Постанова № 57957207, 23.05.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2016 р. Справа № 820/11719/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Лях О.П.

Суддів: Старосуда М.І. , Яковенка М.М. ,

при секретарі судового засідання Резніченко Ю.В.

за участю представника позивач ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2016р. по справі № 820/11719/15 за позовом ОСОБА_3 до Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 25.11.2015 року №710-1705 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб в сумі 25000,00 грн. LЕХUS та від 25.11.2015р. №710-1705 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб в сумі 25000,00 грн. PORSCHE. (а.с.4-10)

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначив, що оскаржувані податкові повідомленнями-рішеннями направлено позивачу поза межами встановленого законом строку, а тому податковий обов'язок у позивача за такими податковими повідомленнями-рішеннями не виникає. Крім того, відповідачем неправомірно та безпідставно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими зобов'язано позивача сплатити транспортний податок з фізичних осіб, оскільки транспортні засоби було придбано до набуття чинності змін до ст. 267 Податкового кодексу України, рішення Харківської міської ради №1793/15, ким затверджено Положення про транспортний податок у місті Харкові прийнято 21.01.2015 року, тому відповідний податок повинен нараховуватись з 2016 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2016 року по справі № 820/11719/15 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 відмовлено. (а.с.46-50)

Не погодившись із судовим рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2016 року по справі № 820/11719/15 та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити. (а.с.57-62)

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Представники відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_3 на праві власності належать два автомобілі:

- LEXUS, моделі GX460, 2011 року випуску, об'єм двигуна 4608 куб.см., чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, дата реєстрації 22.03.2012 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії САК №565221; (а.с.16-17)

- PORSCHE, моделі , 2011 року випуску, об'єм двигуна 4806 куб.см., чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2, дата реєстрації 27.02.2014 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії САТ №598652. (а.с. 14, 15)

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області згідно з п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 та відповідно до п.п.267.6.2 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Ф» від 25.11.2015 року №710-1705, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб 18011001» за автомобіль PORSHE 25000,00 грн., та №710-1705, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб 18011001» за автомобіль за автомобіль LЕХUS у розмірі 25000,00 грн. (а.с.11-12)

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення було направлено позивачу 27.11.2015 року та отримані ним 04.12.2015 року. (зворотній бік а.с.11, а.с.13)

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є власником відповідних транспортних засобів, а тому в силу положень ст.267 Податкового кодексу України повинен сплачувати транспортний податок.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

За змістом частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

01 січня 2015 року, набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 ПК України, було введено новий податок - транспортний податок.

Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Приписами пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Базою оподаткування у відповідності до пп. 267.3.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно п. 267.4 ст. 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до пп. 267.5.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Отже, із набранням чинності вказаними положеннями ПК України 01.01.2015 року, власники транспортних засобів віком до 5 років та об'ємом більше 3000 куб. см є платниками транспортного податку.

Згідно з пп. 267.6.2. п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

За приписами підпункту 267.6.3 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України органи внутрішніх справ зобов'язані до 1 квітня 2015 року подати контролюючим органам за місцем реєстрації об'єкта оподаткування відомості, необхідні для розрахунку податку.

З 1 квітня 2015 року органи внутрішніх справ зобов'язані щомісячно, у 10-денний строк після закінчення календарного місяця подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем реєстрації об'єкта оподаткування станом на перше число відповідного місяця.

Форма подачі інформації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики.

Пунктом 4 Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено п. 24 частини 1 статті 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 143 Конституції України

За змістом частини першої статті 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.

За приписами статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Так, відповідно до ст. 265 Податкового кодексу України (у редакції Закону України від 28.12.2014 N 71-VIII, що діє з 01.01.2015), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Отже, транспортний податок у розумінні Податкового кодексу України є місцевим податком.

Водночас, особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.

Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - є компетенцією відповідних місцевих рад.

Тобто, безпосереднє встановлення місцевих податків (а, отже, і транспортного податку) віднесено Податковим кодексом до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Так, відповідно до п. 10.3. статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Згідно п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 ПК України).

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп. 12.3.3 Податкового кодексу України).

При цьому, згідно з п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 ст. 12 цього кодексу.

Відповідно пп. 12.3.4 ст. 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

При цьому, колегією суддів враховується, що відповідно до пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Зазначені норми узгоджуються з принципом стабільності, на якому ґрунтується податкове законодавство, що закріплений у підпункті4.1.9. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України. Відповідно до цього принципу зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Також, принцип стабільності знаходить своє втілення у випадку запровадження нових податків та зборів.

Суд звертає увагу, що Податковим кодексом України прямо передбачено як обов'язок місцевих рад встановлювати податок на майно, в тому числі і транспортний податок, так і порядок встановлення місцевих податків та зборів рішеннями органів місцевого самоврядування.

Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» ухвалений 28.12.2014, тобто після 15.07.2014, а транспортний податок установлено в місті Харкові та затверджено відповідне Положення про транспортний податок рішенням Харківської міської ради №1793/15 «Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 № 126/11 «Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України» -21.01.2015 року, оприлюднено у 2015 році, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що застосування контролюючим органом положень ПК України з урахуванням внесених Законом змін та рішення з метою оподаткування транспортним податком, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

При цьому до спірних правовідносин не може бути застосовано положення пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України, оскільки до 31.12.2014 року відповідний транспортний податок не справлявся.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що визначення позивачу сум податкових зобов'язань транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000,00 грн. відповідно за кожний автомобіль не відповідає положенням Податкового кодексу України та є протиправним, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення податкових повідомлень-рішень.

За приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення , ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, вона відповідно до вимог пунктів 3 та 4 частини 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови - про задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів вважає також за необхідне провести заміну первинного відповідача ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області на належного відповідача Центральну ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обовязкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обовязковими для особи, яку він замінив.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Допустити заміну в первинного відповідача ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харкіській області на належного відповідача Центральну ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Хврківській області.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2016 року по справі № 820/11719/15 за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, Київської обєднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2016 року по справі № 820/11719/15 скасувати. Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, Київської обєднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 25.11.2015 року №710-1705 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб в сумі 25000,00 грн. LЕХUS та від 25.11.2015р. №710-1705 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб в сумі 25000,00 грн. PORSCHE.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27.05.2016 р.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6