Постанова № 57955189, 10.05.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2016 р. Справа № 804/565/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Захарчук Борисенко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції у м.Києві про визнання дій незаконними, -

ВСТАНОВИВ:

28 січня 2016 року Публічне акціонерне товариство КБ «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк», позивач) звернувся до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області (далі Жовтневий ВДВС, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції у м.Києві (далі ОСОБА_1 у м.Києві, третя особа) про визнання дій Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області в частині не винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження в порядку п.6 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" незаконними.

Представник позивача зазначив, що відповідачем в порушення норм п.6 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» не винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, оскільки постанова про стягнення витрат на проведення виконавчих дій ВП№49798123 винесена з порушення норм чинного законодавства.

Представник позивача предявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та пояснив, що надав суду всі докази в обґрунтування заявлених позовних вимог та не заперечував проти подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Третя особа свого представника в судове засідання не направила, про місце та час його проведення була повідомлена належним чином.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, після проведення судового засідання від представника відповідача надійшли заперечення, які не були взяті до уваги при вирішенні даного спору.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, частина 6 статті 128 КАС України, надає суду можливості проводити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 13.01.2016 ПАТ КБ «ПриватБанк» стало відомо про отримано постанову про відкриття виконавчого провадження від 05.01.2015 ВП№ 49798123, яку було винесено головним державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_2 в межах виконавчого провадження ВП №49798123 про стягнення з ПАТ КБ "ПриватБанк" витрат на проведення виконавчих дій у сумі 120,00 грн. на користь держави

Постанову винесено на підставі постанови про стягнення витрат на проведення

Позивач повязує порушення своїх прав з діями державного виконавця в частині не винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Як вбачається зі змісту ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу вимог ст.6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобовязаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Статтею 11 даного Закону передбачено, що державний виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Державний виконавець при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору повинен дотримуватись підпункту 1.5.1 пункту 1.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802, відповідно до якого:

1.5.1. Постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити:

а) вступну частину із зазначенням:

назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення;

найменування органу ДВС, прізвища. Імені та по батькові державною який виніс постанову;

назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа);

за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене;

б)мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких державний виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на закон чи інший нормативно-правовий акт (статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт, на підставі якого видано постанову);

в)резолютивну частину із зазначенням:

прийнятого рішення державного виконавця;

прізвища, імені, по батькові фізичних осіб, повного найменування юридичних осіб, яким надсилається копія постанови;

строку і порядку оскарження постанови;

г)до постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами;

г)постанова складається і підписується державним виконавцем у необхідній кількості примірників (копій), один з яких (оригінал) залишається у виконавчому провадженні, а інші (копії) направляються за належністю і у випадках, встановлених Законом або цією Інструкцією, затверджуються начальником відділу або його заступником та скріплюються печаткою;

д)у разі якщо постанова державного виконавця є виконавчим документом, вона повинна відповідати вимогам до виконавчого документа, визначеним статтею 18 Закону.

За змістом пункту 7 частини 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Вимоги до виконавчого документа встановлені Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р.

Відповідно до ч.1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження"' у виконавчому документі зазначаються:

назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової-особи, що його видали;

дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

повненайменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

резолютивна частина рішення;

датанабрання законної (юридичної") сили рішенням;

строкпред'явлення виконавчого документа до виконання.

Таким чином, постанова про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 24.11.2015 року №48100450 винесена з порушенням норм чинного законодавства, а отже головним державним виконавцем при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження порушено норми діючого законодавства та не застосовано п.6 ч. І ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.

Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності з п.п.1, 2 ч.2 ст.162 КАС України, суд в порядку адміністративного судочинства може визнати протиправними рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення та зобовязати відповідача вчинити певні дії.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Підстав звільнення від доказування сторонами не заявлено, судом не встановлено. Надані позивачем докази та обґрунтування позову доведені. Відповідачем не доведено правомірність своїх дій, що стосуються предмету позову. Факти, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини підтверджуються наявними та дослідженими в судовому засіданні доказами. Вказане є підставою для задоволення позову.

За таких обставин, суд вважає за можливе визнати протиправними дії відповідача області в частині не винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження в порядку п.6 ч. І ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", з викладених вище підстав.

Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалена постанова.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 128, 158 - 163, 167, 181 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції у м.Києві про визнання дій незаконними - задовольнити повністю.

Визнати дії Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області в частині не винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження в порядку п.6 ч. 1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" незаконними.

Присудити із Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1 378 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 10.05.2016 р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_3 ОСОБА_3 ОСОБА_4