Постанова № 57955274, 10.05.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2016 р. Справа № 804/1866/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Захарчук Борисенко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-інвестиційна компанія "ДАФІ" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельно-інвестиційна компанія «ДАФІ» (далі позивач, ТОВ БІК «ДАФІ») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі відповідач, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000081401 від 12.03.2016.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-інвестиційна компанія ДАФІ залишено без руху із наданням строку для усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2016 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засідання на 14.04.2016.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відсутні підстави для сплати понадмірної орендної плати порівняно із розміром, встановленим договором оренди. З системного аналізу норм Податкового кодексу України та Земельного кодексу України позивач дійшов висновку, що ці кодекси не містять норм, які б зобовязували орендаря сплачувати орендну плату у розмірі, що не відповідає розміру, визначеному в договорі оренди, і сплачувати її в більшому розмірі в разі законодавчої зміни граничного розміру цієї плати до внесення змін до самого договору оренди. Таким чином, можна зробити наступні висновки: підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір (пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України); розмір орендної плати у договорі мають право визначати лише сторони цього договору, а органи ДПС не наділені повноваженнями встановлювати розмір орендної плати в договорі; жодний нормативно-правовий акт України не зобовязує орендаря перераховувати орендну плату (сплачувати її в більшому розмірі) в разі законодавчої зміни граничного розміру цієї плати до того, як будуть внесені відповідні зміни до договору оренди.

Відповідач проти позову заперечив надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що згідно з поданою позивачем декларацією, сума нарахованої орендної плати за землю за 2015 рік складає - 916 228,09 грн., згідно з пунктом 288.5 статті 288 ПК України та рішення Дніпропетровської міської ради №216/8 від 02.02.2011 сума задекларованої орендної плати за землю у 2015 році повинна складати: 2 114 363,60 грн. Таким чином, на думку відповідача, перевіркою встановлено факт заниження суми нарахованої орендної плати за землю за 2015 рік - 1 198 135.51 грн.

Представник позивача у судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав заяву про розгляд справи у письмовому провадженні.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно з частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, в письмовому провадженні.

Дослідивши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позаплановою документальною невиїзною перевіркою ТОВ БІК «ДАФІ» з питань повноти нарахування орендної плати за землю за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 відповідно до акту перевірки від 16.02.2016 №247/04-62-14-01/32228680, якою встановлено порушення ТОВ БІК «ДАФІ» пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (далі - ПК України), внаслідок чого занижено орендну плату за земельні ділянки розташовані на території Бабушкінського району м. Дніпропетровська за перевірений період на загальна суму 1 198 135.51 грн. Копія наказу ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 17.12.2014 року №2191 та повідомлення від 17.12.2014 року №596 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ БІК ДАФІ (код за ЄДРПОУ 32228680) направлені позивачу поштою 18.12.2014.

На підставі акту перевірки 12.03.2016 Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000081401.

Судом встановлено, що 29.12.2006 між Дніпропетровською міською радою та ТОВ БІК ДАФІ був укладений договір оренди земельної ділянки терміном на двадцять років, відповідно до якого ТОВ БІК ДАФІ прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 2,9226 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, по бул. Зоряний, 1а, 1б (Бабушкінський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:02:267:0119.

Відповідно до умов договору земельна ділянка передана в оренду по фактичному розміщенню торговельного та адміністративно-побутового комплексів, автостоянки та організації благоустрою. Цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови.

Договір укладений на підставі постанови господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2006 року, справа №А12/237-06, ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.12.2006 року, справа №А12/237-06. Цільове використання земельної ділянки за цим договором (УКЦВЗ) 1.11.6 (інша комерційна діяльність).

Згідно із пунктом 4.1 договору річна орендна плата за земельні ділянки встановлюється в грошовій формі у розмірі земельного податку, збільшеного на коефіцієнт 1,3.

Згідно даних державного земельного кадастру від 18.06.2010 року №5354 з урахуванням індексації, передбаченої статтею 289 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земельної ділянки по бул. Зоряний, 1а, 1б площею 2,9228 га складає 56428171,98 грн.

Згідно з поданою позивачем декларацією, сума нарахованої орендної плати за землю за 2015 рік складає - 916 228,09 грн.

Згідно пункту 288.5 статті 288 ПК України та рішення Дніпропетровської міської ради №216/8 від 02.02.2011 сума задекларованої орендної плати за землю у 2015 році, на думку відповідача, повинна складати 2 114 363,60 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із наступного.

Порядок плати за землю унормований Розділом ХІІІ Податкового кодексу України.

Базовий податковий (звітний) рік для визначення плати за землю починається 1 січня і закінчується того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у звязку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленого порядку, передбаченому статтею 46 Податкового Кодексу України, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Подання такої декларації звільняє від обовязку подання щомісячних декларацій.

При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативно-грошової оцінки землі.

Для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати (земельного податку) є договір оренди такої земельної ділянки.

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 285 Податкового кодексу України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначено в підпункті 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, Податковий кодекс України визначив обовязок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обовязковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу XIII Податкового кодексу України.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу, в редакція на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Податкового кодексу України; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобовязаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Суд дійшов висновку, що з набранням чинності Податкового кодексу України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в жодному разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 2 грудня 2014 року №21-274а14, від 21 квітня 2015 року №21-131а15.

Поряд з цим, надаючи оцінку додержанню контролюючим органом 1095 денного строку нарахування зобовязання зі сплати за землю та процедури нарахування сум податку, суд зазначає про наступне.

Так, відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобовязань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобовязань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобовязань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобовязання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Як зазначалось вище, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обовязку подання щомісячних декларацій.

Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обовязку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Позивачем обраний щорічний порядок звітування, у звязку із чим він подав податкові декларації з плати за землю щодо земельної ділянки за 2011 рік 26.01.2011 року №1276; за 2012 рік 14.02.2012 року №9005074516; за 2013 рік 04.02.2013 року №9003938781; за 2014 рік 06.02.2014 року №9004809407.; за 2015 рік 19.02.2015 №9018696793.

Суд дійшов висновку про допущення порушення контролюючим органом порядку нарахування орендної плати.

Так, відповідно до статей 270, 271 Податкового кодексу України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, зокрема, обєктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Згідно із частиною 286.1 статі 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Призначенням державного земельного кадастру, відповідно до статті 194 вказаного Кодексу, є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

З 1 січня 2013 року набрав чинності Закон України Про Державний земельний кадастр від 7 липня 2011 року №3613-VI (далі Закон №3613-VI), який статтею 20 закріпив статус відомостей Державного земельного кадастру визначив його відомості офіційними.

Порядок користування відомостями Державного земельного кадастру, регламентований статтею 38 Закон №3613-VI, визначив, що відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі:

- витягів з Державного земельного кадастру про обєкт Державного земельного кадастру;

- довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території) за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;

- викопіювань з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру.

Доступ до Державного земельного кадастру надається банкам, центральному органу виконавчої влади, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, та особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників та Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів.

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку містить усі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги.

Отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку є обовязковим при вчиненні правочинів щодо земельної ділянки (крім складення заповітів).

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку видається заявнику в день надходження заяви.

Для здійснення повноважень, визначених законом, органи державної влади та органи місцевого самоврядування користуються відомостями і документами Державного земельного кадастру щодо земель та земельних ділянок, розташованих на відповідній території, на безоплатній основі.

На отримання відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку мають право, зокрема, органи державної влади та органи місцевого самоврядування для реалізації своїх повноважень, визначених законом.

Витяг з Державного земельного кадастру підписується Державним кадастровим реєстратором та посвідчується його печаткою.

Згідно підпункту 14) пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, нормативна грошова оцінка це значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.

У звязку з викладеним, суд вважає за необхідне задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-інвестиційна компанія "ДАФІ" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

З огляду на викладену норму, суд вважає за необхідне стягнути із Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-інвестиційна компанія "ДАФІ" (код ЄДРПОУ 32228680) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 26 958, 05 грн.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-інвестиційна компанія "ДАФІ" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення- задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000081401 від 12.03.2016.

Присудити із Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-інвестиційна компанія "ДАФІ" (код ЄДРПОУ 32228680) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 26 958, 05 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1