Рішення № 57959302, 23.05.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 2/33/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2016 Справа № 908/867/16

Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства "Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів", м. Запоріжжя,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Запорізький Втормет", м. Запоріжжя,

про стягнення 12679,54 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Власенко М.К. (довіреність № 8 від 13.04.16 р.);

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Комунальне підприємство «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Запорізький Втормет» основного боргу в розмірі 12381,20 грн., втрат від інфляції в розмірі 198,88 грн., 3% річних в розмірі 99,46 грн., всього - 12679,54 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між ним та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів № 10-14 від 08.01.2014р. На виконання умов договору позивач за період з 08.04.2014 р. по 25.12.2014 р. передав у власність відповідача товар всього на суму 35010,00 грн. Відповідач лише частково розрахувався з позивачем, у зв'язку з чим за ним виникла заборгованість у розмірі 12381,20 грн. На прострочену заборгованість позивач нарахував інфляційні втрати у розмірі 198,88 грн. за період з грудня 2015 року по січень 2016 року та 3 % річних у розмірі 99,46 грн. за період з 07.12.2015 р. по 14.03.2016 р.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.04.2016 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/33/16 та призначено розгляд справи на 10.05.2016 р.

Судове засідання 10.05.2016 р. було відкладено на 23.05.2016 р.

В судових засіданнях 10.05.2016 р. та 23.05.2016 р. був присутній представник позивача, за його заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.

Представник позивача в судових засіданнях підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач не надав відзиву на позов, не направив у судове засідання свого представника, причин неявки не повідомив.

Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся ухвалами суду від 04.04.2016 р. та від 23.05.2016 р., які завчасно були надіслані на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (69081, м. Запоріжжя, вул. Панфьорова, буд. 240). Копію ухвали про призначення справи до розгляду відповідач отримав, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 12.04.2016 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За таких обставин, враховуючи положення ст. 64 ГПК України, суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Статтею 75 ГПК України передбачено, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, і розгляд справи можливий без присутності представника відповідача.

В судовому засіданні 23.05.2016 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

08.01.2014 р. між Комунальним підприємством «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» та Публічним акціонерним товариством «Запорізький Втормет» був укладений договір купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів № 10-14, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується продати та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити металобрухт та відходи чорних металів (товар) згідно ДСТУ 4121-2002 у кількості 50 тн (орієнтовно).

Згідно з п. 2.2 договору продавець постачає товар за свій рахунок на умовах «склад Покупця» у пункти поставки (територія цехів та дільниць), що зазначені у додатках до договору автотранспортом чи залізничним транспортом. Приймання товару від продавця здійснюється покупцем шляхом оформлення акта приймання металів чорних (вторинних).

Пункт 2.4 договору закріпив, що право власності на товар від продавця до покупця за цим договором переходить з моменту прийняття товару покупцем, що оформлюється актом приймання металів чорних (вторинних) на території цехів та дільниць покупця, що зазначені в додатках до договору.

Відповідно до п. 2.5 договору товар вважається таким, що переданий продавцем та прийнятий покупцем:

- за кількістю - у відповідності до ваги на вагах покупця, зазначеної у акті приймання металів чорних (вторинних);

- за якістю - відповідно до вимог ДСТУ 4121-2002, з визначенням виду та фактичного відсотка засміченості під час приймання товару на території цехів та дільниць покупця. Результати приймання товару зазначаються у акті приймання металів чорних (вторинних), який є остаточним документом, що визначає якість товару.

Згідно з п. 3.3 договору оплата за товар проводиться покупцем за цінами, що діють на момент здачі товару платіжними дорученнями на підставі акта приймання металів чорних (вторинних).

Відповідно до п. 6.6 договору термін дії цього договору встановлюється з 08.01.2014 р. до 31.12.2014 р., але у будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Доказів припинення дії договору сторони не надали.

Отже, з урахуванням положень п. 6.6 договору, на час розгляду справи судом умови даного договору є чинними в частині невиконаних зобов'язань сторін.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар всього на суму 35010,00 грн., що підтверджується:

1. Актами приймання металів чорних (вторинних):

- № 54 від 08.04.2014 р. на суму 1503,00 грн.,

- № 1502 від 05.08.2014 р. на суму 1148,40 грн.,

- № 2134 від 15.09.2014 р. на суму 2671,20 грн.,

- № 2148 від 17.09.2014 р. на суму 1728,90 грн.,

- № 2257 від 25.09.2014 р. на суму 1972,80 грн.,

- № 2256 від 25.09.2014 р. на суму 2286,90 грн.,

- № 2367 від 02.10.2014 р. на суму 7712,10 грн.,

- № 2366 від 02.10.2014 р. на суму 2265,30 грн.,

- № 2376 від 03.10.2014 р. на суму 1265,40 грн.,

- № 2415 від 08.10.2014 р. на суму 1598,40 грн.,

- № 2414 від 08.10.2014 р. на суму 1483,20 грн.,

- № 2435 від 10.10.2014 р. на суму 1346,40 грн.,

- № 2436 від 10.10.2014 р. на суму 2419,20 грн.,

- № 2667 від 28.10.2014 р. на суму 1701,90 грн.,

- № 2685 від 29.10.2014 р. на суму 1812,60 грн.,

- № 3378 від25.12.2014 р. на суму 2094,30 грн.

2. Товарно-транспортними накладними від 08.04.2014 р., від 05.08.2014 р., від 15.09.2014 р., від 17.09.2014 р., від 25.09.2014 р., від 25.09.2014 р.

3. Видатковими накладними:

- № РН-0000006 від 08.04.2014 р. на суму 1503,00 грн.,

- № РН-0000013 від 05.08.2014 р. на суму 1148,40 грн.,

- № РН-0000016 від 15.09.2014 р. на суму 2671,20 грн.,

- № РН-0000017 від 17.09.2014 р. на суму 1728,90 грн.,

- № РН-0000018 від 25.09.2014 р. на суму 4259,70 грн.,

- № РН-0000025 від 02.10.2014 р. на суму 9977,40 грн.,

- № РН-0000026 від 03.10.2014 р. на суму 1265,40 грн.,

- № РН-0000020 від 08.10.2014 р. на суму 3081,60 грн.,

- № РН-0000021 від 10.10.2014 р. на суму 3765,60 грн.,

- № РН-0000023 від 28.10.2014 р. на суму 1701,90 грн.,

- № РН-0000024 від 29.10.2014 р. на суму 1812,60 грн.,

- № РН-0000030 від25.12.2014 р. на суму 2094,30 грн.

Позивач на виконання вимог суду надав суду свої пояснення, в яких зазначив, що договір купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів №10-14 від 08.01.2014 р., який доданий до матеріалів справи і на підставі якого заявлено позов, та договір ДГ-10-14 (08.01.2014), на який є посилання у видаткових накладних, є одним і тим самим договором. Різниця в назві зумовлена особливостями бухгалтерського обліку на підприємстві, де при внесенні інформації до бази даних, позначення "ДГ" означає "договір".

З боку відповідача товар був прийнятий за довіреностями на отримання товару (лом чорних металів) від КП «ЕЛУАШ»:

- довіреність № 000018 від 08.04.2014 р., видана ОСОБА_2,

- довіреність № 000094 від 05.08.2014 р., видана ОСОБА_2,

- довіреність № 000131 від 15.09.2014 р., видана ОСОБА_2,

- довіреність № 000134 від 02.10.2014 р., видана ОСОБА_2,

- довіреність № 000209 від 25.12.2014 р., видана ОСОБА_3

Товар отриманий відповідачем у повному обсязі без зауважень.

Відповідач, в свою чергу, частково розрахувався з позивачем за отриманий товар платіжними дорученнями № 1903 від 09.07.2014 р. на суму 1503,00 грн., № 5057 від 03.10.2014 р. на суму 1148,40 грн., № 5064 від 07.10.2014 р. на суму 9977,40 грн., № 5210 від 29.10.2014 р. на суму 5000,00 грн., № 5428 від 30.12.2014 р. на суму 5000,00 грн. Всього відповідачем оплачено товар на суму 22628,80 грн.

Таким чином, залишок неоплаченого товару складає 12381,20 грн. (35010,00 грн. - 22628,80 грн.), який позивач просить стягнути у даному позові.

Позивач вказує, що ним неодноразово направлялись претензії на адресу відповідача з вимогою оплатити вказану заборгованість.

Відповідач, в свою чергу, звернувся до позивача з листом № 472 від 17.06.2015 р., яким визнав суму боргу у розмірі 12381,20 грн. та просив позивача надати розстрочку виконання боргового зобов'язання в розмірі 2000,00 грн. на тиждень, але у будь-якому випадку до вересня 2015 року.

23.11.2015 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити заборгованість за товар відповідно до договору купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів № 10-14 від 08.01.2014 р. в розмірі 12381,20 грн.

Вказану заборгованість відповідач не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Правовідносини сторін є господарськими і врегульовані договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договором не встановлено строку оплати переданого товару. Тому відповідно до ч. 1 ст.692 ЦК України відповідач зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.

Відповідач після прийняття товару у повному обсязі товар не оплатив, лише частково розрахувавшись з позивачем, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 12381,20 грн.

Статтею 33 ГПК України встановлено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів оплати суми боргу у розмірі 12381,20 грн. або обґрунтованих заперечень проти позову відповідач суду не надав, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 12381,20 грн. є законними та обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Пункт 5.1 договору встановив, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за договором відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення оплати боргу позивач нарахував інфляційні втрати у розмірі 198,88 грн. за період з грудня 2015 року по січень 2016 року та 3 % річних у розмірі 99,46 грн. за період з 07.12.2015 р. по 14.03.2016 р.

Суд перевірив розрахунок інфляційних втрат та 3% річних і визнав позовні вимоги про стягнення з відповідача 198,88 грн. інфляційних втрат та 99,46 грн. - 3% річних обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги задоволені судом повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький Втормет» (вул. Панфьорова, буд. 240, м. Запоріжжя, 69081, ідентифікаційний код 00193097) на користь Комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» (вул. Волгоградська, буд. 23, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код 03345018) основний борг у сумі 12381,20 грн. (дванадцять тисяч триста вісімдесят одна грн. 20 коп.), інфляційні втрати в сумі 198,88 грн. (сто дев'яносто вісім грн. 88 коп.), 3% річних в сумі 99,46 грн. (дев'яносто дев'ять грн. 46 коп.) та витрати зі сплати судового збору в сумі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.).

Видати наказ.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Повне рішення оформлено і підписано 27.05.2016 р.

і набирає законної сили після закінчення

десятиденного строку з дня його підписання.