Ухвала суду № 57957313, 14.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" квітня 2016 р. м. Київ К/800/44523/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

за участю секретаря судового засідання: Савченко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2014 року

у справі № 826/20687/13-а

за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Державна інспекція ядерного регулювання України,

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІПП-Центр»,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2014 року, адміністративний позов Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - ДП «НАЕК «Енергоатом»; позивач) до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - МГУ Міндоходів - ЦО з ОВП; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001084110 від 23 вересня 2013 року. Судові витрати в розмірі 458,80 грн. присуджено на користь ДП «НАЕК «Енергоатом» за рахунок Державного бюджету України.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі МГУ Міндоходів - ЦО з ОВП, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2014 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2014 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ДП «НАЕК «Енергоатом» з питань дослідження формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, за операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Кінг/3/Енерджи» за період з 01 березня 2011 року по 31 березня 2011 року, з Товариством з обмеженою відповідальністю «ІПП-Центр» за період з 01 вересня 2011 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої складено акт № 1069/41-10/24584661 від 05 вересня 2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001084110 від 23 вересня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 840 387,00 грн. (840 386,00 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За наслідками адміністративного оскарження, названий акт індивідуальної дії залишено без змін.

Перевіркою встановлено порушення підприємством пунктів 1.6, 1.31, 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2, 44.3 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 140.1.2 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні паливно-мастильних матеріалів у ТОВ «Кінг/3/Енерджи» та послуг з оцінки технічного стану та перепризначення ресурсу/терміну служби обладнання енергоблоків у ТОВ «ІПП-Центр» за нікчемними правочинами.

Такий висновок податковим органом зроблено, зокрема, з огляду на акт № 1704/22-20/36351961 від 22 жовтня 2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Кінг/3/Енерджи» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за березень 2011 року, в якому зазначено про неперебування названого постачальника позивача за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, а також неможливість фактичного здійснення ним господарської діяльності в силу відсутності трудових ресурсів, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів тощо.

Крім того, відповідач посилався на акт № 751/22-3/24264063 від 24 вересня 2012 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ІПП-Центр» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у результаті взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецторг Комплекс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Колорит», Товариством з обмеженою відповідальністю «Санлайт-Х» за період з 01 вересня 2011 року по 30 вересня 2011 року, з якого вбачається, що вказані особи (які за доводами МГУ Міндоходів - ЦО з ОВП виступали субвиконавцями послуг для позивача) мають ознаки фіктивності.

Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з того, що фактичне виконання спірних операцій підтверджується належним чином складеними первинними документами; контрагенти відокремлених підрозділів ДП «НАЕК «Енергоатом» на час здійснення відповідних операцій перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; укладені між сторонами договори не визнано недійсними в судовому порядку, а факту їх нікчемності не встановлено під час судового вирішення спору.

Проте, колегія суддів вважає вказаний висновок судів передчасним, зважаючи на таке.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Подібні умови формування даних податкового обліку встановлювались і вимогами Закону № 334/94-ВР.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Реальність, зокрема, потребує з'ясування того факту, чи справді відповідні товарно-матеріальні цінності та послуги отримано від указаних у первинних документах контрагентів. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб (у тому числі посадових осіб контрагентів, задіяних у такому процесі) як свідків.

Крім того, в даному випадку необхідно дослідити технічну можливість ТОВ «Кінг/3/Енерджи» та ТОВ «ІПП-Центр» виконати спірні поставки товарно-матеріальних цінностей та послуг з урахуванням їх фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів), понесення ними витрат, пов'язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати).

Зокрема, варто перевірити наявність у ТОВ «ІПП-Центр» кваліфікованих спеціалістів, які б могли надати позивачу послуги з оцінки технічного стану та перепризначення ресурсу/терміну служби обладнання енергоблоків, або ж залучення ним третіх осіб для виконання обумовлених послуг, та, як наслідок, понесення відповідних витрат, пов'язаних із таким залученням. При цьому слід перевірити, якими силами та засобами виконувались спірні роботи, хто виступав їх конкретним виконавцем, яким чином позивач здійснював контроль за станом виконання придбаних послуг тощо.

Судовими інстанціями при вирішенні даного спору не проаналізовано і критерії, якими керувались відокремлені підрозділи ДП «НАЕК «Енергоатом» при виборі названих суб'єктів господарювання як постачальників, здійснення ними заходів розумної обережності при виборі ТОВ «Кінг/3/Енерджи» та ТОВ «ІПП-Центр» контрагентами.

При цьому суди попередніх інстанцій взагалі не надали правової оцінки обставинам, установленим в актах, складених за наслідками вжиття заходів з проведення зустрічної звірки та перевірки контрагентів позивача, в той час, як ці обставини мають значення для вирішення спору та підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами у справі за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України в рамках даного судового провадження.

З огляду на те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників задовольнити частково.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2014 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.