Ухвала суду № 57956764, 24.05.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2016 р. Справа № 876/2561/16 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-суддіКузьмича С. М.,

суддівГулида Р. М., Улицького В. З.

за участю секретаряКулик Т. Б.

представника відповідачаОСОБА_1

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року по справі № 813/6144/15 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Прикарпатпромарматура" до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

18 листопада 2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області, яким просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23 грудня 2014 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року по справі № 813/6144/15 позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 23 грудня 2014 № НОМЕР_1.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 23 грудня 2014 № НОМЕР_2.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 23 грудня 2014 № НОМЕР_3

Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач. У поданій апеляційній скарзі просить вказану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що відповідно до актів перевірок контрагентів позивача, зокрема ТОВ «Промбуд-2007», ТОВ «ЕКА СТРОЙ КОМПАНІ», ТОВ «Статус-2008» та ТОВ «Укрметалтрейдінг», у останніх наявні ознаки фіктивності.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення. Просив апеляційну скаргу задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Позивач явку свого представника не забезпечив, хоч і був належним чином повідомлений про дату, час і місце про ведення судового засідання, що не перешкоджає розглядати справу в його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено, що у період з 10 листопада 2014 року до 28 листопада 2014 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова проведено документальну планову виїзну перевірку ВАТ "Прикарпатпромарматура" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 жовтня 2011 року до 30 вересня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2011 року до 30 вересня 2014 року про що 5 грудня 2015 року складено акт № 509/22-01/00218319 (далі - акт перевірки).

Відповідно до акта перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем:

- пункту 44.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, зокрема завищено витрати, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування у сумі 930 грн;

- підпункту 48.5.1 пункту 48.5, пункту 48.7 статті 48, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.3, 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, зокрема занижено ПДВ на 82180 грн, в т.ч. по періодах: грудень 2011 року 24800 грн, квітень 2012 року 29680 грн, жовтень 2013 року 19000 грн, березень 2014 року 8700 грн;

- підпункту 168.1.5, пункту 168.1 статті 168 Податкового Кодексу України у результаті чого несвоєчасно перераховано податок на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся, на загальну суму 84560,40 грн.

Вказані в акті порушення ґрунтуються на висновках податкового органу про непідтвердження позивачем факту здійснення господарських операцій з ТОВ "Промбуд 2007", ТОВ "Укрметалтрейдінг", ТОВ "Ека Строй Компані", ТОВ "Статус 2008", а також внаслідок безпідставного віднесення до вартості основних засобів суми капіталізації на основний засіб (корпус 01), оскільки такий виведений з експлуатації на реконструкцію та несвоєчасного перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, нарахованого за період з 1 жовтня 2011 року до 30 вересня 2014 року на загальну суму 84560,40 грн.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 23 грудня 2014 винесено податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 102825 грн (основний платіж 82180 грн, штрафна (фінансова) санкція 20545 грн);

- № НОМЕР_2 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 1129 грн (основний платіж 903 грн, штрафна (фінансова) санкція 226 грн);

- № НОМЕР_3 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 10054 грн (основний платіж 0 грн, штрафна (фінансова) санкція 10054 грн).

Між ВАТ "Прикарпатпромарматура" та ТОВ "Статус 2008" укладено договір підряду від 25 листопада 2011 року № 11 (далі - договір), відповідно до умов якого ТОВ "Статус 2008" (Підрядник) зобовязується за завданням ВАТ "Прикарпатпромарматура" (Замовника) на свій ризик, своїми трудовими та матеріальними ресурсами виконати ремонтно-будівельні роботи по ремонту та встановленню підлоги корпусу 01, а Замовник зобовязується надати підряднику фронт робіт.

Відповідно до пункту 3 Договору договірна ціна складається Підрядником і становить 148800 грн.

На виконання умов договору ВАТ "Прикарпатпромарматура" виконано роботи, що підтверджується актом виконаних будівельних робіт від 31 грудня 2011 року № 1 на суму 148800 грн.

За результатами виконаних робіт ТОВ "Статус 2008" виписано податкову накладну від 31 грудня 2011 року № 445 на суму 148800 грн (в тому числі ПДВ 2400 грн).

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо формування податкового кредиту та взаємовідносин позивача з ТОВ "Промбуд 2007".

Між ВАТ "Прикарпатпромарматура" та ТОВ "Промбуд 2007" укладено договір підряду від 28 березня 2012 року № 5, відповідно до умов якого ТОВ "Промбуд 2007" (Підрядник) зобовязується за завданням ВАТ "Прикарпатпромарматура" (Замовника) на свій ризик, своїми трудовими та матеріальними ресурсами виконати ремонтно-будівельні роботи по встановленню підлоги корпусу 01 поетапно, а Замовник зобовязується надати підряднику фронт робіт.

Відповідно до пункту 3 Договору договірна ціна складається Підрядником і становить 118269 грн.

На виконання умов договору ТОВ "Промбуд 2007" виконано роботи, що підтверджується актами виконаних робіт від 20 квітня 2012 року № 1 на суму 59134,50 грн та від 30 квітня 2012 року № 1 на суму 59134,50 грн.

За результатами виконаних робіт ТОВ "Промбуд 2007" виписано податкові накладні від 20 квітня 2012 року № 97 на суму 59134,50 грн (в тому числі ПДВ 9855,75 грн) та від 30 квітня 2012 року № 218 на суму 59134,50 грн (в тому числі ПДВ 9855,75 грн).

Між ВАТ "Прикарпатпромарматура" та ТОВ "Промбуд 2007" укладено договір підряду від 30 березня 2012 року № 6 (далі - договір), відповідно до умов якого ТОВ "Промбуд 2007" (Підрядник) зобовязується за завданням ВАТ "Прикарпатпромарматура" (Замовника) на свій ризик, своїми трудовими та матеріальними ресурсами виконати будівельні роботи по встановленню підлоги 2 поверху корпусу 01, а Замовник зобовязується надати підряднику фронт робіт.

Відповідно до пункту 3 Договору договірна ціна складається Підрядником і становить 59811 грн.

На виконання умов договору ТОВ "Промбуд 2007" виконано роботи, що підтверджується актом приймання передачі виконаних робіт від 27 квітня 2012 року на суму 59811 грн.

За результатами виконаних робіт ТОВ "Промбуд 2007" виписано податкову накладну від 27 квітня 2012 року № 169 на суму 59811 грн (в тому числі ПДВ 9968,50 грн).

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо формування податкового кредиту та взаємовідносин позивача з ТОВ "Укрметалтрейдінг".

Між ВАТ "Прикарпатпромарматура" та ТОВ "Укрметалтрейдінг" укладено договір підряду від 25 вересня 2013 року № 18 (далі - договір), відповідно до умов якого ТОВ "Укрметалтрейдінг" (Підрядник) зобовязується за завданням ВАТ "Прикарпатпромарматура" (Замовника) на свій ризик, своїми трудовими та матеріальними ресурсами виконати заміну асфальтного покриття внутрішніх асфальтних доріг ВАТ "Прикарпатпромарматура" поетапно, а Замовник зобовязується надати підряднику фронт робіт.

Відповідно до пункту 3 Договору договірна ціна складається Підрядником і становить 114000 грн.

На виконання умов договору ТОВ "Укрметалтрейдінг" виконано роботи, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2013 року на суму 114000 грн та актами про прийняття-передачу виконання робіт від 23 жовтня 2013 року № 1 на суму 57000 грн, від 31 жовтня 2013 року № 2 на суму 57000 грн.

За результатами виконаних робіт ТОВ "Укрметалтрейдінг" виписано податкові накладні від 23 жовтня 2013 року № 1419 на суму 57000 грн (в тому числі ПДВ 9500 грн) та від 31 жовтня 2013 року № 1572 на суму 57000 грн (в тому числі ПДВ 9500 грн).

Також в матеріалах справи наявні:

- локальний кошторис на будівельні роботи заміни асфальтного покриття внутрішніх асфальтних доріг № 2-1-1;

- розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1;

- підсумкову відомість ресурсів (витрати - по факту);

- пояснювальну записку;

- договірну ціну на будівництво заміну асфальтного покриття внутрішніх асфальтних доріг ВАТ "Прикарпатпромарматура" м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 176, що здійснюється у жовтні 2013 року;

- звіт про витрати основних матеріалів у будівництві в співставленні з виробничими нормами за жовтень 2013 року.

Між ВАТ "Прикарпатпромарматура" та ТОВ "Ека Строй Компані" укладено договір підряду від 12 лютого 2014 року № 24 (далі - договір), відповідно до умов якого ТОВ "Ека Строй Компані" (Підрядник) зобовязується за завданням ВАТ "Прикарпатпромарматура" (Замовника) на свій ризик, своїми трудовими та матеріальними ресурсами виконати виконати заміну асфальтного покриття майданчика № 2 ВАТ "Прикарпатпромарматура", а Замовник зобовязується надати підряднику фронт робіт.

Відповідно до пункту 3 Договору договірна ціна складається Підрядником і становить 52200,00 грн.

На виконання умов договору ВАТ "Прикарпатпромарматура" виконано роботи, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2014 на суму 52200 грн та актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014 року на суму 52200 грн.

За результатами виконаних робіт ТОВ "Ека Строй Компані" виписано податкову накладну від 31 березня 2014 року № 167 на суму 52200 грн (в тому числі ПДВ 8700 грн).

Також, позивачем долучено:

- локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1 на заміну асфальтного покриття майданчика № 2 ВАТ "Прикарпатпромарматура";

- розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1;

- підсумкову відомість ресурсів (витрати - по факту);

- пояснювальну записку;

- договірну ціну на будівництво заміну асфальтного покриття майданчика № 2 ВАТ "Прикарпатпромарматура" м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 176, що здійснюється у березні 2014 року;

- звіт про витрати основних матеріалів у будівництві в співставленні з виробничими нормами за березень 2014 року;

- підсумкову відомість ресурсів до локального кошторису № 2-1-1 будівельні роботи.

З аналізу ОСОБА_2 перевірки, зрозуміло, що викладені в ньому обставини порушень позивачем податкового законодавства сформовані не на підставі аналізу первинної документації, зауважень до змісту та оформлення документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, а на підставі аналізу акта іншого податкового органу. ОСОБА_2 перевірки зводяться лише до констатації тверджень, що господарські операції ВАТ "Прикарпатпромарматура" не мали реального товарного характеру. Підставою для таких висновків стали акти:

- ДПІ у Шевченківському районі у м. Києві від 8 листопада 2012 року № 1857/22-90/35676870 "Про неможливість проведення зустрічної перевірки "Промбуд 2007" щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 1 квітня 2012 року до 31 квітня 2012 року";

- ДПІ у Оболонському районі у м. Києві від 21 листопада 2013 року № 720/26-54-22-02/38398399 "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Укрметалтрейдінг" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 1 жовтня 2013 року до 31 жовтня 2013 року ";

- Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська від 15 січня 2013 року № 129/22-5470/36094507 "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Статус 2008";

- ДПІ у Шевченківському районі у м. Києві від 7 серпня 2014 року № 1803/26-59-22-03/35872733 "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Ека Строй Компані" щодо документального підтвердження податкового зобовязання та податкового кредиту за березень 2014 року".

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Як передбачено пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відтак, згідно вимог ПК України, який регулює, зокрема, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, підставою, що позбавляє платника податків права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є не підтвердження його податковими накладними, або підтвердження податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України, проте, як в ході проведення перевірки, так і в ході судового розгляду справи, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження наявності таких обставин, так само як і не надано доказів на порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті198 ПК України.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з припису норм Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні від 16 березня 1999 року №996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні від 16 березня 1999 року №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

При цьому, згідно з частиною 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Частиною 2 статті 3 цього Закону визначено, що бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 2.4 глави 2 Положення Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року №168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно із пунктами 2.15-2.16 глави 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обовязковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обовязкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна звязку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Отже, первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обовязкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні від 16 березня 1999 року №996-ХІV.

Позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту, сформування податкового зобовязання у звязку з невиконанням своїх обовязків його контрагентами (або контрагентами контрагентів позивача), в тому числі - несплата податкових зобовязань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, про що вказано у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі-Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства в розумінні статті 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Розяснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі-ЄСПЛ), які згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року №3477, мають в Україні значення джерела права.

Зокрема, у рішенні у справі Щокін проти України ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобовязання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих ст.1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнано тільки, якщо здійснене на умовах, передбачених законом.

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії у випадку неправомірних дій іншої компанії підтверджується численними рішеннями Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 71 рішення у справі Булвес проти Болгарії ЄСПЛ дійшов такого висновку: ...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обовязків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні в справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обовязків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б. Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знаходить своє продовження у праві Європейського союзу, зокрема, у Шостій Директиві №77/388/ЄЕС від 17 травня 1977 року щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту (надалі-Шоста Директива).

Закон України Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу від 18 березня 2004 року №1629 визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать праву Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а відповідно його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви.

Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи Булвес проти Болгарії, а саме: Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають обєктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати.

Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту недійсності попередньої або наступної операції у низці поставок, в яку входять ці операції, через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати.

Приймаючи оскаржене рішення в частині правовідносин позивача з переліченими вище контрагентами, суд першої інстанції виходив з того, що актами, на основі яких складено акт перевірки позивача, не досліджувалася діяльність позивача та не було встановлено порушення законодавства саме позивачем, а встановлено виключно неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Промбуд 2007", ТОВ "Укрметалтрейдінг", ТОВ "Ека Строй Компані", ТОВ "Статус 2008". Окрім того, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може містити жодних висновків про господарські операції, оскільки таким актом лише документується факт неможливості проведення зустрічної звірки.

Проаналізувавши матеріали справи та наведені вище законодавчі положення, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині та вважає за необхідне зазначити, що порушення вимог чинного податкового законодавства будь-яким субєктом господарювання по ланцюгу постачання при здійсненні господарських операцій не повинно тягти за собою відповідальність іншого учасника господарських взаємовідносин. Тобто один субєкт господарювання не відповідає за дії (бездіяльність) іншого у разі порушення останнім норм відповідного законодавства.

Щодо твердження апелянта про завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування (податкове повідомлення-рішення від 23 грудня 2014 № НОМЕР_2), то з аналізу додатку АМ до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, таблиця 1, в якій міститься інформація про нараховану амортизацію за звітний період, зрозуміло, що сума нарахованої амортизації за 2013 рік складає 274076 грн, сума ліміту витрат на поліпшення основних засобів складає 2659349 грн (10 % від балансової вартості основних засобів), балансова вартість основних засобів на початок звітного року складає 26593489 грн.

Відповідно до зведеної відомості нарахування амортизації основних засобів за 2013 рік, загальна сума нарахованої амортизації по усіх основних засобах становить 301302,06 грн при цьому сума 27226,32 грн - сума нарахованої амортизації по рах. 103 за будівлю бомбосховища, котра не використовується підприємством з огляду на військове призначення будівлі.

Отже сума, яка підлягала включенню, як одна із складових ряд. 05.1. Декларації становить 274076 грн (301302,06 грн (загальна сума амортизації) - 27226,32 грн (амортизація по бомбосховищу), та відповідає сумі вказаній у додатку АМ до Декларації з податку на прибуток підприємства.

Крім того, згідно з розшифровок відомостей наявних основних засобів по 3 групі (рах. 103), помісячно, амортизація на будівлю корпусу 01 інвентарний номер 10001, за жоден з місяців 2013 року не нараховувалась.

Відповідно до матеріалів справи корпус 01 станом на 2013 рік був виведений з експлуатації на ремонт, а амортизація на вказаний основний засіб за цей період не нараховувалась, а відтак суми амортизації не включалися у витрати, про завищення яких стверджує відповідач.

Щодо посилання відповідача на те, що суми поліпшень згідно виконаних ТОВ "Укрметалтрейдінг" робіт на заміну асфальтного покриття ВАТ "Прикарпатпромарматура" у жовтні 2013 року, як поліпшення корпусу 01 в повному обсязі та входять до декларації про оподаткування прибутку у складі амортизаційних відрахувань, оскільки виконані роботи ТОВ "Укрметалтрейдінг" стосувались асфальтних майданчиків (доріг) та не могли вплинути на суми покращень корпусу 01, то приймаючи рішення в цій частині суд першої інстанції виходив з того, що вказані асфальтовані майданчики використовувались ВАТ "Прикарпатпромарматура" у господарській діяльності, зокрема були надані в оренду ТОВ "ВА-АВТО" за договором оренди від 1 жовтня 2012 року № 5-11-ор, що підтверджується актом прийому-передачі обєкта оренди від 1 жовтня 2012 року.

Відповідно до п. 9.1 вказаного договору оренди, на обєкт оренди проводяться амортизаційній відрахування, розмір яких визначається згідно з чинними нормами. Амортизаційні відрахування на обєкт оренди залишаються в розпорядженні Орендодавця.

Щодо оскаржених рішень в частині податку на доходи з фізичних осіб, необхідно зазначити, що перевіркою правильності оподаткування окремих видів доходів, які мають свої особливості щодо їх нарахування (виплати) та оподаткування, встановлено несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся, на загальну суму 84560,40 грн.

Приймаючи судове рішення в цій частині суд першої інстанції взяв до уваги, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 4 травня 2012 року у справі № 5015/1763/12 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Прикарпатпромарматура".

Відповідно до пункту 3 уведено мораторій на задоволення вимог кредиторів, що передбачає:

- зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до порушення справи про банкрутство;

Протягом дії мораторію:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України;

- не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Постановою Господарського суду Львівської області від 5 лютого 2014 року у справі № 5015/1763/12 ВАТ "Прикарпатпромарматура" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Відповідно до частини 4 статті 12 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції що діяла на дату порушення провадження у справі про банкрутство, мораторій на задоволення вимого кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду; Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів серед іншого не нараховується неустойка, штраф, пеня, не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати єдиного внеску на загально обовязкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обовязкових платежів).

Відповідно до частини 1 статті 38 Закону України про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

Приймаючи судове рішення в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що 4 травня 2012 року введено мораторій, а 5 лютого 2014 року ВАТ "Прикарпатпромарматура" визнано банкрутом, відтак у позивача не може виникати жодних додаткових зобов'язань, а отже, винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення від 23 грудня 2014 року № НОМЕР_3 та суми штрафу у розмірі 10054,00 грн є протиправним та прямо суперечать вказаним нормам.

Проаналізувавши матеріали справи та наведені вище законодавчі положення, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині та вважає за необхідне зазначити, що імперативною нормою спеціального закону, за умови порушеного провадження у справі про банкрутство, заборонено здійснювати боржнику будь-які нарахування штрафів пені, в тому числі на податки збори та інші обовязкові платежі.

Оскільки в матеріалах справи наявні належним чином оформлені первинні документи на підтвердження правовідносин з наведеними контрагентами, а відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності порушень податкового законодавства позивачем, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року по справі № 813/6144/15 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

ГоловуючийКузьмич С. М.

СуддіГулид Р. М.

ОСОБА_3

Повний текст ухвали складено 27 травня 2016 року