Постанова № 57956192, 26.05.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

ОСОБА_1

26 травня 2016 р. № 820/2330/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонов М.О. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом

Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо" про стягнення адміністративно-господарських санкцій ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

1. Стягнути з КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "САЛТІВСЬКЕ ОСОБА_2" (юридична адреса: 61129, ОСОБА_1, ТРАКТОРОБУДІВНИКІВ, 109, код ЄДРПОУ 37766028 , МФО 300346, р\р 26002013620301 в Закрите акціонерне товариство "АЛЬФА-БАНК") на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, Держпром, 1 під., 1 пов., К.16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач: р\р 31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 37999654, УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 456 499,10 грн.

2. Стягнути з відповідача судовий збір у сумі 6 847,49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що всупереч вимогам Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відповідно до якого сплата адміністративно-господарських санкцій є обовязковою для всіх підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, відповідач самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 456 499,10 грн. у строки та в порядку, що передбачені цим Законом, у звязку з чим у позивача утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду не була погашена, а тому підлягає стягненню у судовому порядку.

Згідно ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, дана справа розглядається у порядку скороченого провадження.

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, копія ухвали про відкриття скороченого провадження була отримана відповідачем. Відповідач у десятиденний строк з дня отримання копії ухвали про відкриття скороченого провадження заперечень проти позову або заяви про визнання позову до суду не надав.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про наслідки неподання до суду заперечень проти позову або заяви про визнання позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, прийшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено та встановлено судом, відповідач, Комунальне підприємство "Салтівське трамвайне депо", зареєстроване в установлено законом порядку та має статус юридичної особи та зареєстрований у відповідного відділенні Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням.

Згідно з ч.3 ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року №875-XII (далі Закон) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст. 19 вказаного вище Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. (Частина 2 ст.19 Закону.)

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. (Частина 3 ст.19 Закону).

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів. (Частина 9 ст.19 Закону).

Суд зазначає, що згідно зі звітом відповідача за 2015 рік середньооблікова кількість штатних працівників у 2015 році становила 527 осіб, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих інвалідів - 11 осіб, а також кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог си. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 21 особа. Вказане також підтверджується списком працюючих інвалідів - штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті у 2015 р. на підприємстві відповідача.

Відповідно до ст. 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Згідно зі ст. 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

З наведених приписів законодавства слідує, що на підприємства, установи, організації, громадські організації, фізичних осіб, які використовують найману працю, покладено обов'язок створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України Про зайнятість населення роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Згідно з Інструкцією щодо заповнення форми звітності N3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005р. N420, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005р. за N1534/11814, відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

Таким чином, законодавством передбачена обовязковість подання підприємствами, установами і організаціями незалежно від форми власності звітності про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, до місцевих центрів зайнятості.

Згідно інформації листа від 05.04.2016 року №ХМЦЗ-03-4444-26/16 Харківського міського центру зайнятості, КП "САЛТІВСЬКЕ ОСОБА_2", протягом 2015 року надавало інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за формою №3ПН з позначкою "вакансії для інвалідів".

Протягом 2015 р. до КП "САЛТІВСЬКЕ ОСОБА_2" була працевлаштована одна особа з обмеженими фізичними можливостями за направленням Харківського міського центру зайнятості.

Відмов у працевлаштуванні особам з інвалідністю за результатами направлень центру зайнятості не було. У 2015 р. у Харківському міському центрі зайнятості перебувало на обліку 418 осіб з інвалідністю, які звернулись за сприянням у працевлаштуванні.

Наведене свідчить про неналежне виконання відповідачем обовязку подання звітності про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, до місцевого центру зайнятості, що у свою чергу є порушенням вимог ст.ст. 18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Частина 1 ст. 20 Закону встановлює, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Згідно з ч.4 ст. 20 Закону адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не вжито всіх передбачених законодавством заходів щодо працевлаштування інвалідів.

У матеріалах справи також міститься розрахунок суми позову, згідно якого кількість незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів на КП "САЛТІВСЬКЕ ОСОБА_2" складає 10 чоловік. Середня річна заробітна плата штатного працівника складає 45 649,91 грн. Тобто, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом, відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 45 649,91 грн.

Таким чином, оскільки кількість незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів на КП "САЛТІВСЬКЕ ОСОБА_2" складає 10 чоловік, а відтак загальна сума заборгованості КП "САЛТІВСЬКЕ ОСОБА_2" перед Фондом соціального захисту інвалідів становить 456 499,10 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком позову.

Доказів, які б свідчили про погашення вказаної суми заборгованості на день розгляду справи, суду не подано.

Представник відповідача не надав до суду жодних доказів, що спростовують вимоги адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів в сумі 456 499,10 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У відповідності до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Оскільки по даній справі позивачем є Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, тобто суб'єкт владних повноважень, а відповідачем КП "САЛТІВСЬКЕ ОСОБА_2" (юридична особа), а тому в силу положень ч. 4 ст. 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не може бути стягнуто.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.4 ст. 94, ч.1 ст. 158, 160-163, 167, ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо" про стягнення адміністративно-господарських санкцій - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "САЛТІВСЬКЕ ОСОБА_2" (юридична адреса: 61129, м. ХАРКІВ, ТРАКТОРОБУДІВНИКІВ, 109, код ЄДРПОУ 37766028, МФО 300346, р/р №26002013620301 в Закрите акціонерне товариство "АЛЬФА-БАНК") на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, Держпром, 1 під., 1 пов., к.16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач: р/р № 31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 37999654, УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів в розмірі 456499 (чотириста п'ятдесят шість тисяч чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 10 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо субєкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Спірідонов М.О.