Постанова № 57957488, 25.05.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 травня 2016 рокусправа № 808/303/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Щербака А.А.

суддів: Шальєвої В.А. Баранник Н.П.

за участю секретаря судового засідання:Спірічев Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2016р. у справі за позовом Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Запорізьке державне підприємство «Кремнійполімер» звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2016р. позов задоволено.

Суд постановив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області від 09.09.2015 № НОМЕР_1 про зменшення Запорізькому державному підприємству «Кремнійполімер» розміру відємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 19 499 грн.

Відповідачем подана апеляційна скарга, просить оскаржену постанову скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального та матеріального права, не враховано відсутність доказів реального здійснення господарської операції позивача з ПП «Краб-02».

Представник відповідача не з'явився, повістку отримав 04.05.2016.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі акту перевірки № 706/28-25-22-011/00203625 від 27.08.2015 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.09.2015 №0000532200 про зменшення Запорізькому державному підприємству «Кремнійполімер» розміру відємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 19 499грн., у тому числі за відповідні податкові періоди: за березень 2015 року на суму 19 499грн.

Актом перевірки встановлено порушення вимог пунктів 198.3 та 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 та 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено суму відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту на загальну суму 19 499грн., у тому числі за відповідні податкові періоди: за березень 2015 року на суму 19 499грн.; та завищено суму залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у тому числі за відповідні податкові періоди: за березень 2015 року на суму 19 499грн.

В описовій частині акту зазначено, що вказане порушення є наслідком віднесення підприємством до складу податкового кредиту з ПДВ сум по взаємовідносинам з ПП «Краб-02» без мети реального настання правових наслідків, заниження обєкту оподаткування, несплати податків.

Задовольняючи позов про скасування податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції зазначив, що надані ПП «Краб-02» послуги з охорони були своєчасно та в повному обсязі оприбутковані ЗДП «Кремнійполімер» на підставі податкових накладних та актів прийому-передачі, оплачені, що в свою чергу призвело до змін в активах підприємства та його зобовязаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків.

Також зазначено, що надані первинні бухгалтерські документи по формі і за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а відсутність у контрагента позивача необхідного власного персоналу тощо, не є беззаперечним доказом того, що господарські операції між ПП «Краб-02» та ЗДП «Кремнійполімер» не мали реального характеру, оскільки позивачем було наданий договір субпідряду від 01.03.2015, укладений між ПП «Краб-02» та ПП «АБ ОСОБА_1».

Колегія суддів з висновками суду першої інстанції не погоджується з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було укладено договір №98-КП від 13 жовтня 2014р. з ПП «Краб-02» про надання охоронних послуг(а.с.86-87).

27 лютого 2015р. до зазначеного договору було укладено додаткову угоду №2, за якою ПП «Краб-02» зобовязується з 01 березня 2015р. приступити до виконання послуг служби безпеки, в кількості 9 цілодобових постів (а.с.88).

Згідно графіку роботи, який викладено у додатку до додаткової угоди №2, чисельність працівників ПП «Краб-02» повинна складати 9 працівників (а.с.89).

01 березня 2015р. ПП «Краб-02» було укладено договір субпідряду №0103 з ПП «Агентство ОСОБА_2 ОСОБА_1», за яким субпідряднику було доручено патрулювати обєкти, які знаходяться під охороною ПП «Краб-02» (а.с.90).

ПП «Краб-02» було виписано в березні 2015р. податкові накладні на загальну суму 19 1198,81грн. (а.с. 132-136).

Зазначена сума позивачем була включена до податкового кредиту березня 2015р.

На підтвердження реального виконання угоди з ПП «Краб-02» матеріали справи містять копію договору №98-КП від 13.10.2014, Додаткову угоду №2, графік роботи охорони, копії постових відомостей за березень 2015, акти про надання послуг в березня 2015 за договором №98 КП від 13.10.14 на загальну суму 97494, податкові накладні на загальну суму 191198,81грн., та копії банківських виписок, з яких вбачається сплата на користь ПП «Краб-02» за договором №98 КП суми 37000грн.

Висновки суду першої інстанції про правомірність формування податкового кредиту на суму 19 499грн. в березні 2015р. по взаємовідносинам з ПП №Краб-02» колегія суддів вважає помилковими з наступних підстав.

Згідно з пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відтак первинний документ має містити дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку, а свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

У справі, що розглядається, судом першої інстанції не було взято до уваги, те що позивачем не було доведено наявності ділової мети на укладення правочину з ПП «Краб-02», оскільки зазначене підприємство в спірному періоді не мало можливості надати власними силами охоронні послуги.

Зазначене підтверджено наявним в матеріалах справи листом ПП «Краб-02» з якого вбачається що станом на 01.03.2015 у ПП «Краб-02» були відсутні в необхідній кількості працівники для надання послуг з охорони (а.с.114).

Суд першої інстанції помилково врахував договір субпідряду №0103 ПП «Краб-02» з ПП «Агентство ОСОБА_2 ОСОБА_1» від 01.03.2015, оскільки ні постові відомості ні акти виконаних робіт не підтверджують виконання послуг з охорони підприємства-позивача працівниками ПП «Агентство ОСОБА_2 ОСОБА_1».

Постові відомості не містять відомості працівники якого підприємства заступали на чергування.

Надана позивачем податкова накладна №5 від 11.03.2015 виписана за договором №109 КП від 31.11.2014, а не за договором №98 КП від 13.11.2014.

Договір №109 КП від 31.11.2014 позивачем не надавався, в той час як всі інші документи містять посилання на договір №98 КП від 13.11.2014.

Колегія суддів доходить висновку щодо недоведеності факту наявності ділової мети позивача на укладення правочину з ПП «Краб-02» та про відсутність реального виконання умов зазначеної угоди, що підтверджує правильність висновків відповідача та законність прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, в задоволенні позову належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 198, 202, 205, 206 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2016р. у справі за позовом Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 212 КАС України до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:А.А. Щербак

Суддя:В.А. Шальєва

Суддя:Н.П. Баранник