Ухвала суду № 57959747, 24.05.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

24 травня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Прокопенка О.Б.,

суддів: Самсіна І.Л., Панталієнка П.В.,-

розглянувши заяву ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради, Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради, заступника директора Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради Вавриш В.А., Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, центру надання адміністративних послуг апарату виконавчого органу Київської міської ради, треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю «Стафед», прокуратура міста Києва, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 25 лютого 2016 року залишив без змін постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2015 року про відмову в задоволенні позову.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду касаційної інстанції ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 подав заяву про її перегляд Верховним Судом України з підстав, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

У заяві ОСОБА_2 посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме: статей 116, 118 Земельного кодексу України та пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На обґрунтування заяви додає копії рішень Вищого адміністративного суду України від 29 січня 2015 року (№ К/800/27451/14) та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 жовтня 2012 року та 1 квітня 2015 року (№№ 6-18237св12, 6-30475св14 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а також копію постанови Верховного Суду України від 23 лютого 2016 року як на підтвердження невідповідності оскаржуваного судового рішення викладеному у цій постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана, зокрема, з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Проте ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 квітня 2015 року не можна вважати такою, що дає підстави для допуску справи до провадження та перегляду її Верховним Судом України, оскільки суд касаційної інстанції зазначеним рішенням рішення судів попередніх інстанцій скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції, тобто рішення по суті спору у цій справі не приймав.

Аналіз ухвал Вищого адміністративного суду України від 29 січня 2015 року, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 жовтня 2012 року та оскаржуваного рішення не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом норм матеріального права, оскільки прийняття різних за змістом судових рішень зумовлено різними фактичними обставинами, які були встановлені під час розгляду цих справ, перевірка правильності встановлення яких не входить до компетенції Верховного Суду України.

Що стосується посилання ОСОБА_2 на підставу, передбачену пунктом 5 частини першої статті 237 КАС, слід зазначити, що аналіз зазначених судових рішень не дає підстав для висновку про невідповідність оскаржуваної ухвали суду касаційної інстанції викладеному у вказаній постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах, зокрема, пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як убачається із самої заяви, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків касаційного суду у цій справі фактично зводяться до правової оцінки обставин у справі та дослідження доказів, які були встановлені під час розгляду справи, перевірка правильності встановлення яких не входить до компетенції Верховного Суду України.

Відповідно до статті 235 КАС Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Зазначене не дає підстави для висновку про обґрунтованість поданої заяви.

За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження про перегляд справи.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом ОСОБА_3 до Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради, Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради, заступника директора Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради Вавриш В.А., Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, центру надання адміністративних послуг апарату виконавчого органу Київської міської ради, треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю «Стафед», прокуратура міста Києва, за заявою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 лютого 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачО.Б. Прокопенко Судді: І.Л. Самсін П.В. Панталієнко