Ухвала суду № 57961741, 26.05.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 382/1487/15-ц Головуючий у І інстанції Карпович В. Д.Провадження № 22-ц/780/1979/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 31 26.05.2016

УХВАЛА

Іменем України

26 травня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :

головуючого судді Білоконь О.В.,

суддів: Гуль В.В., Савченко С.І.

при секретарі Петленко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» на рішення Яготинського районного суду Київської області від 27 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта», третя особа ОСОБА_4, про стягнення матеріальної та моральної шкоди ,-

встановила:

У липні 2015 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на таке.

15 березня 2015 року водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1 належний ОСОБА_4, рухаючись по вул. Незалежності в м. Яготин здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3, в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозгової травми, струсу головного мозку, відкритого 2 ст. уламковий перелом обох кісток лівої гомілки, вивиху лівого плеча.

На його лікування було затрачено 26397, 73 грн., які позивач просив стягнути з відповідача в якості відшкодування матеріальної шкоди та 55000 грн. моральної шкоди, яка полягала у моральному потрясінні, фізичному болю та стражданнях, яких зазнав позивач у зв»язку з дорожньо транспортною пригодою.

Після залучення до участі в справі в якості співвідповідача ТДВ «СТ» Домінанта», позивач, збільшивши свої позовні вимоги, просив суд стягнути із ТДВ «Страхове Товариство «Домінанта» на його користь 51847,73 грн. матеріальної шкоди, оскільки за час розгляду справу на лікування позивач витратив ще додатково 25450 грн. Щодо моральної шкоди, позивач просив стягнути на його користь із відповідача ОСОБА_2 5000 грн., із відповідача ТДВ «СТ» Домінанта» - 50000 грн.

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 27 січня 2016 року стягнуто із Товариства «Страхове Товариство «Домінанта» на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 51847 грн. 73 коп., та моральну шкоду в розмірі 5000 гривень; стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 25000 гривен.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідачі ОСОБА_2 та ТДВ «СТ» Домінанта» подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

В обґрунтування апеляційної скарги ТДВ «СТ» Домінанта» вказано, що розслідування даної дорожньо-транспортної пригоди ще не завершено, вина ОСОБА_2 не встановлена, тому суд безпідставно поклав відповідальність на ОСОБА_2 та страхову компанію, що застрахувала його цивільну відповідальність за шкоду, спричинену позивачеві в результаті ДТП.

Також судом при вирішенні справи не враховано факт перебування позивача у стані алкогольного спяніння під час ДТП та те, що позивач не звертався до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування та інших документів, передбачених ст. 35 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначені аналогічні підстави для скасування судового рішення а також те, що суд передчасно стягнув з нього моральну шкоду, не звернувши увагу на те, що зверненню потерпілого із вимогами безпосередньо до винної особи повинно передувати пред»явлення вимог до страховика особи, винної в ДТП з огляду на вимоги ст. 1194 ЦК України.

Крім того, ОСОБА_2 Ю,О. вказав, що рішення суду ухвалено з порушенням ч.4 ст. 215 ЦПК України, оскільки резолютивна частина рішення суду не містить висновку про задоволення чи відхилення позовних вимог, не розподілено судові витрати та не роз»яснено порядок оскарження рішення до апеляційної інстанції.

Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційні скарги слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічно зясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що судове рішення, що оскаржується, відповідає вказаним вимогам закону.

Судом першої інстанції було встановлені такі обставини.

15 березня 2015 року водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1 належний ОСОБА_4, рухаючись по вул. Незалежності в м. Яготин здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3, в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження та був доставлений на лікування до Яготинської ЦРЛ з діагнозом: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, відкритий 2 ст. уламковий перелом обох кісток лівої гомілки, вивих лівого плеча.

Внаслідок даної події ОСОБА_3 проходив та продовжує тривалий курс лікування, в тому числі шляхом оперативного втручання, на що позивач витратив грошові кошти на загальну суму 51847 грн. 73 коп., що підтверджується наявними квитанціями та товарними чеками про оплату.

Крім того, внаслідок ДТП позивачеві також заподіяно і моральну шкоду на суму 55000грн., яка полягає в тому, що внаслідок ушкодження здоров`я він переніс моральне потрясіння, фізичний біль та страждання.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 1187 ЦК України і виходив з того, що відповідач ОСОБА_4 , який на законній підставі використовував автомобіль НОМЕР_1, був його законним володільцем під час наїзду на пішохода ОСОБА_3, тому повинен нести відповідальність за спричинену позивачеві шкоду незалежно від наявності вини.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони ґрунтуються на вимогах закону і матеріалах справи.

За загальними правилом ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

У ч. 1 ст. 1167 та ч.1 ст. 1166 ЦК України відповідальність за майнову та моральну шкоду, завдану фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю покладається на особу, яка її завдала, за загальним правилом за наявності її вини.

У ч. 2 ст. 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, серед яких і випадок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Умовами застосування ст.ст. 1166, 1167 ЦК України є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача.

Статті 1187, 1188 ЦК України передбачають особливості субєктного складу відповідальних осіб (коли обовязок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Так, ст. 1187 ЦК України встановлює особливого субєкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України таким субєктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку

Про те, що положення ст. ст. 1187, 1188 ЦК України є спеціальними по відношенню до ст.ст. 1166 1167 ЦК України, у звязку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам зазначив Верховний суд України у правовій позиції від 6 листопада 2013 року у справі № 6-108 цс 13.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що майнова та моральна шкода, завдана позивачеві ОСОБА_3 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, повинна відшкодовуватись відповідачем ОСОБА_2 як володільцем джерела підвищеної небезпеки - автомобіля НОМЕР_1, незалежно від його вини у вчиненні ДТП.

З огляду на викладене, є безпідставними доводи апеляційних скарг про те, що не доведення вини ОСОБА_2 у вчиненні ДТП виключає його відповідальність за шкоду, спричинену позивачеві в результаті ДТП, оскільки ч.2 ст. 1187 ЦК України передбачає покладення такої відповідальності та володільця джерела підвищеної небезпеки незалежно від наявності його вини у вчиненні цього ДТП.

Згідно з ч.5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Факт перебування ОСОБА_3 у стані алкогольного сп»яніння під час ДТП, який підтверджується матеріалами справи, не є підставою для звільнення ОСОБА_2 на підставі ч.5 ст. 1187 ЦК України від відповідальності за шкоду, спричинену позивачеві в результаті ДТП, оскільки відсутні докази доказів завдання шкоди потерпілому внаслідок того, що потерпілий бажав або свідомо допускав настання шкідливого наслідку. Отже, доводи апеляційних скарг в цій частині є безпідставними.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Під час ДТП цивільна відповідальність, пов»язана з експлуатацією автомобіля НОМЕР_1 належний ОСОБА_4, була застрахована ТДВ «СТ «Домінанта» відповідно до страхового полісу №АІ/3276057 про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вказана страхова компанія має відшкодувати позивачу майнову та моральну шкоду відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Встановивши, що в результаті ДТП та ушкодження його здоров»я позивачеві у зв»язку з його лікуванням спричинена майнова шкода на загальну суму 51847 грн. 73 коп., суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність її стягнення у повному обсязі зі страхової компанії, оскільки сума перевищує ліміт відповідальності страхової компанії згідно з умовами страхового полісу.

В силу п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім»ї чи близьких родичів. Відповідно до положень ч.3 ст. 23 ЦК України розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань, глибини душевних страждань, ступеню вини особи, яка завдала моральної шкоди. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Аналогічні положення закріплені в Постанові Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», згідно з якою при заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на його володільця не може бути покладено обов'язок по її відшкодуванню, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, а у випадках, передбачених спеціальним законом, - тільки умислу потерпілого. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, коли іншого не встановлено законом, розмір належного з володільця джерела підвищеної небезпеки відшкодування має бути зменшений або у відшкодуванні шкоди має бути відмовлено.

Груба необережність потерпілому, яка знайшла свій прояв у перебуванні ОСОБА_3 у стані алкогольного сп»яніння під час ДТП, на підставі ст. 1193 ЦК України, вірно була врахована судом як підстава зменшення розміру моральної шкоди до 30000 грн. і часткового задоволення позовних вимог у цій частині.

Стягуючи зі страхової компанії на користь позивача моральну шкоду у розмірі 5000 грн. суд першої інстанції вірно врахував, що відповідно до положень ст. 26-1 Закону розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної потерпілому-фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров»я під час ДТП, становить 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров»ю, а згідно умов страхового полісу ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю та здоров»ю становить 100000 грн.

Відповідно до п.3ч.1 ст. 988 ЦК України страховик зобов»язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у старок, встановлений договором.

Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Посилаючись на вимоги ст. 1194 ЦК України з метою повного відшкодування позивачеві спричиненої моральної шкоди, суд вірно стягнув із ОСОБА_2 на користь позивача різницю між фактичним розміром моральної шкоди і страховою виплатою, що становить 25000 грн.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом вимог ч.4 ст. 215 ЦПК України як підставу скасування судового рішення колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відсутність у резолютивній частині рішення суду висновку про задоволення чи відхилення позовних вимог, розподілення судових витрат та розяснення порядку оскарження рішення до апеляційної інстанції не призвело до неправильного вирішення справи тому не може бути підставою для скасування судового рішення згідно з ч.3 ст. 308 ЦПК України. Крім того, не вирішення питання про судові витрати є підставою для ухвалення додаткового рішення відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 220 ЦПК України.

Решта доводів апеляційної скарги не ґрунтується на доказах та законі і не спростовують висновків суду.

Таким чином, суд першої інстанції повно зясував обставини справи, дав належну оцінку доказам, ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційні скарги слід відхилити, залишивши без змін рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» відхилити.

Рішення Яготинського районного суду Київської області від 27 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий

Судді :