Рішення № 57961558, 23.05.2016, Миронівський районний суд Київської області

23.05.2016 Єдиний унікальний № 371/380/16-ц

Провадження 2-о/371/28/16

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23 травня 2016 року Миронівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Гаврищука А.В.

з участю секретаря - Смиченка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миронівка в залі суду справу за заявою ОСОБА_1, зацікавлена особа: Миронівська міська рада про встановлення факту перебування на утриманні,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - заявник) 08.04.2016 року звернулася до суду із заявою про встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_2. У заяві зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_5 року помер її нерідний дід - ОСОБА_2, який проживав і був зареєстрований в АДРЕСА_1. Із дідом заявник та іншими членами родини заявника проживали з 1994 року.

Після смерті діда, ОСОБА_1 звернутись до нотаріальної контори з метою оформлення свідоцтва про право на спадщину не могла, оскільки на той час була неповнолітньою. Проте, при підготовці документів для оформленні спадщини з'ясувалось, що вона не може довести факт перебування на утриманні спадкодавця. Дана обставина заважає заявнику реалізувати своє право на прийняття спадщини.

Обставини проживання однією сімєю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було підтвердженно рішенням Миронівського районного суду Київської області від 28 серпня 2015 року у справі №371/669/15-ц.

Просить встановити юридичний факт, що вона ОСОБА_1 перебувала на утриманні ОСОБА_2 до дня його смерті.

У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутність, заяву підтримує.

Представник Миронівської міської ради Київської області Савенко В.М. в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, заяву ОСОБА_1 просить задовольнити.

Дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Згідно із поданих доказів /а.с. 11-18/ місцем проживання заявника є АДРЕСА_2

Відповідно до ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За змістом мотивувальної частини рішення Миронівського районного суду Київської області від 28 серпня 2015 року у справі №371/669/15-ц, яке набрало законної сили, встановлено: «- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, постійно проживав у АДРЕСА_1 /а.с. 35, 52/, разом із ним проживали родичі його цивільної дружини, у тому числі заявник ОСОБА_1 /а.с. 90/. … Юридичний факт, що ОСОБА_1 проживала однією сім'єю із ОСОБА_2 протягом п'яти років з січня 1994 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 року в судовому засіданні підтверджений актами обстеження житлових умов від 16.06.1994 року та актом обстеження житлово побутових умов від 13.04.1999 року. Із вказаних актів вбачається, що ОСОБА_1 проживала однією сім'єю зі своїм дідом ОСОБА_2 /а.с. 90-92/, заявою міського голови м. Миронівка В.М. Савенка /а.с.30/, копіями квитанцій про сплату комунальних послуг за 1994-1999 роки /96-99/, листом Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна /а.с 35/, листом Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві /а.с. 52/, витягом з актового запису про смерть № 1191 від 30.12.1999 року /а.с. 53/, інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна №40543751 від 13.07.2015 року /а.с. 78/, інформаційною довідкою з реєстру прав власності на нерухоме майно №40543982 від 13.07.2015 року, довідкою Шевченківського районного відділу Головного управління в м. Києві Державної міграційної служби №11/1525 від 19.08.2015 /а.с.97/, витягом із Спадкового реєстру (спадкових справ та виданих на їх підставі свідоцтв про право на спадщину) /а.с.100,101/.»

Таким чином із вказаних обставин вбачається, що заявник - ОСОБА_1, будучи неповнолітньою особою, проживала разом із ОСОБА_2, з матеріалів справи не встановлено та сторонами не доведено, що ОСОБА_1 мала власні джерела доходу, працювала, чи отримувала матеріальну допомогу від інших осіб, окрім ОСОБА_2

Згідно ч. 1, 2 ст. 3 СК України сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Відповідно до п. 3 ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10.12.1948 сім'я є природним та основним осередком суспільства та має право на захист зі сторони суспільства та держави.

Згідно із ч. 4 ст. 3 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Так статтею 3 СК України окреслено загальні ознаки, яким повинен бути зв'язок між фізичними особами для того, щоб вони вважалися сім'єю. До таких ознак належать: спільне проживання, пов'язаність спільним побутом, взаємні права та обов'язки.

Законодавством України не визначено іншого порядку встановлення факту перебування на утриманні, ніж в порядку, передбаченому главою 6 Цивільного процесуального кодексу України.

При визначенні предмета доказування за цією категорією справ суд враховує норми матеріального права, що регулюють правовідносини, між потенційними суб'єктами яких можуть стати заявник та заінтересована особа у разі встановлення судом юридичного факту і реалізацією заявником належного йому суб'єктивного права, зокрема положення ст.ст. 548, 549 ЦК Української РСР (який діяв на час відкриття спадщини). Так, для встановлення факту перебування на утриманні з метою оформлення права на спадщину необхідно, щоб утриманець був неповнолітньою особою на день смерті спадкодавця і перебував на утриманні останнього не менше п'яти років незалежно від того, чи є він членом сім'ї померлого (ст.ст. 1264,1265) ЦК України. Вказані обставини не підлягають доказуванню, оскільки встановленні рішенням суду у справі №371/669/15-ц.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Зважаючи на надані та досліджені в судовому засіданні докази суд встановив, що основним і постійним джерелом засобів до існування ОСОБА_1 була допомога з боку ОСОБА_2, а отже є беззаперечним факт перебування ОСОБА_4 на утриманні ОСОБА_2 до дня його смерті.

Згідно з ч. 3 ст. 213 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі показань свідків, письмових доказів.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Встановлення даного факту має для заявника юридичне значення, оскільки дозволяє їй реалізувати своє право на отримання спадщини.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 213-215 ЦПК України, на підставі п. 2.ч. 1 ст.256 ЦПК України суд,

В И Р І Ш И В :

Заяву задовольнити.

Встановити юридичний факт, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4, (ІНКПП НОМЕР_1) перебувала на утриманні ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, до дня його смерті, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_5 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: А.В. Гаврищук