Постанова № 57959589, 24.05.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2016 р. Справа № 918/103/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Василишин А.Р. ,

судді Бучинська Г.Б.

при секретарі Дроздюк О.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Фірма "Надія 94" на рішення господарського суду Рівненської області від 24.03.16 р. у справі №918/103/16

за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Влад+"

до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Фірма "Надія 94"

про стягнення заборгованості в сумі 672 671,27 грн

Рішенням господарського суду Рівненської області від 24.03.2016 р. у справі №918/103/16 (суддя Горплюк А.М.) позов ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Влад+" до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Фірма "Надія 94" про стягнення заборгованості в сумі 672 671,27 грн. задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Фірми "Надія 94" на користь ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Влад+" 346 774 грн.78 коп. основного боргу, три проценти річних у розмірі 29 752 грн. 24 коп., 271 920 грн. 11 коп. інфляційних втрат, а також 9 726 грн. 71 коп. судового збору. В частині стягнення 24 224 грн. 14 коп. пені відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Рівненської області від 24.03.2014 р. у справі №918/103/16 відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 24.03.2016 р. у справі №918/103/16 та прийняти нове рішення про відмову в позові повністю.

Зокрема, скаржник звертає увагу на те, що судом першої інстанції невірно розтлумачено зміст договору № 2905-2012 та не надано оцінку тому факту, що у видаткових накладних від 31.08.2012р. № РН-0000152 на суму 106 147, 10 грн., від 28.09.2012р. № РН-0000175 на суму 12 360,00 грн., від 28.09.2012р. на суму 21 120,00 грн., від 28.09.2012р. на суму 10 684,08 грн., від 28.09.2012р. на суму 83 947,32 грн., від 31.10.2012р. на суму 112 516,28 грн. та рахунках - фактурах від 31.08.2012р. № СФ-0000198 на суму 106 147,10 грн., від 28.09.2012р. № СФ-0000226 на суму 128 111,40 грн., від 31.10.2012р. № СФ-0000273 на суму 112 516,28 грн., не має посилання на даний договір при відсутності у сторін додатків до договору, що ставить під сумнів досягнення сторонами згоди з істотних умов господарського договору, зокрема з предмету, ціни, строк дії договору, номенклатури, асортименту та кількість товару.

Крім того, скаржник вважає, що оскільки позивач не направляв на адресу відповідача вимогу, щодо оплати товару в порядку ч.2 ст.530 ЦК України, то відповідно строк оплати рахунків № № СФ-0000198, СФ-0000226, СФ-0000273 не настав.

Ухвалою від 11 квітня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Фірма "Надія 94" на рішення господарського суду Рівненської області від 24.03.2016 р. у справі №918/103/16 прийнято до провадження колегією суддів: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б., суддя Маціщук А.В. та зобов'язано скаржника доплатити судовий збір в розмірі 399,70 грн.

Розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду - ОСОБА_4 від 04.05.16 р. у справі № 918/103/16 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Маціщук А.В. та відповідно до п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено автоматичну заміну складу колегії суддів.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду внесено зміни до колегії суддів у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.05.2016 р. апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Фірма "Надія 94" на рішення господарського суду Рівненської області від 24.03.2016 р. у справі №918/103/16 призначено колегією суддів у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б.

05.05.2016 р. ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Влад+" надало Рівненському апеляційному господарському суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Фірма "Надія 94" залишити без задоволення, рішення господарського суду Рівненської області від 24.03.2016 р. без змін.

24.05.2016 р. на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про долучення додаткових доказів та призначення судової експертизи.

Розглянувши клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи, суд апеляційної інстанції відмовляє в його задоволенні, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судовою експертизою є дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

У відповідності до ст. 41 Господарського процесуального кодексу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 року "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

Відповідач просить призначити у справі судову експертизу з метою визначення долі учасників ТОВ "Влад+" та ТОВ Фірма "Надія 94" у спільні діяльності та спільній частковій власності у виробленому кінцевому продукті торфосуміші, отриманої відповідачем по видаткових накладних від 31.08.2012р. № РН-0000152 на суму 106 147, 10 грн., від 28.09.2012р. № РН-0000175 на суму 12 360,00 грн., від 28.09.2012р. на суму 21 120,00 грн., від 28.09.2012р. на суму 10 684,08 грн., від 28.09.2012р. на суму 83 947,32 грн., від 31.10.2012р. на суму 112 516,28 грн. та рахунках - фактурах від 31.08.2012р. № СФ-0000198 на суму 106 147,10 грн., від 28.09.2012р. № СФ-0000226 на суму 128 111,40 грн., від 31.10.2012р. № СФ-0000273 на суму 112 516,28 грн.

Аналізуючи подане клопотання в сукупності з підставами заявленого позову, колегія суддів зазначає, що спірні відносини стосуються виконання сторонами зобовязань, які виникли з договору купівлі-продажу торфосуміші № 2905-2012 від 29.05.2012р., в той час як клопотання відповідача обгрунтоване посиланням на інші обставини, зокрема на договір про спільну діяльність, який не входить до кола досліджуваних обставин у справі та докази укладення якого не надані суду. Зі змісту клопотання не вбачається, що поставлені у клопотанні питання повязані з предметом та підставами того позову, який розглядається судом.

Разом з тим, заявлені позивачем вимоги обґрунтовані посиланням на обставини, які підтверджені представленими до матеріалів справи доказами, що підлягають оцінці судом в порядку, передбаченому нормами процесуального кодексу (ст. 43 ГПК України).

Таким чином, виходячи з предмету та підстав заявленого позову, наданих суду доказів, суд вважає, що для вирішення цього спору відсутня потреба у спеціальних знаннях, а тому колегія суддів відхиляє клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи.

Представник ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Фірма "Надія 94" ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 24.03.2016 р. у справі №918/103/16 прийнято з неповним зясуванням обставин що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доказів доплати судового збору в сумі 399,70 грн. апеляційному суду не надав.

У судовому засіданні представник ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Влад+" ОСОБА_1 заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає рішення господарського суду Рівненської області від 24.03.16 р. у справі № 918/103/16 законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 29.05.2012р. року між ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 +" (надалі - Продавець) та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю фірмою "ОСОБА_4 - 94" (надалі - Покупець) був укладений договір купівлі - продажу № 2905-2012 (надалі - договір).

Згідно п. 1.1. договору в строки, визначені договором, продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, згідно рахунку - фактури, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість.

Асортимент та кількість товару, строки та базис поставки фіксується в рахунках - фактурах, які виставляються за заявками покупця (пункт 2.2. договору).

Пунктом 3.1 спірного договору передбачено, що Покупець зобов'язаний протягом 180 днів проводити оплату виставлених рахунків - фактур.

Згідно з пунктом 4.2 даної угоди оплата за товар здійснюється в гривнях у відповідності з рахунком - фактурою на розрахунковий рахунок продавця, указаний в договорі.

Рахунок - фактура дійсна протягом 180 банківських днів. У випадку несплати в даний термін без погодження з продавцем рахунок - фактура втрачає силу та підлягає перегляду (пункт 4.3 договору).

Згідно з пунктом 6.2 договору, право власності на товар переходить покупцю в момент отримання ним Товару з видатковою та податковою накладною.

Термін дії договору встановлюється з моменту підписання і до повного розрахунку за товар (пункт 8.1. договору).

Відповідно до п. 10.1 Договору, Договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками Сторін.

Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток сторін.

На виконання умов Договору купівлі-продажу №2905-2012 від 29.05.2012р. ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Влад+" було передано відповідачу товар на загальну суму 346 774 грн. 78 коп., що підтверджується видатковими накладними від 31.08.2012р. № РН-0000152 на суму 106 147 грн. 10 коп., від 28.09.2012р. № РН-0000175 на суму 12 360 грн. 00 коп., від 28.09.2012р. на суму 21 120 грн. 00 коп., від 28.09.2012р. на суму 10 684 грн. 08 коп., від 28.09.2012р. на суму 83 947 грн. 32 коп., від 31.10.2012р. на суму 112 516 грн. 28 коп. Зазначені товаророзпорядчі документи були підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.

Факт передачі позивачем спірного товару відповідачу також підтверджується відповідними рахунками-фактурами, які виставлялися відповідачу на оплату поставленого за вищенаведеними видатковими накладними товару, а саме: рахунок - фактура від 31.08.2012р. № СФ-0000198 на суму 106 147 грн. 10 коп., рахунок - фактура від 28.09.2012р. № СФ-0000226 на суму 128 111 грн. 40 коп. та рахунок - фактура від 31.10.2012р. № СФ-0000273 на суму 112 516 грн. 28 коп., а також наявними у матеріалах даної справи копіями податкових накладних позивача.

Таким чином, поставка товару здійснена за видатковими накладними від 31.08.2012р. № РН-0000152 на суму 106 147 грн. 10 коп., від 28.09.2012р. № РН-0000175 на суму 12 360 грн. 00 коп., від 28.09.2012р. на суму 21 120 грн. 00 коп., від 28.09.2012р. на суму 10 684 грн. 08 коп., від 28.09.2012р. на суму 83 947 грн. 32 коп., від 31.10.2012р. на суму 112 516 грн. 28 коп., та прийнята відповідачем, що свідчить про виконання укладеного сторонами договору купівлі-продажу від 29 травня 2012 року № 2905-2012.

Враховуючи, що зобовязання з оплати отриманого товару відповідачем не виконано, ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Влад+" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовною заявою про стягнення заборгованості в сумі 672 671 грн. 27 коп., з яких: 346 774 грн. 78 коп. основної заборгованості, 24 224 грн. 14 коп. пені, 29 752 грн. 24 коп. 3 % річних та 271 920 грн. 11 коп. інфляційних втрат.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарські зобов'язання згідно положень ст.173 Господарського кодексу України, можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Між позивачем та відповідачем виникли правовідносини щодо купівлі-продажу товару та його оплати.

За приписами ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч.1, ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Таким чином, належним виконанням спірного договору від 29.05.2012 р. №2905-2012 є своєчасна та у повному обсязі оплата відповідачем товару - узгодженої кількості товару за встановленою ціною. Ураховуючи положення ст.ст.527, 610 ЦК України відповідачем зобов'язання належним чином не виконано.

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду та зазначає наступне.

Спір між сторонами виник при виконанні господарського зобов'язання. За змістом статей 173, 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин з підстав, передбачених Кодексом. Підставами виникнення господарських зобов'язань є юридичні факти - дії та події, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Загальними умовами виконання господарських зобов'язань є вимога щодо їх належного виконання у відповідності до закону, інших правових актів, договору.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу №2905-2012, відповідно до якої позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 346 774,78 грн., що підтверджується належними доказами.

В свою чергу, відповідач за отриманий товар не розрахувався.

Таким чином, загальна сума заборгованості склала 346 774,78 грн., яка й заявлена позивачем до стягнення при подачі позову до суду.

Оскільки заявлена позивачем сума стягнення, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, вимога про стягнення з відповідача вказаної суми підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду Рівненської області в даній справі щодо задоволення позову та стягнення заборгованості з відповідача у сумі 346 774,78 грн. основного боргу.

Також, у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого йому товару, позивач просив суд стягнути з відповідача 24 224 грн. 14 коп. пені.

Статтею 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно положень ст. 549 ЦК України, пеня є одним із видів неустойки, яка визначається як грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 547 ЦК України).

Як вбачається з умов Договору, сторони не обумовили положення про застосування до покупця такого виду неустойки як пеня та не визначили її розміру. Відповідно у позивача відсутні правові підстави для її нарахування, тому висновок суду першої інстанції про відмову у позові в частині стягнення 24 224 грн. 14 коп. пені є правильним.

Крім того, на підставі частини 2 статті 625 ЦК України, позивач нарахував 3% річних в розмірі 29 752 грн. 24 коп. та інфляційні втрати за період з 27.02.2013р. по 05.02.2016р. в розмірі 271 920 грн. 11 коп.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з наведеними судом першої інстанції розрахунками у частині 3% річних. Щодо розрахунку інфляційних втрат, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що платіж по рахунок-фактурі від 31.08.2012р. № СФ-0000198 на суму 106 147 грн. 10 коп. мав бути здійснений до 27.02.2013р., по рахунок-фактурі від 28.09.2012р. №СФ-0000226 на суму 128 111 грн. 40 коп. мав бути здійснений до 27.03.2013р., по рахунок-фактурі від 31.10.2012р. № СФ-0000273 на суму 112 516 грн. 28 коп. мав бути здійснений до 29.04.2013р. При цьому, позивач здійснив нарахування інфляційних втрат за період з 27.03.2013р. по 05.02.2016р., виходячи із загальної суми заборгованості в розмірі 346 774 грн. 78 коп.

Суд першої інстанції здійснивши перерахунок суми інфляційних втрат встановив, що останній становить 281 927,90 коп., при заявленому - 271 920 грн. 11 коп. Однак, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції, що господарський суд, не може вийти за межі позовних вимог, відтак задоволенню підлягає заявлений позивачем до стягнення розмір 271 920 грн. 11 коп.

Стосовно посилань апелянта на сплив строків позовної давності та заяви про застосування строків позовної давності відносно вимоги про стягнення пені (а.с.40), колегія зазначає, що висновок суду першої інстанції про відмову у позові в цій частині у звязку з безпідставністю позбавляє суд необхідності вирішення питання про строки позовної давності.

З урахуванням вище викладеного, доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Фірма "Надія 94" суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє.

Як роз'яснено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення суду першої інстанції указаним вимогам відповідає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Фірма "Надія 94" на рішення господарського суду Рівненської області від 24.03.16 р. у справі №918/103/16 - залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Справу №918/103/16 повернути до господарського суду Рівненської області.

Стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Фірма "Надія 94" (34111, Рівненська область, Дубровицький район, село Висоцьк, ідентифікаційний код: 20110200) до Державного бюджету України 399 грн. 70 коп. недоплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду Рівненської області

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.