Ухвала суду № 57957286, 25.05.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/4116/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

25 травня 2016 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, за участю третьої особи на стороні відповідача - ТОВ "Кей-Колект" про визнання неправомірним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, за участю третьої особи на стороні відповідача - ТОВ "Кей-Колект", в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати неправомірним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 23980181 прийняте 28.08.2015 року приватним нотаріусом ОСОБА_2, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного зясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час, дату та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявились.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 29 січня 2008 року між АКІБ УкрСиббанк і позивачкою укладено договір про надання споживчого кредиту №11290242000, на забезпечення виконання якого також між цими особами укладено іпотечний договір №2658329 від 04 лютого 2008 року, який посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4, за умовами якого в іпотеку банку передано нерухоме житлове майно позивачки, а саме: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (предмет іпотеки).

В подальшому 12.12.2011 року між ПАТ УкрСиббанк та ТОВ Кей-Колект укладено договір факторингу №1 предметом якого є передача у васність останьому права вимоги: повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом; сплати сум комісійної винагороди за надання та користування кредитними коштами на підставі Первинних договорів, укладених між банком і Боржниками вказані у додатку до цього договору. Одночасно з відступленням прав вимоги до Фактора переходять усі права банка за усіма договорами забезпечення.

Цього ж дня між ПАТ УкрСиббанк та ТОВ Кей-Колект укладено договір уступлення вимоги за договором іпотеки серії ВРО №846616 за умовами якого, в звязку з укладенням договору факторингу, товариство прийняло права вимоги за договорами іпотек, зазначеними у Додатку до цього договору, в тому числі - за договором іпотеки від 4.02.2008 р.

28.08.2015 року представник ТОВ Кей-Колект звернувся до державного реєстратора з заявою, іншими додатковими документами: договором іпотеки, договором факторингу, повідомленням про намір звернути стягнення на предмет іпотеки та рекомендованим повідомленням про вручення його ОСОБА_3 про проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень на нерухоме майно.

За результатами розгляду заяви державним реєстратором прийнято рішення №23980181 від 28.08.2015 року про проведення державної реєстрації права власності (без зазначення за ким) на квартиру №157, що розташована у м. Вінниця, вул. Пирогова, 103а, на підставі чого вніс відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності за ТОВ Кей-Колект.

Позивачка вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, звернулась з позовом до суду за захистом порушених прав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про державну реєстрацію права власності на обєкт нерухомого майна від 28.08.2015 року №23980181 є неправомірним, прийнятим з порушенням чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року №1952-IV (далі по тексту - Закон України №1952-IV), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка є обов'язковою.

Абзацом 2 частини 1 статті 9 Закону України №1952-IV визначено, що у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Зокрема, абзацами 2-3 частини 5 статті 3 Закону України №1952-IV передбачено, що державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія, державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Абзацом 7 пункту 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868 встановлено, що нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України №1952-IV.

В силу вимог абз.2 п.9 ч.2 ст. 9 Закону України №1952-IV нотаріус як спеціальний суб'єкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 частини другої статті 9 цього Закону.

Таким чином, чинне законодавство наділяє нотаріуса окремими повноваженнями державного реєстратора щодо прав на нерухоме майно, які виникають лише у результаті вчинення нотаріальних дій з таким майном, а також повинні реалізовуватися одночасно з їх вчиненням та за наслідками перевірки правильності оформлення документів в офіційному порядку, що дозволяє забезпечити належний рівень захисту гарантованих Конституцією України речових прав осіб на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2003 року №898-IV (далі по тексту - Закон України №898-IV), у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України №898-IV, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Частиною 1 статті 37 Закону України №898-IV передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для проведення державної реєстрації права власності ТОВ "КЕЙ- КОЛЕКТ" на обєкт нерухомого майна квартиру загальною площею 62,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 та прийняття оспорюваного рішення від 28.08.2015 року № 23980181 був саме договір іпотеки № 2658329 від 04.02.2008 року.

П.4.1 Договору іпотеки передбачає, що Іпотекодержатель (ТОВ "Кей-Колект") має право звернення стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_3 у випадку не виконання Боржником зобовязання за Кредитним договором.

Однак, відповідно до матеріалів справи, жодна нотаріальна дія з приводу набуття права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації відповідачем, як спеціальним суб'єктом державної реєстрації, не вчинялась.

Крім того, на підставі заяви від 28.08.2015 року, де ТОВ "Кей-Колект" просило зареєструвати право власності на предмет іпотеки відповідно до ст. 37 Закону України "Про іпотеку" та виключити іпотеку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідачем було вчинено нотаріальну дію- посвідчено вказану заяву.

Згідно ч.1 ст.24 Закону України №1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, зокрема, якщо наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, або наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в тій частині, що відповідач, приймаючи оспорюване рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.08.2015 року № 23980181 фактично лише посвідчив справжність підпису уповноваженої особи ТОВ "Кей- Колект", однак ніяким чином не вчинив нотаріальної дії з нерухомим майном.

До того ж, ст.1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" передбачає, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в тій частині, що до спірних правовідносин не застосовуються положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", оскільки загальна площа предмету іпотеки (житлового будинку) становить 363,4 кв.м., тобто більше 250 кв.м. ніж передбачено нормою вищенаведеного Закону.

Провівши системний аналіз норм законодавства, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо визнання неправомірним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 23980181, прийняте 28.08.2015 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Київ ОСОБА_2

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновків, що апелянтом не надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про неправомірність заявлених позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд.

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6