Рішення № 57959370, 27.05.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. С. Петлюри 16 тел. 235-24-26

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"27" травня 2016 р.Справа № 911/802/16

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю ІНІС ЛТД, м. Київ,

до відповідачатовариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансінформ», м. Бровари,

простягнення 88622,73 грн.

Суддя О.В. Конюх

представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1, уповноважена, довіреність від 19.02.2016р.

від відповідача:не зявились;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Ініс ЛТД, м. Київ звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 29.02.2016р. №9 до товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансінформ», м. Бровари, в якому просить суд стягнути з відповідача 88 622,73 грн. за виконане за замовленням відповідача перевезення, в тому числі: 57 083,00 грн. основного боргу, 19 985,74 грн. пені, 1725,22 грн. 3% річних та 9 828,77 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між товариством з обмеженою відповідальністю Ініс ЛТД (перевізник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Укртрансінформ» (експедитор) було укладено договір 050/03/15 на транспортне обслуговування, на виконання якого перевізником було виконано перевезення вантажу за маршрутом Франція (Ла-Флеш) Росія (Курськ), погодженою вартістю 72083,00 грн. На твердження позивача, відповідач виконане перевезення оплатив із значним запізненням частково в загальній сумі 15 000,00 грн., внаслідок чого у нього утворилась прострочена заборгованість у сумі 57 083,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача з врахуванням передбаченої договором пені (пункт 4.4 договору) та згідно ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.03.2016р. порушено провадження у справі № 911/802/16 та призначено справу до розгляду на 28.03.2016р.

23.03.2016р. від відповідача надійшов відзив на позов від 22.03.2016р. №06, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Ініс ЛТД» в частині стягнення пені, процентів річних та інфляційних втрат, оскільки договором було визначено оплату в строк 5-20 днів з моменту отримання оригіналів документів (рахунку, акту виконаних робіт, CMR), які відповідач отримав лише 27.01.2016р., про що свідчить витяг з офіційного сайту «Укрпошти» щодо відстеження пересилання поштових відправлень від 23.03.2016р.

В судовому засіданні 28.03.2016р. в порядку частини третьої ст. 77 ГПК України судом було оголошено перерву до 04.04.2016р., у звязку з наміром сторін врегулювати спір, про що присутні представники обох сторін були повідомлені особисто під розпис. В судовому засіданні 04.04.2016р. повторно оголошено перерву до 25.04.2016р.

22.04.2016р. від відповідача надійшло клопотання від 22.04.2016р. №09 про доручення до матеріалів справи додаткових документів, а саме копії платіжного доручення від 21.04.2016р. №728, яким відповідач сплатив частину заборгованості в сумі 20 000,00 грн.

25.04.2015р. від позивача надійшла заява про зміну розміру позовних вимог та клопотання про продовження строків розгляду справи. Ухвалою від 25.04.2016р. клопотання позивача задоволено, продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 27.05.2016р.

26.05.2016р. від позивача до суду надійшла заява про зміну розміру позовних вимог від 24.05.2016р. № 19, в якій позивач, у звязку із сплатою відповідачем частини заборгованості та збільшенням строку прострочення боргу, просить суд стягнути з відповідача 37 083,00 грн. основного боргу, 12 974,94 грн. пені за період з 04.06.2015р. по 01.12.2015р., 1924,23 грн. 3% річних за період з 04.06.2015р. по 27.05.2016р. та 5 241,86 грн. інфляційних втрат за період червень 2015р. квітень 2016р. включно, а всього 57 224,03 грн., та покласти на відповідача судовий збір в повному обсязі.

Розглянувши подану заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Статтею 22 ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК України.

Зазначена позиція викладена в пункті 3.11 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарсько-процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Позивачем подано первісний позов про стягнення з відповідача 88 622,73 грн., в тому числі: 57 083,00 грн. основного боргу, 19 985,74 грн. пені, 1725,22 грн. процентів річних та 9 828,77 грн. інфляційних втрат. В заяві про зміну розміру позовних вимог позивач, не змінюючи предмету або підстав позову, просить суд стягнути з відповідача 57 224,03 грн., в тому числі 37 083,00 грн. основного боргу, 12 974,94 грн. пені, 1924,23 грн. 3% річних та 5 241,86 грн. інфляційних втрат.

За таких обставин, за правовим змістом заява позивача про зміну розміру позовних вимог є заявою про зменшення розміру позовних вимог. Заява належним чином направлена відповідачу листом з описом (оригінали опису вкладення в лист та фіскального чеку «Укрпошти» від 24.05.2016р. додані до заяви), а відтак суд в порядку ст. 22 ГПК України приймає вказану заяву до розгляду.

Справа розглядатиметься в редакції позовних вимог відповідно до заяви позивача про зміну розміру позовних вимог від 24.05.2016р. №19 про стягнення з відповідача 57 224,03 грн., в тому числі 37 083,00 грн. основного боргу, 12 974,94 грн. пені, 1924,23 грн. 3% річних та 5 241,86 грн. інфляційних втрат.

В судове засідання 27.05.2016р. зявився представник позивача, який надав суду пояснення по суті позову. Відповідач в судове засідання не зявився. Суд в порядку ст. 87 ГПК України направляв відповідачу копію ухвали від 25.04.2016р. рекомендованим листом з повідомленням на належну адресу, зазначену в ЄДР. Зазначене поштове відправлення повернуто підприємством звязку.

Відповідно до розяснень та рекомендацій Пленуму Вищого господарського суду України, викладених в підпункті 3.9.1 пункту 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог частини першої ст. 64, ст. 87 ГПК України. За змістом зазначених статей, зокрема, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи те, що всі особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, що матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, відповідно до права суду, наданого ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними матеріалами.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ініс ЛТД», м. Київ (далі по тексту - ТОВ «Ініс ЛТД») до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансінформ», м. Бровари (далі по тексту ТОВ «Укртрансінформ»), всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Відповідно до частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

05.03.2015р. між ТОВ «Ініс ЛТД» (перевізник) та ТОВ «Укртрансінформ» (експедитор) було укладено договір 050/03/15 (далі Договір), відповідно до якого перевізник здійснює перевезення вантажів, наданих експедитором, а експедитор бере на себе зобовязання оплачувати послуги перевізнику в порядку та на умовах, викладених у даному договорі.

Експедитор зобовязаний на вантаж, який надається на перевезення, організувати оформлення товаротранспортних накладних та інших супроводжувальних документів, організувати завантажувально-розвантажувальні роботи та митне оформлення вантажів, оплатити перевізникові вартість транспортних послуг на підставі оригіналів рахунку перевізника, виставленого згідно умов договору, акту виконаних робіт та оригіналу CMR через 5-20 днів після отримання оригіналів документів (пункти 2.1.3, 2.1.4, 4.2, 4.3 Договору). У випадку прострочення оплати рахунків перевізника експедитор виплачує перевізнику пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Перевізник вважається таким, що виконав свої зобовязання по перевезенню вантажу належним чином з моменту передання вантажу вантажоотримувачу і отримання свого екземпляру CMR або товарно-транспортної накладної без зауважень вантажоотримувача (пункт 2.2.9 Договору).

За своєю правовою природою укладений сторонами правочин є договором транспортного експедирування. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що перевізником було виконано перевезення вантажу за маршрутом Франція (Ла-Флеш) Росія (Курськ), що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR 488056 від 17.04.2015р. (копія залучена до матеріалів справи). Як вбачається з вказаної накладної, позивач належним чином передав вантаж вантажоодержувачу (відмітка вантажоодержувача від 24.04.2015р. без зауважень), а відтак в порядку пункту 2.2.9 Договору перевізник належним чином виконав свої зобовязання з даного перевезення.

Отже, судом встановлено, що перевізник виконав зобовязання з перевезення вантажу, а відтак у замовника виник обовязок оплатити його вартість, яка, згідно підписаного обома сторонами Акту №ІН-24/04/1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) становить 72 083,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Позивачем було виставлено відповідач рахунок-фактуру від 24.04.2015р. № ІН-000313 на оплату на суму 72 083,00 грн.

Умовами договору передбачено оплату виконаного перевезення у строк 5-20 днів з моменту отримання експедитором оригіналів документів (CMR, акту, рахунку).

Позивач твердить, що направляв відповідачу належний комплект документів 08.05.2015р., який, з врахуванням нормативних строків пересилання поштових відправлень, встановлених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013р. №958, мав бути отриманий відповідачем 14.05.2015р., а відтак відповідач мав оплатити кошти за перевезення щонайпізніше 03.06.2016р. В звязку з цим позивач вважає, що з 04.06.2015р. настало прострочення виконання грошового зобовязання.

Суд відхиляє зазначені посилання позивача. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Так, залучений до позову список №185 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих, поданих в Київ-187, та відповідний йому фіскальний чек «Укрпошти» від 08.05.2015р. № 3868, на які посилається позивач як на доказ направлення оригіналі документів відповідачу саме 08.05.2015р.:

по-перше, не місять назви відправника;

по-друге, зазначають про відправлення листа одержувачу «Укртранс» на адресу в місті Києві, тоді як відповідач ТОВ «Укртрансінформ» має місцезнаходження у Київській області, м. Бровари, вул. Радистів 3. Зазначена адреса вказана як у залученому до матеріалів справи Спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.03.2016р. № 21766920, так і у Договорі 050/03-15 на транспортне обслуговування, укладеному сторонами 05.03.2015р.;

по-третє, за відсутністю опису не підтверджують вмісту поштового відправлення.

За таких обставин, факт направлення оригіналів документів позивачем відповідачу 08.05.2015р. позивачем належними доказами не доведено, а відповідач заперечує їх отримання.

Посилання позивача на копію податкової накладної від 24.04.2015р., з відміткою відповідача про отримання податкової накладної одержувачем ТОВ «Укртрансінформ» 19.05.2015р. о 19.год. 42 хв. та її прийняття, є також безпідставними, оскільки вказана відмітка свідчить про отримання і прийняття відповідачем податкової накладної, а не оригіналів CMR та розрахункових документів, з чим повязується початок перебігу строку виконання відповідачем грошового зобовязання з оплати виконаного перевезення. Наявність або відсутність відображення у податковому обліку та звітності даної господарської операції взагалі не підтверджує та не спростовує наявності або відсутності обовязку відповідача оплатити позивачу грошові кошти відповідно до господарського договору.

Водночас, позивач направляв відповідачу на належну адресу вимогу від 21.12.2015р. №21 про стягнення заборгованості у розмірі 72083,00 грн., до якої було додано необхідні обумовлені договором документи. Зазначене поштове відправлення було повернуто підприємством звязку з посиланням на закінчення терміну зберігання, про що 23.01.2016р. підприємством звязку було складено довідку (копії вимоги, опису вкладення в лист, фіскального чеку «Укрпошти» від 22.12.2015р. та повернутого конверту з довідкою від 23.01.2016р. про причини повернення залучено до матеріалів справи). Відповідно до позиції Пленуму Вищого господарського суду України днем предявлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового звязку і підприємством звязку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем предявлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення (пункт 1.7 Постанови Пленуму ВГСУ від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань»).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд вважає датою отримання відповідачем вимоги (направленої на належну адресу листом з описом, з якого вбачається направлення також і необхідних для оплати обумовлених договором документів) 23.01.2016р., а відтак визначений договором строк оплати сплив 12.02.2016р., та відповідно з 13.02.2016р. мало місце прострочення грошового зобовязання з боку відповідача.

Також позивач твердить, що направляв вимогу про стягнення заборгованості відповідачу також на поштову адресу в м. Києві-191 (а/с 81), і залучена до матеріалів справи копія повідомлення про вручення поштового відправлення свідчить, що дане поштове відправлення відповідач отримав 27.01.2016р. Разом із тим, документів, які б підтверджували вміст вказаного поштового відправлення, сторонами не подано.

Відповідач сплатив за виконане перевезення частково, а саме сплатив: платіжним дорученням від 05.02.2016р. № 705 суму 10 000,00 грн.; платіжним дорученням від 25.02.2016р. № 707 суму 5000,00 грн., відповідно станом на день звернення позивача до суду основний борг відповідача перед позивачем становив 57083,00 грн. Крім того, після порушення провадження у справі відповідач платіжним дорученням від 21.04.2016р. № 728 сплатив позивачу ще 20 000,00 грн., за таких обставин документально підтверджена сума основного боргу відповідача перед позивачем, строк оплати якої настав, становить 37083,00 грн., відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу є обґрунтованою, законною та такою, яку належить задовольнити повністю.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 12 974,94 грн. пені за період з 04.06.2015р. по 01.12.2015р., 1924,23 грн. 3% річних за період з 04.06.2015р. по 27.05.2016р. та 5 241,86 грн. інфляційних втрат за період червень 2015р. квітень 2016р. включно, нарахованих у звязку із простроченням оплати.

Відповідно до частини 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до частини 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.4 договору встановлено, що у випадку прострочення оплати рахунків перевізника, експедитор виплачує перевізнику пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобовязання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня.

Згідно частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань визначає, що розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобовязання мало бути виконано. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до частини 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Оскільки іншій період нарахування пені сторонами в договорі не визначено, то нарахування пені має розпочатися з 13.02.2016р. та закінчитися або в переддень фактичного виконання грошового зобовязання (день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування пені пункт 1.9 Постанови Пленуму ВГСУ від 17 грудня 2013 року № 14), або відповідно 13.08.2016р.

Крім того, оскільки законом обмежено максимальний розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ (тобто менше можна, більше ні), а відповідно до постанов правління НБУ «Про регулювання грошово-кредитного ринку» від 28.01.16 №40, від 03.03.16 №135 розмір подвійної облікової ставки НБУ в день за період з 13.02.2016р. по 26.05.2016р. є більшим, ніж договірна ставка пені 0,1%, то за період з 13.02.2016р. для розрахунку пені слід застосовувати договірну ставку пені 0,1% в день. Відповідно до рішення НБУ від 26.05.2016р. №25-ш подвійна облікова ставки НБУ в день є меншою, ніж договірна ставка пені 0,1%, а відтак з 27.05.2016р. пеню слід рахувати, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ в день.

Позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 04.06.2015р. по 01.12.2015р., а відтак, заявлена вимога не належить до задоволення, оскільки, як встановлено судом, у заявлений період було відсутнє прострочення боржника.

Крім того, положеннями частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має зясовувати обставини, повязані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у звязку з порушенням грошового зобовязання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобовязання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. За таких обставин, виходячи з наступного розрахунку, який враховує вірну дату настання прострочення грошового зобовязання та не виходить за межі заявленого позивачем періоду нарахування :

Належить до сплати, грн. Дата оплатиФактично сплачено, грн. Основний боргПеріод прострочення3% річних, грн.Інфляційні, грн. 05.02.1610 000,00 72083,0012.02.16 62083,0013.02 24.02.1661,23--- 25.02.165000,0057083,0025.02 20.04.16262,742568,73 21.04.1620 000,0037083,0021.04 27.05.16112,770всього 37083,00 436,742568,73судом встановлено, що з відповідача на користь позивача належать до стягнення 436,74 грн. 3% річних та 2 568,73 грн. інфляційних втрат.

Таким чином, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи подані позивачем розрахунки заборгованості, суд вважає вимоги позивача такими, що належить задовольнити частково. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансінформ» на користь позивача ТОВ «Ініс ЛТД» 37083,00 грн. основного боргу, 436,74 грн. процентів річних та 2568,73 грн. інфляційних втрат.

Витрати по сплаті судового збору в мінімальному встановленому законом розмірі 1378,00 грн., суд в порядку частини другої ст. 49 ГПК України, покладає на відповідача як на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір (пункт 4.7 Постанови Пленуму ВГСУ від 21 лютого 2013 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

З огляду на вищевикладене, керуючись статтями 2, 12, 22, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ініс ЛТД» задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансінформ» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Радистів, буд. 3, ідентифікаційний код 38107664)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю Ініс ЛТД» (04128, м. Київ, вул. Туполєва, буд. 17, ідентифікаційний код 21469899)

37083,00 грн. (тридцять сім тисяч вісімдесят три гривні нуль копійок) основного боргу,

2568,73 грн. (дві тисячі пятсот шістдесят вісім гривень сімдесят три копійки) інфляційних втрат,

436,74 грн. (чотириста тридцять шість гривень сімдесят чотири копійки) 3% річних,

1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.В задоволенні решти вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 27.05.2016р.

Суддя О.В. Конюх