Ухвала суду № 57959412, 25.05.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

"25" травня 2016 р.Справа № 916/258/16

За скаргою Спільного підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю Трансбалктермінал (вх. 18.04.2016 № 2-2058/16) на дії державного виконавця Іллічівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області в порядку ст.121-2 ГПК України

стягувач: Державне підприємство „Адміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України /вул. Праці, 6, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68001/

боржник: Спільне підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю Трансбалктермінал /вул. Сухолиманська, 58, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68000/

про стягнення 366841,83 грн.

Суддя Бездоля Д.О.

Представники:

від стягувача: не зявився;

від боржника: ОСОБА_1 (довіреність від 19.02.2016 № 131/16);

від Іллічівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області: ОСОБА_2 (довіреність від 16.05.2016 № 03-4980).

ЗМІСТ ПИТАННЯ: Спільне підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю Трансбалктермінал звернулося до господарського суду Одеської області в порядку ст.121-2 ГПК України зі скаргою, в якій просить суд:

- визнати дії державного виконавця Іллічівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2, що полягають у винесенні постанови від 07.04.2016 у виконавчому провадженні № 50641610 про стягнення з боржника виконавчого збору, незаконними;

- визнати постанову від 07.04.2016 у виконавчому провадженні №50641610 про стягнення з боржника виконавчого збору незаконною та скасувати її у повному обсязі.

Ухвалою суду від 21.04.2016 дана скарга була прийнята судом до розгляду з призначенням судового засідання на 16.05.2016 о 15 год. 15 хв.

Ухвалою суду від 16.05.2016 розгляд скарги був відкладений на 25.05.2016 о 15 год. 40 хв. у звязку з необхідністю подання сторонами та органом ДВС додаткових доказів по справі.

Розглянувши у судовому засіданні 25.05.2016 скаргу боржника, господарський суд дійшов висновку про наступне.

Подану скаргу боржник мотивує тим, що він сплатив присуджену до стягнення рішенням суду суму коштів самостійно, про що вчасно повідомив орган ДВС, який не вчинював дій, спрямованих на примусове виконання вищевказаного наказу, а отже дії державного виконавця та винесена ним оскаржувана постанова про стягнення з боржника виконавчого боргу є незаконними.

Стягувач не подав суду пояснень по суті скарги.

Орган ДВС проти задоволення скарги боржника заперечив, мотивуючи тим, що останній сплатив кошти після початку примусового виконання державним виконавцем наказу суду. Законом України „Про виконавче провадження не передбачено винесення державним виконавцем постанови про початок примусового виконання виконавчого документу. Початок примусового виконання виконавчого документу рахується з наступного дня після закінчення строку, вказаного державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження, для добровільного виконання рішення суду, а винесення постанови про стягнення виконавчого збору є обовязком державного виконавця згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України „Про виконавче провадження. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.02.2016 у даній справі з Спільного підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю Трансбалктермінал на користь Державного підприємства „Адміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України було стягнуто 348873,21 грн. основного боргу, 16794,76 грн. пені, 1145,10 грн. 3% річних та 5502,20 грн. судового збору, а всього 372315,27 грн.

12.03.2016 на виконання вказаного рішення суду був виданий відповідний наказ, який 28.03.2016 був предявлений стягувачем органу ДВС до виконання. Дана обставина підтверджується заявою стягувача від 21.03.2016 № 203/15-07-02 та поясненнями органу ДВС.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 25 Закону України „Про виконавче провадження державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

На виконання приписів даної статті Закону, 30.03.2016 державний виконавець Іллічівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження № 50641610 з виконання наказу господарського суду Одеської області від 12.03.2016 у даній справі. В цій постанові державний виконавець вказав боржнику, що останній в максимальний можливий, встановлений Законом, строк до 7 днів з моменту винесення постанови (до 06.04.2016) має самостійно виконати вимоги виконавчого документу та надати державному виконавцю документальне підтвердження повного виконання рішення. У разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення у строк, наданий для самостійного виконання, буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

Копія даної постанови органу ДВС була направлена боржнику 31.03.2016, тобто на наступний день після її винесення, що підтверджується супровідним листом від 30.03.2016, поштовим конвертом, копія якого надана суду боржником, та поясненнями присутніх представників.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України „Про виконавче провадження у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України „Про виконавче провадження у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Отже, у вищенаведених нормах права законодавець визначив, що у разі закінчення строку, встановленого державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження для самостійного виконання боржником виконавчого документу, і невиконання боржником у повному обсязі рішення суду у цей строк, на наступний день державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення із стягненням з боржника виконавчого збору.

У строк, встановлений державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження від 30.03.2016 до 06.04.2016, боржник наказ (рішення) суду не виконав, що визнається присутніми представниками та підтверджується матеріалами справи, у звязку з чим державний виконавець згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України „Про виконавче провадження прийняв оскаржувану постанову від 07.04.2016 про стягнення з боржника виконавчого збору.

Як пояснив суду представник боржника копію постанови органу ДВС від 30.03.2016 боржник отримав лише 11.04.2016, на підтвердження чого подав суду супровідний лист до цієї постанови, на якому проставлений штамп боржника з вх. № 88/16 та датою 11.04.2016, та журнал реєстрації вхідної кореспонденції.

13.04.2016 боржник подав до органу ДВС заяву про відкладення виконавчих дій з виконання наказу суду у даній справі з підстав, що боржник має намір самостійно виконати вимоги виконавчого документу у повному обсязі в найкоротший час.

13.04.2016 боржник сплатив 317315,27 грн., присуджені до стягнення рішенням суду у даній справі, що підтверджується платіжним дорученням від 13.04.2016 № 339, про що листом від 15.04.2016 повідомив орган ДВС.

Постановою державного виконавця органу ДВС від 10.05.2016 виконавче провадження з примусового виконання наказу суду у даній справі було закінчено на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України „Про виконавче провадження з виведенням оскаржуваної постанови від 07.04.2016 у ВП № 50641610 в окреме провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

У постанові Верховного суду України від 28.01.2015 у справі № 3-217гс14 вказано, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець повязує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в цьому випадку не вчинялися. Окрім того, положеннями ч. 3 ст. 27 зазначеного закону передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, повязані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

У постанові Верхового суду України від 06.07.2015 у справі № 6-785цс15 вказано, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець повязує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання. Окрім того, положеннями частини третьої статті 27 зазначеного закону передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим законом. Виконавчий збір та витрати, повязані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону України „Про виконавче провадження у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Проаналізувавши норми ч. 3 ст. 27 Закону України „Про виконавче провадження, господарський суд вважає, що вона підлягає застосуванню до обставин, коли боржник повністю виконав рішення суду у строк, встановлений державним виконавцем для самостійного виконання рішення суду, тобто до початку примусового виконання виконавчого документу, і державний виконавець отримав відповідне документальне підтвердження.

Проаналізувавши норми ч. 2 ст. 25, ч. 1 ст. 28 Закону України „Про виконавче провадження, господарський суд вважає, що державний виконавець має повноваження приймати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору вже на наступний день, після закінчення строку, встановленого державним виконавцем для самостійного виконання боржником рішення суду, за умови повного невиконання боржником рішення суду у цей строк (неотримання державним виконавцем від боржника документального підтвердження повного виконання рішення суду).

Поряд з цим, Законом України від 12.02.2015 № 191-МІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)», який набув чинності 05.04.2015, ч. 1 ст. 28 Закону України „Про виконавче провадження була викладена в такій редакції: „У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобовязаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

За цих обставин, господарський суд вважає, що виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо рішення суду повністю не виконано боржником в установлений державним виконавцем для самостійного виконання строк, незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд не встановив в діях державного виконавця щодо винесення оскаржуваної постанови порушень Закону, а тому подана боржником скарга не підлягає задоволенню господарським судом.

При цьому, господарський суд вважає необхідним наголосити, що державним виконавцем не порушені права та охоронювані законом інтереси боржника у виконавчому провадженні, оскільки державний виконавець вчасно прийняв та направив боржнику постанову про відкриття виконавчого провадження № 50641610, а представник боржника 26.02.2016 був присутнім при оголошенні судом вступної та резолютивної частини рішення суду у даній справі і мав до 06.04.2016 достатньо часу для самостійного виконання цього рішення суду.

Керуючись ст. ст. 86, 111-28, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Спільному підприємству у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю Трансбалктермінал у задоволенні скарги (вх. 18.04.2016 № 2-2058/16) на дії державного виконавця Іллічівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Ухвала підлягає оскарженню.

Суддя Д.О.Бездоля