Ухвала суду № 57960187, 23.05.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/2225/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Рудська С.М. Провадження № 22-ц/773/805/16 Категорія: 81 Доповідач: Бовчалюк З. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2016 року місто ОСОБА_1

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів Стрільчука В.А., Карпук А.К.,

секретар судових засідань ОСОБА_2,

з участю представника скаржника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_4 на постанови Відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції за апеляційною скаргою представника скаржника ОСОБА_4 ОСОБА_3 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 березня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою на постанову Відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції (далі - ВДВС Ковельського МУЮ).

Покликалась на те, що 10.02.2016 року постановою державного виконавця ВДВС Ковельського МУЮ було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-8938/2010 р. від 19.04.2011 року, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ВТБ Банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 60386,5 доларів США та судових витрат. Крім того, ВДВС Ковельського МУЮ постановою від 10.02.2016 року було накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_4 Вважає, що вказані постанови державного виконавця не відповідають вимогам чинного законодавства, а саме вимогам, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». Так, стягувач вказаний у виконавчому листі від 19.04.2011 р. та у постанові про відкриття виконавчого провадження від 10.02.2016 р. ПАТ КБ «ВТБ Банк» є неналежним, оскільки ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.04.2012 року було замінено стягувача ПАТ «ВТБ Банк» на ТзОВ «Кредекс Фінанс». Крім того, відповідно до п. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження може бути винесена під час відкриття виконавчого провадження лише за заявою стягувача. Такої заяви від стягувача в даному випадку не було.

Просив суд скасувати постанову ВДВС Ковельського МУЮ про відкриття виконавчого провадження від 10.02.2016 року з примусового виконання виконавчого листа № 2-8938/2010 від 19.04.2011 року, виданого Луцьким міськрайонним судом; скасувати постанову ВДВС Ковельського МУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 10.02.2016 р., якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_4

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 березня 2016 року у задоволенні скарги ОСОБА_4 на постанову ВДВС Ковельського МУЮ відмовлено (а. с. 41, 42).

В апеляційній скарзі представник скаржника ОСОБА_3, покликаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу і постановити нову, якою задовольнити його скаргу в повному обсязі (а. с. 44-46).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, доводи апеляційної скарги, заперечення проти неї, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення ухвали суду першої інстанції без змін, виходячи з наступних підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні скарги зазначав, що державний виконавець при винесенні оскаржуваних постанов діяв у межах та у спосіб, які передбачений ЗУ «Про виконавче провадження».

Такі висновки суду є правильними та зроблені з врахуванням обставин справи та норм матеріального та процесуального права, що регулюють дані правовідносини.

19 квітня 2011 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.11.2010 року за позовом ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором було видано виконавчий лист № 2-8938/2010 про солідарне стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ВТБ Банк» заборгованості в розмірі 60386,5 доларів США та судових витрат (а. с. 27).

Вказаний виконавчий лист знаходився на примусовому виконанні у першому відділі ДВС Луцького МУЮ.

16 жовтня 2014 року державним виконавцем Луцького МУЮ ОСОБА_7 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-8938/2010 від 19.04.2011 року на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (а. с. 26). У даній постанові зазначено, що державним виконавцем було встановлено, що боржник ОСОБА_4 отримує пенсію в м. Ковелі.

09 лютого 2016 року виконавчий лист № 2-8938/2010 від 19.04.2011 року надійшов на примусове виконання до Відділу ДВС Ковельського МУЮ.

Постановою державного виконавця ВДВС Ковельського МУЮ ОСОБА_8 було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-8938/2010 від 19.04.2011 року (а. с. 4). Стягувачем у даній постанові було зазначено ПАТ «ВТБ Банк», як це і було вказано у виконавчому документі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Вимоги, які закон предявляє до виконавчого документу, визначені ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Зокрема, відповідно до п. 3 ч. 1 вказаної статті, у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника.

З наявних у справі та у виконавчому провадженні ВП № 50116262 документів вбачається, що постанова про відкриття виконавчого провадження в частині даних про стягувача, винесена держаним виконавцем ОСОБА_8 у повній відповідності до відомостей про стягувача, зазначених у виконавчому листі № 2-8938/2010 від 19.04.2011 року, а саме: «Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк».

Докази про те, що ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.04.2012 року у виконавчому провадженні стягував ПАТ «ВТБ Банк» був замінений на Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» у державного виконавця, на час винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження, були відсутні.

Доказів того, що державний виконавець Найдич Т.О. при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження 10.02.2016 року мала достатні правові підстави зазначити іншого стягувача, ніж ПАТ «ВТБ Банк», а ні заявником ОСОБА_4, а ні його представником, суду не надані.

Крім того відповідно до ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, власне ім'я чи по батькові (для фізичної особи), державний виконавець за наявності підтверджуючих документів своєю постановою, яка затверджується начальником відділу, змінює назву сторони виконавчого провадження.

Беручи до уваги наведену норму, як стягувач так і боржник не позбавлені можливості звернутись до державного виконавця з заявою про зміну назви сторони виконавчого провадження, подавши про це відповідні докази.

Також з врахуванням положень ст. 516 ЦК України у випадку виконання боржником свого зобовязання первісному кредиторові таке виконання є належним.

Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_8 від 10.02.2016 року було накладено арешт на майно боржника ОСОБА_4 та оголошено заборону його відчуження (а. с. 5).

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобовязаний вжити передбачені цим Законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному порядку вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника.

За таких обставин, виходячи з повноважень, наданих ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець з метою забезпечення реального виконання виконавчого документу, має право накласти арешт на майно боржника та оголосити заборону його відчуження, як за заявою стягувача, так і з власної ініціативи.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України).

Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Сферою регулювання ст. 6 Конвенції є також виконання судового рішення. Зокрема Європейський суд з прав людини зазначає, що п. 1 ст. 6 Конвенції («Право на справедливий суд») гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на доступ до суду, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

В рішенні Європейського суду «Горнсбі проти Греції» від 10.03.1997 (п. 40) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «суду».

В судовому засіданні представник скаржника не заперечував, що рішення суду Луцького міськрайонного суду від 18.11.2010 року про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 кредитної заборгованості не виконано. Таким чином, безпідставне тривале невиконання боржниками рішення суду порушує законні права та інтереси стягувачів та нівелює сутність судового рішення, що є недопустимим.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано констатував про законність дій державного виконавця, щодо відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно боржника з метою виконання рішення суду

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не містять підстав для скасування оскаржуваної ухвали, яка постановлена з дотриманням вимог процесуального та матеріального права.

Керуючись ст.ст. 307, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника скаржника ОСОБА_4 ОСОБА_3 відхилити, а ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 березня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: