Постанова № 57955108, 24.05.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2016 року Житомир справа № 806/448/16

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чернової Г.В.,

суддів: Сичової О.П., Капинос О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними, зобов'язання прийняти рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом та просить:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи з 28.09.2015 внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби під час участі в бойових діях у складі миротворчих сил ООН;

- зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення йому, як інваліду 2 групи з 28.09.2015 одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975.

В обгрунтування позову посилається на те, що 28.09.2015 отримав інвалідність 2 групи внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби під час участі в бойових діях у складі миротворчих сил ООН. Відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Постанови Кабінету Міністрів № 975 від 25.12.2013 "Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги", він має право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. 22.12.2015 ОСОБА_1 звернувся до Житомирського об'єднаного міського військового комісаріату із заявою, в якій просив виплатити належну йому одноразову грошову допомогу, проте листом ОСОБА_2 фінансів Міністерства оборони України № 248/3/6/1087 від 29.02.2015 у виплаті відмовлено. Вважає таку відмову протиправною, оскільки відповідно до ст.16 Закону та ч.2 п.3 Порядку № 975, одноразова допомога у разі інвалідності - гарантована державою виплата, право на яку виникає у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення, контузії,захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, з дати, яка зазначена в довідці МСЕК. За таких обставин, необхідно зобов'язати відповідача прийняти відповідне рішення щодо призначення йому належної за Законом одноразової грошової допомоги.

Позивач в судове засідання не з'явився, згідно поданої заяви просить позов задовільнити, справу розглядати у письмовому провадженні.

Представник відповідача та третьої особи також в судове засідання не з'явились, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Відповідач згідно письмового заперечення просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які стали інвалідами під час виконання обов'язків військової служби чи служби в органах внутрішніх справ у складі національного контингенту чи національного персоналу, врегульований Положенням від 05.05.1994 № 290. Документи, передбачені цим Положенням, необхідні для отримання компенсації, до Міністерства оборони України позивачем не подавались, в зв'язку із чим підстав для їх виплати не було. Крім того, відсутні підстави для виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 975.

Враховуючи, що прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду належним чином, потреба заслуховувати свідків чи експертів відсутня, справа розглядається у відповідності до ч.6 ст.128 КАС України в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі матеріали, колегія суддів приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

22.12.2015 ОСОБА_1 подав заяву до військового комісара Житомирського ОМВК про виплату йому одноразової грошової допомоги в зв'язку із встановленням з 28.09.2015 другої групи інвалідності внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби під час участі в бойових діях у складі миротворчих сил ООН (а.с.22).

ОСОБА_2 фінансів Міністерства оборони України № 248/3/6/1087 від 29.02.2016, Житомирський обласний військовий комісаріат повідомлено про те, що після розгляду документів ОСОБА_1 щодо виплати допомоги відповідно до Постанови КМУ від 28.05.2008 № 499 та Постанови КМУ від 25.12.2013 № 975, підстав для призначення одноразової допомоги немає. Згідно Постанови № 499, одноразова допомога призначається звільненим військовослужбовцям у разі настання інвалідності не пізніш ніж через три місяці після звільнення, однак заявнику встановлено інвалідність понад зазначений термін. Також, оскільки інвалідність наступила у 2012 році, тобто до набрання чинності нової редакції ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відповідно до якої прийнято постанову КМУ № 975, відтак право на отримання одноразової грошової допомоги відсутнє (а.с.23).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступних мотивів.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Як видно із витягу протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії № 1057 від 29.05.2012 (а.с.16), ОСОБА_1 має поранення, контузію, захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час участі в бойових діях у складі миротворчих сил ООН.

В зв'язку із зазначеним, позивачу було встановлено 3 групу інвалідності з 17.07.2012 (а.с.19), та повторним оглядом - 2 групу інвалідності з 28.09.2015, що підтверджується довідкою до акта МСЕК від 07.10.2015 № 206865 (а.с.20).

Підпунктом 4 пункту 2 статті 16 Закону передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується, в тому числі, у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

При цьому, розмір одноразової грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи становить суму 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб (п."б" ч.1 ст. 16-2 Закону).

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 (далі - Постанова № 975), яка набрала чинності 24.01.2014.

Відповідно до п.3 Постанови № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Підпунктом 1 пункту 6 Постанови № 975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми (п.8 Постанови).

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечувалось відповідачем, ОСОБА_1, в зв'язку із встановленням йому вперше з 17.07.2012 інвалідності 3 групи, одноразову грошову допомогу не отримував.

Таким чином, днем виникнення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб, є 28.09.2015, оскільки ця дата зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії як час, з якого позивачу при повторному огляді встановлена 2 група інвалідності.

Суд зазначає, що застосування ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п.3 постанови № 975 пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності, внаслідок поранення, захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Необхідно також відзначити, що дія постанови № 975 безумовно поширюється на позивача, оскільки вона набрала чинності з 24.01.2014, а інвалідність 2 групи була встановлена з 28.09.2015 під час повторного огляду. При цьому необгрунтованим є висновок відповідача в листі № 248/3/6/1087 про те, що дія даної постанови поширюється тільки на осіб, які отримали первинно інвалідність після набрання нею чинності, оскільки даний нормативний акт таких обмежень не містить.

Враховуючи вказане, позивач отримав право на призначення та отримання вказаної допомоги з 28.09.2015 відповідно до Постанови КМ України від 25.12.2013 № 975.

Що стосується посилання відповідача на те, що отримання грошової допомоги ОСОБА_1 як учасником бойових дій в складі миротворчих сил врегульовано нормами Положення від 05.05.1994 № 290, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 5 травня 1994 р. № 290 "Про затвердження Положення про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які загинули під час виконання обов'язків військової служби чи служби в органах внутрішніх справ у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках" (Положення № 290), компенсаційні суми виплачуються в разі:

- встановлення інвалідності в межах трьох років з дня поранення, контузії, травми або каліцтва, одержаних під час виконання обов'язків військової служби чи служби в органах внутрішніх справ у складі національного контингенту чи національного персоналу;

- загибелі військовослужбовця, особи рядового і начальницького складу в період виконання обов'язків військової служби чи служби в органах внутрішніх справ у складі національного контингенту чи національного персоналу або його смерті протягом трьох років внаслідок одержаних в період цієї служби поранення, контузії, травми або каліцтва;

- надходження від Секретаріату ООН коштів для забезпечення виплати компенсаційних сум в інших окремих випадках, які визначаються Організацією Об'єднаних Націй відповідно до резолюцій Генеральної Асамблеї ООН.

Отже, норми Положення № 290 передбачають виплату компенсації військовослужбовцю у випадку встановлення інвалідності в межах трьох років з дня поранення та в даному випадку не поширюються на позивача, оскільки інвалідність внаслідок поранення в 1995 році (а.с.18) він отримав вже після звільнення з військової служби та понад встановлений пунктом 5 трьохрічний строк.

В свою чергу Постанова № 975 не містить обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги звільненим військовослужбовцям, які отримали поранення, контузію, захворювання, внаслідок виконання обов'язків військової служби під час бойових дій у складі миротворчих сил ООН, оскільки дана категорія осіб є "військовослужбовцями, інвалідність яких настала після звільнення з військової служби внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, отриманого ними під час виконання обов'язків військової служби" та підпадає під дію даної Постанови.

Крім того, в листі ОСОБА_2 фінансів Міністерства оборони України № 248/3/6/1087 від 29.02.2016, яким відмовлено позивачу у призначенні грошової допомоги, взагалі не міститься будь-якого посилання на норми Положення № 290. Відтак, обгрунтування представником відповідача своїх заперечень в частині поширення дії цього Положення на позивача як підставу відмови у призначенні одноразової допомоги є необгрунтованою і свідчить про намагання відповідача уникнути своїх обов'язків щодо належного соціального-правового забезпечення осіб, які отримали інвалідність у зв'язку із проходженням військової служби.

Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 набув право на отримання одноразової грошової допомоги з 28.09.2015, дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні йому грошової допомоги є протиправними.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів правомірності своїх дій та прийнятого рішення щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, з огляду на що, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись статтями 158-163, 168, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги в зв'язку із встановленням йому 2 групи інвалідності з 28.09.2015 внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби під час участі в бойових діях у складі миротворчих сил ООН - протиправними.

Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1, як інваліду 2 групи, одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення, протягом десяти днів з дня її отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Г.В. Чернова

Судді О.П.Сичова

ОСОБА_3