Ухвала суду № 57957441, 19.05.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 травня 2016 року

справа № 808/8763/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року

у справі № 808/8763/15

за позовом публічного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж»

до Бердянської об’єднаної державної фінансової інспекції, Державної фінансової інспекції у Запорізькій області

про визнання дій протиправними та скасування вимог,–

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року публічне акціонерне товариство «Бердянське підприємство теплових мереж» звернулося у Запорізький окружний адміністративний суд з позовом до Бердянської об’єднаної державної фінансової інспекції, Державної фінансової інспекції у Запорізькій області, в якому просило, з урахуванням уточнень, визнати протиправними дії щодо визначення фінансових порушень з боку позивача, що призвели до зайво отриманих коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах в розмірі 1267463,68 грн.; визнати протиправною та скасувати вимогу від 13 листопада 2015 року №002-14/859.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу Бердянської об’єднаної державної фінансової інспекції, оформлену у формі листа від 13 листопада 2015 року №002-14/859. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Державна фінансова інспекція у Запорізькій області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

У письмових запереченнях публічне акціонерне товариство «Бердянське підприємство теплових мереж» просить залишити апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції у Запорізькій області без задоволення, постанову без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Бердянською об’єднаною державною фінансовою інспекцією, відповідно до пункту 2.9 Плану контрольно-ревізійної роботи на IІІ квартал 2015 року та на підставі направлень на проведення ревізії, проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності публічного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж», зокрема використання коштів, передбачених Мінрегіону на субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування за період з 01 січня 2014 року по 31 липня 2015 року, а також ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності за період з 01 травня 2012 року по 31 липня 2015 року, за результатами якої складено акт від 12 жовтня 2015 року №002-21/6, висновками якого встановлено ряд порушень.

На підставі акта ревізії від 12 жовтня 2015 року, керуючись пунктом 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» Бердянською об’єднаною державною фінансовою інспекцією пред’явлено вимогу від 13 листопада 2015 року №002-14/859.

З вимоги убачається, що ревізією правильності включення до статті «Інші прямі витрати» розрахунку фактичних витрат з надання послуг з теплопостачання, витрат на амортизацію основних фондів орендованого цілісного майнового комплексу (субрах. 23.0.1; 23.0.2; 23.8.0) за 2012-2013 роки, встановлено порушення пункту 6 Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуг із централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2014 року №30, пункту 7 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», внаслідок включення до Розрахунку витрат на амортизацію, які не використовуються для визначення об’єкта оподаткування відповідно до вимог Розділу ІІІ Податкового кодексу України, що призвело до зайвого отримання коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах в розмірі 1267463,68 грн., у тому числі за 2012 рік в розмірі 594121,09 грн., за 2013 рік в розмірі 673342,59 грн.

У зв’язку з чим, зобов’язано усунути виявлені порушення в установленому законодавством порядку до 11 грудня 2015 року. У разі не усунення виявлених порушень законодавства в установлений строк орган державного фінансового контролю ініціює розгляд питання про розірвання контракту з керівником.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Згідно з пунктом 2 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550, інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об’єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та пункту 3 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державного фінансового контролю і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об’єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія. Планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного фінансового контролю не частіше одного разу на календарний рік.

Право на проведення планової виїзної ревізії підконтрольних установ надається лише у тому разі, коли їм не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної ревізії надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення. Проведення планових виїзних ревізій здійснюється органами державного фінансового контролю одночасно з іншими органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів. Порядок координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 5 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, планові виїзні ревізії проводяться відповідно до планів контрольно-ревізійної роботи, затверджених в установленому порядку, позапланові виїзні ревізії – за наявності підстав, визначених Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».

Згідно з пунктом 35 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, результати ревізії оформляються актом, який складається на паперовому носії державною мовою і повинен мати наскрізну нумерацію сторінок. На першому аркуші акта ревізії, який оформляється на бланку контролюючого органу, зазначається назва документа (акт), дата і номер, місце складення (назва міста, села чи селища).

За приписами пункту 42 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, у разі підписання акта ревізії із запереченнями (зауваженнями) керівник об’єкта контролю у строк не пізніше ніж 5 робочих днів після повернення контролюючому органу акта ревізії повинен подати йому письмові заперечення (зауваження). Якщо протягом цього строку заперечення (зауваження) щодо акта не надійдуть, то контролюючий орган має право вжити відповідних заходів для реалізації результатів ревізії. Рішення про розгляд заперечень (зауважень), що надійшли з порушенням встановленого строку, приймає керівник контролюючого органу.

Пунктом 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами визначено, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього – не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об’єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування. Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об’єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний контролюючий орган з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.

Судом установлено, що Бердянською об’єднаною державною фінансовою інспекцією проведена планова ревізія, результати якої були оформлені актом ревізії. На акт ревізії позивачем подавались заперечення, які контролюючим органом залишені без задоволення. У зв’язку із виявленнями в ході ревізії порушеннями на адресу позивача направлена письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування до 11 грудня 2015 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ревізія проведена Бердянською об’єднаною державною фінансовою інспекцією в межах наданих законом повноважень, у зв’язку з чим позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідачів щодо визначення фінансових порушень з боку позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправною та скасування вимоги від 13 листопада 2015 року №002-14/859, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про її задоволення з наступних підстав.

Так, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що до спірних відносин не підлягає застосуванню усталена практика Верховного Суду України у спорах контролюючого органу та підконтрольної установи, оскільки оскаржувана вимога містить інформацію щодо змісту порушення, проте взагалі не містить інформації про те, які дії мають бути вчинені позивачем для їх усунення, тобто не зазначено яким способом мають бути усунуті порушення. Відповідачем лише зазначено про необхідність усунення виявлених порушень законодавства в установленому законодавством порядку, проте не встановлено чіткого та зрозумілого способу усунення порушень.

У вимозі від 13 листопада 2015 року №002-14/859 Бердянською об’єднаною державною фінансовою інспекцією зазначено про порушення публічним акціонерним товариством «Бердянське підприємство теплових мереж» пункту 6 Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуг із централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2014 року №30, пункту 7 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року №869.

Відповідно до пункту 6 Порядку №30, обсяг заборгованості визначається надавачами послуг як різниця між фактичними витратами на теплову енергію, що виробляється, транспортується та постачається населенню, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення і фактичними нарахуваннями згідно з тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, з урахуванням витрат, пов’язаних з провадженням інвестиційної діяльності, та відрахуванням проведених перерахунків за низькоякісні і надані не в повному обсязі послуги та трансфертів з державного та місцевих бюджетів, отриманих надавачами послуг для відшкодування різниці в тарифах, і фактично погашеної заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за рахунок субвенції, отриманої за минулі роки.

Обсяг фактичних витрат на послуги для населення з постачання теплової енергії, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення визначається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги».

Згідно з пунктом 7 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, не включаються до розрахунку тарифів витрати, які не використовуються для визначення об’єкта оподаткування відповідно до вимог розділу III Податкового кодексу України або перевищують межі відповідних витрат.

Таким чином, пункт 7 зазначеного Порядку чітко визначає нормативно правовий акт, а саме Податковий кодекс України, на якому ґрунтується визначення витрат при розрахунку тарифів.

Судом установлено, що позивачем у 2012-2013 роках включено до розрахунку фактичної собівартості теплової енергії амортизацію основних засобів, які входять до складу орендованого цілісного майнового комплексу та отримано субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетом для погашення заборгованості в різниці в тарифах в розмірі 1267463,68 грн., у тому числі за 2012 рік в розмірі 594121,09 грн., за 2013 рік в розмірі 673342,59 грн.

З аналізу статті 139 Податкового кодексу України вбачається, що під жоден пункт зазначеної статті не підпадає нарахована амортизація на орендовані основні засоби, які входять до цілісного майнового комплексу.

Крім того, орендовані основні засоби не відносяться і до виключення з активів, по яким не нараховується амортизація, згідно статті 144 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла в період, що перевірявся).

В акті ревізії контролюючий орган зазначає, що отримані активи у складі цілісного майнового комплексу є безоплатно отриманими, що не відповідає нормам підпункту 146.17.1 пункту 146.17 статті 146 Податкового кодексу України.

Разом з тим, у підпункті 146.17.2 пункту 146.17 статті 146 Податкового кодексу України визначено, що до придбання необоротних активів прирівнюється, зокрема отримання таких активів в оренду у складі цілісного майнового комплексу, тому з 01 квітня 2011 року підприємства платники податку на прибуток мають право нараховувати амортизацію основних засобів та нематеріальних активів цілісного майнового комплексу, взятого в оренду від державних органів приватизації або органів місцевого самоврядування.

Крім цього, пунктом 3 статті 23 Закону України «Про оренду Державного та комунального майна» визначено, що амортизаційні відрахування на орендовані цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурні підрозділи, будівлі та споруди нараховує та залишає у своєму розпорядженні орендар.

Отже, нарахування амортизації по активам, які входять до складу цілісного майнового комплексу, отриманого відповідно до рішень місцевих органів виконавчої влади та виконавчих органів рад, прийнятих у межах їх повноважень є такими, що відповідають нормам чинного законодавства та залишаються в розпорядженні орендаря.

При цьому слід зауважити, що контролюючі функції з питань дотримання вимог податкового законодавства покладено на фіскальну службу.

Так, у матеріалах справи наявний акт Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 05 травня 2014 року №051/08-22-22-06/05541120 про результати планової виїзної перевірки публічного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2013 року, відповідно до якого порушень з питань правомірності визначення сум амортизаційних відрахувань не встановлено.

Отже, податковий орган підтвердив, що основні засоби, які отримано у складі цілісного майнового комплексу визначаються та амортизуються згідно з вимогами Податкового кодексу України, а також використовуються для визначення об’єкту оподаткування відповідно до вимог розділу ІІІ Податкового кодексу України.

Також слід зазначити, що діючий тариф встановлено згідно з рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради від 18 січня 2011 року №3, введеним в дію з 01 лютого 2011 року, який був незмінним на протязі 2011-2013 років.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що контролюючий орган, при визначені зайво врахованих витрат у вигляді нарахованої амортизації і відповідно зарахування її до інших виробничих витрат при формуванні тарифу, не врахував специфіку надання в строкове платне користування позивачу цілісного майнового комплексу на підставі договору від 14 січня 2010 року, затвердженого рішенням Бердянської міської ради від 24 жовтня 2009 року та переданого у користування на підставі акту приймання-передачі майна майнового комплексу підприємства теплових мереж від 14 січня 2010 року.

При цьому, рішеннями Бердянської міської ради від 29 грудня 2012 року № 29 та від 29 грудня 2011 року №25 встановлено, що не підлягає приватизації в 2013 році та в 2012 році, відповідно, майновий комплекс підприємства теплових мереж, що знаходиться в оренді у публічного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж».

Таким чином, публічним акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж» умови по визнанню об’єкту амортизації в податковому обліку дотримано, оскільки цілісний майновий комплекс отримано на підставі рішення відповідного органу самоврядування з відповідним укладенням договору та з наявним актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу з відповідним зарахуванням на баланс підприємства, але без права на приватизацію.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв’язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України,–

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції у Запорізькій області – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим