Ухвала суду № 57955263, 19.05.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

19 травня 2016 р.Справа №804/15615/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВерба І.О.

при секретарі судового засіданняЧмоні А.О.

за участю представників:

позивачаОСОБА_1

відповідача 2ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську заяву відповідача про зміну способу і порядку виконання судового рішення та розяснення порядку виконання судового рішення від 15 грудня 2015 року у справі №804/15615/15 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карготранс» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Управління Державної казначейської служби України у Кіровському районі м. Дніпропетровська, про визнання протиправною бездіяльності, зобовязання вчинити певні дії та стягнення надміру сплачених авансових внесків по податку на прибуток приватних підприємств, -

ВСТАНОВИВ:

12 травня 2016 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява Управління Державної казначейської служби України у Кіровському районі м. Дніпропетровська в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України про зміну способу і порядку виконання судового рішення від 15 грудня 2015 року в адміністративній справі №804/15615/15, у якій заявник просить встановити порядок виконання рішення, а саме що виконується у першу чергу: зобовязання надати висновок чи стягнення коштів з бюджету.

В обґрунтування поданої заяви Казначейством зазначено наступне:

- виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, здійснюється відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 03.08.2011 року №845, згідно пункту 18 якого Управління запросило від ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська інформацію про підтвердження зарахування коштів до державного бюджету або встановлення залишку неповернутих з державного бюджету коштів;

- ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська листом від 06.05.2016 року №6900/10/04-65-07-33 повідомила, що 26 квітня 2016 року ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська отримало постанову від 14.04.2016 року державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання судового рішення у справі №804/15615/15;

- таким чином, судове рішення по справі №804/15615/15 має подвійний характер та виконується одночасно на користь стягувача у сумі 14000000 грн.: УДВС ГТУЮ в частині зобовязання надати висновок та Управлінням в частині стягнення суми надміру сплачених авансових внесків по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 14000000 грн.

- такий спосіб та порядок виконання судового рішення як зобовязання та стягнення одночасно в одній справі призведе до подвійного повернення надміру сплачених грошових зобовязань по сплаті податку на прибуток підприємств за 2013-2014 роки у сумі 14000000,00 грн. ТОВ «Карготранс».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року заява Управління Державної казначейської служби України у Кіровському районі м. Дніпропетровська про зміну способу і порядку виконання судового рішення від 15 грудня 2015 року в адміністративній справі №804/15615/15 призначена до розгляду у судовому засіданні, про що належним чином повідомлено сторін, які приймали участь у справі.

17 травня 2016 року Управлінням Державної казначейської служби України у Кіровському районі м. Дніпропетровська у додаток до вищезазначеної заяви подано заяву про розяснення виконання судового рішення у справі №804/15615/15 з аналогічним обґрунтуванням, у якій заявник просить розяснити чи вправі Управління Державної казначейської служби України у Кіровському районі м. Дніпропетровська виконувати судове рішення в частині стягнення з Державного бюджету України надміру сплачених авансових внесків по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 14000000 грн., якщо на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області теж знаходиться виконавчий лист про зобовязання податкової інспекції підготувати висновок про повернення надміру сплачених сум податку, який направити на виконання Управлінню Державної казначейської служби України у Кіровському районі м. Дніпропетровська.

Подану заяву від 17 травня 2016 року сторонам направлено факсимільним звязком, що підтверджується матеріалами справи.

Представник Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області клопотав про відкладення розгляду з огляду на участь в іншому судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Суд не знайшов заявлене клопотання обґрунтованим, оскільки положеннями статей 170, 263 визначено скорочені строки розгляду заявлених клопотань, при цьому, неприбуття сторін до суду не перешкоджає судовому розгляду.

Представник ТОВ «Карготранс» у судовому засіданні проти зміни способу і порядку виконання судового рішення та розяснення порядку виконання судового рішення заперечила, зазначила, що судове рішення є цілком зрозумілим, додатково пояснила, що виконання судового рішення шляхом надання висновку податковою інспекцією до органу казначейства ні у якому разі не призведе до подвійного повернення суми переплати та не спричинить втрат бюджету, оскільки подання контролюючим органом висновку державному казначейству не перешкоджає та не спростовую дію другого виконавчого листа.

Представники Управління Державної казначейської служби України у Кіровському районі м. Дніпропетровська у судовому засіданні підтримали викладені доводи.

Розглядаючи поставлені перед судом питання, задовольняючи частково заяву Управління Державної казначейської служби України у Кіровському районі м. Дніпропетровська про зміну способу і порядку виконання судового рішення та розяснення порядку виконання судового рішення в адміністративній справі №804/15615/15 суд виходить із наступного.

Дніпропетровським окружним адміністративним судом 15 грудня 2015 року в адміністративній справі №804/15014/15 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Карготранс» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Управління Державної казначейської служби України у Кіровському районі м. Дніпропетровська задоволено повністю, суд постановив:

- визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо не підготування висновку про повернення надміру сплачених грошових зобовязань по сплаті податку на прибуток підприємств за 2013-2014 роки у сумі 14000000 грн. з Державного бюджету згідно із поданою заявою від 18.08.2015 року №196 та не направлення його для виконання Управлінню Державної казначейської служби України у Кіровському районі м. Дніпропетровська;

- зобовязати Державну податкову інспекцію у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області підготувати висновок про повернення надміру сплачених грошових зобовязань по сплаті податку на прибуток підприємств за 2013-2014 роки у сумі 14000000 грн. з Державного бюджету згідно із поданою заявою від 18.08.2015 року №196 та направити його для виконання Управлінню Державної казначейської служби України у Кіровському районі м. Дніпропетровська;

- стягнути з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у Кіровському районі м. Дніпропетровська суму надміру сплачених авансових внесків по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 14000000 грн.

7 квітня 2016 року позивачу за його заявою видано два виконавчі листи по справі №804/15615/15: про визнання протиправною бездіяльності та зобовязання вчинити певні дії, та про стягнення суми надміру сплачених коштів з бюджету.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами визначений «Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року №45, далі Порядок №845).

Згідно із пунктом 16 Порядку №845 органи казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів, а також таких, що надійшли в інший установлений законодавством спосіб.

11 квітня 2016 року ТОВ «Карготранс» поданий на виконання до Управління Державної казначейської служби України у Кіровському районі м. Дніпропетровська виконавчий лист про стягнення з Державного бюджету України надміру сплачених авансових внесків по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 14000000 грн.

Відповідно до положень статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою розяснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Подання заяви про розяснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Виходячи зі змісту вказаної вище статті, суд зазначає, що рішення суду повинно бути зрозумілим. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.

Підставою для розяснення судового рішення як засобу усунення недоліків ухваленого судового акта є його неясність, невизначеність. Фактично розясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому суд, розяснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення. Тобто процесуальна процедура розяснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення, навіть у разі подальшого виявлення судом правових помилок, допущених під час його ухвалення.

Відповідно до частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), особа, яка бере участь у справі, може звернутися до адміністративного суду першої інстанції із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення є обставини, які роблять його виконання неможливим.

Задовольняючи адміністративний позов суд виходив із того, що відповідно до статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобовязання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Обовязковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобовязання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

При розгляді адміністративної справи судом було встановлено відсутність податкового боргу, неподання податковим органом відповідного висновку до органу казначейства, що унеможливило ініціювання процедури повернення платнику податку сум надміру сплачених податків.

Вирішивши спір в частині позовних вимог про стягнення коштів та забезпечивши ефективний захист порушеного права позивача, суд виходив із того, що контролюючий орган, не забезпечивши своєчасне складення та направлення відповідного висновку, порушив статтю 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», а саме право на мирне володіння особою своїм майном, що також є невідємним правом на повагу до своєї власності.

Так, відповідно до статті 1 Протоколу 1 кожна юридична особа має право на мирне володіння своїм майном.

Конвенція, залишаючи за державною владою велику свободу відносно рішень в сфері економічної та соціальної політики, підтверджує, що таке вручання в гарантовані права не буде повільним.

Мирне володіння означає, що порушення принципу, встановленому у першому реченні, може мати місце і за відсутності прямого або фізичного втручання у право власності. Так, наприклад, порушення може мати форму позбавлення можливості використати власність, ненадання дозволів, або інших форм перешкоджання реалізації права власності, що є наслідком застосування законодавства або заходів органів державної влади (рішення Європейського суду у справі Wiggins v. Unated Kingdom Appl. 7456/76 (1976).

Судом не була встановлена розумна соразмірність між використаними засобами та тією метою, на яку податковим органом була направлена міра, що обмежила позивача у реалізації права власності на своє майно.

Належить зазначити також порушення субєктом владних повноважень принципу захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно повязаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невідємним елементом принципу правової держави та верховенства права.

Як відзначено у справі Black Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприяття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як відзначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобовязання, взяті державою, навіть якщо такі зобовязання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу повязана із іншим принципом відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобовязань для запобігання відповідальності (Сase 8/81 Ursula Becker v. Finanzamt Munster-Innenstadt [1982] ECR 053, § 24; Case 148/78 Criminal Proceedings against Tullio Ratti [1979] ECR 1629, § 22; Case 168/95 Criminal Proceedings against Luciano Arcaro [1996] ECR 1-4705, § 42 тощо).

З огляду на викладене, суд вважає правомірним задоволення позову у повному обсязі, оскільки єдиним належним способом захисту порушеного права позивача, який уникає та усуває виникнення у майбутньому інших судових спорів, та остаточно захищає права позивача, поряд із задоволеними вищерозглянутими позовними вимогами, є стягнення надмірно сплачених сум на користь позивача.

Так, задовольнивши позов тільки в частині вимог про зобовязання надати висновок, позивач має знову розраховувати на добровільне виконання субєктом владних повноважень обовязків, визначених законом, які попередньо не були виконані, що не надає особі правової впевненості та визначеності.

Судом встановлено, що 15.04.2016 року за вих.№02.114/5999 відділ примусового виконання рішень Управління ДВС направив до податкового органу відповідача по справі, постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 14.04.2016 року, надавши строк добровільного виконання вимоги виконавчого документа про складення та правлення висновку про повернення надмірно сплачених грошових коштів до 21.04.2016 року.

У звязку із відсутністю відомостей про вручення боржнику виконавчого документа, постановою державного виконавця від 24.04.2016 року провадження виконавчих дій було відкладено до 03.05.2016 року.

05.05.2016 року провадження у справі було зупинено у звязку із зверненням державного виконавця до суду за розясненням судового рішення.

Судом встановлено, що податковим органом ані в порядку виконання владних повноважень, ані добровільно, ані в порядку примусового виконання рішення суду (04.05.2016 року, середа), висновок не був складений та направлений органу казначейства, що є прямим ухиленням від виконання як власних владних управлінських функцій, так і невиконання рішення суду, що набрало законної сили, та є обовязковим до виконання.

Позивачем 11 квітня 2016 року подано, а відповідачем органом казначейства отримано, заяву про виконання постанови по справі №804/15615/145від 15.12.2015 року, у звязку із тим.

Станом на 19.05.2015 року порушені права платника податку не відновлені, ефективного захисту майнових прав, навіть при наявності судового рішення, державою не забезпечено.

За правилами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обовязковою для осіб, які беруть участь у справі та підлягає виконанню на всій території України.

Як первісне порушення прав платника податків, так і подальше, у формі не викоаннняс удового рішення, є порушенням статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», а саме права на мирне володіння особою своїм майном, що також є невідємним правом на повагу до своєї власності.

Так, відповідно до статті 1 Протоколу 1 кожна юридична особа має право на мирне володіння своїм майном. Конвенція, залишаючи за державною владою велику свободу відносно рішень в сфері економічної та соціальної політики, підтверджує, що таке вручання в гарантовані права не буде повільним.

Мирне володіння означає, що порушення принципу, встановленому у першому реченні, може мати місце і за відсутності прямого або фізичного втручання у право власності. Так, наприклад, порушення може мати форму позбавлення можливості використати власність,ненадання дозволів, або інших форм перешкоджання реалізації права власності, що є наслідком застосування законодавства або заходів органів державної влади (рішення Європейського суду у справі Wiggins v. Unated Kingdom Appl. 7456/76 (1976).

Суд констатує, що затримання повернення платнику податків сум надмірних платежів фактично призвело до обмеження прав володіння та розпорядження належними платнику податків коштами.

Судом не була встановлена розумна соразмірність між використаними засобами та тією метою, на яку були направлені заходи, що обмежили позивача у реалізації права власності на своє майно.

Належить зазначити також порушення субєктом владних повноважень принципу захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно повязаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невідємним елементом принципу правової держави та верховенства права.

Як відзначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприяття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office зазначив, що принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобовязання, взяті державою, навіть якщо такі зобовязання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу повязана із іншим принципом відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобовязань для запобігання відповідальності (Сase 8/81 Ursula Becker v. Finanzamt Munster-Innenstadt [1982] ECR 053, § 24; Case 148/78 Criminal Proceedings against Tullio Ratti [1979] ECR 1629, § 22; Case 168/95 Criminal Proceedings against Luciano Arcaro [1996] ECR 1-4705, § 42 тощо).

Однак, в розглянутих правовідносинах всі дії субєктів владних повноважень є чітко унормованими та врегульованими.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 розділу 4 Указу Президента України «Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стан дартів» від 10.05.2006 року №361/2006 адміністративне судочинство спрямоване на захист прав особи у публічно-правових відносинах від порушень з боку субєктів владних повноважень.

За своїм статусом у суспільстві учас ники таких правовідносин перебувають у нерівних умовах, тому адміністративний суд має вжити всіх передбачених за коном заходів, щоб захистити порушені органом влади права особи.

З огляду на викладене, для підтвердження первісно обраної правової позиції щодо безумовного надання національним судом належного та ефективного захисту особі, суд вважає за необхідне розяснити, що платник податків, у відповідності до судового рішення, наділений правом звернутися до органу казначейства за виконанням виконавчого листа про стягнення з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у Кіровському районі м. Дніпропетровська суми надміру сплачених авансових внесків по податку на прибуток приватних підприємств, який буде зобовязаний виконати такий виконавчий лист у встановленому законом порядку, незалежно від надання Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області відповідного висновку, тобто незалежно від виконання/невиконання рішення суду першим відповідачем у частині зобовязання вчинити певні дії з відновлення порушених прав позивача.

З огляду на вищенаведені доводи, відсутні підстави для задоволення заяви органу казначейства та визначення для сторін чіткої та виключної черговості (послідовності) реалізації рішення суду.

Керуючись статтями 160, 165, 170, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Управління Державної казначейської служби України у Кіровському районі м. Дніпропетровська про зміну способу і порядку виконання судового рішення та розяснення порядку виконання судового рішення від 15 грудня 2015 року у справі №804/15615/15 - задовольнити частково.

Розяснити, що встановлений у постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року по справі №804/15615/15 спосіб захисту права Товариства з обмеженою відповідальністю «Карготранс», як платника податку на прибуток підприємств - шляхом стягнення з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у Кіровському районі м. Дніпропетровська суми надміру сплачених авансових внесків по податку на прибуток приватних підприємств, передбачає (не виключає) право платника податку звернути виконавчий лист до виконання шляхом звернення його до органу казначейства, а останній, у разі такого звернення, буде зобовязаний виконати такий виконавчий лист у встановленому законом порядку.

В задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складений 24 травня 2016 року.

Суддя ОСОБА_4