Рішення № 5795494, 07.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/17207.07.09 За позовомПрокуратури Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі Управління комунального майна району виконавчого органу Оболонської районної у місті Києві ради (Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації) ДоФізичної особи підприємця ОСОБА_1

простягнення 13459,34 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

від позивачів Кішинська О.П.

від відповідача не зявився

від прокуратури Сваток А.Г. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Прокуратури Оболонського району м. Києва в інтересах Управління комунального майна району виконавчого органу Оболонської районної у місті Києві ради (Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 13459,34 грн. за час фактичного користування приміщенням поза строком дії Договору оренди №03116 від 11.08.06р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2009р. порушено провадження у справі.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам та прокуратурі за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони та прокуратура були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

16.06.2009р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла телеграма від відповідача, у якій містилося клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку з хворобою відповідача.

Клопотання, викладене у телеграмі, судом було задоволено та розгляд справи відкладено на 07.07.09р.

30.06.2009р. від відповідача через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшло друге клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку з неможливістю зявитись у судове засідання. До клопотання додано наказ про надання відпустки Відповідачу в якості юрисконсульту ВАТ «Завод»Маяк».

Представники позивача та прокуратури проти клопотання заперечили, та зазначили, що відповідач, подаючи вже друге клопотання та не подаючи відзив на позов, намагається затягнути розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 07.07.2009р. клопотання відповідача судом було розглянуто та відхилено, оскільки відпустка відповідача як юрисконсульту ВАТ «Завод»Маяк»не стосується розгляду даної справи та не впливає на можливість відповідача бути присутнім в даному судовому засіданні як самостійної Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, оскільки в межах даної справи відповідач виступає не як представник ВАТ «Завод»Маяк», а як самостійна фізична особа підприємець.

Представник Позивача та Прокуратури підтримували викладені у позові обставини, та просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не зявлявся. Відзив на позов відповідач не подав.

За таких обставин рішення по справі виноситься на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

За згодою представників Позивача та Прокуратури, у судовому засіданні 07.07.2009р., судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників позивача та прокуратури, оглянувши надані оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Управлінням комунального майна району виконавчого органу Оболонської районної у місті Києві ради (Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації) (Позивач) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Відповідач) було укладено договір оренди № 03116 від 11.08.2006р. (Договір).

Строк дії Договору сторонами встановлено до 09.08.2007р., який продовжено додатковою угодою до 07.08.2008р.

Відповідно до умов Договору Позивач передав, а Відповідач прийняв строкове платне користування приміщення, що є комунальною власністю, за адресою: м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, 11, площею 54,80 кв.м..

Відповідно до п.3.1 Договору, за користування орендованим приміщенням орендар повинен сплачувати орендодавцю орендну плату, що включає в себе експлуатаційні видатки орендодавця, місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невідємною частиною цього Договору (додаток 3), на дату підписання Договору становить 1030,24 грн., а з ПДВ 1236,29

Відповідно до Додаткової угоди до Договору, розмір орендної плати з 10.08.2007р. складає 1838,97 грн., ПДВ сплачується окремо. Розрахунок орендної плати є невідємною частиною цієї Додаткової угоди.

Відповідно до умов Договору, Відповідач повинен вносити орендну плату (в т.ч. ПДВ), що включає в себе експлуатаційні видатки орендодавця, на рахунок орендодавця не пізніше 15 числа поточного місяця в повному обсязі, незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідач до суду не зявлявся, та не скористався своїм правом надати відзив на позов.

Відповідно до умов Договору, після закінчення строку дії договору приміщення має бути звільнено і передано за актом. В матеріалах справи відсутні докази того, до дія Договору була продовжена; також відсутні докази повернення відповідачем позивачу приміщення за актом.

Як вбачається з матеріалів справи, за фактичне користування комунальним майном у грудні 2008, січні, лютому, березні, квітні 2009 відповідач розрахувався частково.

Сума боргу відповідача за фактичне користування приміщенням за грудень 2008, січень, лютий, березень, квітень 2009 складає 13459,34 грн. (очікувана орендна плата) яку прокуратура визначає як збитки нанесені бюджету району з боку відповідача за користування комунальним майном після припинення договору оренди.

Згідно ч.2 ст. 22 ЦК України збитками є: «доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода)». Для відшкодування збитків необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вина.

Вина відповідача виражається в тому, що відповідач знав про протиправність своїх дій, оскільки добровільно приміщення після припинення дії договору (п.9.4) та всупереч п. 1 ст. 785 ЦК України, п.2 ст. 291 ГК України позивачу не поверталося.

Щодо причинного зв'язку між діями відповідача та збитками, то він полягає в тому, що в результаті неповернення майна та користування приміщенням без правових підстав позивач зазнав шкоди у вигляді недодержаної орендної плати в сумі 13459,34 грн.

В даному випадку вищенаведені обставини підтверджують присутній склад цивільного правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані порушенням збитки.

Невиконання відповідачем умов договору в частині неповернення приміщення і несплати платежів за фактичне користування комунальним майном порушує економічні інтереси держави, в даному випадку в особі районної ради та райдержадміністрації в частині неможливості в повному обсязі забезпечити своєчасне та належне фінансування соціально - економічних програм та бюджетних видатків відповідно до своїх повноважень.

Відповідно до п. 5 ст. 6 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»у містах з районним поділом територіальні громади районів у містах діють як суб'єкти права власності. Від імені та в інтересах територіальної громади права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (п.5 ст. 16 Закону). У відповідності з п. 3 ст.1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»місцева державна адміністрація реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою, а також здійснює управління майном (п.4 ст. 13 Закону).

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 1996 №580 на законодавчому рівні встановлено, що Управління майном районної у місті Києві державної адміністрації виступає орендодавцем нерухомого майна, що перебуває у власності району.

Таким чином право комунальної власності на нерухоме майно району належить територіальній громаді Оболонського району м. Києва (п. 1 ст. 60 Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»), від імені якої функції управління майном здійснює Оболонська районна рада (п. 2 ст. 41 Закон України «Про місцеве самоврядування»), а остання делегувала функції з цього питання структурному підрозділу свого виконавчого органу (п. п. 3 ст. 1 Закон України «Про місцеві державні адміністрації»), а саме - Управлінню майном району Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації, правонаступником якого є Управління комунального майна району виконавчого органу Оболонської районної у м. Києві ради (Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації).

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функцію представника інтересів громадян і держави у судах.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», підставою для представництва органами прокуратури України у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що, вчиняються між ними або з державою.

Згідно п.1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99, прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор чи його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і така заява, згідно ст. 2 ГПК України, є підставою для порушення справи в господарському суді.

Відповідно до ч. 2 п. 5 Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99, поняття «органом, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах», означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Зважаючи на вищенаведене, Прокуратура Оболонського району м. Києва в інтересах Управління комунального майна району виконавчого органу Оболонської районної у місті Києві ради (Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації) просить суд стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 13459,34 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди за час фактичного користування приміщенням поза строком дії Договору оренди №03116 від 11.08.06р.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим та арифметично вірним наданий розрахунок упущеної вигоди Позивача за час фактичного користування Відповідачем приміщенням поза строком дії Договору, відповідно до якого упущена вигода складає 13459,34 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем Позивачу упущеної вигоди Позивача за час фактичного користування Відповідачем приміщенням поза строком дії Договору в сумі 13459,34 грн. в добровільному порядку, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з Відповідача суми упущеної вигоди Позивача за час фактичного користування Відповідачем приміщенням поза строком дії Договору в розмірі 13459,34 грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача до державного бюджету України стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі - за звернення прокуратури з позовом до Господарського суду міста Києва.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Управління комунального майна району виконавчого органу Оболонської районної у місті Києві ради Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації (м. Київ, вул. Тимошенка, 16; код 26064061) 13 459 (тринадцять тисяч чотириста пятдесят девять) грн. 34 коп. завданих збитків.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України 134 (сто тридцять чотири) грн. 59 коп. державного мита.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) до спеціального фонду Державного бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 22050000 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя І.О.Домнічева Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення 20.07.2009р.