Постанова № 57955973, 24.05.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 травня 2016 р. № 820/37/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Зінченка А.В.

При секретарі Алавердян Е.А., Кікоян Г.О.

За участі:

Представника позивача ОСОБА_1

Представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд: скасувати податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 23.06.2015 року в частині визначення грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб на суму 29230,42 грн., та застосування штрафної санкції на суму 7307,60 грн.; скасувати Рішення № НОМЕР_2 від 23.06.2015 року «Про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску» в частині донарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування на суму 58941,06 грн. та застосованої штрафної санкції на суму 3830,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані рішення ґрунтуються на помилкових судженнях субєкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки від 14.05.2015 року №1507/20-34-17-03-07/НОМЕР_3, у звязку із чим підлягають частковому скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні та в письмових запереченнях, наданих до суду, проти позову заперечував, зазначивши, що при проведенні перевірки позивача контролюючий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і оскаржувані рішення є законними, у звязку із чим просив у позові відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступні обставини справи.

Фахівцями ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області проведена документальна позапланова перевірка субєкта підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3) з питання повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року.

Результати перевірки оформлені актом від 14.05.2015 року № 1507/20-34-17-03-07/НОМЕР_3, в якому зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, зокрема: п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 30389,53 грн., в т.ч. у 2013 році на суму 9200,51 грн., у 2014 році на суму 21189,02 грн., пп. 2 п. 1 ст. 7, пп. 3.11.25 п. 11.25 ст. 25, п. 3 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження нарахування єдиного соціального внеску за 2013-2014 роки на загальну суму 61622,45 грн., у 2013 році на суму 17677,13 грн., у 2014 році на суму 43945,32 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 14.05.2015 року № 1507/20-34-17-03-07/НОМЕР_3, ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області винесено податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 23.06.2015 року, згідно якого ФОП ОСОБА_4 збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності на загальну суму у розмірі 37986,91 грн., з яких 30389,53 грн. за основним платежем, 7597,38 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Також, ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області винесено Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № НОМЕР_2 від 23.06.2015 року, відповідно до якого на підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» ФОП ОСОБА_4 донараховано єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у розмірі 61622,45 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 3964,97 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Із матеріалів справи судом встановлено, що фізична особа підприємець ОСОБА_4 перебував на обліку в ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.

У період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року ФОП ОСОБА_4 знаходився на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, основними видами господарської діяльності позивача є вантажний автомобільний транспорт та загальне прибирання будинків.

Як свідчать матеріали справи, фактичною підставою для відображення в акті порушення позивачем статті 177 Податкового кодексу України, а саме заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності на суму 30389,53 грн. за період з 01.04.2013 року по 31.12.2014 року, слугував відображений в акті висновок контролюючого органу про те, що ФОП ОСОБА_4 у період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року знаходився на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності та не був платником податку на доходи фізичних осіб від провадження діяльності, тоді як перевіркою контролюючого органу встановлено, що у перевіряємий період на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_4 надходили грошові кошти від юридичних осіб за транспортні послуги, які знаходились на загальній системі оподаткування, у звязку із чим позивач повинен був з 01.04.2013 року перейти на застосування ставки єдиного податку іншої групи платників єдиного податку або на загальну систему оподаткування, обліку та звітності. Таким чином, контролюючим органом визначено загальний оподатковуваний дохід позивача за період 01.04.2013 року по 31.12.2014 року у розмірі 239560,00 грн., отриманий від юридичних осіб за транспортні послуги, які знаходились на загальній системі оподаткування.

В судовому засіданні від 12.05.2016 року представник відповідача пояснив, що контролюючим органом було здійснено анулювання реєстрації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_4 з 01.04.2013 року, на підставі акту перевірки.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно пункту 164.1 статті 164, підпунктів 164.1.1, 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід-будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування регулюється статтею 177 Податкового кодексу України.

Згідно пунктів 177.1, 177.2, 177.3 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно п. 167.1 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у звязку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Відповідно до пунктів 138.1, 138.9 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції статті яка була чинною до 01.01.2015 року), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Згідно підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 177.10 статті 177 Податкового кодексу України встановлено, що фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу IV Податкового кодексу України та підпункту 30 пункту 5 Положення про Міністерство доходів і зборів України, затвердженого Указом Президента України від 18 березня 2013 року N 141, наказом Міністерства доходів і зборів України № 481 від 16.09.2013 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за № 1686/24218 затверджено форму Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядок її ведення.

Частиною 1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу IV Податкового кодексу України фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат, у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Згідно пункту 5 частини 6 Порядку у графі 5 Книги обліку доходів і витрат зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг.

Зі змісту акту перевірки судом встановлено, що при здійсненні перевірки позивачем не було надано фахівцям контролюючого органу Книги обліку доходів і витрат, що не заперечувалось представником позивача в судовому засіданні.

Безпосередньо в акті перевірки наведено перелік первинних документів, які були надані позивачем та використані контролюючим органом при її проведенні.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що позивач отримав лист від контролюючого органу № 3384/С/20-34-17-03-13 від 06.05.2015 року про необхідність надання додаткових документів, але позивачем не було наданих останніх, оскільки 08.05.2015 року позивач припинив здійснення підприємницької діяльності, що підтверджується повідомленням Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця № 04-13-10/12535 від 08.05.2015 року.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, контролюючим органом визначено суму загального оподатковуваного доходу позивача зі здійснення господарської діяльності за період з 01.04.2013 року по 31.12.2014 року у розмірі 239560,00 грн. та, з урахуванням суми понесених витрат позивачем, підтверджених первинними документами, наданими під час здійснення перевірки, така сума складає 202596,88 грн. У звязку із чим, контролюючий орган дійшов висновку про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності на суму у розмірі 30389,53 грн.

Суд зазначає, що в ході розгляду даної справи, представником позивача були надані первинні документи, які документально підтверджують понесені позивачем витрати зі здійснення господарської діяльності за перевіряємий період, а саме: виписки з банківського рахунку позивача, копії квитанцій до прибуткового ордеру за оренду нежитлового приміщення, товарні чеки, фіскальні чеки, товарно транспортні накладні (а.с. 84-124).

Так, згідно вказаних первинних документів, за період з 01.04.2013 року по 31.12.2014 року позивачем понесено витрати на загальну суму в розмірі 231832,64 грн.

Відповідно до частини першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

Таким чином, враховуючи суму оподатковуваного доходу позивача за період з 01.04.2013 року по 31.12.2014 року у розмірі 239560,00 грн. та понесені витрати у розмірі 239560,00 грн., загальна сума чистого оподатковуваного доходу позивача за вказаний період складає 7727,36 грн. (239560,00 грн. - 239560,00 грн. = 7727,36 грн.).

Отже, беручи до уваги положення п. 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 1159,11 грн. (7727,36 грн. / 100 х 15 = 1159,11 грн.).

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що доводи позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України, а тому, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № НОМЕР_1 від 23.06.2015 року в частині визначення грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб на суму 29230,42 грн., та застосування штрафної санкції на суму 7307,60 грн. підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог позивача про скасування Рішення № НОМЕР_2 від 23.06.2015 року «Про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску» в частині донарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування на суму 58941,06 грн. та застосованої штрафної санкції на суму 3830,90 грн., суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Позивач, як платник єдиного внеску, відповідно до статті 6 Закону № 2464 зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених, зокрема, у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Частиною третьою статті 7 Закону № 2464 визначено, що нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Як встановлено пунктом 4 частини першої статті 1 Закону № 2464 максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частини одинадцятої статті 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464 за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Під час розгляду даної справи судом встановлено заниження позивачем оподатковуваного доходу за період з 01.04.2013 року по 31.12.2014 року на суму у розмірі 7727,36 грн., яка і є базою нарахування єдиного внеску за ставкою 34,7% (7727,36 грн. / 100 х 34,7 = 2681,39 грн.) та штрафних санкцій у розмірі 134,06 грн. (2681,39 / 100 х 5), а тому суд дійшов висновку, що Рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № НОМЕР_2 від 23.06.2015 року «Про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску» в частині донарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування на суму 58941,06 грн. та застосованої штрафної санкції на суму 3830,90 грн. підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами.

А згідно ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно зясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного звязку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу згідно ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 71, 94, 159, 160 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 23.06.2015 року №0027261703 в частині визначення грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб на суму 29230,42 грн., та застосування штрафної санкції на суму 7307,60 грн.

Скасувати Рішення №0027221703 від 23.06.2015 р. «Про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску» в частині донарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування на суму 58941,06 грн. та застосованої штрафної санкції на суму 3830,90 грн.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (код 39860564) на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір в розмірі 1718 (одну тисячу сімсот вісімнадцять) грн. 63 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 27 травня 2016 року.

Суддя А.В. Зінченко