Ухвала суду № 57958381, 25.05.2016, Вищий адміністративний суд України

Дата ухвалення
25.05.2016
Номер справи
654/2295/15-а
Номер документу
57958381
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2016 року м. Київ К/800/44964/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Головчук С.В.,

Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Новософіївської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, ОСОБА_4 про встановлення відсутності повноважень на виконання службових обов'язків сільського голови,

за касаційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ухвалу Голопристанського районного суду Херсонської області від 17 липня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з адміністративним позовом, про: встановлення відсутності повноважень ОСОБА_5 на виконання службових обов'язків сільського голови Новософіївської сільської ради Голопристанського району Херсонської області в період з 12 серпня 2011 року по 17 липня 2013 року, з 9 вересня 2014 року і по теперішній час; визнання виконання службових обов'язків сільського голови ОСОБА_5 та виплату йому заробітної плати в цей період незаконним.

Ухвалою Голопристанського районного суду Херсонської області від 17 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України.

У касаційній скарзі позивачі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просять скасувати ухвалені ними судові рішення, а також ОСОБА_3 просить прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог, ОСОБА_2 просить повернути справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновків про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суди виходили з того, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки вимога про встановлення наявності чи відсутності компетенції суб'єкта владних повноважень може бути заявлена лише у спорі між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

Пунктом 3 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Компетенція - це сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Під компетенційними спорами розуміються спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень.

Компетенцію державного органу чи посадової особи становлять їхні повноваження, визначені законом. Внаслідок різного тлумачення законодавства компетенція суб'єктів владних повноважень може перетинатися, внаслідок чого виникає компетенційний спір.

Завдання суду у компетенційних спорах, з урахуванням загального завдання адміністративного судочинства, розв'язати законодавчі колізії, а також, усунути наслідки дублювання повноважень.

При цьому, позивачем у компетенційних спорах є суб'єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб'єкт владних повноважень, відповідач, своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або у випадку, коли прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.

Таким чином, спори, визначені пунктом 3 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, можуть виникати внаслідок різного тлумачення суб'єктами владних повноважень законодавства щодо їхньої компетенції на вирішення певних питань у сфері управління. Також спори з приводу компетенції виникають у разі виявлення привласнення повноважень іншого суб'єкта владних повноважень або перевищення власних повноважень.

Пунктом 6 частини четвертої статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративний позов може містити вимогу про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Отже, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що адміністративний позов, відповідно до приписів пункту 6 частини четвертої статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, може містити вимогу про встановлення компетенції, однак, така вимога може мати місце лише у спорі між близькими за функціями суб'єктами владних повноважень, що виник з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Разом з тим, прийшовши до такого висновку, суди помилково з цих підстав відмовили у відкритті провадження у справі, оскільки спори про встановлення компетенції відповідно до пункту 3 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України є адміністративними, тому звернення фізичної особи з такими вимогами не може бути підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Згідно з частиною 1 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Голопристанського районного суду Херсонської області від 17 липня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський

Судді С.В.Головчук

О.П. Стародуб

Попередній документ : 57958379
Наступний документ : 57958383