Ухвала суду № 57957073, 24.05.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2016 р. Справа № 876/2590/16

Львівський апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:

головуючого-суддіКузьмича С. М.,

суддівГулида Р. М., Улицького В. З.,

за участю секретаряКулик Т. Б.

представника позивачаОСОБА_1

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Ужгородської міської ради на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 березня 2016 року по справі № 308/14635/15-а за позовом ОСОБА_2 до Ужгородської міської ради про визнання рішення протиправним та зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 17 грудня 2015 року звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати пункт 2.9 рішення Ужгородської міської ради, прийняте на ХХVII сесії VI скликання 9 листопада 2015 року № 1885 «Про затвердження та відмову у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» у частині відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:68:001:0127) площею 0,0909 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по вул. Урожайній та зобовязати відповідача повторно розглянути питання щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:68:001:0127) площею 0,0909 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по вул. Урожайній для передання в оренду позивачу.

Позов мотивує тим, що у рішенні Ужгородської міської ради від 9 листопада 2015 року № 1885 «Про затвердження та відмову у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», яким було відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не зазначено мотивів такої відмови.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 березня 2016 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано пункт 2.9 рішення Ужгородської міської ради, прийняте на XXVII сесії VI скликання 9 листопада 2015 року № 1885 «Про затвердження та відмову у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» у частині відмови ОСОБА_2 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:68:001:0127) площею 0,0909 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по вул. Урожайній.

Зобовязано відповідача повторно розглянути питання щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:68:001:0127) площею 0,0909 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по вул. Урожайній для передання в оренду Позивачу.

Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач. У поданій апеляційній скарзі покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

У апеляційні скарзі зазначає, що оскаржене рішення було мотивоване тим, що дана земельна ділянка вже перебуває у користуванні, а також тим, що частина її є землями загального користування. Так, земельна ділянка за адресою м. Ужгород, вул. Урожайна, № 46 (село Дравці, №269) 9 березня 1954 року була надана в користування ОСОБА_3 на підставі прийнятого загальними зборами колгоспників колгоспу ім. Шверніка рішення про виділення земельної ділянки. Апелянт зазначає, що оспорювана земельна ділянка раніше відносилась до земель с.Дравці Баранинської сільської ради та згідно з погосподарською книгою 1974-1976 років, була у особистому користуванні власника житлового будинку №269 ОСОБА_3 і у подальшому з титулом (договір дарування 1988 року) перейшла в користування її доньки ОСОБА_4, надалі до ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а відтак до наступних спадкоємців (правонаступників) ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, таким чином перебуває у правомірному їх користуванні. Апелянт зазначає, що в матеріалах проекту відсутня згода землекористувача, засвідчена нотаріально. Крім того, частина земельної ділянки, на яку отримано дозвіл про відведення, відносить до земель загального користування, та відповідно до пункту «а» частини 3 статті 83 Земельного кодексу України, не може передаватись у приватну власність.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, заперечив апеляційну скаргу та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач явку свого представника не забезпечив, хоч і був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін з наступних підстав.

Вивчивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, 31 травня 2013 року Ужгородською міською радою прийнято рішення №919 «Про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», відповідно до пункту 1.19 якого ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в районі вул. Урожайної в м. Ужгород для передачі такої земельної ділянки позивачу в оренду.

Позивач звернувся із заявою до Приватного підприємства «Технології інформаційних систем аналізу» про виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0909 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої в м. Ужгород, вул. Урожайна, Закарпатська область та уклала договір № 08/08-01/13 від 8 серпня 2013 року на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки в оренду.

Приватне підприємство «Технології інформаційних систем аналізу» виготовило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована в м. Ужгород, вул. Урожайна, Закарпатська область.

Зазначений проект був погоджений Управлінням містобудівного комплексу та земельних ресурсів Ужгородської міської ради висновком від 5 лютого 2014 року №1794 та Управлінням Держземагентства в Ужгородському районі Закарпатської області висновком від 18 лютого 2014 року №97/03-14.

Ужгородською міською радою 11 липня 2014 року прийнято рішення №1363 «Про затвердження та відмову у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», відповідно до пункту 2.2 якого позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:68:001:0127) площею 0,0909 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Урожайній.

Дане рішення Ужгородської міської ради визнано протиправним та скасовано постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 4 червня 2015 року, залишеною без змін Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2015 року та Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 лютого 2016 року у звязку з не зазначенням мотивів прийняття такого рішення. Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 4 червня 2015 року зобовязано відповідача розглянути повторно проект землеустрою ОСОБА_2

Після повторного розгляду проекту землеустрою позивача, Ужгородська міська рада своїм рішенням №1885 від 9 листопада 2015 року, знову відмовила у його затвердженні без зазначення підстав такої відмови.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України до повноважень сільських селищних, міських ради віднесено передача земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини 1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною ОСОБА_8 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 2 статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача. засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_10 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини 3 статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Згідно з частиною 6 статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обовязкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Частиною 13 статті 123 Земельного кодексу України встановлено, що підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відповідно до частини 14 статті 123 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав суду належних доказів, які б підтверджували правомірності прийнятого рішення Ужгородської міської ради №1885 від 9 листопада 2015 року в частині відмови ОСОБА_2 у затвердженні землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Урожайній в м. Ужгород. При цьому, постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 4 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 лютого 2016 року встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу складений у відповідності до вимог законодавства України і погоджений у встановленому порядку.

Проаналізувавши матеріали справи та наведені вище законодавчі положення, суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає, що відповідач не надав належні докази, що б підтверджували обставини, на які відповідач посилається як на підставу прийняття рішення про відмову позивачу у затвердженні землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Урожайній в м.Ужгород, таким чином така відмова є неправомірною, а рішення Ужгородської міської ради №1885 від 9 листопада 2015 року в частині відмови ОСОБА_2 у затвердженні землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Урожайній в м.Ужгород підлягає скасуванню.

Щодо тверджень апелянта про те, що дана земельна ділянка по вул.Урожайній в м. Ужгород перебуває у користуванні. ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_4М, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2015 року у справі № 876/7029/15, яка залишена без змін Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 лютого 2015 року у справі № К/800/49800/15 встановлено, що документи, подані ОСОБА_7, ОСОБА_7, М.М., ОСОБА_11, ОСОБА_12 лише підтверджують факт спадкування прав на нерухоме майно, а саме спільної часткової власності щодо будинків по вул. Урожайній, 46 та 48, а не земельної ділянки, щодо якої надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Щодо твердження апелянта про відсутність у позивача письмової згоди землекористувачів, засвідченої нотаріально, колегія суддів вважає, що виходячи із змісту положень частини 2 статті 123 Земельного кодексу України та частини 3 статті 50 ЗУ «Про землеустрій», така згода необхідна у разі вилучення земельної ділянки. У даному випадку, земельна ділянка по вул. Урожайній в м.Ужгород перебуває у комунальній власності, таким чином немає необхідності в отриманні письмової згоди землекористувачів, засвідченої нотаріально.

Щодо тверджень апелянта про те, що частина земельної ділянки, на яку отримано дозвіл про відведення, відноситься до земель загального користування, суд вважає за необхідне зазначити, що апелянтом не надано належних доказів, що б підтверджували наведені ним обставини.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ужгородської міської ради залишити без задоволення, а Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 березня 2016 року по справі № 308/14635/15-а без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дати складення в повному обсязі.

ГоловуючийКузьмич С. М.

СуддіГулид Р. М.

ОСОБА_13

Повний текст ухвали складено 27 травня 2016 року