Рішення № 57959438, 24.05.2016, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 травня 2016 р. Справа № 918/232/16

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атоммонтажсервіс"

до відповідача : Публічного акціонерного товариства "Електропівденмонтаж-10"

про стягнення боргу за договором субпідряду №18-02/2015 від 18.02.2015 р. в сумі 270754,53 грн.

В засіданні приймали участь:

Від позивача : ОСОБА_1 (договір №01-03/16 від 01.03.2016р.).

Від відповідача : ОСОБА_2 (довіреність №12/902 від 15.07.2014р.).

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Атоммонтажсервіс" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Приватного підприємства "МБЛ Компані" та Публічного акціонерного товариства "Електропівденмонтаж-10" про солідарне стягнення боргу за договором субпідряду №18-02/2015 від 18.02.2015 р. в сумі 270 754 грн. 53 коп.

Ухвалою суду від 31.03.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження, справу призначено до слухання на 26.04.2016р.

26.04.2016р. представником позивача, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подано заяву про часткову відмову від позову в частині вимог до Приватного підприємства "МБЛ Компані". У вказаній заяві позивач просить прийняти до розгляду та задоволити заяву про часткову відмову від позову в частині вимог до Приватного підприємства "МБЛ Компані", просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Електропівденмонтаж-10" борг за договором субпідряду №18-02/2015 від 18.02.2015 р. в сумі 270 754 грн. 53 коп.

Ухвалою суду від 26.04.2016р. вказану заяву задоволено, провадження у справі в частині позовних вимог до Приватного підприємства "МБЛ Компані" припинено.

Ухвалою суду від 26.04.2016р. розгляд справи відкладено на 24.05.2016р.

28.04.2016р. представником позивача, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Електропівденмонтаж-10" на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Атоммонтажсервіс" борг за договором субпідряду №18-02/2015 від 18.02.2015 р. в сумі 270 754 грн. 53 коп., а також 31 420 грн. 60 коп. пені, 5 388 грн. 52 коп. 3% річних та 14 861 грн. 23 коп. інфляційних втрат.

16.05.2016р. представником позивача, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Електропівденмонтаж-10" на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Атоммонтажсервіс" борг за договором субпідряду №18-02/2015 від 18.02.2015 р. в сумі 270 754 грн. 53 коп., а також 31 420 грн. 60 коп. пені, 5 700 грн. 08 коп. 3% річних та 24 608 грн. 39 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках передбачених ст. 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Пунктами 3.10, 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розяснено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

При цьому, суд звертає увагу на те, що подані позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог по справі № 918/232/16 (№ 279 від 26.04.2016р. та №290 від 10.05.2016р.) в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за своїм змістом не є збільшенням розміру позовних вимог в розумінні ч.4 ст.22 ГПК України та з урахуванням наведених роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України, оскільки у цій заяві фактично йдеться про нові позовні вимоги, які не були заявлені при поданні позовної заяви. Нові вимоги за своїм змістом не є однорідними з первісними позовними вимогами, а відтак не збільшує їх, а є зміною предмета позову - матеріально-правовою вимогою позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Вказані заяви подана позивачем до господарського суду 28.04.2016р. та 16.05.2016р. - після початку розгляду справи по суті, що стверджується протоколом судового засідання від 26.04.2016р. (а.с.113), з якого вбачається, що в судовому засіданні 26.04.2016р. суд приступив до розгляду справи №918/232/16 по суті представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав вказаних у позовній заяві з урахуванням зави часткову відмову від позову в частині вимог до Приватного підприємства "МБЛ Компані", представник відповідача визнав заборгованість. Крім того, ухвалою від 26.04.2016р. припинено провадження у справі в частині позовних вимог до Приватного підприємства "МБЛ Компані".

Пункту 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Таким чином, заяви про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, які за своєю суттю є заявами про зміну предмету позову, господарський суд залишає без розгляду, оскільки вказані вимоги подані позивачем з порушенням ч.4 ст.22 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача факт наявної заборгованості визнав, та просив суд відстрочити виконання рішення строком на 2 місяці з моменту набрання рішенням законної сили.

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду заяви.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд

ВСТАНОВИВ:

18 грудня 2015 року між Публічним акціонерним товариством "Електропівденмонтаж-10" (надалі підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атоммонтажсервіс" (надалі Субпідрядник) було укладено договір субпідряду № 118-02/2015 на виконання робіт на обєкті ВП ЗАЕС: "Створення комплексу по переробці РАВ. Реконструкція. Пусконалагоджувальні роботи електрообладнання" (надалі договір; а.с. 11-16), у відповідності до п.1.1. якого підрядник доручає, а субпідрядник зобовязується виконати на свій ризик власними силами в межах договірної ціни, визначеної на підставі затвердженої в установленому порядку проектно-кошторисної документації, роботи з реконструкції на обєкті ВП ЗАЕС: "Створення комплексу по переробці РАВ. Реконструкція. Пусконалагоджувальні роботи електрообладнання", і передати виконані роботи підряднику у встановлені терміни в стані, який відповідає проектній документації та будівельним нормам.

Відповідно до пункту 1.2. договору зазначені в п. 1.1. договору роботи виконуються в рамках договору підряду №14257 УКБ від 17.02.2015р., укладеного між підрядником (ПАТ "Електропівденмонтаж-10" і замовником (Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС").

Згідно з п. 2.1. договору вартість робіт, доручених субпідряднику за цим договором, становить:

- 297 031,71 грн.

- окрім того ПДВ 20%: 59 406,34 грн.

- разом 356 438,05 грн.

Розрахунок вартості робіт зазначено в додатку №1 "Договірна ціна" до цього договору.

Тривалість виконання робіт: закінчення грудень 2015р. Закінчення робіт фіксується технічним актом виконаних робіт в обсязі проектно-кошторисної документації (п. 3.1. договору).

Пунктом 4.2. договору сторони погодили, що оплата виконаних робіт підрядником проводиться на підставі довідки про вартість виконаних робіт (ф. КБ-3), оформленої в установленому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок субпідрядника протягом 30 днів з дати підписання ф. КБ-3 підрядником.

На підтвердження виконання робіт за договором субпідряду № 18-02/2015 від 18.02.2015р. позивачем надані акт приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в за липень 2015 року та довідка про вартість виконаних підрядних робіт форми № КБ-3 за липень 2015 року, відповідно до яких вартість робіт становить 356 438 грн. 05 коп.

Складені акти підписані представниками сторін без зауважень та скріплені печатками замовника(а.с.18-21). Акт приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в та довідка про вартість виконаних підрядних робіт форми № КБ-3 за липень 2015 року містять посилання на договір № 18-02/2015 від 18.02.2015р. та інші необхідні реквізити і з урахуванням наведеного є допустимими доказами виконання позивачем умов договору підряду.

Суд звертає увагу, що відповідачем не оспорюється сам факт виконання позивачем робіт на суму 356 438 грн. 05 коп.

В свою чергу відповідач частково розрахувався з позивачем за виконані роботи, що підтверджується випискою по рахунку позивача та актом виконаних робіт (а.с. 22-24).

Так, згідно перевіреного судом розрахунку позивача несплаченими є виконані позивачем роботи на суму 270 754 грн. 53 коп.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст.509,526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до положень статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 838 ЦК України передбачено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до положень статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову, господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

В судовому засіданні 24.05.2016р. представник відповідача позовні вимоги про стягнення суми заборгованості визнав повністю, при цьому, суд бере до уваги, що визнання відповідачем позову не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи вищевикладені обставини суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариством з обмеженою відповідальністю "Атоммонтажсервіс" до Публічного акціонерного товариства Електропівденмонтаж-10" про стягнення за договором субпідряду №18-02/2015 від 18.02.2015 р. в сумі 270 754 грн. 53 коп. є законними та обґрунтованими, а відтак такими, що підлягають до задоволення.

Разом з тим, у поданому до суду відзиві на позов та у судовому засіданні представник відповідача керуючись положеннями статті 121 ГПК України просить суд відстрочити виконання рішення щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 270 754 грн. 53 коп. строком на 2 місяці з моменту набрання рішення суду законної сили.

Розглянувши вказану заяву суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

При відстрочці або розстрочці виконання рішення, ухвали, постанови господарський суд на загальних підставах може вжити заходів щодо забезпечення позову.

Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. В необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю.

Як роз'яснено у пункті 7.1.1. постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17 жовтня 2012 року № 9 (надалі постанова) відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Пунктом 7.2. постанови роз'яснено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розглянувши подану заяву про відстрочку виконання рішення суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки заявником не надано належних та допустимих доказів скрутного матеріального становища та відповідно неможливості виконання рішення суду.

Відтак в задоволенні заяви про відстрочку слід відмовити.

Статтями 33 та 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обовязковим.

На відповідача на підставі статті 49 ГПК України покладаються витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 061 грн. 32 коп.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Електропівденмонтаж-10" (71503, Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Промислова 46 Е, код ЄДРПОУ 00121844) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атоммонтажсервіс" (30100, Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Лісова 3, код ЄДРПОУ 30563645) 270 754 (двісті сімдесят тисяч сімсот пятдесят чотири) грн. 53 коп. заборгованості та 4 061 (чотири тисячі шістдесят одна) грн. 32 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення підписане суддею 27 травня 2016р.

Суддя Горплюк А.М.