Рішення № 57951089, 25.05.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 675/1559/15-ц

Провадження № 22-ц/792/764/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого судді Ярмолюка О.І.,

суддів Купельського А.В., Юзюка О.М.,

секретарі Шевчук Ю.Г.,

Кошельник В.М.

з участю представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідачки ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 7 грудня 2015 року,

встановила:

У вересні 2015 року приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - ПАТ «СК «УСГ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів.

ПАТ «СК «УСГ» зазначило, що 17 березня 2014 року між підприємством з іноземними інвестиціями «ВІП-Рент» (далі - ПІІ «ВІП-Рент») і ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/6430523, предметом якого є страхування відповідальності особи під час експлуатації автомобіля НОМЕР_1. 6 грудня 2014 року трапилася дорожньо-транспортна пригода з участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої пішохід ОСОБА_5 загинув. У відповідності до закону позивач мав виплатити утриманцям останнього страхове відшкодування в розмірі 36 мінімальних заробітних плат і відшкодування моральної шкоди в розмірі 12 мінімальних заробітних плат у рівних частинах кожному. ОСОБА_4 в інтересах малолітньої ОСОБА_6 звернулася до позивача за страховим відшкодуванням, унаслідок чого 6 квітня 2015 року він виплатив відповідачці 58464 грн., з яких 43848 грн. - шкода, пов'язана з втратою годувальника, і 14616 грн. - моральна шкода. Як з'ясувалося потім, ОСОБА_4 приховала наявність у потерпілого ОСОБА_5 іншої малолітньої дочки - ОСОБА_7, яка також має право на страхове відшкодування. ОСОБА_4 набула 29232 грн. без достатньої правової підстави та відмовляється повернути позивачеві ці кошти.

Отже, ПАТ «СК «УСГ» просило суд стягнути з ОСОБА_4 на свою користь 29232 грн.

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 7 грудня 2015 року в позові відмовлено.

Суд виходив з того, що недобросовісність з боку ОСОБА_4 при одержанні страхової виплати не доведена, тому відсутні правові підстави для повернення нею ПАТ «СК «УСГ» виплачених коштів.

В апеляційній скарзі ПАТ «СК «УСГ» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, представник відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_3 зазначив, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Заслухавши учасників процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини, якими обґрунтовувались позовні вимоги та заперечення сторін, неправильно витлумачив застосований закон (ст. 1215 ЦК України) та не дотримався положень ст.ст. 60, 212 ЦПК України.

У зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Згідно з ч. 5 ст. 88 ЦПК України має бути змінений розподіл судових витрат.

Встановлено, що 17 березня 2014 року ПАТ «СК «УСГ» і ПІІ «ВІП-Рент» уклали договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АІ/6430523), за умовами якого ПАТ «СК «УСГ» застрахувало відповідальність володільця автомобіля НОМЕР_1 на випадок заподіяння ним шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди за участю даного автомобіля на строк з 3 квітня 2014 року до 2 квітня 2015 року включно.

6 грудня 2014 року на 349 км + 990 м автодороги Київ-Чоп, що в межах с. Грушвиця, Рівненського району, Рівненської області, сталася дорожньо-транспортна пригода з участю автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_8 Під час руху автомобіль вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_5, який помер на місці пригоди.

ОСОБА_5 мав двох малолітніх дітей: від ОСОБА_9 - дочку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та від ОСОБА_4 - дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Крім того, у ОСОБА_5 є матір ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3.

20 березня 2015 року ОСОБА_4 звернулася до ПАТ «СК «УСГ» із заявою про виплату страхового відшкодування на користь дочки ОСОБА_6 В цій заяві відповідачка засвідчила факт, що їй не відомо про існування будь-яких інших осіб, які мають право на страхове відшкодування.

6 квітня 2015 року ПАТ «СК «УСГ» перерахувало ОСОБА_4 страхове відшкодування у розмірі 58464 грн., з яких 43848 грн. - відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою годувальника, і 14616 грн. - моральна шкода.

Зазначені обставини визнані сторонами та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами.

Частинами 1 і 2 статті 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

В силу ч. 1 ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Як передбачено п.п. 27.2, 27.3 ст. 27 Закону України від 1 липня 2014 року № 1961-ІV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Статтею 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цей вид зобов'язань породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі підстави відпали.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню, зокрема, не підлягає поверненню відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Разом із тим, названа норма встановлює два виключення із загального правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

При цьому правильність виконання розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Саме такі правові позиції висловив Верховний Суд України в постановах від 2 жовтня 2013 року (справа № 6-88цс13) і вид 2 липня 2014 року (справа № 6-91цс14), які згідно зі статтею 360-7 ЦПК України є обов'язковими для судів, що зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

З розрахунку суми страхового відшкодування (а.с. 17) вбачається, що ПАТ «СК «УСГ» повинно було виплатити утриманцям загиблого ОСОБА_5 43848 грн. страхового відшкодування у зв'язку з втратою годувальника та близьким родичам останнього 14616 грн. моральної шкоди. У ОСОБА_5 на утриманні було двоє малолітніх дочок, які мали одержати від страховика відшкодування у зв'язку з втратою годувальника у розмірі по 21924 грн. (43848:2) кожна.

Крім того, матір потерпілого, ОСОБА_10, і дочки потерпілого, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, які є близькими родичами загиблого ОСОБА_5, повинні були одержати від позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі по 4872 грн. (14616:3).

Отже, частину цих коштів у розмірі 31668 грн. (58464-21924-4872) ОСОБА_4 одержала безпідставно.

Чинне законодавство не встановлює порядок одержання (збирання) страховиком інформації щодо осіб, які мають право на страхове відшкодування. Необхідні відомості повинні надаватися страховику цими особами або страхувальником.

Як пояснив в апеляційному суді представник відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_3, остання була обізнана, що у потерпілого ОСОБА_5 є матір, ОСОБА_10

Отже, матеріали справи та характер дій ОСОБА_4 указують на те, що, звертаючись до ПАТ «СК «УСГ» за страховим відшкодуванням, вона не повідомила страховика про всіх осіб, які мають право на це відшкодування, тобто у такий спосіб ОСОБА_4 проявила недобросовісність, яка є підставою для повернення нею позивачеві безпідставно одержаних коштів.

Не врахувавши вказаних обставин та норм чинного законодавства, суд першої інстанції помилково виходив з того, що позов ПАТ «СК «УСГ» є необґрунтованим.

З огляду на викладене та враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, апеляційний суд дійшов висновку, що позов ПАТ «СК «УСГ» підлягає задоволенню. З ОСОБА_4 на користь ПАТ «СК «УСГ» слід присудити 29232 грн. безпідставно одержаного страхового відшкодування.

Крім того, ОСОБА_4 має відшкодувати позивачеві понесені судові витрати, а саме 292 грн. 32 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 88, 307, 309, 314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» задовольнити.

Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 7 грудня 2015 року скасувати й ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» 29232 грн. безпідставно одержаного страхового відшкодування та 292 грн. 32 коп. судового збору, а всього - 29524 грн. 32 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий /підпис/ О.І. Ярмолюк

Судді: /підпис/ А.В. Купельський

/підпис/ О.М. Юзюк

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк

Головуючий у першій інстанції - О.С. Янішевська

Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 2