Постанова № 57956149, 24.05.2016, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2016 р. м. Чернівці Справа № 824/54/16-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лелюка О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Кіщук О.І.,

представників позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства «Аскор Груп» до Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Аскор Груп» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення коштів.

Позивач просить суд:

- визнати протиправним та нечинним рішення суб'єкта владних повноважень і скасувати податкове повідомлення-рішення за №0001401502 від 31 січня 2015 року, складеного на підставі ОСОБА_1 від 19 січня 2015 року за №26/15-02/37978205 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування приватним підприємством «Аскор Груп» бюджетного відшкодування податку на додану вартість платника у банку по декларації за жовтень 2014 року;

- стягнути з державного бюджету на користь ПП «Аскор Груп» 48522,83 грн бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку по декларації за жовтень 2014 року (р/р 2600401379110 у ПАТ «Кредо банк», МФО 325365);

- визнати незаконним накладення Державною податковою інспекцією у м. Чернівцях на ПП «Аскор Груп» штрафу у розмірі 24261,41 грн (50 % від 48522,83 грн);

- стягнути з державного бюджету на користь ПП «Аскор Груп» незаконно накладений та стягнутий Державною податковою інспекцією у м. Чернівцях штраф у сумі 24261,41 грн на р/р 2600401379110 у ПАТ «Кредо банк», МФО 325365.

В обґрунтування позову позивач вказував на безпідставність винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення №0001401502 від 31 січня 2015 року і зазначав, що висновок Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області про безтоварність господарських операцій платника податку контрагентами, зроблений виключно на підставі акта іншого податкового органу. При цьому, наголосив на тому, що договірні відносини між ПП «Аскор Груп» та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Сапсан Юг» щодо поставки соняшникової нерафінованої олії мали реальний характер, що підтверджується відповідним договором, податковими накладними, актами приймання-передачі, складськими документами, видатковими накладними, копіями установчих документів та іншими документами, які були надані контролюючому органу при проведенні позапланової перевірки. Обґрунтовуючи позов, позивач зазначив, що відповідачем у висновках акту від 19 грудня 2015 року №26/15-02/37978205 належними засобами не підтверджено того факту, що товар по вказаних правочинах не був переданий. Просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач проти позову заперечував та просив суд у його задоволенні відмовити повністю. В обґрунтування своїх заперечень вказував, що в ході перевірки позивача встановлено порушення пунктів 198.1, 198.3, статті 198 та пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, чим завищено суму бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року на суму 48522,83 грн. Зазначив, що виявлені порушення допущені при формуванні податкового кредиту за вересень 2014 року за рахунок взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Торговий Дім Сапсан Юг». Оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, Державна податкова інспекція у м. Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області діяла в межах своїх повноважень. Зазначав про нереальність операції щодо постачання олії соняшникової нерафінованої з огляду на те, що постачальник ТОВ «Торговий Дім Сапсан Юг» не звітує, за податковою адресою не знаходиться та анульовано його свідоцтво платника ПДВ в звязку з відсутністю поставок, тобто указане підприємство не здійснює господарську діяльність. Вказував про те, що у контрагента позивача відсутній факт поставки товару. Оскільки, на думку відповідача, ТОВ «Торговий Дім Сапсан Юг» проводить діяльність, спрямовану на здійснення операцій повязаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, то контрагенти-покупці, яким є і позивач, не мають права скористатися податковим кредитом, отриманого від ТОВ «Торговий Дім Сапсан Юг». Крім цього, додатково вказав про необґрунтованість позовних вимог про стягнення з державного бюджету на користь позивача бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визнання незаконним накладення штрафу та стягнення з державного бюджету на користь позивача штрафу в сумі 24261,41 грн, оскільки такі є безпідставними та не ґрунтуються на законі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПП «Аскор Груп» є юридичною особою, зареєстрованою 21 грудня 2011 року виконавчим комітетом Чернівецької міської Ради народних депутатів. Ідентифікаційний код 379782024124. Місце знаходження: м. Чернівці, вул. Заводська, 33Б.

Основними видами діяльності ПП «Аскор Груп» є: діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; змішане сільське господарство; виробництво олії та тваринних жирів; технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; оптова торгівля фруктами й овочами; оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними і молюсками; вантажний автомобільний транспорт; складське господарство; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

22 грудня 2011 року ПП «Аскор Груп» взято на облік в органах державної податкової служби за №54364, а з 01 травня 2012 року зареєстровано платником податку на додану вартість. Директором ПП «Аскор Груп» є ОСОБА_4.

На підставі наказу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 12 січня 2015 року №11 «Про проведення документальної позапланової перевірки», направлень на перевірку №004873 та 004874 від 12 січня 2015 року в період з 12 січня 2015 року по 16 січня 2015 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області проведена документальна позапланова перевірка правомірності нарахування ПП «Аскор Груп» бюджетного відшкодування ПДВ платника у банку по декларації за жовтень 2014 року.

За результатами перевірки 19 січня 2015 року складено ОСОБА_1 №26/15-02/37978205, який містить висновки про порушення позивачем пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого безпідставно включено до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 48523 грн. по декларації за вересень 2014 року; про порушення пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ по декларації з ПДВ за жовтень 2014 року в розмірі 48523 грн. по залишку відємного значення за вересень 2014 року внаслідок безпідставного включення до податкового кредиту ПДВ в сумі 48523 грн з вартості отриманої сировини постачальником яких задокументовано ТОВ «Торговий Дім Сапсан Юг»; про порушення пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України стосовно заниження суми бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за жовтень 2014 року в сумі 3782 грн, які сплачені в жовтні 2014 року по залишку вдємного значення за липень 2014 року.

До таких висновків контролюючий орган дійшов зважаючи на те, що в ході проведення перевірки представлених позивачем первинних документів, інших документів, аналізу укладених правочинів, які висвітлюють взаємовідносини ПП «Аскор Груп» з ТОВ «Торговий Дім Сапсан Юг» на предмет відповідності господарських операцій діючому законодавству та логічної ув'язки окремих показників, встановлено відсутність факту здійснення господарських операцій. При цьому було враховано відомості та висновки, відображені в ОСОБА_5 ОДПІ №8/222/39045740 від 16 січня 2015 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Торговий Дім Сапсан Юг» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з ПДВ по взаємовідносинам із контрагентами за період з 09 січня 2014 року по 30 жовтня 2014 року».

06 лютого 2015 року позивач звернувся до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області із запереченнями на ОСОБА_5 позапланової документальної перевірки від 19 січня 2015 року №26/15-02/37978205, на що листом від 13 лютого 2015 року «Про розгляд заперечення» його повідомлено, що висновки, викладені в зазначеному акті, відповідають вимогам чинного законодавства.

На підставі ОСОБА_5 від 19 січня 2015 року №26/15-02/37978205 відповідачем 31 січня 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001401502 за формою «В1» щодо зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість, з яких сума завищення бюджетного відшкодування 48523,00 грн та штрафні санкції 24261, 50 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, ПП «Аскор Груп» звернулось до суду з даним позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 138.5.1 пункту 138.5 статі 138 Податкового кодексу України датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

В силу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Статтею 9 Закону України Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновків про те, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування показників валових витрат є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності. Тому при розгляді тверджень контролюючого органу про безтоварність господарської операції підлягає перевірці сам факт, реальність здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Безтоварні ж господарські операції не призводять до реальних змін майнового стану суб'єкта господарювання та його контрагентів.

Суд також зазначає, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника - покупця товарів (робіт, послуг), так як саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з ПДВ, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є його податковим ризиком. З ціллю підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди необхідно встановити їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій.

Зазначене підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у справах, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань з податку на додану вартість та бюджетним відшкодуванням податку на додану вартість, в яких Верховний Суд України звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.

Як вбачається з обставин справи, висновки податкового органу про безпідставне включення до податкового кредиту суму ПДВ по декларації за вересень 2014 року, а також завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ по декларації з ПДВ за жовтень 2014 року по залишку відємного значення за вересень 2014 року пов'язуються із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту з ПДВ за операціями з ТОВ «Торговий Дім Сапсан Юг».

Відповідач ставить під сумнів реальність господарської операції між позивачем та указаним підприємством згідно договору поставки від 16 вересня 2014 року.

Такий висновок ґрунтується на висновках ОСОБА_5 ОДПІ №8/222/39045740 від 16 січня 2015 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Торговий Дім Сапсан Юг» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з ПДВ по взаємовідносинам із контрагентами за період з 09 січня 2014 року по 30 жовтня 2014 року».

Так, відповідач вказував, що на його адресу надійшов зазначений ОСОБА_5, у якому зроблено висновки, що ТОВ «Торговий Дім Сапсан Юг» не підтверджено господарські операції з постачальниками, а отже не можливо підтвердити реалізацію товарів (робіт, послуг) підприємствам покупцям за період з 09 січня 2014 року по 30 жовтня 2014 року.

Таким чином, фактично єдиною підставою для висновків податкового органу про порушення позивачем пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України є матеріали перевірки контрагента позивача - ТОВ «Торговий Дім Сапсан Юг».

Між тим суд зазначає, що згідно норм Податкового кодексу України обов'язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Можливі порушення, допущені платником податків ТОВ «Торговий Дім Сапсан Юг» у відображенні в податковому обліку певної господарської операції з придбання товарів (робіт) від інших постачальників, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Позивач не може нести відповідальність за неналежне оформлення контрагентами документації по взаємовідносинах з третіми особами, за неподання контрагентами будь-яких документів чи за неналежне ведення контрагентами бухгалтерського та/чи податкового обліку.

Відтак, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновок акту перевірки його контрагента без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

Як вказав Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Судом встановлено, що 16 вересня 2014 року ПП «Аскор Груп» та ТОВ «Торговий Дім Сапсан Юг» уклали договір поставки № 2, за яким ТОВ «Торговий Дім Сапсан Юг» зобовязується поставити (передати) у власність ПП «Аскор Груп» товари, вказані у специфікації, що є невідємним додатком до договору, а ПП «Аскор Груп» зобовязується прийняти товар та своєчасно здійснити оплату.

Відповідно до пункту 3.2 договору, доказом поставки партії товару може бути підписана сторонами накладна на товар або (і) товарно-транспортна накладна, що підтверджує передання товару перевізнику, призначеному покупцем та постачальником, або (і) інший транспортний документ, або (і) акт приймання-передачі товару, або (і) будь-який інший документ, що підтверджує факт передачі-приймання товару, чи (і) вчинення конклюдентних дій з боку однієї із сторін, що дає можливість іншій стороні вважати себе такою, що виконала зобовязання по договору з передачі (приймання) товару.

Згідно пункту 3.4 договору, місце поставки, кількість товару, ціна та вартість кожної партії поставки товарів визначаються сторонами у специфікації.

Як пояснив в ході розгляду справи представник позивача, перед укладенням договору з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісним суб'єктом господарювання позивач здійснив перевірку наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності ТОВ «Торговий Дім Сапсан Юг», зокрема було перевірено документи про наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість.

Наявність у ТОВ «Торговий Дім Сапсан Юг» на час вчинення указаної вище господарської операції, свідоцтва платника податку на додану вартість відповідачем не заперечувалась. До того ж, як зазначено в пункті 2.4.1. ОСОБА_5 ОДПІ №8/222/39045740 від 16 січня 2015 року ТОВ «Торговий Дім Сапсан Юг» зареєстровано платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ від 31 січня 2014 року та від 13 травня 2014 року №200175133; свідоцтво платника ПДВ анульовано 30 жовтня 2014 року.

Отже, на час здійснення спірної господарської операції контрагент позивача мав статус платника ПДВ.

На підтвердження виконання умов договору поставки № 2 від 16 вересня 2014 року та, відповідно, підтвердження реальності здійснення вказаної господарської операції позивачем була надано суду:

- контракт №2 від 28 березня 2014 року, укладений між позивачем та грузинською компанією, згідно з яким позивач продавав масло соняшникове нерафіноване; специфікацію №2 до указаного контракту та митні документи. Позивач, на підтвердження мети купівлі у ТОВ «Торговий Дім Сапсан Юг» масла соняшникового нерафінованого пояснив, що така виникла у звязку із необхідністю додаткової купівлі масла для виконання умов контракту №2 від 28 березня 2014 року. Крім цього, також надано контракт №10 від 06 жовтня 2014 року, укладений між позивачем з латвійським підприємством стосовно продажу позивачем масла соняшникового рафінованого, специфікацію до нього та митні документи;

- договір поставки № 2 від 16 вересня 2014 року укладений між ТОВ «Торговий Дім Сансан Юг» та ПП «Аскор Груп»;

- специфікацію № 1 до договору №2 від 16 вересня 2014 року;

- рахунок на оплату № 49 від 17 вересня 2014 року ТОВ «Торговий Дім Сансан Юг»;

- видаткову накладну № 60 від 17 вересня 2014 року;

- податкову накладну № 2 від 17 вересня 2014 року (оплата за придбаний товар);

- виписку по рахунку від 17 вересня 2014 року;

- платіжне доручення № 8 від 17 вересня 2014 року, в якому плаником значиться позивач, отримувачем ТОВ «Торговий Дім Сапсан Юг»;

- посвідчення про якість від 17 вересня 2014 року;

- експлуатаційний дозвіл від 04 лютого 2014 року;

- звіт про результати дослідження від 16 вересня 2014 року;

- акт здачі-приймання виконаних робіт від 17 вересня 2014 року;

- договір №120514 про виготовлення продукції з давальницької сировини від 12 травня 2014 року, укладений між контрагентом позивача то ТОВ «Сапсан-Юг»;

- договір про надання послуг з перевезення вантажів № 1 від 03 січня 2014 року, укладений між ТОВ «Продтранс» та ПП «Аскор Груп» щодо перевезення вантажу із місця призначення до пункту призначення; додаткову угода № 1 від 03 квітня 2014 року щодо внесення змін в п.2.2 д указаного договору; товарно-транспортну накладну № 839409 від 17 вересня 2014 року, де автомобільний перевізник ТОВ «Продтранс», замовник та вантажоодержувач - ПП «Аскор Груп», вантажовідправник ТОВ «Торговий Дім Сапсан Юг»; акт огляду цистерни від 17 вересня 2014 року; рахунок-фактура № ПТ 0000089 від 30 вересня 2014 року, де постачальником зазначено ТОВ «Продтранс», а одержувачем ПП «Аскор Груп»; акт № ПТ 0000066 здачі-прийняття робіт (надання послуг) між ПП «Аскор Груп» та ТОВ «Продтранс»; податкову накладну № 81 від 30 вересня 2014 року (оплата за послуги перевезення); платіжне доручення № 52 від 13 жовтня 2014 року за транспортні послуги, де платником зазначено ПП « Аскор Груп», а отримувачем ТОВ «Продтранс»; звіт про переміщення номенклатури на складах за період з 01 вересня 2014 року по 30 вересня 2014 року по фірмі ПП «Аскор Груп», по місцю зберігання «Склад олії». Зазначені документи були надані позивачем на підтвердження наявності у контрагента придбаного товару відповідно до договору поставки № 2 від 16 вересня 2014 року та його транспортування.

До того ж, відповідачем не ставилась під сумнів реальність операції з транспортування товару.

Згідно статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши та дослідивши перелічені документи, суд вважає, що вони містять усі необхідні реквізити для надання їм юридичної сили та доказовості і підтверджують факт здійснення господарської операції поставки між ТОВ «Торговий Дім Сапсан Юг» та ПП «Аскор Груп».

Отже, наявні в матеріалах справи докази спростовують висновок податкового органу, що укладений позивачем договір поставки не спрямований на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ним.

При цьому слід зазначити, що відповідач ні в ОСОБА_5 перевірки від 19 січня 2015 року, ні в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містяться в первинних бухгалтерських документах, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, посилаючись лише на матеріали перевірки контрагента позивача - ТОВ «Торговий Дім Сапсан Юг».

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження факту укладення між позивачем і ТОВ «Торговий Дім Сапсан Юг»» нікчемного правочину або господарського зобов'язання, яке б було вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідачем також не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентом зазначеної вище операції. Висновки про відсутність у ТОВ «Торговий Дім Сапсан Юг» умов для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені лише на підставі службової інформації податкового органу.

Суд звертає увагу, що можливе недотримання контрагентом позивача податкового законодавства, не є підставою для висновку про вчинення податкового порушення позивачем; здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання свого контрагента.

Посилання контролюючого органу на висновки акту перевірки, складеного відносно контрагента позивача за №8/222/39045740 від 16 січня 2015 року, не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарських операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання товарів чи надання послуг і не можуть вважатися беззастережним та безперечним доказом на підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірної господарської операції.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України в аналогічних правовідносинах, висловленою, зокрема, в ухвалі від 20 січня 2016 року (К/800/47895/15), в постанові від 11 лютого 2015 року (К/800/1217/13) та ін.

Відповідач не заперечував та не спростував той факт, що податкова накладна, виписана контрагентом позивача, відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та наказу Міністерства фінансів України від 22 вересня 2014 року № 957 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2014 року за № 1235/26012.

У силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Як встановлено судом, на виконання умов договору поставки ТОВ «Торговий Дім Сапсан Юг» видано на користь ПП «Аскор Груп» належним чином оформлену податкову накладну, а наявні у матеріалах справи документи первинного бухгалтерського та податкового обліку містять усі дані стосовно змісту вказаної операції. Указані документи не містять розбіжностей чи неточностей й, відповідно, не викликають сумніву у їх достовірності.

Враховуючи встановлені судом обставини, позивачем правильно сформовано податковий кредит, визначено суму бюджетного відшкодування та внесено зазначену суму в декларацію з ПДВ.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість та наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «В1» від 31 січня 2015 року №0001401502.

Щодо позовних вимог про стягнення з державного бюджету на користь позивача бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визнання незаконним накладення штрафу та стягнення з державного бюджету на користь позивача штрафу в сумі 24261,41 грн, то позивачем у позові не наведено жодних доводів в їх обґрунтування. В судовому ж засіданні позивач зазначив, що указані вимоги є похідними від вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. При цьому позивач не навів правового аргументування на підтвердження своїх доводів.

Відтак, зазначені позовні вимоги позивачем належним чином не обґрунтовані, є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Крім цього, суд погоджується з твердженням контролюючого органу про безпідставність вимог позивача в частині визнання незаконним накладення штрафу та стягнення з державного бюджету на користь позивача штрафу в сумі 24261,41 грн, який згідно пояснень позивача було стягнуто відповідачем, оскільки такі не ґрунтуються на законі, що регулює спірні правовідносини.

У спірних правовідносинах, що склалися між сторонами даної справи, належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення контролюючого органу від 31 січня 2015 року №0001401502.

Також, вирішуючи спір в частині вимог про стягнення з державного бюджету на користь позивача бюджетного відшкодування податку на додану вартість, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

У постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 2а/0570/17001/2012 Верховний Суд України дійшов висновку, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 Податкового кодексу України та Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року № 39, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку. Цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум ПДВ, заявлених до відшкодування або окремо від здійснення такого контролю. Відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості. Вимога позивача про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ є не правильним способом захисту прав платника ПДВ.

Враховуючи викладене, оскільки позивач-платник ПДВ, звертаючись до суду з цим позовом, неправильно визначив спосіб захисту порушених прав, то суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з державного бюджету на користь позивача бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 48522,83 грн.

Отже, позовні вимоги ПП «Аскор Груп» підлягають задоволенню лише в частині, що стосується оскарження податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Оскільки позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 2756,00 грн, а позов підлягає задоволенню частково, то з відповідача необхідно стягнути за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача 1378,00 грн.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 86, 94, 158 163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 31 січня 2015 року №0001401502.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства «Аскор Груп» судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Лелюк

Постанова у повному обсязі складена 27 травня 2016 року.