Постанова № 57956648, 08.04.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08 квітня 2016 року 15 год. 10 хв. № 826/22823/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства "Артек" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов дочірнього підприємства "Артек" (далі - позивач) до Київської міської митниці ДФС (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 02 вересня 2015 року №100270001/2015/000071/1 (далі - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийнято відповідачем безпідставно, що є порушенням норм чинного законодавства та, як наслідок, прав та інтересів позивача.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах.

Представник відповідача у відповідне судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, заява про розгляд справи за відсутності його представника до суду не надійшла. При цьому, до суду через канцелярію від представника відповідача надійшли письмові заперечення проти позову разом із доказами на їх обґрунтування.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Hongkong Witiger Limited, як продавцем, та позивачем, як покупцем, 30 січня 2015 року укладено контракт №I4SY0326/AR/002, за умовами якого продавець згоден продати, а покупець - придбати товар - молекулярне сито для виробництва склопакетів (далі - товар) у відповідності з умовами та положеннями даного контракту (далі - контракт).

У зв'язку з митним оформленням товару, що надійшов на адресу позивача на виконання умов контракту, позивачем до відповідача подано митну декларацію №100270001.2015.221502.001 від 31 серпня 2015 року, митна вартість товару заявлена на підставі основного методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження вартості товару позивачем подано наступні документи: контракт з додатком №3 до нього; проформу-інвойс №20153У083 від 04 червня 2015 року (з додатками №№ 1, 2); коносамент №MWSHODE15070288FD від 19 липня 2015 року; коносамент №WMS15070661 від 27 липня 2015 року; міжнародні автомобільні накладні №4272 та №8853 від 28 серпня 2015 року; пакувальний лист б/н від 04 червня 2015 року; платіжне доручення №20 від 15 червня 2015 року; лист ДСУ з контролю за наркотиками №09/02-1411 від 24 квітня 2015 року; договір транспортного експедирування №03/01-13 від 03 січня 2013 року та довідку про транспортні витрати б/н від 28 серпня 2015 року; договір транспортного експедирування №180714 від 18 липня 2014 року; прайс-лист виробника від 04 червня 2015 року та експертний висновок ДП "Держзовнішінформ" №4.5/3 від 12 серпня 2015 року.

Під час контролю за правильністю визначення позивачем митної вартості товару у відповідача виникли сумніви щодо достовірності наданих позивачем до митного оформлення документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товару.

У зв'язку з викладеним позивача, відповідно до ст. 53 Митного кодексу України (далі - МК України), зобов'язано протягом 10 календарних днів надати додаткові документи згідно запиту (повідомлення) відповідача від 31 серпня 2015 року.

На виконання вимоги відповідача позивачем, разом з раніше поданими документами, надано додаткові документи, що підтверджують митну вартість товару, а саме: замовлення покупця (електронний лист) від 19 травня 2015 року; прайс-лист виробника (новий) від 04 червня 2015 року; платіжне доручення №20 від 15 червня 2015 року із заявою про купівлю іноземної валюти №21 від 15 червня 2015 року; митні декларації відправлення №223120150812474540 від 16 липня 2015 року та №223120150812474947 від 21 липня 2015 року; бухгалтерські накладні позивача №0204Б від 07 липня 2015 року, №159К від 08 липня 2015 року, №215Д від 29 травня 2015 року та №645 від 29 травня 2015 року; податкові накладні №129 від 08 липня 2015 року, №101 від 07 липня 2015 року та №361 від 29 травня 2015 року; рахунки на експедиторські послуги від ТОВ "Фрівей Логістік Груп" №683 від 31 серпня 2015 року, №684 від 31 серпня 2015 року, №682 від 31 серпня 2015 року та №685 від 31 травня 2015 року; рахунок транспортних послуг від ПП "Івент-транс" №41 від 31 серпня 2015 року; паспорт безпеки б/н від 05 січня 2014 року; видаткову накладну від виробника аналогічного товару ТОВ "Недекс" №РН-0000632 від 07 липня 2015 року та комерційну пропозицію від виробника аналогічного товару ТОВ "Недекс" б/н від 21 травня 2015 року.

Надання перелічених документів позивачем відповідачу підтверджується електронними повідомленнями: №2048935181-20150902Т184838 від 02 вересня 2015 року (із підтвердженням про отримання митним органом), №819648342-20150902Т115127 від 02 вересня 2015 року (із підтвердженням про отримання митним органом), №1999800888-20150902Т130211 від 02 вересня 2015 року (із підтвердженням про отримання митним органом) та №226013730-20150902Е120414 від 02 вересня 2015 року (із підтвердженням про отримання митним органом).

Однак, незважаючи на надані позивачем документи, відповідач здійснив коригування митної вартості товару шляхом прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідно до оскаржуваного рішення митна вартість імпортованих товарів визначена із застосуванням резервного методу.

У зв'язку з недопущенням втрат від затримки поставок товару контрагентам, відповідно до ст. 55 МК України, позивач, не погоджуючись із митною вартістю товару, визначеною відповідачем, здійснив випуск у вільний обіг товару під гарантійні зобов'язання підприємства (сплата до державного бюджету суми податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом), з метою подальшого доведення правильності обрання методу визначення митної вартості за ціною договору.

Суд погоджується з доводами позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм і обставин.

Так, в оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено, що у платіжному дорученні №20 від 15 червня 2015 року відсутні будь-які відмітки банку та не зазначено реквізитів інвойсу або проформи інвойсу.

Такий висновок відповідача не відповідає фактичним обставинам, оскільки на підтвердження заявленої митної вартості позивачем під час процедури консультацій надано платіжне доручення №20 від 15 червня 2015 року із заявою про закупівлю іноземної валюти №21 від 15 червня 2015 року.

Разом з тим, відповідачем, не прийнято до уваги те, що переказ грошових коштів у межах контракту здійснювався на підставі заяви про закупівлю іноземної валюти №21 від 15 червня 2015 року, що є обов'язковою вимогою чинного законодавства для валютних операцій. Зокрема, декларант повинен перед здійсненням валютних розрахунків зазначити підстави для придбання валюти та умови, за якими такі розрахунки будуть здійснюватись.

У заяві про закупівлю іноземної валюти №21 від 15 червня 2015 року, у графі "підстава для купівлі іноземної валюти на МВРУ", зазначено, що попередня оплата згідно контракту №I4SY0326/AR/002 від 30 січня 2015 року та проформи-інвойсу №2015SY083 від 04 червня 2015 року. Вказане також відображено у графі 70 платіжного доручення.

Отже, подальше проведення розрахунків, шляхом оформлення відповідного платіжного доручення, здійснювалось на підставі та за умов, зазначених у такій заяві про закупівлю іноземної валюти.

У виписці з рахунку за 19 червня 2015 року повністю відображена послідовність всіх дій з моменту придбання валюти до моменту її переказу постачальнику, що підтверджує викладені вище обставини.

Стосовно відсутності будь-якої відмітки банку у платіжному дорученні, суд зазначає, що відповідач проігнорував наявність відмітки у платіжному дорученні №20 від 15 червня 2015 року у правому нижньому куті "Raiffeisen Bank Aval JSC виконано", отриманої за допомогою системи "Клієнт-Банк".

Твердження відповідача про ненадання позивачем замовлення від покупця відповідно до умов контракту є безпідставними, оскільки, як з'ясовано у ході судового розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, під час процедури консультацій позивачем надано копію електронного листа від 19 травня 2015 року, в якому міститься замовлення позивача на придбаний товар. Крім того, умовами контракту не передбачено оформлення покупцем замовлення у чітко встановленій формі, як і не встановлено заборони на здійснення замовлення шляхом направлення електронного листа. До того ж, підтвердженням отримання замовлення від покупця є факт надання продавцем проформи-інвойсу.

Твердження відповідача про ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також є безпідставними, оскільки позивач під час проведення процедури консультацій надав відповідачу митні декларації відправлення №223120150812474540 від 16 липня 2015 року та №223120150812474947 від 21 липня 2015 року.

Згідно зі ст. 49, ч. 1 ст. 51, ч.ч. 2, 4 ст. 52, ч.ч. 1-4 ст. 57, ч. 1 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 5 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу викладених норм вбачається, що МК України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення.

Згідно з ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ч.ч. 4, 5, 2 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному ст.ст. 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які перемішуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 13 липня 2012 року №362 (далі - Методичні рекомендації у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п.п. 6, 7 розділу 2 Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості (далі - ДМВ); наявність арифметичних помилок в митній декларації, ДМВ або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

З аналізу викладених норм вбачається, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи тільки у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Таким чином, підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи містять усю необхідну інформацію про вартість товару та транспортних послуг, а також реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, у зв'язку з чим прийняте відповідачем оскаржуване рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та обставин суд прийшов до висновку, що позов дочірнього підприємства "Артек" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 02 вересня 2015 року №100270001/2015/000071/1.

3. Присудити на користь дочірнього підприємства "Артек" (код ЄДРПОУ 24936048) здійснений ним судовий збір у розмірі 1218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39422888).

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин