Ухвала суду № 57956492, 25.05.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Фролова Н.М.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року справа №219/11809/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Казначеєва Е. Г. суддів Васильєвої І.А., Жаботинської С.В., секретаря судового засідання Борисова А.А., представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Артемівського обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16 березня 2016 р. у справі № 219/11809/15-а (головуючий І інстанції Фролова Н.М.) за позовом ОСОБА_3 до Артемівського обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про стягнення нарахованої пенсії з урахуванням інфляції,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Артемівського міськрайонного суду Донецької області з адміністративним позовом до Артемівського обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якій згідно уточнення просив, стягнути з Артемівського обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області нараховану пенсію згідно постанови Апеляційного суду Донецької області від 31.08.2011 р. за розпорядження № 154635 від 09 квітня 2013 року за період з 09 лютого 2009 року по 31 жовтня 2011 року з урахуванням інфляції за період невиплати грошового доходу, а саме жовтня 2011 року по грудень 2015 року в розмірі 173667,64 грн. (а.с.1-3,91).

Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16 березня 2016 року позовні вимоги задоволено. Суд першої інстанції зобов'язав Артемівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатити ОСОБА_3 нараховану пенсію відповідно до розпорядження № 154635 від 09 квітня 2013 року за період з 09 лютого 2009 року по 31 жовтня 2011 року на виконання постанови Апеляційного суду Донецької області від 31 серпня 2011 року у справі № 22а-28161/11, зобов'язав Артемівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 за період з 10.04.2013 року по 16.03.2016 року компенсацію за втрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати нарахованої пенсії за розпорядженням № 154635 від 09 квітня 2013 року (а.с.158-163).

Відповідач, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору (а.с.170-175).

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Позивач у судове засідання не зявися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, що підтверджується копією посвідчення серії А № 144236 та перебуває на обліку в Артемівському обєднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області (а.с.27).

Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07.08.2009 р. позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську Донецької області про визнання відмови в перерахунку пенсії, зобов'язання провести її перерахунок у відповідності до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було задоволено в повному обсязі (а.с.13-18).

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 31 серпня 2011 року №22а-28161/11 було змінено постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07 серпня 2009 року в частині відомостей про відповідача та періоду проведення перерахунку пенсії. Судом визнано неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську Донецької області щодо перерахунку та виплати ОСОБА_3 пенсії відповідно до вимог ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи з розміру 6-ти мінімальних пенсій за віком, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську Донецької області провести перерахунок призначеної і виплачуваної пенсії ОСОБА_3 у відповідності до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи з розміру 6-ти мінімальних пенсій за віком починаючи з 09.02.2009 року, з урахуванням фактично здійснених виплат (а.с.20-22). За вказаним рішенням було виданий виконавчий лист.

На виконання зазначеної постанови суду розпорядженням Артемівського обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 154635 від 09.04.2013 р. проведено нарахування пенсії позивача за період з 09.02.2009 року по 31.10.2011 року в сумі 108474,98 грн. (а.с.151-152).

02 липня 2013 року державним виконавцем на підставі п. 8 ч.1 статті 49, 50 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято постанову ВП № 32686139 про закінчення виконавчого провадження, за фактичним повним виконанням вимог виконавчого документу, яка була оскаржена позивачем у судовому порядку.

Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецькій області від 09 вересня 2013 року у справі № 219/6603/2013-а відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про скасування постанови ВДВС від 02 липня 2013 року ВП № 32686139 про закінчення виконавчого провадження (а.с.68-69).

На час розгляду справи нараховані за рішенням суду суми пенсії не виплачені позивачу, що не заперечується сторонами.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог без належного обґрунтування та виходив з того, що невиплата відповідачем суми нарахованої пенсії є наслідком невиконання рішення суду, а тому з метою повного захисту прав та інтересів позивача зобов'язав відповідача виплатити нараховану пенсію та зобов'язав нарахувати та виплатити компенсацію за втрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати нарахованої пенсії.

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи спір по суті, суд попередньої інстанцій не звернув увагу на наступне.

Як встановлено судом, відповідач за рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07 серпня 2009 року, здійснив позивачу нарахування сум пенсії. Відповідачем зазначені суми позивачу на теперішній час не виплачені.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

Таким чином відповідач допустив бездіяльність, яка полягає у не виплаті позивачу нарахованої за рішенням суду пенсії.

Відповідно до статті 55, 124 Конституції України, кожен має право на звернення до суду, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі. Однак, звернення до суду має відбуватися відповідно до предметної компетенції судів, визначеної процесуальними законами.

Відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…). З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Розглядаючи справу, суд першої інстанцій виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. Однак, суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, оскільки вони зроблені без належного з'ясування того, чи цей спір належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Позивач звернувся з адміністративним позовом про стягнення нарахованих за рішенням суду сум.

Відповідно до частини 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто, обов'язковою стороною у таких спорах має бути представник публічної влади (орган державної влади, орган місцевого самоврядування тощо). При цьому, за частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України,юрисдикція адміністративних судів охоплює всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлено інший порядок судового вирішення. Тобто, мова йдеться про публічно-правові спори саме за участю суб'єктів владних повноважень.

Так, частиною 1 та 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Однією з обов'язкових ознак справи адміністративної юрисдикції є наявність публічного-правового спору між сторонами, що характерними ознаками якого є право на захист публічних прав фізичних та юридичних осіб від дій, рішень суб'єктів владних повноважень, що суперечать нормам законодавства та створюють перешкоди на реалізацію прав і свобод громадян.

Відповідно до частини 2 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Аналіз наведеної норми дає підстави для однозначного висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди, яка була завдана лише суб'єктом владних повноважень, а також такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності останнього.

Таким чином, справи з вимогами про стягнення сум, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, за умови, коли такі вимоги заявлялися одночасно з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, оскільки, такі вимоги розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою розв'язати публічно-правовий спір.

Відповідно до пункту 1 статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) загальнообовязковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в обєднаннях громадян, у фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-ІV, пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Довічна пенсія (ануїтет) - пенсійна виплата за рахунок коштів, що обліковуються на накопичувальному пенсійному рахунку застрахованої особи, а у випадках, передбачених законом, - на індивідуальному пенсійному рахунку учасника недержавного пенсійного фонду, сума та порядок виплати якої визначаються в договорі страхування довічної пенсії, укладеному із страховою організацією, що сплачується особі після досягнення нею пенсійного віку, передбаченого цим Законом, або членам її сім'ї чи спадкоємцям у випадках, передбачених цим Законом.

Пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Пенсійні виплати - грошові виплати в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати.

Відповідно до статті 1 протоколу 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів

Як вбачається із позовної заяви, предметом заявленого позову є стягнення з Артемівського обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області сум нарахованої пенсії з урахуванням інфляції, які обліковуються на індивідуальному пенсійному рахунку позивача. Вимоги про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності відповідача щодо перерахунку призначеної і виплачуваної пенсії позивачу у відповідності до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру 6-ти мінімальних пенсій за віком, вже були предметом розгляду іншої справи.

Тобто, в даному випадку позивачем заявлені вимоги щодо відшкодування шкоди завданої бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, яке полягає в невиплаті грошових коштів, які належать позивачу за договором страхування довічної пенсії та обліковуються на індивідуальному пенсійному рахунку позивача. Позовних вимог про вирішення публічно-правового спору позивач не ставить.

Колегія суддів зазначає, що якщо суб'єкт владних повноважень бере участь у справі не на виконання своїх владних повноважень, а з інших правових підстав, не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого учасника спору, то, залежно від змісту вимог і суб'єктного складу сторін, справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Виходячи з вищенаведеного, не є публічно-правовим спір за участю суб'єкта владних повноважень, публічного права, з одного боку, та суб'єкта приватного права, фізичної особи, коли мова йде лише про захист майнового права.

В даному випадку існує спір про право цивільне, хоча однією зі сторін у ньому і виступає особа публічного права, але спірні правовідносини врегульовані нормами цивільного права. У спірних правовідносинах у цьому випадку реалізується не публічний, а приватний інтерес.

Згідно з частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно з статті 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Чинним законодавством врегульовано порядок вирішення даної категорії справ шляхом подачі позову в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, позовні вимоги у даній справі щодо стягнення нарахованих сум за рішенням суду не заявлені в одному провадженні з вимогою публічно-правового спору.

Відтак, в силу припису частини 2 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, заявлені позовні вимоги, підлягають вирішенню судами в порядку цивільного судочинства.

Тобто, між даними особами склалися відносини, що стосуються стягнення нарахованих сум пенсії, які є майном позивача, що регулюються цивільним законодавством, а тому повинні розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, прийняте у справі рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження в адміністративній справі.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції вирішено позовні вимоги які відповідно до наведених норм не відносяться до юрисдикції адміністративних судів, а відповідно до обставин справи ці позовні вимоги належить розглядати в порядку цивільного судочинства, шляхом звернення позивача в порядку цивільного судочинства з позовною заявою до місцевого суду.

Керуючись статтями 157, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Артемівського обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16 березня 2016 р. у справі № 219/11809/15-а задовольнити частково.

Постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16 березня 2016 р. у справі № 219/11809/15-а скасувати.

Провадження в адміністративній справі № 219/11809/15-а за позовом ОСОБА_3 до Артемівського обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про стягнення з Артемівського обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області нараховану пенсію згідно постанови Апеляційного суду Донецької області від 31.08.2011 року за розпорядження № 154635 від 09 квітня 2013 року за період з 09 лютого 2009 року по 31 жовтня 2011 року з урахуванням інфляції за період невиплати грошового доходу, а саме жовтня 2011 року по грудень 2015 року в розмірі 173667,64 грн. закрити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складено та підписано колегією суддів 27 травня 2016 року.

Головуючий суддя: Е.Г. Казначеєв

Судді: І.А. Васильєва

ОСОБА_4