Постанова № 57957141, 18.05.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/6762/15

Категорія: 12.2 Головуючий в 1 інстанції: Гусев О. Г.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

представника позивача/апелянта ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, представника третьої особи ГУ МВС в Автономній республіці Крим ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_3 апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління внутрішніх справ України в Одеській області та Ліквідаційної комісії Головного управління внутрішніх справ України в Одеській області, за участю третіх осіб - Міністерства внутрішніх справ України та Головного управління МВС в Автономній республіці Крим, про визнання протиправним звільнення та зобовязання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

27 листопада 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління внутрішніх справ України в Одеській області, Ліквідаційної комісії Головного управління внутрішніх справ України в Одеській області, третя особа - Міністерство внутрішніх справ України, та просив визнати незаконним звільнення ОСОБА_4 на підставі п. «г» ст. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, яке було проведено згідно наказу ГУМВС України в Одеській області №1331 о/с від 04 листопада 2015 року; змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_4, вважати його звільненим в зв'язку з подачею рапорту про звільнення на підставі п. «з» ст. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ; зобов'язати ГУМВС України в Одеській області внести зміни до наказу №1331 від 04.11.2015 р. в частині, що стосується звільнення ОСОБА_4, вказавши, що він звільнений в зв'язку з подачею рапорту на підставі п. «з» ст. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ; визнати недійсною та зобов'язати відповідача скасувати запис у трудовій книжці ОСОБА_4 про його звільнення на підставі п. «г» ст. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ; зарахувати до загального стажу роботи ОСОБА_4 період з 04.11.2015 р. (дата видання наказу № 1331 о/с) до моменту винесення відповідного судового рішення; поновити ОСОБА_4 строк для реалізації права на подальше працевлаштування, передбачений п. 9. Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про національну поліцію»; визначити початком перебігу строку, передбаченого п. 9 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про національну поліцію» для ОСОБА_4 дату набрання законної сили постановою суду (з урахуванням змін та доповнень до адміністративного позову).

В обґрунтування позову зазначено, що наказом ГУМВС України в Одеській області №1331 о/с від 04 листопаду 2015 р. ОСОБА_4 було звільнено з посади старшого оперуповноваженого відділу організації та аналізу діяльності карного розшуку управління карного розшуку ГУМВС України в Одеській області згідно п. 9 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ було звільнено з 06 листопада 2015 року у запас Збройних сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів).

При цьому ОСОБА_4 працював у органах внутрішніх справ України більш ніж 17 календарних років. У вересні 2015 р. він пройшов службову перевірку та отримав згоду на призначення на посаду старшого оперуповноваженого карного розшуку ГУМВС України в АР Крим з подальшим прийняттям на рівнозначну посаду до Головного управління національної поліції України в АР Крим та місці Севастополі. 04 листопада 2015 р. позивач склав рапорт на ім'я начальника ГУМВС України в Одеській області з проханням звільнити його з посади на підставі п. «з» ст. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації. 05 листопада 2015 р. ОСОБА_4 склав та зареєстрував аналогічний рапорт, оскільки перший зник у кадровому апараті ГУМВС України в Одеській області. Дані рапорти були складені з огляду на вимоги п. 8 розділу XI Перехідних положень закону України «Про національну поліцію» стосовно інформування про можливе вивільнення через скорочення штатів. 06 листопада 2015 року вступив в силу закон України Про національну поліцію». Відповідно до п. 9 Розділу XI цього Закону працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Копію витягу з наказу ОСОБА_4 було вручено лише 26.11.2015 р., з якого він дізнався про своє вивільнення з 06.11.2015 р. Тим самим відповідач навмисно затягнув строк, відведений законом (3 місяці з дня опублікування Закону «Про Національну поліцію») в разі відмови позивачу в призначені до Головного управління Національної поліції в Одеській області, на право подачі ним заяви про бажання проходити службу в будь якому органі Національної поліції України, на що в нього було переважне право та бажання. Також, позивач посилався на те, що відповідачем не доведено, що він не відповідав вимогам до поліцейських, які визначені в Законі України «Про Національну поліцію». Наявність інформації у відповідача про погодження у прийнятті ОСОБА_4 на відповідну посаду до ГУНП в АР Крим та місці Севастополі та його звільнення, всупереч Закону, свідчить про упереджене ставлення до позивача та протиправність дій відповідача.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 було відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою його адміністративний позов задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї представника позивача/апелянта ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, представника третьої особи ГУ МВС в Автономній республіці Крим ОСОБА_3, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 04.11.2015 р. Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області винесено Наказ №1331 о/с «По особовому складу», яким згідно з пунктом 9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з 06.11.2015 р. у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_4, старшого оперуповноваженого відділу карного розшуку ГУМВС України в області, сплативши грошову компенсацію за 33 доби невикористаної чергової відпустки за період роботи з 01 січня 2015 року по день звільнення. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 17 років 07 місяців 06 днів, у пільговому обчисленні 22 роки 06 місяців 04 дні (а.с. 6).

05.11.2015 р. позивач ОСОБА_4 звернувся до начальника ГУ МВС України в Одеській області генерал-майора міліції ОСОБА_5 з Рапортом, у якому, з огляду на наявність бажання проходити службу в Національній поліції (згідно з п. 9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію») відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, виклав прохання щодо звільнення його у запас Збройних Сил України за п. 64 «з» (у звязку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інше міністерство, центральний орган виконавчої влади (установи, організації) з 06.11.2015 р. (а.с. 54).

З листа ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим №335 від 06.11.2015 р., надісланого на імя начальника ГУ МВС України в Одеській області генерал-майора міліції ОСОБА_5, за підписом начальника ГУ генерал-майора міліції ОСОБА_6, вбачається, що керівництвом ГУМВС України в Автономній Республіці Крим запропоновано посаду співробітнику Головного управління МВС України в Одеській області майору міліції ОСОБА_4 (а.с. 85).

07.11.2015 року позивач звернувся з заявою до Т.в.о начальника ГУ Національної поліції в АР Крим та м. Севастополь генералу поліції третього рангу ОСОБА_6 з проханням прийняти на службу до поліції та призначити на посаду старшого оперуповноваженого кримінальної поліції ГУ Національної поліції АР Крим та м. Севастополь (а.с. 86).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив з того, що ГУМВС України в Одеській області, приймаючи наказ від 04.11.2015 року №1311 о/с про звільнення позивача через скорочення штатів на підставі пп. «г» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки Закон України від 02.07.2015 №580-VIІI «Про Національну поліцію» був опублікований 06.08.2015 року в газеті «Голос України», відповідно 3-х місячний термін з дня опублікування цього Закону, відведений на написання заяви про працевлаштування у поліції, закінчився 06.11.2015 року. Однак, позивач звернувся із відповідною заявою лише 07.11.2015 року. Крім того, рапорт щодо звільнення у запас Збройних Сил України за п. 64 «з» (у звязку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інше міністерство, центральний орган виконавчої влади (установи, організації) з 06.11.2015 р. ОСОБА_4 був поданий 05.11.2015 року. Водночас, оскаржуваний Наказ №1331 о/с щодо звільнення позивача був прийнятий відповідачем 04.11.2015 р.

Проте, з вказаним висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

Як вже зазначалося вище, підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом слугував Наказ №1331 о/с від 04.11.2015 р. ГУМВС в Одеській області «По особовому складу», яким звільнено з 6 листопада 2015 року у запас ЗСУ майора міліції ОСОБА_4, старшого оперуповноваженого відділу карного розшуку ГУМВС України в області.

Спірні відносини регулюються Законом України від 02.07.2015 року №580-VIІI «Про Національну поліцію» та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №114 та в редакції 07.11.2015 року, де ст. 1 цього Закону визначено, що Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом. Відповідно п. 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону встановлено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

При цьому, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Тобто, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивач був попереджений про звільнення через скорочення штатів в силу закону.

Разом з тим, приписами пунктів 9, 10, 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону.

З аналізу вказаних норм слідує, що працівники міліції можуть бути прийняті на службу до поліції за власним бажанням та у спосіб, визначений п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію», за заявою, поданою у строк до 06.11.2015 року.

Враховуючи, що Закон України від 02.07.2015 №580-VIІI «Про Національну поліцію» було опубліковано 06.08.2015 року в газеті «Голос України», відповідно 3-х місячний термін з дня опублікування закінчується 06.11.2015 року.

Як вже зазначалося вище, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся із відповідною заявою до відповідача лише 07.11.2015 року. Крім того, рапорт позивача щодо звільнення його у запас Збройних Сил України за п. 64 «з» (у звязку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інше міністерство, центральний орган виконавчої влади (установи, організації) з 06.11.2015 р. був поданий 05.11.2015 року, проте Наказ №1331 о/с щодо звільнення позивача був винесений Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області 04.11.2015 р.

Однак, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було враховано, що ще 08.09.2015 р. ОСОБА_4 склав рапорт на ім'я начальника ГУМВС України в АР Крим ОСОБА_6, у якому виявив бажання проходити службу у даній структурі МВС України (а.с. 81).

Листом №132 від 15.09.2015 р. начальник ГУМВС України в АР Крим ОСОБА_6 повідомив начальника ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_5 про бажання ОСОБА_4 перевестися для подальшого проходження служби у ГУМВС України в АР Крим та просив для вирішення цього питання по суті надіслати особову справу з останньою атестацією (характеристикою), довідками УВБ та ВІОС УКС про наявність або відсутність матеріалів компрометуючого характеру (а.с. 82).

Відповідно до листа від 28.09.2015 р. №18/6-7272 Департаментом внутрішньої безпеки МВС України було погоджено переведення ОСОБА_4 до ГУМВС України в АР Крим та призначення його на посаду старшого оперуповноваженого відділу карного розшуку (а.с. 84).

01.10.2015 р. ОСОБА_4 звернувся до начальника ГУМВС України в Одеській власті з рапортом, у якому просив дозволити переведення до ГУМВС України в АР Крим (а.с. 47).

В подальшому позивач подав рапорт на ім'я начальника ГУМВС України в Одеській області від 05.11.2015 р., у якому просив звільнити його в запас ЗСУ за п. 64 «з» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (в зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації) (а.с. 54).

Листом від 06.11.2015 р. №335 начальник ГУМВС України в АР Крим повідомив начальника ГУМВС України в Одеській області про те, що ОСОБА_4 запропоновано посаду та просив звільнити його відповідно до п. 9 Розділу XI Закону України «Про національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за п. 64 «з» (в зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи , організації) (а.с. 85).

Заявою від 07.11.2015 р. на ім'я Т.в.о. начальника ГУ Національної поліції в АР Крим та м. Севастополі ОСОБА_4 просив прийняти його на службу до поліції та призначити на посаду старшого оперуповноваженого кримінальної поліції ГУ НП в АР Крим та м. Севастополі (а.с. 86).

Таким чином, вищезазначеними документами підтверджується, що позивач у відповідності до п. 9 Розділу XI Закону України «Про національну поліцію», тобто з урахуванням строків, наданих для подальшого працевлаштування, займався переведенням до ГУ НП в АР Крим та м. Севастополі для подальшого проходження служби в лавах національної поліції і зазначена обставина не була врахована відповідачем при винесенні спірного наказу про звільнення ОСОБА_4 за п «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. При цьому, відповідач був належним чином повідомлений про бажання позивача продовжити службу в поліції.

Крім того, колегія суддів звертає увагу й на те, що відповідно до п. «г» ст. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас через скорочення штатів при відсутності можливості подальшого використання на службі. Проте, відповідачем у справі не було надано доказів того, що у нього була відсутня можливість подальшого використання ОСОБА_4 на службі.

Разом з тим, позивач бажаючи проходити службу в поліції, у встановлений законом строк звернувся до керівництва з відповідними рапортами (Відповідач мав у своєму розпорядженні відомості про бажання проходити службу ОСОБА_4 у ГУ МВС України в АР Крим з 15.09.2015 р.), у відповідача не було ніяких обмежень та негативних відомостей щодо позивача. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач виховує дитину-інваліда ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7-8), що також повинно було враховуватися відповідачем.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про протиправність наказу відповідача про звільнення ОСОБА_4 за ст. 64 п. «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 в частині визнання протиправним та скасування наказу ГУМВС України в Одеській області №1331 о/с від 04 листопада 2015 року в частині звільнення ОСОБА_4 за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Водночас, що стосується позовної вимоги про зобов'язання ГУМВС України в Одеській області внести зміни до наказу №1331 о/с від 04.11.2015 р., вказавши, що ОСОБА_4 звільнений за п. 64 «з» (у звязку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, колегія суддів виходить з того, що відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України адміністративний суд не наділений повноваженням зобовязувати орган владних повноважень прийняти певне рішення, тобто підміняти державний орган, рішення якого оскаржується. Однак, з метою захисту права позивача апеляційний суд знаходить необхідним зобовязати відповідача вчинити певні дії, а саме, розглянути рапорт позивача від 5 листопада 2015 року щодо звільнення за п. 64 «з» (у звязку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Разом з тим, відсутні підстави для задоволення інших позовних вимог, а саме: визнати недійсною та зобов'язати відповідача скасувати запис у трудовій книжці ОСОБА_4 про його звільнення на підставі п. «г» ст. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ; зарахувати до загального стажу роботи ОСОБА_4 період з 04.11.2015 р. (дата видання наказу №1331 о/с) до моменту винесення відповідного судового рішення; поновити ОСОБА_4 строк для реалізації права на подальше працевлаштування, передбачений п. 9 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про національну поліцію»; визначити початком перебігу строку, передбаченого п. 9. Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про національну поліцію» для ОСОБА_4 дату набрання законної сили постановою суду, оскільки зазначені позовні вимоги є похідними від першої позовної вимоги, яка підлягає задоволенню шляхом скасування спірного наказу та зобовязання відповідача вчинити певні дії, а саме, розглянути рапорт позивача від 5 листопада 2015 року щодо звільнення за п. 64 «з» (у звязку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, однак на теперішній час не відомо, яке рішення буде прийнято відповідачем підчас виконання даного судового рішення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_4

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію не довів та не обґрунтував. Натомість позивач довів протиправність прийнятого відповідачем наказу №1331 о/с від 04 листопада 2015 року в частині звільнення ОСОБА_4 за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Суд першої інстанції не правильно встановив обставини при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи частково спростовують правильність висновків суду.

Відтак, апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року скасувати та прийняти нову постанову суду, якою адміністративний позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ ГУМВС України в Одеській області №1331 о/с від 04 листопада 2015 року в частині звільнення ОСОБА_4 за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Зобов'язати ГУМВС України в Одеській області розглянути рапорт ОСОБА_4 від 5 листопада 2015 року щодо звільненння за п. 64 «з» (у звязку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення рішення апеляційного суду в повному обсязі.

ГоловуючийВ.О.Скрипченко

СуддяО.С.Золотніков

СуддяЮ.В.Осіпов