Рішення № 5795514, 14.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/18514.07.09

За позовом Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування

житлового фонду Святошинського району міста Києва»

До Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

про стягнення 62 612 грн. 26 коп.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Биков В.Г.

Від відповідача не зявився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва»до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі та експлуатаційним витратам за Договором оренди від 01.11.07р. №213 в сумі 62612,26 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2009р. порушено провадження у справі.

Позивачем в судовому засіданні 26.05.09р. було подано Уточнення до позовної заяви, відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі та відшкодування плати за землю за Договором оренди від 01.11.07р. №213 в сумі 62612,26 грн.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представник Позивача у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не зявлявся, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. Про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений.

Від відповідача 14.07.09р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано Заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

В цій заяві відповідачем також було зазначено, що відповідач визнає, що орендує приміщення по Договору оренди від 01.11.07р. №213, та що в звязку з кризою в Україні він не зміг сплачувати оренду плату та в нього виросла заборгованість, і тому відповідач просить розбити борг до кінця року, який відповідач зобовязується погасити.

Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з пунктом 3 Роз'яснення від 12.09.96 р. № 02-5/333 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Арбітражного процесуального кодексу України" (зі змінами та доповненнями), заявник повинен подати докази надіслання другій стороні копії цієї заяви і доказів на її обґрунтування.

Вами не додано до заяви про розстрочку виконання рішення доказів направлення копії цієї заяви другій стороні та доказів на обґрунтування даної заяви.

Таким чином, з огляду на вищевикладені обставини, Ваша заява на даний час судом залишається без розгляду, та може бути повторно подана до суду у відповідності з вимогами статті 121 Господарського процесуального кодексу України тільки після її належного оформлення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд-

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва»(Позивач) є правонаступником Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва (КП УЖГ) відповідно до рішень Святошинської районної у м. Києві ради №160 від 27.12.07р., №212 від 24.04.08р., №220 від 19.06.2008р.

Відповідно до ст. 2 п.п. 2.1 Статуту Позивач є повноважним правонаступником майнових прав та зобов'язань в частині квартирної та орендної плати КП УЖГ Святошинського району м. Києва та КП «Галагани»та додаткової угоди від 01.09.08р. до основного договору.

Між КП УЖГ Святошинського району м. Києва правонаступником якого є Позивач та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Відповідач) було укладено договір оренди нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Верховинна, 39, терміном на 2 роки 11 місяців, загальною площею 88,6 кв. м., а саме Договір № 213 від 01.11.2007 р. (Договір).

Термін дії Договору встановлено з 15.11.2007р. до 15.10.2010р.

Після реорганізації КП УЖГ Святошинського району м. Києва Позивачем з Відповідачем було підписано додаткову угоду від 01.09.08р. до Договору.

Згідно умов Договору, орендар зобов'язаний своєчасної в повному обсязі щомісячно сплачувати Орендодавцеві плату за оренду приміщення не пізніше 10-го числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Нарахування орендної плати та плати за землю здійснюється відповідно до умов Договору та узгоджених додатків до Договору.

Від відповідача 14.07.09р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано Заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача. В цій заяві також було також зазначено, що відповідач визнає, що орендує приміщення по Договору оренди від 01.11.07р. №213, та що в звязку з кризою в Україні він не зміг сплачувати оренду плату та в нього виросла заборгованість.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендна плата є платежем, який вносить орендар незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов не допускається.

Відповідно до листа ДПА України від 09.06.2000р. №7987/7/16-1220-13, якщо між суб'єктами підприємницької діяльності у складі вартості послуги за договором оперативної оренди передбачена компенсація розміру "земельного податку", платником якого є орендодавець, то така компенсація відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" у складі вартості послуг оперативної оренди є об'єктом оподаткування ПДВ, база оподаткування якої визначається виходячи із загальної вартості такої послуги з урахуванням можливих компенсацій за іншими витратами.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач порушував умови Договору та проводив оплату орендної плати та плати за землю несвоєчасно і не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим наданий Позивачем розрахунок заборгованості Відповідача з орендної плати за Договором та розрахунок заборгованості по відшкодуванню плати за землю за Договором, відповідно до яких заборгованість відповідача по орендній платі та по відшкодуванню плати за землю разом становить 62612,26 грн.

Відповідачу було направлено лист-претензію від 03.11.08р. №48/юр з вимогою терміново сплатити заборгованість. В матеріалах справи відсутні докази надання Відповідачем відповіді на вищенаведені претензії.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведеної заборгованості, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з Відповідача суми заборгованості з орендної плати та суми заборгованості по відшкодуванню плати за землю, всього в сумі 62612,26 грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з даним позовом до Господарського суду міста Києва.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва»(м. Київ, вул. Симиренка, 17; код ЄДРПОУ 36037999) 62612,26 грн. (шістдесят дві тисячі шістсот дванадцять грн. 26 коп.) заборгованості по орендній платі та платі за землю разом з ПДВ, 627 грн. (шістсот двадцять сім грн.) державного мита та 312,50 грн. (триста дванадцять грн. 50 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя І.О.Домнічева

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення 27.07.2009р.