОСОБА_6 вигнала його 05.01.2015 року. Догляд за ОСОБА_6 здійснювала ОСОБА_7

Свідок ОСОБА_15 пояснила, що онука ОСОБА_5 просила її провести його до квартири, де він раніше мешкав зі своєю дружиною, оскільки він погано бачить. Його не пускали в квартиру, а свідку це відомо зі слів ОСОБА_5 Він звертався до міліції із заявою з цього приводу. Мешкав він у онуки у Запорізькій області.

Покази свідків є логічними, послідовними, не спростовуються матеріалами справи, а тому можуть бути прийняті судом до уваги.

Отже, спадкоємцем померлої за заповітом є ОСОБА_1 та ОСОБА_5, як пенсіонер, а тому непрацездатна особа, яка має право на обовязкову частку у спадщині згідно ст. 1241 ЦК України, як чоловік спадкодавця шлюб з яким на момент її смерті не розірвано.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закон закріплює право фізичної особи призначити спадкоємців шляхом складання заповіту і розподілити спадкове майно, майнові права та обовязки на свій розсуд (ст.ст. 1233, 1234, 1235, 1236 ЦК України).

Разом з тим, у ст. 1241 ЦК України визначено право певних осіб на отримання частки спадкового майна, незалежно від змісту заповіту закон гарантує визначену частку спадщини, яка називається обовязковою часткою.

Таким чином, свобода спадкового розпорядження обмежується правом осіб, які закликаються до спадкування незалежно від волі спадкодавця в силу прямої вказівки закону. Перелік таких осіб, визначений вищевказаною статтею Цивільного кодексу України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. До цього переліку входять лише особи, які належать до першої черги спадкоємців за законом, зокрема, непрацездатна вдова (вдівець) та ін. Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 1241 ЦК України).

Згідно ст. 1 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до цього Закону.

Звернувшись з до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначив, що він надавав допомогу спадкодавцю за заповітом і за це вона заповідала йому квартиру, натомість, ОСОБА_5 їй допомогу не надавав. Особи, які беруть участь у справі не заперечували, що спадкодавець отримувала пенсію у розмірі прожиткового мінімуму.

Встановлено, що відповідач у цій справі сам є пенсіонером, особою похилого віку, має захворювання очей. Вказані обставини не були спростовані в процесі судового розгляду. Крім того, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживали окремо і вона не хотіла його бачити, на чому наполягали та його представник. Те, що подружжя з початку 2015 року проживало окремо підтвердили свідки і ця обставина визнана представником відповідача.

Отже, суд доходить висновку, що окреме проживання подружжя обєктивно перешкоджало наданню відповідачем фізичної допомоги спадкодавцю за її життя.

Не доведено, що спадкодавець потребувала допомоги саме від ОСОБА_5, за тієї умови, що вона отримувала допомогу від ОСОБА_1 та його родини. Також доказів умисного ухилення спадкоємця від надання допомоги спадкодавцю суду не надано. Згідно положень ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з цього, в задоволенні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту ухилення ОСОБА_5 від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця ОСОБА_6, яка померла 30.05.2015 року

Слід зазначити, що від права на спадкування може бути усунуто судом спадкодавця за законом відповідно до положень ч. 5 ст. 1224 ЦК України, яка відноситься до гл. 84 ЦК України. В даному випадку діють положення ст. 1241 ЦК України, які містяться в гл. 85 ЦК України і саме ця норма регулює спірні правовідносини. Отже, згідно положень ч. 1 ст. 1241 ЦК України, розмір обовязкової частки у спадщині може бути зменшено, однак позбавлення права на обовязкову частку в спадщині закон не передбачає. І визнати свідоцтво про право на спадщину з наведених позивачем підстав не виявляється за можливе. Питання щодо зменшення обовязкової частки у спадщині перед судом не ставилось і суд не може вийти за межі позовних вимог (ст.ст. 10, 11 ЦПК України).

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову також в частині усунення ОСОБА_5 від права на спадкування обов'язкової частки у спадщині за законом після смерті ОСОБА_6, яка померла 30.05.2015 року та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, яке посвідчене та видане ОСОБА_5 приватним нотаріусом Вільногірського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_8, яке зареєтроване в реєстрі за № 965. Тобто в позові має бути відмовлено в повному обсязі.

В звязку цим судові витрати слід віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 88, 209, 210, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про встановлення факту ухилення особи від виконання обовязку щодо утримання спадкодавців та усунення від права на спадкування обовязкової частки у спадщині відмовити в повному обсязі.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Вільногірський міський суд Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

Вільногірського міського суду ОСОБА_16