Рішення № 57959322, 24.05.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/21/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2016 Справа № 908/716/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліфарб" (49102, м. Дніпропетровськ, вул. Будьонного, 10)

до відповідача: Дочірнього підприємства Запорізький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 договір про надання правової допомоги № 9/03/16 від 09.03.2016 р.; ордер на надання правової допомоги серія ДП № 148/ 000030 від 09.03.2016р.;

від відповідача : ОСОБА_2 довіреність № 16/05 від 16.05.2016 р.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліфарб", м. Дніпропетровськ звернулося в господарський суд Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Дочірнього підприємства Запорізький облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України, м. Запоріжжя вартості переданого товару з урахуванням інфляції в розмірі 567850,03 грн. (з яких: 404870,00грн. основного боргу і 162980,03грн. втрат від інфляції) та 3 % річних у розмірі 13776, 67 грн.

В позові позивач посилається на договір поставки № 15-12/12 від 25.12.2012р. та зазначає, що за видатковими накладними відповідачу було поставлено товар на загальну суму 744870,00 грн., який відповідач своєчасно та у повному обсязі не сплатив, внаслідок чого у відповідача утворився основний борг за Договором в сумі 404870,00 грн. За несвоєчасне виконання грошового зобовязання на підставі ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано до сплати 3% річних та втрати від інфляції. На підставі ст.ст. 11, 525, 526, 530, 612, 625, 692 ЦК України, позивач просить позов задовольнити.

Також, позивач письмовою заявою № 30 від 28.03.2016р. просить відшкодувати йому судові витрати, а саме витрати на послуги адвоката у розмірі 20500,00грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.03.2016 р. порушено провадження у справі № 908/716/16, розгляд якої призначено на 05.04.2016 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.04.2016 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 10.05.2016 р.

Ухвалою суду від 10.05.2016 р., на підставі ст. 69 ГПК України, продовжено строк розгляду справи на 15-ть днів - до 31.05.2016 р., розгляд справи відкладено на 24.05.2016 р.

ДП Запорізький облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України (відповідач) проти позову заперечив. Зокрема, вказує, що надані позивачем докази мають

суттєві недоліки, у зв'язку із чим вони втрачають свою доказову силу та не є належними і допустимими.

Відносно довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей № 762 від 26.05.2014р. на ОСОБА_3, № 800 від 04.08.2014 року на ОСОБА_4, № 816 від 26.08.2014 року на ОСОБА_4, № 829 від 08.09.2014 року на ОСОБА_4, відповідач, посилаючись на ч. 1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.1, п. 2.4, п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, зазначає, що довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.

За висновками відповідача, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 762 від 26.05.2014 року на ОСОБА_3, № 800 від 04.08.2014 року на ОСОБА_4, № 816 від 26.08.2014 року на ОСОБА_4, № 829 від 08.09.2014 року на ОСОБА_4 не відповідають всім обов'язковим вимогам, яким повинні відповідати первинні документи, зокрема не встановлюють осіб, що уповноважують інших осіб на одержання товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, на думку відповідача, долучені до позовної заяви видаткові накладні, що створені на підставі вищевказаних довіреностей також втрачають свою доказову силу і не можуть братися до уваги як належні докази, оскільки підписані з боку ДП «Запорізький облавтодор» особою без повноважень. Також, на видаткових накладних відсутні посилання на основний договір.

Відповідач звертає увагу суду на те, що кількість товару узгоджена між сторонами Договору згідно специфікацій, не відповідає кількості товару згідно видаткових накладних, що долучені до позовної заяви.

Також, відповідач вказує, що позивачем не додано до позовної заяви документів, що підтверджують відвантаження товару відповідачу (ТТН).

Стосовно стягнення витрат на послуги адвоката, відповідач повідомляє, що у відповідності до Пленуму ВГС України № 7 від 21.02.2013 року позивачем не надано документів на підтвердження розумності таких витрат, а саме вартості економних транспортних послуг; часу, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Таким чином, позивачем необґрунтовано завищено розмір витрат на послуги адвоката.

Посилаючись на вищевикладене, відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

Заперечуючи проти доводів відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву, позивач, у своєму письмовому поясненні зазначив, що за весь час дії договору між сторонами, склався саме такий звичай ділового обороту по оформленню довіреностей. Нормативні документи на які посилається відповідач (ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», Положення «Про документально забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затверджених наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95р.) регулюють ведення записів у бухгалтерському обліку, а не умови передачі товару.

Позивач наголошує, що у своєму відзиві ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» не заперечує сам факт отримання товару, не вказує про підробку первинних документів.

Отримання товару підтверджується листом відповідача № 9/395 від 24.03.15р, а також частковим погашенням заборгованості.

За клопотанням присутніх у судовому засіданні представників стторін судовий процес здійснювався без застосування засобів технічної фіксації.

В судовому засіданні 24.05.2016р. представники сторін підтримали свої доводи і заперечення у повному обсязі.

В судовому засіданні 24.05.20166 р. прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 25.12.2012 р. між позивачем (Постачальником) та відповідачем (Замовником) було укладено договір поставки № 15-12/12 (далі Договір), за умовами якого Постачальник, зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, здійснювати на замовлення Замовника поставку ОСОБА_5 у 2013-2017 роках емаль «Поліфарб-Лайн», мікрокульки скляні, перелік та кількість яких визначається згідно Додатку до Договору, а Замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти й оплатити такий ОСОБА_5 та послуги по його доставці.

Постачальник відвантажує товар партіями на адресу Замовника за цінами, що визначаються у погоджених сторонами Специфікаціях на партію ОСОБА_5, що додаються до Договору, та видаткових накладних, та можуть бути змінені за домовленістю сторін (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 2.4 Договору Специфікації складаються на кожну партію ОСОБА_5, узгоджуються Сторонами та є невід'ємною частиною Договору. У специфікаціях вказується: одиниця виміру кількості ОСОБА_5, ціна одиниці товару, загальна кількість та вартість ОСОБА_5 по конкретній партії, її дольове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) по видам, маркам, типам.

Згідно із пунктами 3.1-3.3 Договору якість ОСОБА_5, що поставляється за цим Договором, має відповідати ГОСТам, які пред'являються до даного ОСОБА_5, який підтверджується сертифікатом якості. Постачальник зобов'язаний на ОСОБА_5, що є предметом поставки за цим Договором, видати сертифікат, який посвідчує відповідність названого ОСОБА_5 вимогам відповідних стандартів або технічних умов.

Відповідно до п. 5.1 Договору оплата ОСОБА_5 Замовником здійснюється шляхом перерахування грошей на рахунок Постачальника з відстрочкою 90 днів з дня отримання партії ОСОБА_5.

Договір набуває чинності в день підписання його обома Сторонами і діє

до "31" грудня 2017 року (п. 9.1 Договору).

Як встановлено судом, протягом дії Договору сторонами було підписано, зокрема, Специфікацію № 1 від 31.05.2014 р. на суму 345000,00 грн., № 2 від 05.08.2014 р. на суму 43533,33 грн., № 3 від 05.09.2014 р. на суму 24800,00 грн.

Відповідно до вказаних вище двосторонньо оформлених Специфікацій, позивачем було поставлено відповідачу ОСОБА_5 на загальну суму 744870,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РБ-0000130 від 26.05.14р. (на суму 300570,00 грн.); № РБ-0000131 від 26.05.14р. (на суму 44000,00 грн.); № РБ-0000210 від 11.08.14р. (на суму 77400,00 грн.); № РБ-0000211 від 11.08.14р. (на суму 12100,00 грн.); № РБ-0000246 від 26.08.14р. (на суму 129000,00 грн.); № РБ-0000247 від 26.08.14р. (на суму 33000,00 грн.); № РБ-0000282 від 08.09.14р. (на суму 129000,00 грн.); № РБ-0000291 від 15.09.14р. (на суму 19800,00 грн.) та ТТН: № 0000210 від 11.08.14р.; № 0000246 від 26.08.14р.; № 0000130 від 26.05.14р.; № 0000282 від 08.09.14р; № 0000291 від 15.09.14р.

ОСОБА_5 отримано відповідачем за Довіреностями на отримання ТМЦ: № 762 від 26.05.14р. (виданої на імя ОСОБА_6Ю.); № 800 від 04.08.14р. (виданої на імя ОСОБА_4В,); № 816 від 26.08.14р. (виданої на імя ОСОБА_4В,); № 816 від 26.08.14р.; № 829 від 08.09.14р. (виданої на імя ОСОБА_4В,).

За отриманий ОСОБА_5 відповідач розрахувався лише частково в сумі 340000,00 грн., що підтверджується Реєстром документів по рахунку, виданого Центральним відділенням ПАТ «Марфін Банк» у м. Дніпропетровськ. Згідно вказано Реєстру, 05.08.2014 р. відповідачем було перераховано позивачу суму 90000,00 грн., 20.08.2014 р. суму 150000,00 грн., 05.09.2014 р. суму 50000,00 грн. та 24.11.2014 р. суму 50000,00 грн.

Решта вартості ОСОБА_5 на суму 404870,00 грн. залишилась несплаченою.

Листом за вих. № 20 від 18.03.2015 р., позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату залишку заборгованості, неустойки та курсової різниці.

У відповідь (вих. № 9/395 від 24.03.2015 р.) на вказаний лист, відповідач заборгованість визнав та запропонував розстрочити борг рівними частками по 50000,00грн. щомісячно впродовж 2015 року.

Листом від 15.02.2016р. за вих. № 8, позивач повторно направив на адресу відповідачу рахунки на оплату ОСОБА_5 та просив негайно погасити суму основної заборгованості в розмірі 404870,00 грн.

Вимога позивача була залишена відповідачем без задоволення.

Позовні вимоги про стягнення з ДП Запорізький облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України суми 404870,00грн. основного боргу, суми 162980,03грн. втрат від інфляції та суми 13776, 67 грн. 3% річних, стали предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт поставки, кількість та вартість переданого за Договором ОСОБА_5 на суму 744870,00 грн. підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними № РБ-0000130 від 26.05.14р.; № РБ-0000131 від 26.05.14р.; № РБ-0000210 від 11.08.14р.; № РБ-0000211 від 11.08.14р.; № РБ-0000246 від 26.08.14р.; № РБ-0000247 від 26.08.14р.; № РБ-0000282 від 08.09.14р; № РБ-0000291 від 15.09.14р., а також товарно-транспортними накладними: № 0000210 від 11.08.14р.; № 0000246 від 26.08.14р.; № 0000130 від 26.05.14р.; № 0000282 від 08.09.14р; № 0000291 від 15.09.14р.

ОСОБА_5 отримано уповноваженими особами відповідача. В матеріалах справи містяться відповідні Довіреності на отримання ОСОБА_5.

При цьому сам ДП Запорізький облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України не заперечує проти факту отримання ОСОБА_5 від ТОВ "Поліфарб".

Крім того, в судових засіданнях представники відповідача не заперечили проти самого факту отримання товару від позивача.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вже зазначалось вище, сторони узгодили в п. 5.1 Договору, що оплата ОСОБА_5 Замовником здійснюється шляхом перерахування грошей на рахунок Постачальника з відстрочкою 90 днів з дня отримання партії ОСОБА_5.

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобовязання щодо оплати ОСОБА_5, всупереч умов Договору та вимог закону, виконав неналежним чином, внаслідок чого у нього утворився основний борг за отриманий ОСОБА_5 в сумі 404870,00 грн.

Згідно наявного в матеріалах справи Реєстру документів по рахунку, виданого Центральним відділенням ПАТ «Марфін Банк» у м. Дніпропетровськ, 05.08.2014 р. відповідачем було перераховано позивачу суму 90000,00 грн., 20.08.2014 р. суму 150000,00грн., 05.09.2014 р. суму 50000,00 грн. та 24.11.2014 р. суму 50000,00 грн.

Решта боргу в сумі 404870,00 грн. залишилась несплаченою.

Доказів погашення суми боргу в сумі 404870,00 грн. за отриманий товар відповідачем господарському суду надано не було.

Як вже зазначалося вище, факт поставки позивачем товару, об'єми та його вартість, а також розмір основного боргу відповідачем не оспорюється.Однак, відповідач наполягає, що поставка ОСОБА_5, нібито, здійснювалась не за Договором, вказує на те, що спірні видаткові накладні та довіреності мають суттєві недоліки, а тому не є належними доказами по справі.

Дослідивши матеріали та обставини справи в їх сукупності, суд твердження відповідача відхиляє як необгрунтовані.

Матеріали справи свідчать, що поставки здійснювались в період дії Договору. За переліченими вище видатковими накладними та довіреностями, відповідачу було поставлено обумовлений у двосторонніх Специфікаціях ОСОБА_5.

Крім того, позивачем до матеріалів справи також надані: податкові накладні за вказаними господарськими операціями поставки (які містять посилання саме на договір № 15-12/12 від 25.12.2012р.); товаро-транспортні накладні, які містять підписи уповноважених представників відповідача.

При цьому, суд відзначає, що протягом всього часу з моменту отримання ОСОБА_5 і до звернення позивача до суду з даним позовом відповідач жодного разу не висловлював претензій позивачу щодо виконання умов Договору та не заперечував факту існування заборгованості за отриману продукцію.

Згідно пунктів 2.4 та 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затв. Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (зі змінами та доповненнями) первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис можебути скріплений печаткою.

Крім того, за змістом п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд відзначає, що надані позивачем видаткові накладні, які з боку відповідача підписані особою, уповноваженою виданою підприємством Довіреністю, є належним доказом здійснення господарської операції щодо поставки ОСОБА_5 за Договором у розумінні ст.ст. 33, 34, 36 ГПК України.

Вказані в позовній заяві видаткові накладні містять прізвище, ініціали та підпис матеріально відповідальних осіб, якими приймався ОСОБА_5.

При цьому, підпис цих осіб на одержання цінностей було завірено печаткою ДП Запорізький облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України, а також керівником і головним бухгалтером підприємства, які містяться на Довіреностях № 762 від 26.05.14р.; № 800 від 04.08.14р.; № 816 від 26.08.14р.; № 816 від 26.08.14р.; № 829 від 08.09.14р.

До того ж, ч. 3 п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей затв. наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 р. при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності.

Щодо доводів відповідача про відсутність посилання на Договір на спірних видаткових накладних, слід зазначити, що відповідачем не доведено належними засобами доказування того факту, що поставка за спірними видатковими накладними відбувалась за іншими Договорами. Також, суд зауважує, що відвантаження ОСОБА_5 у іншій кількості, ніж зазначено у Специфікаціях, не спростовує самого факту поставки позивачем відповідачу ОСОБА_5. Позивачем заявлена до стягнення сума заборгованості за кількість фактично поставленого ОСОБА_5, визначена на підставі документів первинного обліку.

Суд наголошує, що з боку відповідача мало місце часткове виконання умов Договору, а саме, в частині оплати поставленого ОСОБА_5 у сумі 340000,00 грн.

Крім того, долучені до матеріалів справи копії вищезазначених листів відповідача, свідчать про визнання ним факту існування заборгованості перед позивачем саме у розмірі 404870,00 грн.

Як вже зазначалось, статті 712 та 692 ЦК України до обовязків покупця, зокрема, відносять оплату товару після отримання його від продавця, якщо інше не встановлено законом або договором. Факт отримання товару за Договором підтверджений матеріалами справи.

Відповідач не навів передбачених законом обставин, які б звільняли його від виконання обовязку щодо здійснення у повному обсязі оплати отриманої від позивача продукції.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно з якою зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд вказує на правомірність та доведеність заявлених ТОВ "Поліфарб" позовних вимог.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобовязання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Невиконання відповідачем зобовязання по сплаті грошових коштів в сумі 404870,00грн. підтверджено матеріалами справи, а відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції та 3% річних за неналежне виконання грошового зобовязання, виходячи з їх правової природи, заявлені правомірно.

Здійснюючи розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», судом встановлено, що з урахуванням суми основного боргу та періодів заборгованості, вимога про стягнення трьох відсотків річних підлягає частковому задоволенню. Так, за заявлений позивачем період часу: з 21.01.2015р. по 10.03.2016 р. (на суму 404870,00 грн.), належний до стягнення розмір 3% річних становить суму 13770,31 грн., але не суму 13776,67грн., яку заявлено позивачем до стягнення. Тому, в решті вимоги про стягнення 3% річних слід відмовити, як заявленої безпідставно.

В той же час, заявлена до стягнення сума 162980,03 грн. втрат від інфляції (за заявлений позивачем період часу: з лютого 2015 р. по січень 2016 р. (на суму 404870,00грн.), підлягає задоволенню у повному обсязі.

З урахуванням вищевикладеного, позов задовольняється частково.

Стосовно витрат на послуги адвоката.

Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України, зокрема ст. 44 ГПК України до судових витрат, повязаних з розглядом справи в господарському суді, належать витрати з оплати судового збору, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи; витрати пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; витрати на оплату послуг перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи.

Підпунктом 6.3. пункту 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України № 7 від 21.02.2013 р. (далі постанова Пленуму ВГСУ № 7) передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, повязані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських обєднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною пятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським обєднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК України (у їх сукупності) можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Згідно наданих позивачем доказів, 09.03.2016 р. між ТОВ "Поліфарб" (Замовником) та адвокатським обєднанням «Фінекс» (Виконавцем) було укладено договір № 9/03/16 про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 3.1 Договору за надання юридичних послуг, передбачених даним Договором та ведення справи в господарських судах, Замовник зобовязався сплатити Виконавцю винагороду у розмірі 20500,00 грн.

24.05.2016 р. Замовник та Виконавець склали Акт прийому-передачі наданих послуг.

Позивачем надано платіжне доручення № 3538 від 14.03.2016 р. на суму 20500,00грн., згідно до якого позивач поніс судові витрати у сумі 20500грн., перерахувавши їх за послуги адвоката, що свідчить про наявність документального підтвердження факту здійснення таких витрат.

При цьому, судом враховується наданий позивачем ОСОБА_7, який містить зміст наданих адвокатом позивачу послуг, кількість умовних годин, витрачених на надання послуг та їх вартість.

Також позивачем надано Акт передачі-прийому наданих послуг від 24.05.2016р., що свідчить про факт надання позивачу послуг адвоката.

Стосовно заперечень відповідача щодо неспіврозмірності адвокатських витрат, суд зауважує, що заявлена до стягнення сума адвокатської винагороди складає приблизно 5% від суми позову. При цьому, відповідачем, на відміну від позивача, не надано жодного доказу та не наведено обґрунтованих доводів щодо будь-якого іншого розміру адвокатських витрат.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору та витрати на послуги адвоката покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи той факт, що заявлені позовні вимоги задоволені судом частково, то і витрати по сплаті судового збору та витрати на послуги адвоката, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства Запорізький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, код ЄДРПОУ 32025623) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліфарб" (49102, м. Дніпропетровськ, вул. Будьонного, 10, код ЄДРПОУ 24227085) суму 404870 (чотириста чотири тисячі вісімсот сімдесят) грн. 00 коп. основного боргу, суму 162980 (сто шістдесят дві тисячі девятсот вісімдесят) грн. 03 коп. втрат від інфляції, суму 13770 (тринадцять тисяч сімсот сімдесят) грн. 31 коп. трьох відсотків річних, суму 8723 (вісім тисяч сімсот двадцять три) грн. 53 коп. судового збору та суму 20497 (двадцять тисяч чотириста девяносто сім) грн. 95 коп. витрат на оплату послуг адвоката. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 27.05.2016 р.

Суддя М.В. Мірошниченко