Ухвала суду № 57949576, 26.05.2016, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/487/16-ц

4-с/588/2/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2016 року Тростянецький районний суд Сумської області у складі головуючої судді Щербаченко М.В., за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Тростянці справу за скаргою ОСОБА_2 про визнання незаконною бездіяльності начальника відділу Державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_3, старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_4,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 у квітні 2016 року звернулася до суду з указаною скаргою, у якій зазначає, що у 2008 році вона потрапила у дорожньо-транспортну пригоду, винним в якій відповідно до вироку Тростянецького районного суду Сумської області від 18 грудня 2009 року був визнаний ОСОБА_5, з якого указаним вироком стягнуто на її користь 35000 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди. До цього часу боржником шкода скаржнику не відшкодована. Виконавчий лист стягувачем 17 травня 2011 року було подано спочатку до Тростянецького відділу державної виконавчої служби, який уподальшому у звязку з відбуттям боржника до м.Бориспіль, 19 вересня 2011 року був направлений на виконання у Бориспільську державну виконавчу службу. 05 березня 2012 року було винесено постанову державним виконавцем Бакум С.Ю. про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання вироку суду, копія якої була надіслана ОСОБА_2 12 липня 2013 року скаржник звернулася до відділу Державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції з метою отримання інформації про стан виконання стягнення. З відповіді начальника відділу виконавчої служби ОСОБА_3 від 26.07.2013 року скаржник дізналась, що виконавчий лист було повернуто скаржнику 31 серпня 2012 року, проте конверт з кореспонденцією було повернуто відправнику без вручення за закінченням терміну зберігання через відсутність стягувача за місцем мешкання, також просили повторно направити заяву щодо прийняття виконавчого документу для виконання та вказати правильну поштову адресу та контактний телефон.

Скаржником було направлено ще одну заяву про прийняття виконавчого документу до виконання від 25 грудня 2013 року. Не отримавши постанову про відкриття виконавчого провадження 21 лютого 2014 року скаржник звернулася до Бориспільської міжрайонної прокуратури, до начальника СВ Бориспільського МВ ГУМВС у Київській області та в державну виконавчу службу, яких просила повідомити її про місцезнаходження виконавчого листа, про причини його невиконання, а також направлення його на виконання, при цьому зазначивши свій контактний телефон. Після цього скаржник отримала лист з підписом начальника управління державної виконавчої служби ОСОБА_6 від 04.04.2014 року, що згідно з заявою скаржника винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документу, яка датована 03.04.2014 року. Лише 30 вересня 2014 року скаржник отримала лист з виконавчої служби датований 30 травня 2014 роком та копію виконавчого листа і постанови про відкриття провадження, від 03.04.2014 року. В указаному листі було перераховані виконавчі дії, але на підтвердження того, чи виносились постанови, накладався арешт тощо не направлено копії жодного документу, хоча скаржник про це просила. Також скаржник вказує, що лист від 30 травня 2014 року містить посилання на заяву скаржника від 29.05.2014 року, при цьому скаржник вказує що із заявою від 29.05.2014 року нікуди не звертався. Вчергове ОСОБА_2 зверталась із скаргою 13.10.2014 року, у якій просила надати копії прийнятих виконавцем процесуальних документів з копіями супровідних листів про надіслання їх на виконання та копіями отриманих відповідей, звернутися до правоохоронних органів з поданням про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону, на яку отримала відповідь від 12.11.2014 року за підписом начальника управління державної виконавчої служби ОСОБА_7, в якому у хронологічному порядку викладені виконавчі дії і вказано, що 05.11.2014 року скаржнику направлено копію подання про розшук боржника. 08 грудня 2015 року скаржник повторно звернулася зі скаргою до начальника ВДВС Бориспільського МРУЮ з проханням надати вичерпну відповідь з приводу виконання рішення суду, вжитих заходів із наданням копій документів. Відповідь ОСОБА_2А, на скаргу від 08.12.2015 року отримана не була. Посилаючись на вищевказані обставини, скаржник просить суд:

-визнати незаконною бездіяльність начальника відділу Державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_3 щодо ненадання відповіді на скаргу від 08 грудня 2015 року;

-визнати незаконною бездіяльність старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_4 при забезпеченні виконання виконавчого провадження ВП № 42833483 від 03.04.2014 року щодо виконання вироку Тростянецького районного суду Сумської області від 18 грудня 2009 року в частині стягнення 35000 грн. моральної шкоди із засудженого ОСОБА_5.

Представники скаржника ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтримали вимоги скарги, просили її задовольнити. Представник ОСОБА_8 до викладеного у скарзі пояснив, що боржник проживає у місті Києві, працює, має автомобіль, постійно приїжджає до батьків у місто Тростянець, тобто має кошти, майно і доходи, на які можна звернути стягнення у рахунок погашення боргу. Проте, за перебігом понад шести років рішення суду залишається не виконаним, що є результатом бездіяльності державного виконавця, яка триває з 05 травня 2014 року по цей час, яка полягає у невжитті дії з ініціювання притягнення боржника до кримінальної відповідальності, не перевірці наявності належного боржнику майна за місцем проживання його батьків тощо.

Начальник відділу Державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_3 та старший державний виконавець відділу Державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_4 у судове засідання не зявились, були повідомлені належним чином про час і місце розгляду скарги, поважних причин неявки суду не повідомили, письмово свою позицію щодо скарги суду не виклали та до суду не надіслали.

Суд, заслухавши пояснення представників скаржників, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що скарга обґрунтована та підлягає задоволенню, виходячи з таких мотивів.

Згідно з виконавчим листом № 1-19 від 18.12.2009 року, виданим 04.01.2010 року Тростянецьким районним судом Сумської області на підставі вироку у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_5 за частиною 2 статті 286 КК України, з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 було присуджене стягнення у відшкодування моральної шкоди 35000 гривень (а.с. 7).

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_10 від 05.03.2012 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання указаного виконавчого листа № 1-19 2009 року від 18 грудня 2009 року, виданого Тростянецьким районним судом Сумської області, які листом від 05.03.2012 року № 16128 були направлені боржнику, стягувачу та суду, що видав виконавчий лист (а.с.8).

Судом установлено, що лише на заяву стягувача від 12 липня 2013 року відділом Державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції було повідомлено, що майже рік тому, зокрема, 31.08.2012 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу № 1-19 від 04.01.2010 року, виданого Тростянецьким районним судом Сумської області, відповідно до пункту 2 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не було виявлено майно боржника, на яке можна звернути стягнення (а.с.10).

Постанова про повернення виконавчого листа від 31.08.2012 року не була отримана стягувачем, оскільки конверт було повернуто до відділу Державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції з поштовою відміткою «за зазначеною адресою не проживає». При цьому судом установлено, що стягувач не змінювала адреси проживання з часу предявлення виконавчого листа до примусового виконання і проживає за відомою виконавцю адресою: АДРЕСА_1.

При цьому у відповіді від 26.07.2013 року № 38269 на указане звернення стягувача начальником відділу Державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_3 запропоновано повторно направити на адресу відділу заяву про прийняття виконавчого документу до виконання.

Судом установлено, що ОСОБА_2 у грудні 2012 року зверталась до Бориспільської міжрайонної прокуратури з приводу невиконання ОСОБА_5 вироку Тростянецького районного суду Сумської області від 18.12.2009 року. Проте, постановою слідчого СВ Бориспільського МВ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_11 від 28.06.2013 року кримінальне провадження № 4201200100000011 від 05.12.2012 року було закрито у звязку з тим, що ініціатором досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 КК України, має бути орган Державної виконавчої служби, якщо власними силами досягти поставленої мети не вийшло.

Повторно виконавче провадження № 42833483 з примусового виконання виконавчого листа № 1-19 від 18.12.2009 року, виданим 04.01.2010 року Тростянецьким районним судом Сумської області, було відкрито старшим державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_4 постановою від 03.04.2014 року (а.с.13), що відбулось після заяви ОСОБА_2 до прокурора Бориспільської міжрайонної прокуратури, начальника слідчого відділу Бориспілського МВ ГУМВС України, відділу Державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції від 21.02.2014 року з приводу неотримання відповідей на свої звернення та невиконання виконавчою службою виконавчого листа про стягнення шкоди з ОСОБА_5 (а.с.12).

Судом з відповідей державного виконавця Лузанової О.В. від 30.05.2014 року та управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області від 12.11.2014 року установлено, що 11 квітня 2014 року виконавчі провадження щодо боржника ОСОБА_5 обєднано у зведене виконавче провадження. Державним виконавцем протягом квітня 2014 року з метою отримання інформації про місце проживання боржника, перебування на обліку в управлінні Пенсійного фонду України, встановлення джерел доходу, зареєстрованого за боржником рухомого та нерухомого майна було направлено запити до сектору адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України, Воронківської сільської ради, управління Пенсійного фонду України, ДПС України, ВРЕВ ДАІ, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна. У результаті указаних запитів установлено, що нерухоме майно за боржником не зареєстровано, пенсію не отримує, за ним транспортні засоби не зареєстровані, за даними Воронківської сільської ради ОСОБА_5 зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1, проте фактично не проживає. Державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника від 19.06.2014 та від 29.10.2014 року (а.с.15,16).

Відсутність постанови про привід боржника держаним виконавцем пояснюється фактом не проживання боржника ОСОБА_5 за місцем реєстрації.

05.11.2014 року державним виконавцем повторно до Бориспільського міськрайонного суду Київської області направлено подання про розшук боржника та подання про обмеження боржнтики у праві виїзду за межі України. Проте, відомості про результати розгляду судом указаних подань державного виконавця відсутні, також невідомо чи реалізовано указані заходи відносно боржника (а.с.16).

Відомості про вжиті після 05.11.2014 року державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції виконавчі дії та інші заходи з примусового виконання виконавчого листа № 1-19 від 18.12.2009 року, виданого 04.01.2010 року Тростянецьким районним судом Сумської області у матеріалах справи відсутні.

Указаний виконавчий документ про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 35000 грн. моральної шкоди на цей час залишається невиконаним взагалі.

Вирішуючи питання про те чи дотримано стягувачем строк звернення із скаргою до суду, суд виходить з таких мотивів.

Відповідно до статті 385 ЦПК України скаргу може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Частиною 2 статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" передбачається, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що обов'язок державного виконавця здійснити певну дію, а саме, провести виконавчі дії з виконання рішення суду, прямо передбачений законом із визначенням строку її проведення. За таких обставин бездіяльність державного виконавця може бути оскаржена в будь-який час, коли особа прийде до висновку, що ця бездіяльність порушує її права чи свободи, оскільки правопорушення є триваючим. При цьому слід враховувати, що нездійснення посадовою особою (державним виконавцем) своїх обов'язків, покладених на неї законом, не повинно будь-яким чином призводити до порушення чи обмеження прав суб'єктів права на оскарження її незаконних дій.

Отже, ОСОБА_2, яка оскаржує бездіяльність начальника та старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_4, не пропустила, визначений статтею 385 ЦПК України строк подання скарги до суду.

Досліджені судом матеріали свідчать про те, що незважаючи на вимоги статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою державний виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, проведені старшим державним виконавцем Лузановою О.В. виконавчі дії з примусового виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 35000 грн. моральної шкоди, яке з дня повторного відкриття виконавчого провадження триває понад 2 роки, не були ефективними через те, що старший державний виконавець Лузанова О.В. не контролювала хід здійснення виконавчих дій та не довела всупереч вимогам статі 10,60 ЦПК України, що нею було вжито всі дії для забезпечення примусового стягнення боргу на користь стягувача ОСОБА_2, що нею було дотримано вимоги надіслання в установлений строк копій постанов у виконавчому провадженні та інших документів, які мають доведені до відома сторін.

Зокрема, відсутні відомості про те чи звертався державний виконавець до відповідних органів БТІ із запитом про зареєстроване нерухоме майно боржника, набуте ним до 01.01.2013 року, тобто до створення Реєстру речових прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», чи перевірялись відомості про наявність майна, які повідомлялись стягувачем у зверненнях.

Крім того, відсутні відомості про здійснення державним виконавцем Лузановою О.В. дії із установлення наявності земельних ділянок належних на праві власності боржнику, а також сільськогосподарської техніки. Є відомості про те, що лише один запит було здійснено державним виконавцем про розрахункові рахунки боржника в установах банку, що вочевидь є недостатнім, оскільки майновий стан боржника не є сталим, може змінюватись, що потребує періодичної перевірки з боку державного виконавця з метою виявлення майна, на яке може бути звергнуто стягнення. В матеріалах справа є відомості, що державний виконавець здійснив вихід за місцем реєстрації боржника лише один раз.

Ураховуючи досліджені судом матеріали справи та зміст звернень скаржника та відповідей від органів Державної виконавчої служби Київської області, суд вважає необхідним констатувати, що активність виконавчих дій проявлялась і залежала здебільшого від численних звернень стягувача з питання відсутності результатів та інформації щодо стану виконання вироку Тростянецького районного суду Сумської області від 18.12.2009 року в частині вирішення цивільного позову.

Відповідно до статті 25 Закону України „Про виконавче провадження державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, а копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

При цьому згідно з частиною 1 статті 31 Закону України „Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження державний виконавець зобовязаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження.

Проте, жодних постанов про вчинення виконавчих дій та інших документів виконавчого провадження на адресу стягувача не надходило.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців. Можливість оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби передбачається статтею 13 Закону України "Про Державну виконавчу службу", частиною 3 статті 6, частиною 1 статті 12, статтею 82 Закону України "Про виконавче провадження".

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» передбачено обовязковість виконання судових рішень, невиконання рішень суду тягне за собою відповідальність, установлену законом.

За преамбулою Закону України «Про виконавче провадження» цей закон визначає умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статей 11, 30 Закону «Про виконавче провадження» державний виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець зобовязаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом 6 місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод Висока Договірна Сторона зобовязана гарантувати кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обовязків справедливий судовий розгляд впродовж розумного строку. Невідємною частиною справедливого судового розгляду та ефективного захисту права на мирне володіння майном є забезпечення державою примусового виконання рішення суду в розумний строк.

Відповідно до пункту 38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кунашко проти Росії» (заява №36337/03) від 17.12.2009 року Суд нагадав, що у разі, коли винесено рішення проти «приватного» відповідача, на державу покладається позитивний обовязок, який полягає в тому, щоб громадянам було надано юридичний арсенал, що дозволяє їм отримати присуджені судами суми від їх боржників, які наполегливо ухиляються від виплати боргів. Очевидно, що мова йде про обовязки надати засоби для досягнення результату, а не забезпечувати сам результат. Влада повинна забезпечувати розумно доступні заходи на допомогу кредиторам. Отже, якщо не буде встановлено, що прийняті національними владою заходи були адекватними та достатніми, держава не звільняється від відповідальності за несплату боргів по виконавчому листу «приватним» боржником.

Виходячи з вищезазначеного, суд вважає доводи скарги обґрунтованими в частині визнання незаконною бездіяльності старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_4 при забезпеченні виконання виконавчого листа № 1-19 від 18.12.2009 року, виданого 04.01.2010 року Тростянецьким районним судом Сумської області на користь ОСОБА_2.

Вирішуючи скаргу в частині визнання незаконною бездіяльності начальника відділу Державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_3 щодо ненадання відповіді на скаргу від 08 грудня 2015 року, суд виходить з таких мотивів.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про державну виконавчу службу" дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.

Частини 1-3 статті 83 Закону України «Про виконавче провадження» відносять до повноважень та обов'язків начальника відділу державної виконавчої служби контроль за виконанням державним виконавцем рішень.

Згідно з частиною 1 статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби можуть бути оскаржені до керівництва органів державної виконавчої служби, якщо їх оскарження передбачено цим Законом (частина 6 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження»).

Скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарга, подана без додержання вимог, викладених у частині шостій цієї статті, розглядається начальником відділу в порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян» ( частина 8 статті 82 Закону України "Про виконавче провадження»).

ОСОБА_2 до суду надано копію своєї скарги від 08 грудня 2015 року, а також поштову квитанцію від 08 грудня 2015 року як доказ про надіслання цієї скарги до відділу Державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції (а.с. 19-21). Виходячи із змісту скарги ОСОБА_2, вона мала б бути розглянута відповідно до частини 8 статті 82 Закону України "Про виконавче провадження» начальником відділу в порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян» .

У порушення статті 10, 60 ЦПК України начальником указаного відділу державної виконавчої служби ОСОБА_3 не надано суду доказів, які б свідчили про те, що скарга ОСОБА_2 від 08.12.2015 року до відділу виконавчої служби не надходила, або, що вона була розглянута належно та у строк визначений Законом України «Про звернення громадян», і що відповідь була надіслана стягувачу належним чином.

Ураховуючи, що скарга ОСОБА_2 від 08.12.2015 року за змістом безпосередньо повязана із здійсненням виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі вироку Тростянецького районного суду Сумської області від 18.12.2009 в частині цивільного позову, то скаржник обґрунтовано звернулась зі скаргою на бездіяльність начальника відділу Державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_3 в частині ненадання відповіді на указану скаргу в порядку судового контролю за виконанням судових рішень за правилами розділу VII ЦПК України.

Таким чином, оскільки начальником відділу Державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_3 вказані вимоги законів порушено, а відповідь на скаргу стягувача від 08 грудня 2015 року з приводу бездіяльності старшого державного виконавця Лузанової О.В. не отримано стягувачем, суд дійшов висновку, що вимоги скаржника в частині визнання незаконною бездіяльності вказаного керівника є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами статей 383-388 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати незаконною бездіяльність начальника відділу Державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_3 щодо ненадання відповіді на скаргу ОСОБА_2 від 08 грудня 2015 року.

Визнати незаконною бездіяльність старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_4 при забезпеченні виконання виконавчого листа № 1-19 від 18.12.2009 року, виданого 04.01.2010 року Тростянецьким районним судом Сумської області, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 35000 грн.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області через Тростянецький районний суд Сумської області протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.В. Щербаченко