Постанова № 57953786, 20.05.2016, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/41402/15-а

Категорія 81

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2016 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого : судді Матійчук Г.О.,

при секретарі: Бец В.А.,

розглянувши в порядку скороченого провадження в залі суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Генічеському районі Херсонської області, Пенсійного фонду України, третя особа: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності та дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом, в якому просила зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Генічевському районі Херсонської області поновити їй нарахування і виплату пенсії за віком, з проведенням її індексації і здійсненням компенсації втрати частини доходу, у зв'язку з несвоєчасною виплатою незаконно не поновленої, не нарахованої і не виплаченої пенсії їй з 20 лютого 2014 року; зобов'язати Пенсійний фонд України визначити уповноважений орган, якому передати на розгляд заяву про поновлення пенсії ОСОБА_1 для розгляду її по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Центральному районі міста Сімферополя. У 1997 році позивач виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, де була прийнята на консульський облік у посольстві України в Ізраїлі. Позивачу була припинена виплата пенсії. Рішенням суду від 05 листопада 2011 року, яке набрало законної сили, було зобов'язано УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АРК поновити пенсію ОСОБА_1 Вказане рішення було виконано, однак після окупації півострова виплата поновленої пенсії була припинена. Після звернення позивача з заявою про поновлення пенсії до пенсійного фонду у Генічевському районі Херсонської області, останній відмовив позивачу у такій виплаті, пославшись на постанову КМУ від 02 липня 2014 року №234. Після цього ОСОБА_1 звернулася до Пенсійного фонду України з заявою про забезпечення своєчасного і в повному об'ємі фінансування та виплату пенсії за віком. Однак, звернення позивача виявилося безрезультатним і Пенсійний фонд України послався на відсутність угоди між Україною та державою Ізраїль та Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку пенсії).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 до виїзду на постійне проживання в Ізраїль проживала в Україні та отримувала пенсію в Управлінні Пенсійного Фонду України в Центральному районі міста Сімферополя.

У 1997 року ОСОБА_1 переїхала на постійне місце проживання в Ізраїль.

ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується закордонним паспортом серії НОМЕР_1, термін дії якого продовжено до 17 грудня 2016 року.

Позивач працювала в Україні з 27 вересня 1945 року по 30 жовтня 1996 року, що підтверджується трудовою книжкою.

Постановою Центрального районного суду міста Сімферополя від 05 грудня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2012 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано дії Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі міста Сімферополя щодо відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та сплаті пенсії за віком. Зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі міста Сімферополя прийняти рішення про поновлення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком. Зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі міста Сімферополя нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію на підставах визначених пенсійним законодавством, починаючи з дня звернення, тобто з 12.09.2011 року.

Позивач зверталася до Управління Пенсійного фонду України у Генічеському районі Херсонської області, Пенсійного фонду України з заявами про поновлення та виплату пенсії за віком, однак останні відмовили позивачу, посилаючись на постанову КМУ від 02 липня 2014 року №234, відсутність угоди між Україною та державою Ізраїль та Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку пенсії).

Відповідно до ч. 1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Передбачене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Законі України «Про пенсійне забезпечення», якими встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Статтею 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем, проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.

У п. 7 Порядку встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про місце проживання (реєстрації) заявника.

Згідно п. 16 Порядку особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсі), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу), місце її проживання (реєстрації) та вік.

За приписами п. 29 Порядку за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка уповноважених органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про громадянство України» документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.

Позивач є громадянином України і у відповідності до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за наявності відповідного страхового стажу набув право на отримання пенсії за віком.

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставами для їх обмеження.

Відповідно до положень ст.2 Закону України «Про громадянство України» якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

Як встановлено ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Виходячи із правової та соціальної природи пенсії право громадянина на призначення йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання пенсії за віком в Україні за умови дотримання встановленого порядку її призначення.

Порядок призначення пенсій, дотримання якого виключає наявність спірних правовідносин між сторонами щодо призначення пенсій, встановлено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Частина перша ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вказує на те, що заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до зазначеного вище Закону, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. № 22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005р. за № 1566/11846 передбачає, зокрема ч.2, що заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам подається заявником особисто безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації) заявника.

Пунктом 7 вказаного Порядку передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про місце проживання (реєстрації) особи.

Відповідно до п. 16 Порядку особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії) повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік, а за приписами п. 29 Порядку за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка уповноважених органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування.

З наведеного вбачається, що усім пенсіонерам незалежно від виду пенсій призначаються та виплачуються за місцем проживання.

Частиною 3 ст. 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 3.3 Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року, вказаними нормами Закону (статті 51) конституційне право на соціальний захист поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору.

Отже, право громадянина на призначення та одержання пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Держава, відповідно до конституційних принципів, зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 07 жовтня 2009 року відсутні норми, які унеможливлювали призначення та виплату пенсії громадянам України, які проживають за кордоном.

Як вбачається зі змісту відмови Пенсійного фонду України, заява позивача про призначення пенсії за віком по суті відповідачем не розглянута.

Виходячи з цього, у Пенсійного фонду України були відсутні підстави для направлення позивачу листа з роз'ясненнями про те, що виплата пенсії громадянам України, які проживають за кордоном законодавством України не передбачена.

У відповідності до ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-IV, заява про призначення пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України «Про звернення громадян», якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Таким чином, Пенсійний фонд України, отримавши заяву позивача про призначення пенсії, зобов'язаний був направити її за належністю до відповідного територіального управління Пенсійного фонду України.

Отже, суд приходить до висновку, що вимога позивача про зобов'язання Пенсійного фонд України передати заяву позивача до уповноваженого територіального органу для розгляду по суті заяви про поновлення пенсії підлягає до задоволення.

Позовна вимога до Управління Пенсійного фонду України у Генічевському районі Херсонської області до задоволення не підлягає, оскільки орган, який має розглядати заяву ОСОБА_1 про поновлення пенсії, має бути визначений Пенсійним фондом України і останній повинен направити заяву позивача до уповноваженого територіального органу для розгляду по суті.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Генічеському районі Херсонської області, Пенсійного фонду України, третя особа: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності та дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Пенсійний фонд України передати заяву ОСОБА_1 до уповноваженого територіального органу Пенсійного фонду України для вирішення питання щодо поновлення пенсії та виплати пенсії за віком ОСОБА_1.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Г.О. Матійчук