Ухвала суду № 57958387, 25.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" травня 2016 р. м. Київ К/800/11883/15

25 травня 2016 року № К/800/11883/15 Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,

представника позивача Овсяннікової К.В.,

представника відповідача Сакала Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015 року

у справі № 826/18496/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна індустрія № 1» (далі - позивач, ТОВ «Будівельна індустрія № 1»)

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві)

про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Будівельна індустрія № 1» звернулось у листопаді 2013 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними дії по зменшенню задекларованих позивачем сум ПДВ у розмірі 87 888,00 гривень і по зменшенню задекларованого позивачем податкового кредиту з ПДВ у розмірі 65 771,00 гривня, а також зобов'язання поновити в автоматизованій системі «Податковий блок» показники податкової звітності позивача з ПДВ і податкового кредиту шляхом виключення даних, внесених на підставі акту від 15.11.2013 року № 1346/26-53-22-03-21/37768897.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу просить відмовити позивачу у задоволенні касаційної скарги у повному обсязі, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

В порядку ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну первинного відповідача правонаступником Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо взаємовідносин із ТОВ «ТД «Продсервісторг-Плюс» за період лютий-березень 2012 року та ТОВ «Ентхіл» за травень 2012 року, за результатами якої складено акт від 15.11.2013 року № 1346/26-53-22-03-21/37768897.

Згідно з актом перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: п. 201.1, п. 201.2, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 65 771,00 гривня та завищення податкових зобов'язань на загальну суму 87 888,00 гривень.

За результатами перевірки відповідачем зменшено в автоматизованій системі «Податковий блок» задекларовані позивачем показники податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 87 888,00 гривень і податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 65 771,00 гривня.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про неправомірність та протиправність оскаржуваних дій відповідача по зменшенню задекларованих позивачем показників податкових зобов'язань і податкового кредиту з податку на додану вартість, які суперечать вимогам податкового і цивільного законодавства та наданим до перевірки документам. Крім того, суди дійшли висновку про безпідставність та необґрунтованість твердження відповідача про недійсність або нікчемність правочинів позивача з ТОВ «Ентхіл», ТОВ «ТД «Продсервісторг-Плюс» та з ТОВ «Об'єкт», Представництвом в Україні «Тодиги Конструкціоні Дженералі С.а.А.», ТОВ «Євроювіліртрейд», ТОВ «Форум-Менеджмент Груп».

Однак, колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій не можна вважати такими, що відповідають вимогам, передбачених ст. ст. 69, 159 КАС України. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного суду України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Крім того, відповідно до положень ст. 2, ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Отже, враховуючи наведені норми законодавства, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Проте, ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до п. 61.1 ст. 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (пп. 62.1.2 п. 62.1 ст. 62 ПК України).

Згідно зі ст. 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Відповідно до пп. 72.1.1 п. 72.1 ст. 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів (п. 74.1 ст. 74 ПК України).

В даному випадку, судами не враховано, що питання про можливість задоволення конкретних позовних вимог платника податків, спрямованих на відновлення його прав, має вирішуватися, виходячи із суті заявлених вимог та наявності спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та контролюючим органом, протиправні дії якого, на суб'єктивну думку позивача, порушили його право. При цьому, факт порушення права позивача та, як наслідок, наявність спірних правовідносин потребують доведення та встановлення в ході судового розгляду справи.

Отже, судам попередніх інстанцій при розгляді даної справи необхідно дослідити відповідні обставини та встановити, чи впливають безпосередньо на права та обов'язки позивача оскаржувані дії податкового органу, чи порушені права позивача (за захистом яких він звернувся до суду) та чи порушені вони саме внесенням податковим органом до бази даних інформації про результат проведеної перевірки позивача, за результатами якої складено відповідний акт.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню в частині задоволення позову з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160, 167, 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві - задовольнити частково.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015 року у справі № 826/18496/13-а - скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) І.О. БухтіяроваСудді: (підпис) М.І. Костенко (підпис) І.В. Приходько