Постанова № 57957273, 25.05.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 травня 2016 року № 826/17739/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрцемремонт» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, а також рішення про опис майна у податкову заставу,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Укрцемремонт» (далі-позивач або ТОВ «Укрцемремонт») з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі-відповідач або ДПІ) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 01.04.2015р. №8867-25, а також рішення про опис майна у податкову заставу №977/26-59-25-01-14 від 01.04.2015р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з метою вчасної сплати узгоджених грошових зобов’язань (ПДВ за лютий 2015р. та авансові внески з податку на прибуток за березень 2013р.) до закінчення граничного строку сплати зобов’язань ТОВ «Укрцемремонт» подало до установ банку платіжні доручення про перерахування податків до бюджету, а тому позивач вважає, що його обов’язок зі своєчасної сплати податків було виконано, а відтак правових підстав для прийняття оскаржуваної податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу не було.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях, просив відмовити у задоволенні позову.

На підставі ч 4 ст. 122 КАС України судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрцемремонт» зареєстровано у статусі юридичної особи (код ЄДРПОУ 38825686) та перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві.

20.03.2015р. позивачем подана до ДПІ декларація з податку на додану вартість за лютий 2015 року, у якій задекларовано суму податку, яка підлягає сплату до бюджету у розмірі 112 306 грн.

Разом з тим, 01.04.2015р. ДПІ сформовано на адресу позивача податкову вимогу від 01.04.2015р. №8867-25, відповідно до якої зобов’язано позивача сплатити суму податкового боргу зі сплати ПДВ у розмірі 112 306,00 грн., а також зі сплати авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 871,00 грн., а загалом у розмірі 113 177,00 грн. Також 01.04.2015р. прийнято рішення про опис майна у податкову заставу №977/26-59-25-01-14.

Як зазначив відповідач в ході розгляду даної справи, прийняття вказаної вимоги та рішення зумовлено несплатою позивачем узгоджених сум грошових зобов’язань (ПДВ за лютий 2015р. та авансові внески з податку на прибуток за березень 2013р.), які станом на 31.03.2015р. набули статусу податкового боргу.

У взаємозв’язку із наведеним та в контексті спірних відносин в ході розгляду даної справи встановлено, що між ТОВ «Укрцемремонт» (код ЄДРПОУ 38825686) та АТ «Банк «Фінанси та Кредит» (відділення № 54) було укладено договір №17322 від 10.01.2014р. на розрахунково-касове обслуговування, відповідно до умов якого Банк відкрив на ім’я позивача поточний рахунок №26005120454901 в гривні та був зобов’язаний здійснювати його розрахунково-касове обслуговування за дорученням Клієнта.

З матеріалів справи вбачається (т.1 а.с.19-24), що 30 березня 2015р. ТОВ «Укрцемремонт» було подано до відділення № 54 АТ «Банк «Фінанси та Кредит» платіжні доручення №108 на суму 9500,00грн., №109 на суму 8702,00грн., №106 на суму 9500,00грн., №107 на суму 8000,00грн., №105 на суму 8900,00грн., №104 на суму 9500,00грн., №102 на суму 9500,00грн., №103 на суму 9500,00грн., №100 на суму 9000,00грн., №101 на суму 9000,00грн., №98 на суму 9000,00грн. та №99 на суму 8800,00грн. Загалом сума за вказаними платіжними дорученнями склала 108902,00грн. Призначення платежу у вказаних дорученнях – (*;101;38825686;14010100;-;ПДВ за лютий 2015 року;-;-;-;). Дані платіжні доручення містять відмітки відділення №54 АТ «Банк «Фінанси та Кредит» про їх одержання 30.03.2015р.

Крім того, як стверджує позивач, з метою погашення зобов’язання з ПДВ за лютий 2015р. два платежі були здійснені через Рівненську філію ЗАТ «КБ «Приватбанк», а саме згідно платіжного доручення №141 від 30.03.2015р. на суму 3402,00грн. та №151 від 30.03.2015р. на суму 2,00грн. Вказані доручення виконані банком цього ж дня, 30.03.2015р., та кошти зараховані до бюджету в рахунок погашення зобов’язань по ПДВ, що підтверджується наявною у справі карткою особового рахунку позивача (т.1 а.с.38).

Загальна сума коштів згідно вказаних вище платіжних доручень складає 112 306 грн., тобто 100% розміру ПДВ, який підлягав сплаті позивачем за лютий 2015р.

Окрім того, до матеріалів справи також надана копія платіжного доручення №148 від 30.03.2015р. на суму 871,00грн. із призначенням платежу – (*;101;38825686;11024000; Авансовий внесок з податку на прибуток приватних підприємств за березень 2015р.;-;-;-;). Дане платіжне доручення містить відмітку відділення ЗАТ «КБ «Приватбанк» про прийняття платежу до виконання та про його проведення 30.03.2015р.

Вирішуючи у зв’язку з наведеним спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до п/п 16.1.3. п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, далі - ПК України) платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 46.1. ст. 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1. ПК України).

Пунктом 49.18 ПК України визначені строки подання податкових декларацій, а саме: податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Порядок визначення сум податкових та грошових зобов'язань встановлений статтею 54 ПК України, п. 54.1 якої визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (п.57.1 ст.57 ПК України).

Податковий же борг – це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (п/п 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України).

Згідно з п.59.1 ст.59 зазначеного вище Кодексу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п.89.1 ст.89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Відповідно до п.38.1 ст.38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

В даному випадку сторонами не заперечується та не спростована своєчасність подання позивачем податкових декларацій з ПДВ та з податку на прибуток, граничний строк сплати визначених у них податкових зобов’язань та їх розмір.

В контексті наведеного слід зазначити, що згідно ст. 1 Закону України від 05.04.2001р. N2346-III "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" (далі - Закон N2346-III) переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону N2346-III банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Відповідно до п. 22.4 ст. 22 зазначеного Закону ініціювання переказу вважається завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку виконує платіжна система (п. 1.29 ст. 1 даного Закону).

Відповідно до п. 129.6 ст. 129 ПК України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Таким чином, неперерахування банком грошових коштів, які направляються на сплату податків, зборів або інших обов'язкових платежів за своєчасно поданим платіжним дорученням та за наявності коштів на рахунку платника, виключає відповідальність платника податку.

Визначальним в даному випадку є те, з чиєї вини відбулося неповне внесення чи невнесення податку до бюджету. Отже, якщо неперерахування податку не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне (повторне) перерахування податкових платежів до бюджету. Здійснення платником будь-яких інших додаткових дій, крім подання до банківської установи відповідних платіжних документів, чинним законодавством не передбачено. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система.

В даному випадку, як встановлено під час розгляду справи, позивач виконав усі дії, які від нього залежали для належного виконання податкових зобов'язань, а саме: своєчасно, 30.03.2015р., тобто у строки, встановлені ст.57 ПК України, подав до банківських установ платіжні доручення про перерахування до бюджету грошових зобов’язань по сплаті ПДВ за лютий 2015 року у загальному розмірі 112 306 грн. та по сплаті авансових внесків з податку на прибуток підприємства за березень 2015р. у розмірі 871,00грн.

В ході розгляду справи відповідачем в порядку виконання обов’язку, покладеного на нього ч.2 ст.71 КАС України, не доведено суду жодних обставин, які б свідчили про наявність вини позивача у невиконанні банком (АТ «Банк «Фінанси та Кредит») поданих позивачем платіжних доручень від 30.03.2015р. на переказ коштів (помилки в реквізитах, відсутності коштів на рахунку тощо), обставин, що б вказували на обізнаність позивача щодо неможливості виконання банком платежів до бюджету, або ж обставин неподання таких платіжних доручень до банку тощо.

Слід зазначити, що згідно банківської виписки по особовому рахунку позивача, відкритому у АТ «Банк «Фінанси та Кредит», у період з 30.03.2015 по 01.04.2015 на ньому було достатньо коштів для сплати визначених у платіжних дорученнях сум.

Також необхідно зазначити, що ухвалою суд витребовував у АТ «Банк «Фінанси та Кредит» інформацію щодо причин невиконання поданих позивачем платіжних доручень, однак банк, не спростувавши фактичне надходження до нього таких доручень, лише зазначив про їх невиконання ним, без зазначення причин такого невиконання. Суд при цьому враховує, що вказані платіжні доручення було надіслано до банку до віднесення його до категорії неплатоспроможних та введення тимчасової адміністрації у ньому (постанова НБУ від 17.09.2015р.), а тому обставин неможливості виконання їх банком суд не вбачає. Іншого під час розгляду справи суду не доведено.

Викладене свідчить про відсутність з боку позивача порушень у зв’язку із здійсненням заходів по перерахуванню через АТ «Банк «Фінанси та Кредит» податкових зобов’язань з ПДВ лютий 2015 року, про відсутність з його боку вини у не зарахуванні коштів до бюджету.

Поряд з цим, як встановлено вище судом, два платежі на суму 3402,00грн. та на суму 2,00грн., які були здійсненні позивачем через Рівненську філію ЗАТ «КБ «Приватбанк», 30.03.2015р. виконані банком та кошти зараховані до бюджету в рахунок погашення зобов’язань по ПДВ за лютий 2015р. (зменшено зобов’язання на вказані суми), що підтверджується наявною у справі карткою особового рахунку позивача, а відтак наведене спростовує доводи ДПІ про відсутність жодних надходжень до бюджету в рахунок сплати зобов’язання з ПДВ за лютий 2015р. та наявність у позивача станом на 31.03.2015р. суми податкового боргу з ПДВ у розмірі 112 306,00 грн.

Також суд зазначає, що перерахування до бюджету грошових зобов’язань зі сплати авансових внесків з податку на прибуток підприємства за березень 2015р. на суму 871,00грн. було здійснено позивачем згідно платіжного доручення №148 від 30.03.2015р., яке цього ж дня було проведено банком, про що свідчить відповідна відмітка відділення ЗАТ «КБ «Приватбанк». Відповідачем вказана обставина в ході розгляду справи жодним чином не спростована та не доведено зворотного.

Тобто, визначена оскаржуваною податковою вимогою сума боргу позивача у загальному розмірі 113 177,00 грн. не підтверджується документально та спростовується наданими позивачем платіжними документами про сплату узгоджених сум грошових зобов’язань.

Згідно з п.1 ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Разом з тим, частиною 2 ст.71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду даної справи відповідачем в порядку виконання обов’язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, не доведено суду, а судом не встановлено наявності з боку позивача порушень по сплаті (перерахуванню) податків, визначена оскаржуваною податковою вимогою сума боргу позивача не підтверджується документально, а тому у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскаржених податкової вимоги та рішення про опис майна товариства у податкову заставу.

Наведені відповідачем доводи не спростовують висновків суду у даній справі та не доводять зворотного.

Відповідно, беручи до уваги положення статті 94 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення до суду), на користь позивача підлягає присудженню з Державного бюджету всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись вимогами статей 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Укрцемремонт» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову вимогу від 01.04.2015р. №8867-25 та рішення про опис майна у податкову заставу №977/26-59-25-01-14 від 01.04.2015р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укрцемремонт» (код ЄДРПОУ 38825686) 299,43 грн. (двісті дев’яносто дев’ять гривень 43 коп.) на відшкодування судового збору, сплаченого платіжними дорученнями від 19.05.2015р. №225 на суму 226,35грн. та від 11.08.2015р. №348 на суму 73,08грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко